Чи все в нас добре...?

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
ірця123
дописувач
дописувач
Повідомлень: 75
З нами з: 13 листопада 2009, 23:41
Звідки: Тернопіль

Повідомлення ірця123 » 29 листопада 2009, 09:29

o.Mykil писав:Шановна ірця123, слово "священик" зараз в українській мові пишеться з одним "н", раніше було з двома. Еле це так, між іншим, для загальної інформації. :Rose:


Дякую :oops: Надалі буду уважнішою.
Боже, Ти-Бог мій. Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне.

desyatiy
новик
новик
Повідомлень: 19
З нами з: 28 червня 2009, 18:37
Звідки: Львів, Рясне І

Повідомлення desyatiy » 27 грудня 2009, 01:18

Слава Ісусу Христу!!! Тихо з покорою і надією, в темноті земній, чекаємо на Твій прихід Сину Божий. Шановні співрозмовники Ви знову можете звинуватити мене в інакодумстві, але цього разу Ви самі озвучили існуючу кризу в церкві. Велика біда у браку Божих покликань. Священик на даний час це професія. В храмі він священик, а в побуті пересічний громадянин? Чи є це правильно? Духовна особа, яка є посередником людини з Богом, має і в повсякденному житті бути прикладом жертовності і духовного подвигу. Не пам'ятаю коли бачив священика поза храмом у реверенді, в найкращому випадку колорадка є свідченням належності до духовного сану. Не хочу наводити конкретних прикладів, але є багато фактів матеріальної заінтересованості теперішніх священиків. В одному з хуторів (кількість дворів до 40-50, тобто, прибутку катма) де є капличка і є священик (правда не мешкає на хуторі) на Паску відмовилися викладати Плащеницю. Мотивуючи це тим, що священик немає авта щоби доїзджати до хутора (дуже серйозна мотивація). До сусіднього села де є церква, що найменше 5км., старші люди не в стані долати такі відстані. А рік перед тим Плащениця лежала в капличці ще два тижні по Пасці. Старші мешканці хутору говорили що Паска в горло не лізла. Може хто впізнає де відбувалися ці події, зголосіться. Другий випадок, священик на священика подає до цивільного суду і сміх і гріх. Мотивує він це тим, що як і я, і Ви - є громадянином України і має право шукати захисту в держави. Так всі ми громадяни, але цеква відокремлена від держави, а також кодекс канонів східних церков говорить протилежне. Тут я десь бачив вислів, що ми є Церква, так повністю згідний, але спробуйте донести це до церковної влади. Це вони церква а ми з Вами для них ніхто.
Я, є я.

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення brat Martyn » 27 грудня 2009, 12:12

desyatiy писав: Велика біда у браку Божих покликань. Священик на даний час це професія. В храмі він священик, а в побуті пересічний громадянин? Чи є це правильно? Духовна особа, яка є посередником людини з Богом, має і в повсякденному житті бути прикладом жертовності і духовного подвигу.


І знову: у цьому теж винен Господь? Він не кличе?
А, може, це все таки людська "вибіркова глухота"?

Брак покликань до священства... а до подружжя хіба багато добрих покликань? Прокиньтесь!
Адже це саме наші "християнські" подружжя виховують у своїх дітей цю "вибіркову глухоту"!
В підпільній УГКЦ, коли з кількох тисяч після всіх репресій залишилось декілька дясятків священиків, на кого тоді припала відповідальність за передання віри, як не на Домашні Церкви?
А діти своїх батьків чотко сканують, як нема справжнього прикладу - попробуй щось їх словом навчи!
"Отже, за плодами їхніми пізнаєте їх!"
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1019
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Повідомлення luksander » 27 грудня 2009, 17:55

Звичайно, священика ми маємо любити і прощати; але яка реакція пастви має бути на його негідні вчинки? Це унормовано якимись документами?
Окрім молитви за нього може є обов’язок (право) звернутися до вищого керівництва чи не відвідувати службу? Аж! Можливо це зможе йому допомогти? :oops:

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 27 грудня 2009, 21:27

desyatiy писав: Священик на даний час це професія. В храмі він священик, а в побуті пересічний громадянин? Чи є це правильно? Духовна особа, яка є посередником людини з Богом, має і в повсякденному житті бути прикладом жертовності і духовного подвигу.


Думаю, якби ви були священиком (бо, швидше, ним не є), то тоді б думали трохи інакше, дивилися б на це більше Божими очима, не узагальнюючи та не вдаючись у крайності. Хіба бракує добрих священиків, крім усього, та позитивних випадків зі священичої ділянки у наш час?!
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Мaлuй
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 350
З нами з: 13 лютого 2009, 17:41

Повідомлення Мaлuй » 27 грудня 2009, 21:57

desyatiy писав:Слава Ісусу Христу!!! Тихо з покорою і надією, в темноті земній, чекаємо на Твій прихід Сину Божий. Шановні співрозмовники Ви знову можете звинуватити мене в інакодумстві, але цього разу Ви самі озвучили існуючу кризу в церкві. Велика біда у браку Божих покликань. Священик на даний час це професія. В храмі він священик, а в побуті пересічний громадянин? Чи є це правильно? Духовна особа, яка є посередником людини з Богом, має і в повсякденному житті бути прикладом жертовності і духовного подвигу. Не пам'ятаю коли бачив священика поза храмом у реверенді, в найкращому випадку колорадка є свідченням належності до духовного сану. Не хочу наводити конкретних прикладів, але є багато фактів матеріальної заінтересованості теперішніх священиків. В одному з хуторів (кількість дворів до 40-50, тобто, прибутку катма) де є капличка і є священик (правда не мешкає на хуторі) на Паску відмовилися викладати Плащеницю. Мотивуючи це тим, що священик немає авта щоби доїзджати до хутора (дуже серйозна мотивація). До сусіднього села де є церква, що найменше 5км., старші люди не в стані долати такі відстані. А рік перед тим Плащениця лежала в капличці ще два тижні по Пасці. Старші мешканці хутору говорили що Паска в горло не лізла. Може хто впізнає де відбувалися ці події, зголосіться. Другий випадок, священик на священика подає до цивільного суду і сміх і гріх. Мотивує він це тим, що як і я, і Ви - є громадянином України і має право шукати захисту в держави. Так всі ми громадяни, але цеква відокремлена від держави, а також кодекс канонів східних церков говорить протилежне. Тут я десь бачив вислів, що ми є Церква, так повністю згідний, але спробуйте донести це до церковної влади. Це вони церква а ми з Вами для них ніхто.

бла, бла, бла... знову плітки прихильників псевдохристиянства?

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 28 грудня 2009, 07:54

Та нормально все зі священиками. Які ми, такі і вони. Перед тим як показувати на когось пальцем, я дивлюся на себе в дзеркало і з жахом помічаю, що я не ліпший.

Щодо 20 штук за настоятельство, та нуууу, вони і рядові живуть як бомки(хай мені хтось попробує доказати протилежне), а бабло за таке давати, та ніколи не повірю.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Повідомлення о.Олег » 28 грудня 2009, 15:57

Слава Ісусу Христу!
luksander писав:Звичайно, священика ми маємо любити і прощати; але яка реакція пастви має бути на його негідні вчинки? Це унормовано якимись документами?
Окрім молитви за нього може є обов’язок (право) звернутися до вищого керівництва чи не відвідувати службу? Аж! Можливо це зможе йому допомогти? :oops:

думаю - маєте обов`язок звернутися до керівництва (до декана чи в єпархію) якщо священик чинить негідно. Стосовно ж "не ходити на Служби" - це як "на зло кондуктору зійти з трамваю не на тій зупинці"... Ні, звичайно: Божа Воля святкувати Святий День не відмінюється через те, що існують погані священики.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
отець Роман
дописувач
дописувач
Повідомлень: 88
З нами з: 16 листопада 2008, 15:40
Звідки: м. Кременчук
Контактна інформація:

Повідомлення отець Роман » 28 грудня 2009, 23:18

А мені здається що всі ці звинуваяення не більше ніж проста балаканина. Принаймні до тих пір, поки ви не зрозумієте, що наша біда, нас з вами, українців, в тому, що ми як єврейський нарід на Мойсея, нарікаємо на нашу владу, в тому числі і церковну...
А що зробив Мойсей коли люди до нього звернулися? Правильно, звернувся вище, тобто до Бога. Тому користі і з таких "загадкових" повідомлень що мовляв десь там, колись, а ви вгадайте де, мало.
Якщо у вас є конкретне місце і події що сталися, то і пишіть конкретно. А ще краще дійсно, зверніться до місцевого вищого церковного керівництва. Бо інакше ви самі з себе смієтеся, а разом з нас усіх сміються всі, хто читає цей ОФІЦІЙНИЙ форум УГКЦ.
Крім того, часто так є, що говоримо поза очі, замість того щоб зробити так, як радить в цьому випадку поступити св. Письмо:

А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. (Мт. 18.15-17)

Це найпоширеніша проблема, особливо в наших "побожних" мешканців західної України - обговорювати, замість піти і зробити як слід.
Успіхів вам!
Сину! Ти є позичений! - слова бл. памяті митрополита Андрея

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1019
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Повідомлення luksander » 29 грудня 2009, 19:57

Шан. o.Mykil
Я не священик – тому і запитую, бо не знаю. Тут на форумі я такий, може, не один, то й запитав. І, якщо маєте час: а як на це дивляться самі священики?
А добрих священників я знаю. Навіть більше – хоч і небагато – та л и ш е добрих. І я далекий від того, щоб якось прирівнювати себе до них. Дякувати Богу.

Також дякую о.Олегу та отцю Роману. Відповідь – вичерпна.
Серед священиків УГКЦ дійсно не зустрічав чогось негативного, а от серед УАПЦ і УП КП було.
А священики в сільських парафіях центральної України дійсно живуть в кого як вийде, і навіть від парафіян, не кажучи вже про прихожан, захожан і інших, позаочі рідко чують добре слово.

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Чому немає реакцій керівництва на дії священиків

Повідомлення andrivovk » 07 березня 2010, 14:50

brat Martyn писав:І знову: у цьому теж винен Господь? Він не кличе?
А, може, це все таки людська "вибіркова глухота"?
Брак покликань до священства... а до подружжя хіба багато добрих покликань? Прокиньтесь!
Адже це саме наші "християнські" подружжя виховують у своїх дітей цю "вибіркову глухоту"!
В підпільній УГКЦ, коли з кількох тисяч після всіх репресій залишилось декілька дясятків священиків, на кого тоді припала відповідальність за передання віри, як не на Домашні Церкви?
А діти своїх батьків чотко сканують, як нема справжнього прикладу - попробуй щось їх словом навчи!
"Отже, за плодами їхніми пізнаєте їх!"

Згідний з вами.Свящнеики з космосу не прилітають.Яких собі виховуємо , таких і маємо.Здається св.Франциск сказав, що якби він побачив ангела та негідного священика, то спочатку поцілував би руку священика.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Чому немає реакцій керівництва на дії священиків

Повідомлення romanm » 07 березня 2010, 20:29

andrivovk писав:
brat Martyn писав:І знову: у цьому теж винен Господь? Він не кличе?
А, може, це все таки людська "вибіркова глухота"?
Брак покликань до священства... а до подружжя хіба багато добрих покликань? Прокиньтесь!
Адже це саме наші "християнські" подружжя виховують у своїх дітей цю "вибіркову глухоту"!
В підпільній УГКЦ, коли з кількох тисяч після всіх репресій залишилось декілька дясятків священиків, на кого тоді припала відповідальність за передання віри, як не на Домашні Церкви?
А діти своїх батьків чотко сканують, як нема справжнього прикладу - попробуй щось їх словом навчи!
"Отже, за плодами їхніми пізнаєте їх!"

Згідний з вами.Свящнеики з космосу не прилітають.Яких собі виховуємо , таких і маємо.Здається св.Франциск сказав, що якби він побачив ангела та негідного священика, то спочатку поцілував би руку священика.

Тут теж на два боки бабка ворожила. Батьки , батьками, суспільство суспільством. Прирівнювати священство і подружжя, вважаю не коректно. Перше і друге, суть 2 різних речі,отже і відповідальність інша як з одного так і з іншого.
Має бути прагнення до росту всв. Дусі, як християнина, так ще БІЛЬШЕ, священика. Отож не суспільство має формувати священиків а по іншому. Не їда дає солі соляність, а навпаки. Інакше гріш ціна таким покликанням = солі.

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Роздуми про псевдодуховість

Повідомлення Sacajawea » 09 березня 2010, 20:51

Люблю спостерігати за людьми й аналізувати те, що бачу. І ото зі спостережень за духовістю в наших церквах народилися такі роздуми. А де ними ділитися, як не тут?
Я писала про Львів, бо найбільше таке помічала саме у львівських церквах.

У Львові є три групи релігійних людей: найбільш якісна та найменша група - власне християни. Люди, котрі дійсно живуть вірою, знають, у що вірять і знають, чому вірять. Цими людьми варто захоплюватися, бо вони зуміли вийти із загальної маси, попрацювали над розумінням віри й працюють над життям із Богом.

Друга група теж виражена, але не дуже чисельна - християни-буддисти. Цим головне, аби хор гарно співав, аби не фальшував, аби люди не штовхали в церкві, аби не дай Боже не зачепили, аби священник гарно говорив, якщо емоційно то взагалі люкс. І якщо цим людям десь буде раптом хоч трохи дискомфортно, до тої церкви вони ще раз не підуть, бо вони там добре не почулися.

Третя група найчисельніша й саме по ній судять про традиційників сектанти або інші християнські групи: це християни-погани. Про біди цієї групи віруючих у все, що можна й не можна, можна багато писати. Це про них сказано "і Богові свічку, й чортові огарок". Це вони і моляться в церкві, й не забувають пообсуджувати кожного ближнього. Це вони йдуть до Причастя щонеділі, й кидаються на тих, хто сяде, склавши ногу на ногу, хто не так перехреститься... Вони ж вважають, що свячена вода від одного отця більше свячена за воду від іншого. І вони кроплять хату свяченою водою, світять свячені свічки, але й до ворожки піти не погребують, і солі свяченої чи зубок часника, як оберега, в кишеню рідним будуть класти. Це вони бояться чорта більше, як Бога й вірять у забобони більше, як у заповіді. Це саме ці люди дозволять собі похрестити дитину, взяти шлюб і більше не з*являтися в церкві, хіба ще для показухи на Пасху, на урочисте причастя. І молитися будуть перед пам*ятником Богородиці в центрі, аби всі бачили, що церкви у Львові зачинені й нема ні храму, де можна помолитися. (не всі, але бігаючий погляд там дуже характерний) І вони підуть до сповіді в останній тиждень посту, перед самою неділею, бо "ще нагрішу до неділі, як скорше посповідаюся". І від них почуєш "а я завтра до сповіді йду, то нині можу грішити". І це ще, певно, не весь список... Не знаю навіть, чи є щось агресивніше за оцю галицьку релігійність. Проте якщо релігійність - це віра у будь-що, головне що віра хоч у щось, тоді так, дуже релігійні, хоч і часом бездумно, перестрашено релігійні.
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення o.Mykil » 10 березня 2010, 08:40

Sacajawea писав:І молитися будуть перед пам*ятником Богородиці в центрі, аби всі бачили, що церкви у Львові зачинені й нема ні храму, де можна помолитися.


Хм... Цікаві спостереження. Навіть на це вистачає часу... Але хочу зазначити, що нема духовності (духовості) "львівської" , "київської", "московської" тощо, а є духовність загальна, яка стосується насамперед духа людини у світі Духа Божого, якщо говорити про християнство, а не буддизм чи ще якусь оманливу фальшивку. Це що Львів стає більше поганським містом -- то й ніби сам спостерігав, але дивують дещо такі узагальнення, коли ці проблеми чи не всюди? Та й звідки нам знати про наміри людей, що там моляться в центрі біля Богоматері? Сам раніше інколи зупинявся на мить, щоб віддати честь Діві Марії, хоч мав св. Літургію щодня і маю. І часто там зупиняються саме немісцеві. У Львові ж буває маса туристів звідусюди. Добре, що не встидаються прилюдно помолитися теж, крім літургійної молитви у храмі, і не тільки пасивно спостерігають за іншими...

Але маєте рацію. Про ці духовні проблеми треба говорити!:)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення viter » 10 березня 2010, 09:19

А Ви, Sacajawea, до якої групи себе відносите?
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Sacajawea » 10 березня 2010, 17:33

Пане viter,
А як думаєте? Якщо аналізую, шукаю для себе відповіді, то це про щось свідчить. Навряд чи представники другої та третьої груп здатні до самокритики. :)

Відповім так: до свого навернення я належала до третьої групи. Для мене Бог був лише в церкві, куди я ходила в гості. У житті в мене Бога не було. Навернення усе змінило й щиро радію, що його пережила.

o.Mykil писав:Це що Львів стає більше поганським містом -- то й ніби сам спостерігав, але дивують дещо такі узагальнення, коли ці проблеми чи не всюди?

Не беруся узагальнювати до більшої громади людей, оскільки спостереження мої стосуються саме Львова.
От ви кажете, що ці проблеми є всюди. А що маєте на увазі під отим "всюди"?
o.Mykil писав:Та й звідки нам знати про наміри людей, що там моляться в центрі біля Богоматері? Сам раніше інколи зупинявся на мить, щоб віддати честь Діві Марії, хоч мав св. Літургію щодня і маю. І часто там зупиняються саме немісцеві. У Львові ж буває маса туристів звідусюди. Добре, що не встидаються прилюдно помолитися теж, крім літургійної молитви у храмі, і не тільки пасивно спостерігають за іншими...

Я не кажу, що всі, але переважна маса. Видно, коли людина віддає честь Богородиці, а коли ніби молиться, а водночас по людях дивиться. Погляди таких "молящихся" відштовхують. Проходячи там, мимоволі на людину подивишся, то й зауважиш не одне й нераз.
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)

Аватар користувача
Міша
дописувач
дописувач
Повідомлень: 74
З нами з: 23 березня 2009, 12:43
Звідки: США
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Міша » 11 березня 2010, 12:59

Цікаві думки. Так воно і є. Більшість християн нажаль відносяться до третьої групи. :(
Якщо вже сьогодні не зустрінемо Ісуса у наших ближніх, то хто-зна чи потім Він зустріне нас як ближніх...

Аватар користувача
ієром. Діонисій
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 220
З нами з: 16 вересня 2009, 11:50
Звідки: Львів -- Рим

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення ієром. Діонисій » 11 березня 2010, 14:06

Друга група з вищеназваних є, очевидно, підгрупою третьої.
Питання, мабуть, у тому, як "із загальної маси" ставати свідомим членом Церкви як спільноти, -- коли знаю, чому належу до цієї Церкви і парафії, коли ті, що поряд, стають "братами і сестрами у Христі", а сам перемінююся в нову людину.
У великому місті це не так вже і просто -- творити парафіяльну спільноту.

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Sacajawea » 11 березня 2010, 16:59

ієром. Діонисій писав:Друга група з вищеназваних є, очевидно, підгрупою третьої.

Можна би так думати, але вони дуже мирні й цілковито неагресивні, тому до третьої групи я би їх не наважилася віднести.
ієром. Діонисій писав:Питання, мабуть, у тому, як "із загальної маси" ставати свідомим членом Церкви як спільноти, -- коли знаю, чому належу до цієї Церкви і парафії, коли ті, що поряд, стають "братами і сестрами у Христі", а сам перемінююся в нову людину.
У великому місті це не так вже і просто -- творити парафіяльну спільноту.

То, правда, що непросто. Але якщо людина шукає, Господь допоможе.
Я навернулася завдяки монахам-студитам і їх прикладові. Так що дуже багато не треба, але на тих, хто "тягнеться", варто звертати увагу й робити щось саме для них. А за їхнім прикладом і ще хтось піде.
Правило одне, мабуть. Зважати на якість і не дбати про кількість, бо саме бажання догодити всім і породжує кількість тої третьої групи, так мені видається.
Мене наприклад, дуже дивує, коли під час празника в гайовій церкві мами пояснюють своїм діткам, що то відправи з нагоди свята Івана Купала. Притому, що Купайло взагалі не Іван, та й святкувати Купайла 7 липня нелогічно, бо це свято 22 червня. Чому ті мами не знають, на яке свято прийшли до церкви? Загадка, направду.
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)

Anatolius
дописувач
дописувач
Повідомлень: 114
З нами з: 12 березня 2010, 12:09
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Anatolius » 12 березня 2010, 12:18

Дякую, за актуальні і насущні думки, думаю що це стосується не тільки Львова. Sacajawea, а Ви не хотіли б розширити свої роздуми поглибити можливо трохи проаналізувати явище більше і подати їх для публікації в "Патріярхат" (http://patriyarkhat.org.ua/ukr/)?

Annochka
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 09 березня 2010, 19:01

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Annochka » 12 березня 2010, 13:24

Я на цьому форумі зовсім недавно, але чесно мене трохи вражає, як можна одночасно вважати себе християнином і вішати ярлики на людей? Знаєте, є така гарна заповідь - Не суди. Яка різниця, хто до якої групи належить, хіба ми не повинні прагнути найперше до поправи себе самих і інших любити як себе? Навіщо ці поділи? Це апріорі вивищення себе серед інших. Мені сумно читати такі речі на такому форумі, справді дуже сумно.
Я все своє життя провела з церквою і повірте бачила дуже багато і частно не дуже приємні речі, але ми повинні любити інших, зрештою намагатись, і тільки так будемо знаходити Бога. Просто такі поділи зовсім не навернуть інших, хіба посіють розбрат, тому не дивіться на інших, не робіть поділу, а найперше слідкуйте за собою і за своїми стосунками з Богом.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення о.Олег » 12 березня 2010, 14:07

Annochka писав:Я на цьому форумі зовсім недавно, але чесно мене трохи вражає, як можна одночасно вважати себе християнином і вішати ярлики на людей? Знаєте, є така гарна заповідь - Не суди. Яка різниця, хто до якої групи належить, хіба ми не повинні прагнути найперше до поправи себе самих і інших любити як себе? Навіщо ці поділи? Це апріорі вивищення себе серед інших. Мені сумно читати такі речі на такому форумі, справді дуже сумно.
Я все своє життя провела з церквою і повірте бачила дуже багато і частно не дуже приємні речі, але ми повинні любити інших, зрештою намагатись, і тільки так будемо знаходити Бога. Просто такі поділи зовсім не навернуть інших, хіба посіють розбрат, тому не дивіться на інших, не робіть поділу, а найперше слідкуйте за собою і за своїми стосунками з Богом.

небезпека погорди є, звичайно. Як і у будь-якому докладнішому судженні про будь-що/кого. Але досліджувати такі сторони нашого життя хоч і неприємно та, навіть, якщо виглядає подібним на противлення заповіді "не суди" - необхідно: багато людності Божої живе в описаних категоріях і вважають такий стан речей нормальним. А не нормально це. Я грішний щиро надіюся (і, наскільки відчув автора - довіряю їй), що це дослідження є намаганням допомогти людині піднятися над "своїм рівнем".
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Annochka
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 09 березня 2010, 19:01

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Annochka » 12 березня 2010, 14:13

Тоді про це необхідно говорити священникам на проповідях, на різних зустрічах і т.д. На жаль, зараз тільки невелика частина парафіян мають доступ до інтернету і навіть ті, що мають доступ, не часто можуть потрапити на такий форум, бо просто не знають про нього.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення vitalko » 12 березня 2010, 14:13

Я на цьому форумі зовсім недавно, але чесно мене трохи вражає, як можна одночасно вважати себе християнином і вішати ярлики на людей? Знаєте, є така гарна заповідь - Не суди. Яка різниця, хто до якої групи належить, хіба ми не повинні прагнути найперше до поправи себе самих і інших любити як себе? Навіщо ці поділи? Це апріорі вивищення себе серед інших. Мені сумно читати такі речі на такому форумі, справді дуже сумно.
Я все своє життя провела з церквою і повірте бачила дуже багато і частно не дуже приємні речі, але ми повинні любити інших, зрештою намагатись, і тільки так будемо знаходити Бога. Просто такі поділи зовсім не навернуть інших, хіба посіють розбрат, тому не дивіться на інших, не робіть поділу, а найперше слідкуйте за собою і за своїми стосунками з Богом.


Це все правильно, найперше треба дбати за свою власну праведність. Але чи при цьому варто закривати очі на те, що робиться навколо? Чи християнин має бути подібний сліпцю, який нічого не бачить(в даному випадку не хоче бачити), і мовчати, тим самим не дати шансу комусь виправитися, чи, може, має відреагувати на гріх, несправедливість і т.д.
Та й поділ на групи не поганий сам по собі(він реально існує), бо дозволяє собі поставити питання: А до якої групи належу я? Звісно, тут можна загордіти, віднісши себе до першої і, думаючи як фарисей,- "який я праведний, а всі навколо грішники і перелюбники", але де не можна? І мені також не подобаються висновки спостережень за чужою молитвою, бо звідки ти можеш знати серце люське? Краще дбай за якість власної молитви! Але і тут плюс, бо починаєш думати, чи й сам не заглядаєш, замість того, щоб молитися.
Та й зрештою, чи не ті самі люди сьогодні йдуть до церкви, а завтра - до ворожки, дають/беруть хабарі, чинять аборти, обкрадають державу(бо то нічиє) і т.д.? То що християнин має робити, усміхатися і махати ручкою?
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Олюнька » 12 березня 2010, 14:21

Нічого нового нема під сонцем. :D Згадаймо притчу про сіяча, там Ісус також ділить людей на категорії.

Основне тут от що. В жодному разі не можна "виносити вирок" людині. Знаю багато випадків, коли такі "показові" християни в різних обставинах виявляли себе краще, ніж ті "ревні".
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Annochka
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 09 березня 2010, 19:01

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Annochka » 12 березня 2010, 14:25

vitalko писав:Та й зрештою, чи не ті самі люди сьогодні йдуть до церкви, а завтра - до ворожки, дають/беруть хабарі, чинять аборти, обкрадають державу(бо то нічиє) і т.д.? То що християнин має робити, усміхатися і махати ручкою?

Знаєте, то підійдіть тоді в центрі до тих людей, що з бігаючим поглядом і спробуйте пояснити, що так не варто молитись. Кожна людина відповідатиме за свої гріхи перед Богом сама. Мені здається, що шлях окремої людини до Бога особливий, і можливо сьогодні вона ще зранку біжить до церкви, а ввечері до ворожки, а завтра вона навернеться, бо не знаємо, як живе кожна інша людина.
Все що я намагаюсь сказати - виглядає цей поділ, як осуд інших, і це дуже неприємно, бо кожна людина особистість зі своїми особливостями в житті і в душі.
Скажіть, коли ви відносите себе до першої групи, чи не вважаєте себе кращим за тих, кого відносите до третьої? А може варто задуматись, чим я кращий від тих третіх, чи навіть не так - чим вони гірші від мене?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення о.Олег » 12 березня 2010, 14:26

Annochka писав:Тоді про це необхідно говорити священникам на проповідях, на різних зустрічах і т.д. На жаль, зараз тільки невелика частина парафіян мають доступ до інтернету і навіть ті, що мають доступ, не часто можуть потрапити на такий форум, бо просто не знають про нього.

говорю. Розумію потребу. Але і на парафіях - замало, тому і важливою є різного роду ініціювання таких розмов, в т.ч. - інтернет
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення о.Олег » 12 березня 2010, 14:30

Annochka писав:... виглядає цей поділ, як осуд інших, і це дуже неприємно, бо кожна людина особистість зі своїми особливостями в житті і в душі.
Скажіть, коли ви відносите себе до першої групи, чи не вважаєте себе кращим за тих, кого відносите до третьої? А може варто задуматись, чим я кращий від тих третіх, чи навіть не так - чим вони гірші від мене?

Лука 8:
5 «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, - і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьбували. 6 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, - і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7 А інше упало між терен, - і вигнався терен, і його поглушив. 8 Інше ж упало на добру землю, і, зійшовши, уродило стократно»... 11 Ось що означає ця притча: Зерно - це Боже Слово. 12 А котрий край дороги, - це ті, хто слухає, але потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірувалий не спаслися вони. 13 А що на кам'яному ґрунті, - це ті, хто тільки почує то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, - і за час випробовування відпадають. 14 А що впало між терен, - це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. 15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, - і плід приносять вони в терпеливості.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення vitalko » 12 березня 2010, 15:01

Знаєте, то підійдіть тоді в центрі до тих людей, що з бігаючим поглядом і спробуйте пояснити, що так не варто молитись. Кожна людина відповідатиме за свої гріхи перед Богом сама.


На рахунок ставлення до слідкування за тим, хто як молиться, вже писав вище, але як вже ви нагадали, то скажу, що мені це також не подобається, і не вважаю нормальним слідкувати за кимось, ще й висновки із поведінки на молитві робити про її якість, наміри, ба навіть думки людини.

Мені здається, що шлях окремої людини до Бога особливий, і можливо сьогодні вона ще зранку біжить до церкви, а ввечері до ворожки, а завтра вона навернеться, бо не знаємо, як живе кожна інша людина.


Але для цього їй треба донести, що робить вона неправильно. Як вона цього не зрозуміє, то як навернеться? Та ж ті походи хіба їй же самій нашкодять! І знали б ви, як воно важко дається оте нагадування. От мої родичі мають хворого сина, і їздять до якогось екстрасенса, а я в собі волі знайти не можу, щоб їм донести саму гріховність тих поїздок, і пояснити, що хлопець хіба ще більше захворіє :( А як сказати, коли ти з людиною не близький, і не знаєш на яку реакцію очікувати?

Все що я намагаюсь сказати - виглядає цей поділ, як осуд інших, і це дуже неприємно, бо кожна людина особистість зі своїми особливостями в житті і в душі.
Скажіть, коли ви відносите себе до першої групи, чи не вважаєте себе кращим за тих, кого відносите до третьої? А може варто задуматись, чим я кращий від тих третіх, чи навіть не так - чим вони гірші від мене?


Та не осуд насправді.... Осуд був би, коли б я себе вище підносив за них... А мене Бог також з болота за вуха витягнув, то в чому моя заслуга? Просто, дивлячись збоку, маєш можливість побачити те, чого сама людина в собі не побачить, а, отже, і допомогти, імхо.
Востаннє редагувалось 12 березня 2010, 17:11 користувачем vitalko, всього редагувалось 1 раз.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Sacajawea » 12 березня 2010, 17:04

Олюнька писав:Основне тут от що. В жодному разі не можна "виносити вирок" людині. Знаю багато випадків, коли такі "показові" християни в різних обставинах виявляли себе краще, ніж ті "ревні".

Вирок ніхто не виносить. Добре часом нагадати людям про те, що варто подивитися у дзеркало. У сьогоднішньому світі ми часто боїмося не стільки зустрічі з Богом, скільки зі собою.
А хто такі "ревні" у вашому розумінні? У мене з вашого допису склалося враження, що ви не знаєте людей із першої групи. Я знаю багатьох, і хоч кожен помиляється, вони є гідними до наслідування людьми в практично усьому, що будують на Бозі, а будують завжди.
Зрештою, ніхто не каже, що показові не здатні до добра, просто заскорузлість їхня велика, але й через асфальт пробиваються паростки.
Annochka писав:Мені здається, що шлях окремої людини до Бога особливий, і можливо сьогодні вона ще зранку біжить до церкви, а ввечері до ворожки, а завтра вона навернеться, бо не знаємо, як живе кожна інша людина.

Так виглядає, ніби в світі є лише людина і Бог, до якого вона рано чи пізно прийде. А ви часом не забуваєте про існування Нечистого? Він дрімає, спить, допомагає людині йти до Бога, тішиться з того?
Якщо людина нині пішла до ворожки, завтра вона пожинатиме плоди свого вчинку. (Завважу, що карає вона себе сама таким чином, а Бог терпляче чекає.) Таких чудесних навернень, як ото ви пишете, не буває, а якщо - то дуже рідко (одним із таких винятків є навернення Павла), бо сама природа навернення не така. Ісус не наскакував на людей зненацька, він ішов до тих, хто кликав. Він ніколи не зневажив людського права до вибору. Людина часто забуває однак, що єдиним правильним вибором є життя з Богом, а тоді й виникають різні вірування у ворожок, предмети, талісмани...
Віра - це Божий дар, який треба заслужити. Блискавкою з неба вона на людину не паде.
З іншого боку, ви маєте рацію, якщо ваші вчора і завтра добряче розтягнути в часі. Дуже часто людині потрібен саме упадок, аби вона до Бога прийшла. Головне, аби вона падала в Божі руки.
Annochka писав:Скажіть, коли ви відносите себе до першої групи, чи не вважаєте себе кращим за тих, кого відносите до третьої? А може варто задуматись, чим я кращий від тих третіх, чи навіть не так - чим вони гірші від мене?

Все більше переконуюся, що ви якось дивно бачите першу описану групу. Таке враження, що ніколи з тими людьми не стикалися.
Основна різниця в тому, як ті люди будуть своє життя.
Колись о. Тарас Гринчишин провадив у Михаїла катехизації й показував дітям чудові малюнки, що ілюстрували життя з Богом та життя поза Богом.
У колі було намальоване схематичне крісло. У житті християнина на кріслі "сиділо" слово БОГ, а слово я було невелике й знаходилося поза кріслом, однак у межах кола.
Життя поза Богом виглядало протилежно. На кріслі сиділо слово "Я", а Бог було або далеко при границях кола або й поза ним.

Перша група живе саме за тою схемою, де в центрі фіґурує БОГ, там гордість і егоїзм самовиключаються. Тому мене дивують ваші закиди, Анночко.
Для тих християн постійна праця над собою та своїми відносинами з Богом є самозрозумілою. Однак вони не сліпці й не дурні, аби не завважувати гіпокризії, що шириться навколо. Коли людина вірить більше в якийсь амулет, чи просто в предмети, то християнин це не зможе не помітити, хоча не мусить нічого казати. І ці люди ніколи не будуть думати про когось як про гіршого чи нижчого, бо їм це не властиво. Вони шанують вибір інших людей, але й свій вибір вони також цінують.
І тому я трохи не згідна з тим, як о. Олег написав про "піднестися до іншого рівня". У духовних вправах Ігнатія Лойоли є 4 тижні. Деякі люди все життя роблять тільки перший тиждень, бо їхня духовість би не сприйняла науки й принципів наступних тижнів. Однак це не значить, що ці люди чимось гірші.
Я не мала наміру нікого осуджувати, радше назвати певні речі, тицьнути в них пальцем, звернути увагу, бо багато в тому всього є поганства, яке не можна толерувати й варто називати речі своїми речами. Коли є віра в речі та людей, то це не віра, а вірування. Віра правдива може бути одна й ця віра знає, що предмети, най і освячені, не мали би сили, якби на те не була Божа воля.
Востаннє редагувалось 12 березня 2010, 18:00 користувачем Sacajawea, всього редагувалось 1 раз.
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей