Чи все в нас добре...?

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Sacajawea » 12 березня 2010, 17:17

Annochka писав:Я на цьому форумі зовсім недавно, але чесно мене трохи вражає, як можна одночасно вважати себе християнином і вішати ярлики на людей? Знаєте, є така гарна заповідь - Не суди. Яка різниця, хто до якої групи належить, хіба ми не повинні прагнути найперше до поправи себе самих і інших любити як себе? Навіщо ці поділи? Це апріорі вивищення себе серед інших. Мені сумно читати такі речі на такому форумі, справді дуже сумно.

Боїтеся думати чи як? До чого тут ярлики? Це просто роздуми і спостереження.
Погоні за чудами, за свяченішою водою - це реальність. І не помічати це неможливо, бо інакше це буде свідома сліпота. А боятися "вішати ярлики" - це лише оправдання власного страху й непевності щодо того, що є добре, а що ні.
Якщо я кажу про те, що бачу, то я просто описую, а то вже справа того, хто читає, як він то собі в голові поскладає.
Якщо я бачу, як після освячення води, що робив одного разу о. Вороновський на празнику в гаю, люди дослівно позбивали один одного з ніг, аби ПЕРШИМИ доступитися до води, а одна жінка аж ногою залізла у балію з посвяченою водою, то я просто описую, що бачу (а коли фани тримаєш, то багато речей добре видно). А бачу брак пошани до іншої особи й випуклість "Я". Суцільні "Я" до церкви приходять. І починають шукати, де лавки, де зручніше, де тепліше... А який може бути консумеризм у церкві?
Коли я про це все говорю, я не з гордості на людей дивлюся. Мені просто сумно, от і все. І в ті моменти, коли ті люди в натовпі, до них не достукаєшся...
Annochka писав:Я все своє життя провела з церквою і повірте бачила дуже багато і частно не дуже приємні речі, але ми повинні любити інших, зрештою намагатись, і тільки так будемо знаходити Бога. Просто такі поділи зовсім не навернуть інших, хіба посіють розбрат, тому не дивіться на інших, не робіть поділу, а найперше слідкуйте за собою і за своїми стосунками з Богом.

Смішно читати. Таке враження, що ви самі навішали ярлики і того злякалися. Не треба повчати інших, аби перестрахуватися. Вказуючи комусь не вішати ярлики й не судити, ви автоматично робите те саме - вішаєте ярлик і судите. Все залежить від того, як ви прочитали перший допис, а прочитали ви його через власні емоції, оскільки форум за суттю своєю передати емоцій не вміє.
Я проти осуду, але я за тверезе бачення й критику. Правильний діагноз - це основна річ при лікуванні.
Annochka писав:Тоді про це необхідно говорити священникам на проповідях

Ніколи не забуду проповідь о. Теодора з церкви Михаїла, основною думкою якою було "будьмо християнами БЕЗ але". Дуже сильна проповідь!
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)

Аватар користувача
Sacajawea
новик
новик
Повідомлень: 17
З нами з: 27 червня 2009, 17:18

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Sacajawea » 12 березня 2010, 17:37

Anatolius писав:Дякую, за актуальні і насущні думки, думаю що це стосується не тільки Львова. Sacajawea, а Ви не хотіли б розширити свої роздуми поглибити можливо трохи проаналізувати явище більше і подати їх для публікації в "Патріярхат" (http://patriyarkhat.org.ua/ukr/)?

Навіть не знаю. Можна спробувати звичайно, але нічого обіцяти не можу. Мене знають у Львові, та й в УКУ також, тому не певна, як би то сприйнялося. Я подумаю.

Щодо того, що мої роздуми стосуються не лише Львова. Цілком можливо, але вочевидь більше стосується саме міських парохій, бо на селах ситуація трохи різниться.
Крім того, довелося б тоді долучити факт ідеалізування священика як того, хто ходить кілька сантиметрів над землею, з одного боку, а з другого - постійно перебуває під обстрілом пліток та спостережень своїх парохіян. Сільські антиномії - то цілком інший світ, як мені видається.
Натомість у Львові віра поєднується ще й з ґонором, що закладений у нас, схоже, ґенетично. Відповідно, у другій і третій групах усе виглядає доволі цікаво. Перша група властиво є доволі нудною для опису та спостережень. Люди вірять у щоденні чуда, не шукають нічого паранормального, вірять Богові й самі творять маленькі чуда через анонімну допомогу, пожертвування та посвяти. Але Богові дякувати, що вони є, бо саме через них багато людей можуть пізнати Бога, бо ті люди світяться Богом і притягують якимось невидимим теплом, що з них ллється. Я саме завдяки таким людям і пережила правдиве навернення й усвідомила, що Бог не лише в церкві в неділю, а всюди!
До речі, я би ще не наважалися помістити себе до першої групи. Для мене ті люди - велети духа. Святі, котрих ми просимо про молитву. Однак від третьої я таки відірвалася й Богові дякую, що перестала бути обрядовцем, що просто відмовляє молитву як ритуал рано й увечері й відбуває Літургії. Господь діткнув мого серця під час Вечірні й навчив мене насолоджуватися молитвою та богослуженням, якими б довгими вони не були. Бо як слушно колись зауважив протопсалт Андрій, ті всі співи є для нас трампліном до Бога.
Дуже сумно однак, що через оту третю групу, котрій богослуження задовгі, заважкі й занудні (не всім, але переважно), потерпають ті, хто в першій та третій. Через скорочення Літургій заради невідомо чиєї зручності (та й скільки там того скорочення? 5-10 хвилин?) ми ніби показуємо, що й справді молитва не така важлива. А глянути на інші культури... копти до прикладу, у неділю "живуть" у церкві.
Колись в Україні всі громади гуртувалися навколо церкви, це була головна будівля. А сьогодні ми більше часу проводимо на закупах, ніж на молитві. І суть мого болю й моїх роздумів у одному питанні: чим ми, християни, різнимося тоді від нехристиян?
На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно! (Пс.70:6)

Annochka
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 09 березня 2010, 19:01

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Annochka » 12 березня 2010, 19:39

Знаєте Sacajawea, сприйняття у всіх людей дійсно дуже різне. Добре розумію, кого ви відносите до першої групи, другої і третьої. Я не думати боюсь, а боюсь когось образити просто так.

Аватар користувача
ієром. Діонисій
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 220
З нами з: 16 вересня 2009, 11:50
Звідки: Львів -- Рим

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення ієром. Діонисій » 12 березня 2010, 21:21

Sacajawea писав:Чому ті мами не знають, на яке свято прийшли до церкви?

Але таки прийшли, ще трошки походять, а там дивись -- і до "першої групи" приєднаються.
Так само деякі на Стрітення весну зустрічають :ROFL: . Трапляється. Досі ще не прийшла, видно не так зустріли? :(
Мета розпочатої теми -- не осудити (на що не маємо ніхто права), а розрізнити і замислитись. Правда ж?
І все-таки, навіть отой поспіхом зроблений поклін є визнанням віри, можливо забобонним і недбалим, але і воно посвідчує, що не можна заглушити голос Бога в серці людини.
Sacajawea писав:Якщо людина нині пішла до ворожки, завтра вона пожинатиме плоди свого вчинку.

Бо не вірить Богові, і це якраз найстрашніше :cry: . Але людина не приречена завтра знову йти до ворожки. Проте вийти з хибного кола вона може тільки при допомозі спільноти: сім"ї, громади, Церкви.

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення viter » 12 березня 2010, 21:28

Sacajawea писав:Віра - це Божий дар, який треба заслужити. Блискавкою з неба вона на людину не паде.

Дозвольте з Вами не погодитися. Божий дар не можемо заслужити - він дається людині даром. Ми можемо його тільки випросити у молитві.
Пробачте за офтоп, але це, на мою думку, дуже важливо. Бо якщо людина буде занадто надіятися на свої заслуги, то далеко не зайде. Це не означає, що маємо бути бездіяльними. Добрими вчинками не так здобуваєм собі заслуги, як виявляємо Господеві свою добру волю, своє прагнення прийняти Його Ласки. Імхо :)
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

Anatolius
дописувач
дописувач
Повідомлень: 114
З нами з: 12 березня 2010, 12:09
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Anatolius » 14 березня 2010, 22:39

Навіть не знаю. Можна спробувати звичайно, але нічого обіцяти не можу. Мене знають у Львові, та й в УКУ також, тому не певна, як би то сприйнялося. Я подумаю.

Як би то сприйнялося? Ну багато залежить від того як написати. Ну а щодо УКУ, то там журнал читають не багато:) Взагалі його не читає надто багато людей. Сподіваюсь, що не тому що погано робимо справу, а все таки головно тому, що в нас зникла культура читання і обговорення піднятих тем.
Щодо того, що мої роздуми стосуються не лише Львова. Цілком можливо, але вочевидь більше стосується саме міських парохій, бо на селах ситуація трохи різниться.

Думаю, що й міста різняться. І єпархії різняться. Я "жив в різних єпархіях" то різниця часом дуже відчутна.

Дуже сумно однак, що через оту третю групу, котрій богослужіння задовгі, заважкі й занудні (не всім, але переважно), потерпають ті, хто в першій та третій. Через скорочення Літургій заради невідомо чиєї зручності (та й скільки там того скорочення? 5-10 хвилин?) ми ніби показуємо, що й справді молитва не така важлива. А глянути на інші культури... копти до прикладу, у неділю "живуть" у церкві.
Колись в Україні всі громади гуртувалися навколо церкви, це була головна будівля. А сьогодні ми більше часу проводимо на закупах, ніж на молитві. І суть мого болю й моїх роздумів у одному питанні: чим ми, християни, різнимося тоді від не християн?

Мені здається, що можуть існувати різні парафії - правда це можливо тільки в містах - хоч воно руйнує принцип євхаристійної еклезіології парафії власне, "пар-ойкія" - територіальний принцип, а не "за вподобанням" (тобто чи хочете ви довшу молитву чи коротшу, чи українською чи церковнословянською) - нема здається іншого виходу. Наприклад хто любить монастирські відправи спокійно може ходити до храму студитів Михаїла, хто любить "покороче і зрощуміліше", яку іншу парафію, є окрема група парафіян храму Св. Андрія, не в образу їм, але я їх впізнаю навіть просто на вулиці. Це далеко від ідеалу, на жаль, звичайно, але це якоюсь мірою вихід. Це щодо тривалості і форми.
А щодо "життя на парафії", то я переконаний, що ми до того йдемо. Копти і не тільки вони існують у формі переслідуваної меншини і тому гостро, щиро і віддано переживають своє християнство. Ми поки, що втішаємось позірною більшістю в Україні, але це скоро мине і вже минає. Я був на Різдво в Коломиї в батьків, я жахнувся в місті з невеликою кількістю храмів, населенням в 80 тисяч в малому храмі кафедрального собору відправу на якому очолював місцевий єпископ по храмі можна більш менш спокійно ходити не штовхаючи людей. Якщо на богослужіннях було в той день 3% населення міста я був би дуже радий. Говорити про високу релігійність в таких умовах не випадає. Секуляризм косить наші ряди. Але Папа Бенедикт вже давно говорив, що майбутнє християнства це маленькі але живі і палаючі, щирі християнські спільноти в яких не буде номіналізму і Християнство вже не буде "номінально" масовим явищем. І я це спостерігаю за своїми друзями і священиками, греко- римо - чи православними з якими ми чаосм обговорюємо наше теперішнє і майбутнє. А на рівні Львова ми вже починаємо шукати одне одного, щоб триматись купи.
Взагалі Ваші роздуми мені пригадали десь віддалено текст св. Марії Скобцової, якщо памятаєте, про типи християнських світоглядів. Є в неї щось таке. Влучний текст в російському контексті, як на мене.

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення прочанка » 24 березня 2010, 12:11

"Не судіть і не будете суджені" або "яким судом судитимете, таким судитимуть і вас". Останнім часом намагаюсь відмежовуватись від того, що дратує. Але оскільки тут виникла така тема, додам від себе.
Наша "особливість" в тому, що люди скажуть. Сьогодні модно брати шлюби й хрестити дітей - голосно, з "помпою", Перше причастя - шоу-парад моделей. А суть... губиться. Свята - наварити,напекти, наїстися й напитися добре. Тобто, забувається, ради чого все робиться. Обрядовість, традиції витісняють Боже начало. Сумно! Але то правда.
Патріархальні традиції,яких дотримувались по селах, перенесли до міста, але... по дорозі загубили найголовніше – Бога, залишивши мамону. Міська, сільська інтелиґенція перестала бути прикладом наслідування, тепер беруть приклад з тих випинків, які при грошах і тому, в церквах - у перших рядах. А де Бог?
Пишу то із жалю й болю..., а не з метою когось образити...
Не бійтеся!

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1019
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення luksander » 31 березня 2010, 20:27

Тема трохи наче зійшла з теми, то і я про своє:
На інших людей намагаюся дивитись як в дзеркало, бо чужі гріхи скоріш в вічі впадають, тож після спонтанного осуду (грішний, нікуди правди діти), з острахом думаю про себе: чи не своє відображення я бачу? Часто впізнаю, тоді …але то вже зовсім і н ш а тема
:)

Альтанка
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 23 січня 2008, 13:05
Звідки: смт.Запитів
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Альтанка » 01 квітня 2010, 11:46

ммм, тема актуальнюща. Львів вважається духовною столицею України, але коли покопирсатися, то неважко помітити, шо чи не вся наша духовність - свята традиція... Чого йдемо до церкви, чого молимося, сповідаємося раз на рік, святимо воду, базьки, маки, фрукти і т.д. - та тому, шо так робили наша мама, бабця, прабабця, дідо і ти теж маєш так робити, це ж як гарно придумали колись!!! Може, я про це вже писала, але ми дивимося на віру крізь призму традиції, а тре дивитись на радицію крізь призму віри. Ми так гарно навчились "жити з Богом без Бога", ми такі гарні "поробили собі вітрини"(цитати з пісень), ми такі святі в тому чудовому Львові, що "грішинки і митарі випереджають нас у Царстві Божому". "і наша тепла віра в погаслих серцях" - помилуй нас, Господи...
Я не осуджую. Це просто боляче. Боляче Богові, мені здається...
і на кінець, реальна ситуація анекдотичного типу. Напис на церкві: "Чого шукаєте живого поміж мертвими? Його нема тут! Він воскрес!" Не знаю в який бік має бути сайлик вкінці...
"несказане лишилось несказанним"

Аватар користувача
ієром. Діонисій
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 220
З нами з: 16 вересня 2009, 11:50
Звідки: Львів -- Рим

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення ієром. Діонисій » 01 квітня 2010, 13:50

Львів'яни і гості міста -- гарні люди, здебільшого побожні, але і загублені. Розтріпані на тисячі різних справ, які належать до життя цього, тому мають мало часу, зокрема для зустрічі з Богом. Тому кам'яних храмів ніби багато, а справжніх храмів духа -- людей, які живуть на щодень вірою, -- не так вже й багато -- в кількасоттисячному місті.
От і ходимо серед інших, намагаючись і ми бути добрими дітьми Бога, який "велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних" (Мт 5,45) у нашому рідному місті.

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення Олюнька » 01 квітня 2010, 14:40

ієром. Діонисій писав:Львів'яни і гості міста -- гарні люди, здебільшого побожні, але і загублені. Розтріпані на тисячі різних справ, які належать до життя цього, тому мають мало часу, зокрема для зустрічі з Богом.

Гарно сказано. :Rose: Всі в ту категорію потрапляєм.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 01:06

Христос рождається!
Хочу вилити свою біль, за нашу Українську Греко Католицьку Церкву, на сторінках інтернету.
Згадую своє перебування в Київі, а зокрема на одній із Божественних Літургій в церкві Благовіщення, що біля Патріаршого Собору Святого Воскресіння. Хтось зі священиків сказав слова, які мені на довго запам’яталися, про те, що УГКЦ на півдні і сході України потрібно будувати, а на заході України потрібна реконструкція.
РЕКОНСТРУКЦІЯ – це коли залишивши основу непотрібне розвалити, а натомість побудувати, добудувати, або надбудувати щось нове. Зламати непотрібне-старе нам дуже важко, а зокремау нас на Галичині, це:
- Носіння Святого Причастя по цілій церкві, причащання людей, які клячуть;
- опускання на Богслуженнях слова «православні»;
- вітання на Богоявлення Господнє привітом – «Христос Хрищається»,»У ріці Йордан». Звідки воно взято?
Зазвичай це пропагує саме ж духовенство, або може боїмося щось змінити(реставрувати)? А може ми боїмося так званих «традиціоналістів»?... Пригадаймо собі коли Ісус Христос сказав : «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»(Йо 6.53-58), «Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили»(Йо 6.66). Думаєте Він не знав, що багато відійдуть?...
Також багато священиків у нас в УГКЦ є такі, що прийшли просто на роботу:
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не вірить в те, що проповідує, не вірить, що після смерті є життя вічне;
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не знає, що таке Тайна Єлеопомазання і коли вона уділяється;
НА ЖАЛЬ, є священики, які мирування називають Миропомазанням, або Єлеопомазанням;
НА ЖАЛЬ, є священик, який на сповіді дає розгрішення і каже – «розгрішаю до середи, чи до понеділка». Чи Ісус Христос відпускав гріхи до середи, чи до понеділка?
НА ЖАЛЬ, є священик, який каже,що за душі ненароджених дітей Церква офіційно не молиться;
НА ЖАЛЬ, є священики у яки є власний бізнес а на парафії числяться тільки формально.
Це все болить!!! І виникає запитання – допоки це все буде продовжуватись і чи не можна відсіяти цю «полову»?...
А в наших релігійних часописах – «все хорошо прекрасна Маркіза»…
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Крик душі

Повідомлення о.Олег » 12 січня 2012, 09:17

вітаємо на Форумі, пане tarik
tarik писав: Христос рождається!
Хочу вилити свою біль, за нашу Українську Греко Католицьку Церкву, на сторінках інтернету.
Згадую своє перебування в Київі, а зокрема на одній із Божественних Літургій в церкві Благовіщення, що біля Патріаршого Собору Святого Воскресіння. Хтось зі священиків сказав слова, які мені на довго запам’яталися, про те, що УГКЦ на півдні і сході України потрібно будувати, а на заході України потрібна реконструкція.
РЕКОНСТРУКЦІЯ – це коли залишивши основу непотрібне розвалити, а натомість побудувати, добудувати, або надбудувати щось нове. Зламати непотрібне-старе нам дуже важко, а зокремау нас на Галичині, це:
- Носіння Святого Причастя по цілій церкві, причащання людей, які клячуть;
- опускання на Богслуженнях слова «православні»;
- вітання на Богоявлення Господнє привітом – «Христос Хрищається»,»У ріці Йордан». Звідки воно взято?
Зазвичай це пропагує саме ж духовенство, або може боїмося щось змінити(реставрувати)? А може ми боїмося так званих «традиціоналістів»?... Пригадаймо собі коли Ісус Христос сказав : «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»(Йо 6.53-58), «Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили»(Йо 6.66). Думаєте Він не знав, що багато відійдуть?...…

поряд з тим, що в написаному Вами є сенс і традиції привітання чи Причастя навколішки та ще і по всій Церкві не толерую, хочу зауважити, що навіть, якщо привіт (Христос Хрищається) дещо дивний (можливо хтось зробив розвідку про його походження? Напишіть) - він і далі залишається Християнським привітом, хоч прийняття Причастя навколішки/тощо дещо... цікаве запозичення з Латинського Обряду - це є Істинна Євхаристія і люди, які Причащаються у цей спосіб, злучаються з Христом істинно, як і ті, хто Причащається "прості" (про це у нас в різних темах - прошу перечитати і розвивати цю тему там, наприклад viewtopic.php?f=7&t=126&hilit=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F ) - хочу зауважити, що говорити про ці речі у контексті "відступили/відійдуть" (від Христа) - гріх проти Істини: це є відхід від однієї (Східної/Візантійської) Традиції і переймання Латинських/творення нових обрядів. Фактично, традиціоналісти, яких Ви згадали, роблять те ж саме, що і Ви у цьому абзаці (лише - з точністю до навпаки), а Христова Церква (в тому числі і Її невід`ємна складова - УГКЦ) містить у собі різні Традиції/обряди і, маючи перед собою одним із завдань зберегти свою самобутність, ніколи не скаже "причащаючись навколішки відійшли від Христа". А це, нажаль, слідує з Вашого повідомлення. В кожному разі про Причастя навколішки/стоячи продовжуйте, перечитавши, у поданій мною темі. Нагадую, що на нашому Форумі червоним пишуть виключно модераторіали і їх не можна обговорювати на Форумі (при потребі можна обговорювати, написавши модераторам приватне повідомлення - ПП) і модераторіали потрібно старатись виконувати

tarik писав: Також багато священиків у нас в УГКЦ є такі, що прийшли просто на роботу:
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не вірить в те, що проповідує, не вірить, що після смерті є життя вічне;
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не знає, що таке Тайна Єлеопомазання і коли вона уділяється;
НА ЖАЛЬ, є священики, які мирування називають Миропомазанням, або Єлеопомазанням;
НА ЖАЛЬ, є священик, який на сповіді дає розгрішення і каже – «розгрішаю до середи, чи до понеділка». Чи Ісус Христос відпускав гріхи до середи, чи до понеділка?
НА ЖАЛЬ, є священик, який каже,що за душі ненароджених дітей Церква офіційно не молиться;
НА ЖАЛЬ, є священики у яки є власний бізнес а на парафії числяться тільки формально.
Це все болить!!! І виникає запитання – допоки це все буде продовжуватись і чи не можна відсіяти цю «полову»?...
А в наших релігійних часописах – «все хорошо прекрасна Маркіза» …

підняті тут питання варті уваги. Спробуєм висвітлити віру Церкви по кожному із цих пунктів?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Крик душі

Повідомлення Володимир85 » 12 січня 2012, 09:54

tarik писав:Також багато священиків у нас в УГКЦ є такі, що прийшли просто на роботу:
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не вірить в те, що проповідує, не вірить, що після смерті є життя вічне;
НА ЖАЛЬ, я знайомий зі священиком який не знає, що таке Тайна Єлеопомазання і коли вона уділяється;
НА ЖАЛЬ, є священики, які мирування називають Миропомазанням, або Єлеопомазанням;
НА ЖАЛЬ, є священик, який на сповіді дає розгрішення і каже – «розгрішаю до середи, чи до понеділка». Чи Ісус Христос відпускав гріхи до середи, чи до понеділка?
НА ЖАЛЬ, є священик, який каже,що за душі ненароджених дітей Церква офіційно не молиться;
НА ЖАЛЬ, є священики у яки є власний бізнес а на парафії числяться тільки формально.
Це все болить!!! І виникає запитання – допоки це все буде продовжуватись і чи не можна відсіяти цю «полову»?...
А в наших релігійних часописах – «все хорошо прекрасна Маркіза»…


На щастя, є священники, які віддають себе повністю і без остатку служінню Господу і людям.
На щастя, є священники, які живуть скромно, не надаючи уваги зовнішнім чинникам, обстановці і тим задовільняються.
На щастя, є священники, для яких служіння не робота, а покликання, ціль життя і смисл.
На щастя, є священники, які можуть молитися за людину цілодобово без перестанку задля їхнього одужання.
На щастя є священники, які реально живуть тим, у що вірять і говорять, прикладом показуючи нам, простим людям, як треба і як правильно.
На щастя, є священники, монахи, які внутрішньо сяють і коли людина дивитися на них, розмовляє з ними то стає добре і приходить натхнення жити.
На щастя, дякувати Богу, Є СВЯЩЕННИКИ, МОНАХИ.

Часто ми перетворюємося в муху, що летить до меду і побачивши щось погане, якесь “Г” думаємо: треба розібратися в цьому питанні і погрузаючи у цьому забуваємо до чого летіли.
А бджілка завжди летить до меду, бо знає, в цьому смисл її життя – купатись в меді і приносити його людям.

Вибачте, якщо образив когось таким порівнянням, писав перш за все про себе, часто будучи сам такою мухою.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Крик душі

Повідомлення Just_me » 12 січня 2012, 11:22

Пане Тарас, я Вам отут подам деякі приклади, а Ви подумайте, чи слід бути настільки категоричним.
-У нас в Соборі св.Воскресіння в Івано-Франківську, як запровадили св.Причастя стоячи, то натовп людей вирвав із рук отця чашу з Дарами (тут мені бракує смайлика "знепритомнів"). Сестра моя на тій Службі була присутня особисто, казала, що в шоці від видовища стада, що мчиться в бік священника.
-Моя бабця, як почула, що в її церкві священник почав казати "православних християн", негайно змінила парафію, бо підпілля і тотальна "православізація" з її пам"яті ще не стерлися, в неї слово православний асоціюється із "церковний окупант".
Зрештою, душі ненароджених дітей ні в чому не винні, до пекла або чистилища апріорі потрапити не могли (інакше я нічого не тямлю)
А священник, що займається бізнесом - працелюбний священник. В нього скоріш за все є родина, яку треба утримувати, і діти його не давали обіт голодування чи ходіння голими-босими, вони, як і інші діти, мають права на добру їжу, розваги, відпочинок, достойне життя.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 11:28

[quote="Just_me"]Пане Тарас, я Вам отут подам деякі приклади, а Ви подумайте, чи слід бути настільки категоричним.
-У нас в Соборі св.Воскресіння в Івано-Франківську, як запровадили св.Причастя стоячи, то натовп людей вирвав із рук отця чашу з Дарами (тут мені бракує смайлика "знепритомнів"). Сестра моя на тій Службі була присутня особисто, казала, що в шоці від видовища стада, що мчиться в бік священника.
-Моя бабця, як почула, що в її церкві священник почав казати "православних християн", негайно змінила парафію, бо підпілля і тотальна "православізація" з її пам"яті ще не стерлися, в неї слово православний асоціюється із "церковний окупант".




Але всеж таки Церква переповнена Божим людом , багато й залишилися...
Востаннє редагувалось 12 січня 2012, 11:31 користувачем tarik, всього редагувалось 1 раз.
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 11:30

А священник, що займається бізнесом - працелюбний священник. В нього скоріш за все є родина, яку треба утримувати, і діти його не давали обіт голодування чи ходіння голими-босими, вони, як і інші діти, мають права на добру їжу, розваги, відпочинок, достойне життя.[/quote]


В УГКЦ цього не повинно бути, тому, що цей священик є ГОСТЕМ на своїй же парафії
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 11:33

На щастя, є священники, які віддають себе повністю і без остатку служінню Господу і людям.
На щастя, є священники, які живуть скромно, не надаючи уваги зовнішнім чинникам, обстановці і тим задовільняються.
На щастя, є священники, для яких служіння не робота, а покликання, ціль життя і смисл.
На щастя, є священники, які можуть молитися за людину цілодобово без перестанку задля їхнього одужання.
На щастя є священники, які реально живуть тим, у що вірять і говорять, прикладом показуючи нам, простим людям, як треба і як правильно.
На щастя, є священники, монахи, які внутрішньо сяють і коли людина дивитися на них, розмовляє з ними то стає добре і приходить натхнення жити.
На щастя, дякувати Богу, Є СВЯЩЕННИКИ, МОНАХИ.

Часто ми перетворюємося в муху, що летить до меду і побачивши щось погане, якесь “Г” думаємо: треба розібратися в цьому питанні і погрузаючи у цьому забуваємо до чого летіли.
А бджілка завжди летить до меду, бо знає, в цьому смисл її життя – купатись в меді і приносити його людям.

Вибачте, якщо образив когось таким порівнянням, писав перш за все про себе, часто будучи сам такою мухою.[/quote]


Дякуючи Богу, в УГКЦ позитиву Багато більше а ніж "полови", але всеж таки болить, що такі речі мають місце в Богом благословенній УГКЦ.
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 11:51

Зрештою, душі ненароджених дітей ні в чому не винні, до пекла або чистилища апріорі потрапити не могли (інакше я нічого не тямлю)

Нажаль, ця подія сталася в другу неділю великого посту:

27 лютого - День пам'яті абортованих дітей
Згідно Постанов Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яка відбувалася 13-14 вересня 2009 року у Львів-Брюховичі, було затверджено Програму протидії абортам в Україні. Також було вирішено для реалізації цієї програми створити Координаційну раду.
Серед заходів, передбачених програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам'яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку у другу суботу Великого посту. Цього року цей день припадає на 27 лютого.
З благословення Блаженнішого Любомира, Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я підготувала Звернення, яке Глава Церкви поручає душпастирям зачитати у неділю, 28 лютого 2010 року, і додати під час Божественної Літургії два додаткові прошення до Сугубої ектенії.
«Сьогодні ми все частіше стаємо свідками, як сучасна культура, зокрема через практику аборту, перетворюється на культуру смерті. Відбувається драматична зміна світогляду людей, черствіння їхнього сумління, і це позначається на моральному стані всього суспільства та його цінностях…
Нагадуємо всім, що Церква не перестає навчати: Бог забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! Перше-бо нам треба слухатися Бога, а не людини!», ‒ наголошено у Зверненні Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, текст якого можна прочитати за цим посиланням:
Департамент інформації УГКЦ

18 лютого 2010 року Божого
Звернення з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
У другу суботу Великого посту наша Церква через спільну молитву вшановує пам’ять абортованих дітей. Цей день має стати часом скорботи за втраченими ненародженими дітьми, а також часом прощення та примирення.
Сьогодні ми все частіше стаємо свідками, як сучасна культура, зокрема через практику аборту, перетворюється на культуру смерті. Відбувається драматична зміна світогляду людей, черствіння їхнього сумління, і це позначається на моральному стані всього суспільства та його цінностях.
Першою країною, яка в історії людства узаконила практику аборту на державному рівні, був Радянський Союз. Безбожна комуністична ідеологія, байдужа до прав і потреб людини як дитини Божої, ненависна до принципів буття, закладених у світ Богом-Творцем, ввела в людський закон фальшиве поняття – «право жінки на переривання вагітності». Далі ця практика поширилася в інші країни світу.
Дорогі у Христі! Не даваймо себе обманювати так званою «культурою», яка вживаючи терміни «аборт», «переривання вагітності», «репродуктивне здоров’я жінки», «чистка», насправді приховує правду про страшний злочин – вбивство живої, але ще ненародженої людини.
Не даваймо себе звести, коли нас заспокоюють і говорять про «зародок», «фетус», «ембріон», «плід», начебто йдеться про щось незрозуміле, а не про живу людину, земна історія якої вже почалась і закінчиться тоді, коли Бог покличе її до себе у відповідний час!
Не вірмо аргументам про «вільний вибір» і «право» жінки на вбивство, коли у цьому «праві» ніхто не бере до уваги право на життя людини, зачатої не з власної волі!
Не оправдуймося чинними державними «законами», які дозволяють «переривання вагітності», порушуючи тим самим найголовніший закон – Закон Божий. Чинні державні закони визначають, що людина стає людиною лише після народження, схиляють також і нас повірити, що до цього у лоні матері розвивається якийсь згусток крові, бездушна матерія. Не забуваймо: ніщо не може стати людиною, якщо не було нею від самого початку!
Разом з тим, мусимо признати, що навіть держава починає розуміти, що аборт – це велике лихо і тому Міністерство охорони здоров’я України проводить відповідні заходи, щоб його обмежити. Таку ініціативу треба нам підтримати.
Пам’ятаймо, що дар Божих Заповідей, який отримала людина, не є списком заборон на шкоду їй. Це справжній дороговказ до успішного і щасливого життя, за який ми повинні повсякчасно дякувати Господові. Натомість ігнорування Заповідей завжди приводить до гірких наслідків.
Нагадуємо всім, що Церква не перестає навчати: Бог забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! Перше-бо нам треба слухатися Бога, а не людини!
Коли ж позбавляють життя ненароджену дитину, то голос її крови кличе з землі до Бога про помсту (пор. Бут. 4, 10). Тому, тягар вбивства дитини неодмінно позначається на її батьках, їхньому потомстві та всіх, причетних до цього гріха. Його відбиток залишається як на фізичному, так і на психічному, емоційному, а також духовному здоров’ї.
Проте Господь сказав: «Коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю» (ІІ Хр. 7, 14). Тому у цей великопісний час просімо Господа Бога зіслати нам дар покаяння, прощення та примирення з абортованими дітьми. Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний побут біля Себе невинно убієнним ненародженим дітям.
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
P.S. Отцям-душпастирям. Міжєпархіальна Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я приготовила текст по-вище поданого Звернення. Хоч день пам’яті абортованих дітей припадає на другу суботу Великого посту, доручаю прочитати це Звернення та включити два прохання в сугубу єктенію у другу неділю Великого посту, 28 лютого цього року. Прохаю зробити це в неділю замість суботи, бо в той день в храмах буває більше людей.
Текст двох прохань, які треба включити в сугубу єктенію:
“Ще молимось Господи за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, неприйнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх Господи в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.”
“Господи Боже, Спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині змилосердися над слугами Твоїми – матерями та батьками, з волі яких було допущено аборт, та всіма тими, хто причетний до гріха навмисного дітовбивства. Подай їм ласку покаяння, прощення та примири їх зі Святою Твоєю Церквою.”

+ ЛЮБОМИР

Київ, 18 лютого 2010 року Божого
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 12:02

якщо привіт (Христос Хрищається) дещо дивний (можливо хтось зробив розвідку про його походження? Напишіть) - він і далі залишається Християнським привітом

У "ЗАПИТУЄМО СВЯЩЕНИКА" дещо інша відповідь
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Крик душі

Повідомлення Just_me » 12 січня 2012, 13:48

Ви знаєте, я загалом практично ніколи не молюся зя якусь категорію померлих чи за конкретно чиюсь душу. ТІЛЬКИ за душі в чистилищі. Всім іншим непотрібно.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Крик душі

Повідомлення о.Олег » 12 січня 2012, 14:37

tarik писав:...Але всеж таки Церква переповнена Божим людом , багато й залишилися...

так невже людина, що приймає Причастя стоячи чи боляче сприймає слово "православний" через це стає небожою?
tarik писав:...В УГКЦ цього не повинно бути, тому, що цей священик є ГОСТЕМ на своїй же парафії

не обов'язково священик автоматично робиться "гостем", але дійсно - маємо чітку заборону для священиків займатися бізнесом
tarik писав:...Дякуючи Богу, в УГКЦ позитиву Багато більше а ніж "полови", але всеж таки болить, що такі речі мають місце в Богом благословенній УГКЦ.

болить - так, але і про "муху" - цілком влучно нмсд
tarik писав:...У "ЗАПИТУЄМО СВЯЩЕНИКА" дещо інша відповідь

невже у тій відповіді щось є спільного з Вашою промовою про "відпалих" - "Христос хрещається" ознака неспасенності? Чи не ця думка малася у Вас на увазі в першому дописі? Напишіть чіткіше, щоб порозумітися. Покищо Ваш допис нічим не відрізняється від агресивної однобокості адептів "традиціоналізму" :(
біда з такими однобокими підходами...
tarik писав:Зрештою, душі ненароджених дітей ні в чому не винні, до пекла або чистилища апріорі потрапити не могли (інакше я нічого не тямлю)...

безперечно, але про це треба було сказати: Таїнство Хрещення є Таїнством, що перемагає Первородний Гріх і ми віруємо, що Милосердний Бог вирятує від Первородного Гріха невинноубієнних діточок навіть за браком сповнення над ними Таїнства Хрещення
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 15:01

о.Олег писав:
tarik писав:...Але всеж таки Церква переповнена Божим людом , багато й залишилися...

так невже людина, що приймає Причастя стоячи чи боляче сприймає слово "православний" через це стає небожою?

НЕПОСЛУХ - головна причина стати небожою
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Крик душі

Повідомлення о.Олег » 12 січня 2012, 15:14

цитуйте коректно! Якщо в цитаті є одна оформлена квадратними дужками фраза на початку - значить має бути одна і в кінці; якщо дві на початку - дві в кінці: в данному випадку Ви подавали цитату з двома посиланнями (технічними фразами в квадратних дужках) і, нажаль, стерли в кінці [ / q u o t e ] Будьте уважніші
tarik писав: ...НЕПОСЛУХ - головна причина стати небожою

безперечно. Однак до розуміння потреби послухатись саме в цьому випадку людину допроваджуємо. В данному випадку - через історію складного існування терміну "православний" (який в певному часі був привласнений послідовниками єресі схизми/подібно - з способом прийняття Причастя), вживання якого у наших храмах має відновлюватись обережно, з лагідним пасторальним провідництвом. Прошу бути пасторально виваженим (незалежно: священик Ви чи ні) і не уподібнюватись в агресивних реакціях на "інший звичай" до адептів від "традиціоналізму"
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
tarik
новик
новик
Повідомлень: 15
З нами з: 10 січня 2012, 14:09
Звідки: м.Калуш

Re: Крик душі

Повідомлення tarik » 12 січня 2012, 15:45

Тему я назвав Крик душі - це просто біль за нашу УГКЦ.
Прошу пробачення за те, що відчувається агресія, насправді це не агресія - це болить.

Щодо традиціоналістів - я мав на увазі одну із парафій Галичини. Там просто потрібно побувати на Божественній Літургії і буде все зрозуміло.

Я не священик.
Господь — просвіщення моє і спаситель мій, кого убоюся. Господь — захисник життя мого, кого устрашуся.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Крик душі

Повідомлення о.Олег » 12 січня 2012, 16:04

тему про аборт пропоную розвивати у вже відкритій на Форумі viewtopic.php?f=3&t=97&hilit=%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F+%D1%83%D0%B3%D0%BA%D1%86
tarik писав:Тему я назвав Крик душі - це просто біль за нашу УГКЦ.
Прошу пробачення за те, що відчувається агресія, насправді це не агресія - це болить...

розумію і відчуваю щось подібного. Постійно. Однак... стараюсь ставити собі грішному перед очі Христа на Хресті: Його Болить незміримо більше, однак жодного подібного на агресію вияву Болю
tarik писав:...Щодо традиціоналістів - я мав на увазі одну із парафій Галичини. Там просто потрібно побувати на Божественній Літургії і буде все зрозуміло...

таких парафій достатньо - на всіх не побуваєш. І не треба. В кожному разі: як би там не клянчали, як би з Євхаристією по Храмі Божому не ходив священик, як би не реагували на слово "православний"/тощо - старайтеся любити цих людей, їхнього священика і своєю християнською поставою зможете донести цим людям конечність послуху, одностайності у молитві...
як там в посланні до Корінтян: "любов довготерпить, не надимається, ніколи не минає..."
З повагою. о.олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Петро Тесля
початківець
початківець
Повідомлень: 43
З нами з: 12 лютого 2011, 10:27

Re: Крик душі

Повідомлення Петро Тесля » 12 січня 2012, 17:21

ДОРОГИЙ БРАТЕ У ХРИСТІ!

У тому то уся штука, що йде планомірний процес свідомого, планомірного, добре проплаченого і добре спланованого руйнування Церкви під видом усіляких "повернень", "реформ", "оновлень", "освіжень", "ПЕРЕОСМИСЛЕНЬ" і т.д. Це вже проходили у 19 столітті....

Декіька десятиліть і матимемо як і у Еуропі - продаж церков під ресторани бо до них ніхто до таких церков не ходить. Ось це - робота!
НКВД і ОГПУ і КГБ просто відпочивають перед такими спеціалістами!

Американські зайди лише вдають із себе невігласів і дилетантів - вони чудово знають, що роблять....

Один із них заявив "ЖИВЕМО У БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЧАС!"
ЛАВИНОПОДІБНЕ вимирання нашого народу і його деградація ось їхня омріяна віками стратегема: нарешті - Едом буде зруйновано і воцариться Ізраїль! БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЧАС!

Ось коли Новий Ханаан падає їм до рук після майже ста років плідної праці їхніх попередників починаючи з 1917 року а то й ще раніше....

Тому зараз на даний момент ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ є сформувати дієвий опір на парафіях ВОВКАМ В ОВЕЧИХ ШКУРАХ (нагадаю "овеча шкура" - і її носіння ПРЕРОГАТИВА ПАСТИРЯ) .

Шлях яким пішли Підгорецькі Отці - НАЙВИГІДНІШИЙ І НАЙБАЖАНІШИЙ ДЛЯ Компанії, котра приїхала до нас із США.
Крашого подарунку вони для себе і не чекали! Вони про то і мріяли щоб вірні Традиції Католики випали " в осад" в такій собі "схизмочці", а решта пасивного загалу була б уже цілковито до їхньої диспозиції. Розумієте?

Тому треба з усіх сил триматися своїх парафій і не здаватися, не йти на сторону, вони лише цього від нас і ждуть - натомість хай У ВОВКІВ У ОВЕЧИХ ШКУРАХ ПІД НОГАМИ ГОРИТЬ ЗЕМЛЯ.

Гнати їх з парохій .

Думаю сказаного досить. Хто зрозумів той зрозумів, а хто не зрозумів, той не зрозуміє ніколи.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Крик душі

Повідомлення andrey s. » 12 січня 2012, 17:51

Петро Тесля писав:ДОРОГИЙ БРАТЕ У ХРИСТІ!
Думаю сказаного досить. Хто зрозумів той зрозумів, а хто не зрозумів, той не зрозуміє ніколи.


Та багато чого може здаватись, зокрема і мені......
І тоді постає запитання, а що робити, люди, гвавт...куди котимся....
От тут і постає...запитання, а точніше те, що безперечно наруку тим ворогам, яких особисто я не заганяю в якісь визначені мною рамки...
Я про "охоту на відьм", про параною, якщо завгодно....
І вбачаю тільки одне, що на мою думку можливе, що просто розбиває параною....
А що тобі до того, роби те що мусиш, до чого покликаний, Молись, кажи що мусиш(памятаючи що язик може бути лопатою для могили твоєї), до чого твій Хрест зобовязує, і гляди щоб рятування світу не стало твоїм проваллям у бездну.
В кожній людині є гівно, але даалеко не кожною людиною воно керує, а від так, приречене на поразку те "гівно".
Якщо я з добрими намірами(в душі, і без самообману чи відмазки перед собою і іншими) буду дивитись на людину, то нормальним є те, що буду помічати різні сторони її. А ось на чому я акцентую, що є головне, пріоретивне(якось так :D ) для мене в іншому, і визначає мене.
Повірте вже мені, в людині є позитив, і особисто я можу його розвити в іншій людині...особистим прикладом чи акцентуванні на доброму, а зі своєм негативом, людина має дати раду сама, і мудра людина попросить помочі у Бога у цьому.

Все що людей напущує один на одного, є ворогом.
В Церкві Є спасіння, а решта.....то суєта, яка в принципі є невідємною частиною життя. :pardon:
А Ви що хотіли, щоб все було клас, життя мед і раю вже не треба, бо він тут.....(закрийте одне око, станьте на одну ногу, і помрійте)
Таке то.....(людина скільки би не мала, їй всеодно мало, і як та свиня, гівно знайде всюди)
Ми розучились дякувати і цінити те що маємо......
А якщо так(а це так 100%), то щого можна очікувати, яка перспектива.
Все просто, Суд Божий.......
Тож вперед за орденами...Змагаймо до Святості..і добавити собі віднявши у когось..не вийде.
Бог бачить кожного з нас.
Дякую.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Крик душі

Повідомлення о.Олег » 12 січня 2012, 18:03

Петро Тесля писав:...нагадаю "овеча шкура" - і її носіння ПРЕРОГАТИВА ПАСТИРЯ...

ой ні вже, нажаль - не легко тепер за пасторальною чи "приїжджою" ознакою визначати вовчу шкіру :(
З повагою. о.олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Крик душі

Повідомлення Just_me » 12 січня 2012, 19:13

о.Олег писав: дійсно - маємо чітку заборону для священиків займатися бізнесом

А чому? Хіба це якась брудна небоговгодна справа? :Search:
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей