Хто такі СТУДИТИ, монахи КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ?

[romanm]

Брате, не можу зрозуміти, чому Ви так вчепилися Йова Почаївського.

Та ні , отче, не чіплявся, просто так, вияснити:)

Розумію Вас щодо того, чи повинна його ікона знаходитись в греко-католицькому храмі. Але ж я Вам пояснив, як це сталося. І з практичної сторони викинути цю частину іконостасу було б варварством.

Тоже ясно. Дозволю собі одну ремарку. Варварство вводити людей в заблудження, як мені здається. Ні в якому разі не маю нічого проти, зі своїм правилом в чужий монастир.....

Коли ж йдеться про самого Йова, до речі гуцула за етнічним походженням, то він дісно провадив боговгодне життя.

Тоді, отче, я дозволю собі сказати, що ще боговгоднішим життям живуть на Філліпінах, де під час великого посту, деякі розпинають себе, як Христа. Вибачте, але єдино тільки церква може судити щодо святості або меньше того, чи іншого чоловіка.

Дійсно, проголошення святості є проявом непомильності Церкви. Але, підходячи по-іншому до цього питання, Дивний Бог у святих своїх! Суперечки навколо постатей Святих Петра, Павла чи Якова були не меншими у первійсній Церкві. А коли слідувати логіці, тоді можна поставити питання про те, яким чином у літургійному календарі знайшовся імператор Константин.

Дійсно, порівняно недавно були введені "ступені" для людей, які мають честь почитатися на іконах і на престолах( одне і теж саме, з рештою). Але давайте не будемо плутати процес і саме рішення Церкви(дискуссіх можуть бути, я не про це) щодо внесення того чи іншого в календар. Та й не тільки Константин, але і Володимир і іже багато других можуть бути продискутовані. Важливе є кінцевий результат, а вони Церквою признані( на відміну від того про кого йде мова). Не забувайте, що дискутувався і примат папи і Догма про непорочне Зачаття, але це не значить, що ми сумніваємося.

Я ні в якому разі не хочу "пластилінізувати"дискусію, просто, якщо питання естетики(повторюся) переважають питання віри, то нема питань.

З повагою.

[Ira]

Отче Юстине, дуже дякую за ваші пояснення.
Можливо я десь і знала відповіді, але, якщо чесно, то і усвідомлювала, що на багато моїх питань таки важко знайти відповідь...

Ті книги, які ви перерахували я майже всі читала. Хотіла би попросити, коли вийдуть ті статті та книги, які зараз готуються, то, будь-ласка, дайте нам знати.

Все ж таки, дещо би хотіла прокоментувати.
По-перше, відносно місії монахів Студитів, то я також особисто процитувала в іншій темі подібні слова Андрея Шептицького:
«Томуж, що в наших часах на Сході дуже много овець, котрі не є з тої вівчарні, а яких треба привести, щоби був один пастир і одно стадо - всі праці будуть звернені до діла злуки незєдинених Восточних зі св. Римською Столицею. Нехай буде метою братів всіми своїми трудами унію сю підготовити, або осягнути, не устаючи рівночасно горячо о се Бога просити, в усіх молитвах, жертвах та наміренях».

Але дайте чесну відповідь, можна і у своєму серці, чи прагнете ви зі всіх своїх сил ці слова реально втілити у життя?
Бо я тут можу з певністю сказати, що цих слів ви не виконуєте. Та й не лише ви, про це зараз ніхто не турбується. Кажуть, що ІІ Ватиканський собор змінив напрямок екуменічної політики. Тоді, виникає ряд питань – а можливо ІІ Ватиканський собор заперечив, що Главою Вселенської Христової Церкви є Папа Римський? Можливо цей собор перекреслив Святу Правду, що є лише одна Свята Христова Католицька Церква, і лише у ній є спасіння? Можливо він заперечив те, що є лише один Пастир? А можливо ІІ Ватиканський собор придумав ще декілька „Святих Церков”?
...аж 21 зламана гілка від дерева – це є горе для Святої Христової Церкви.

Не прийняття таких важливих вчень Церкви як Пресвяте Серце Ісуса та Непорочне Серце Марії (Фатімські обітниці), не прийняття дев’ятниць... Ні, це не є, за словами студитів, модернізм! Це є дороговкази нашого спасіння! Ці Набожності Папа Римський офіційно видав до світу та затвердив. Чи ж хіба він наголошував на тому, що це є обов’язковим лише для Римо-католиків..?

Відносно Філіокве, зокрема слів Євангелія від Йоана 15, 26, то ви напевно не прочитали тієї науки Андрея Шептицького, яку я процитувала (2-й абзац). Це людина великої Мудрості та пізнання. Ви ж самі на цьому форумі закликали всіх людей до читання Його Послань. Тут, при нагоді, хочу вам подякувати за цю пораду, бо саме після того я придбала та почала читати І том Пастирських Послань.
Ще чула таку версію, що то цісарі на Папу так повпливали та залякали, що Папа змушений був додали слово „Філіокве” у Символ Віри... А щодо догмату Непомильності Папи, також дослівно не процитую, але було сказано на зразок: „це щось таке..людьми придумане... і можна ще довго говорити відносно тої непомильності...”
А тепер і ви кажете, що „не є чужий догмат про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці. Однак, коли йде мова про його розуміння, то це гарна тема для роздумів”...
То скажіть, як я маю розуміти оці ваші слова? Чи ви відкидаєте Догми? Чи трактуєте їх по своєму, по-східному? І як розуміти „Непорочне Зачаття Святої Анни”? Ну так, я не заперечую, можливо і Св.Анна була зачата непорочно так само як і Діва Марія Матір Божа, але ми того ще не знаємо, можливо якщо це так, то Бог нам все відкриє, коли прийде час...

Я ще хотіла запитати про Устави монашого життя, а саме, чи внесли якісь зміни в той Типікон, що писали самі Андрей та Климентій Шептицькі?
Бо я читала, що він був настільки суворий та аскетичний, що навіть довший час Рим не хотів його затверджувати...

Вибачайте, якщо я дуже вас турбую та забираю час, тому і запитувала „де ті студити?”, бо не раз на цьому форумі закликалося на модератора та до участі в обговоренні богословських питань семінаристів...
Вважаю, що варто було би взяти ці пропозиції до уваги.

[Justyn]

Дорога п. Ірино,

уважно прочитав Ваш останній допис. Насправді, я не є в силі відповісти на усі Ваші запитання через інші заняття, але радий, що хоч віртуально з Вами познайомився. Відносно справи про Типікон, відсилаю Вас до нашої останньої публікації "Типікони" з серії Історично-канонічні джерела Студійського чернецтва в Україні, том І. Ви можете її придбати у всіх книгарнях видавництва Свічадо. У вступі, який написав наш єрм. Теодор Мартинюк Ви зможете знайти усі відповіді на запитання хто такі студити, роль братів Шептицьких у їх відродженні і звичайно про історію з Типіконом.

Проте, як священик хотів би дати Вам одну пораду, яка, на моє переконання, допоможе Вам багато в чому. Отож, заохочую Вас пройти богословський вишкіл, який тепер є можливим для різної категорії людей. Як приклад наведу Катехитично-педагогічний Інституту при УКУ у Львові або навіть Літня Богословська Школа в Уневі (вона щоправда розрахована на тих, які вже мають богословський базис, але, думаю, вона Вам багато чого прояснить). Читаючи Ваші дописи, бачу Вас як людину, яка шукає щиро відповіді на багато запитань відносно глибших запитань про Бога, Церкву, священиків і т.д. Тому, богословський вишкіл стане для Вас своєрідним провідником.

Від щирої душі бажаю Вам віднайти те, чого прагне Ваша віруюча душа!

І ще так, на маргінесі:

Зрозумійте, Божі задуми спасіння є набагато ширші ніж наші уявлення!

[Justyn]

Шановний romanm,
з належною повагою відношуся до Вашої особи, оскільки читаю Ваші дописи на форум. Але, здається мені, що наша дискусія по даній темі вже переходить на менш поважний рівень. Тому пропоную по цьому питанні припинити дискусію, натомість радо з Вами подискутую відносно Канонізаційного Права у Католицькій і Православних Церквах, як також відносно самого розуміння святості.

Дякую за розуміння!

З повагою,

єрм. Юстин Бойко, студит

[Justyn]

Відносно екуменічної політики:

Дорога п.Ірино,

на сьогоднішній день існує дуже багато так званих екуменічних концепцій, які досить часто використовують політичне підгрунтя і методи. І це нормально, бо кожен має право запропонувати свій варіант.

Але, заклик "щоб усі були одно" звернений не тільки до єрархічної частини Церкви, але і до мирян. Тому ми кожний на своєму місці робім все, що приблизити час єдності Церкви. А звершимо його, на моє глибоке переконання, не ми, а сам Господь. А ми найперше поборім неприязнь і ненависть у своєму серці щодо ближнього. І це буде вже великий вклад в справу єдності Церкви.

Погляньте, Свята Тереза від Дитятка Ісус жила коротко і то в клявзуровому монастирі, ніколи не виходила назовні, але весь час молилася за працю місіонарів. Тому її проголошено покровителькою місіонарів. Це є приклад до наслідування для нас в наших справах.

А відносно ваших слів:
"А можливо ІІ Ватиканський собор придумав ще декілька „Святих Церков”?
...аж 21 зламана гілка від дерева – це є горе для Святої Христової Церкви" прошу Вас ласкаво, не зачипайте тему, де Ви не є компетентною. Якщо Ви прочитали усі рішення ІІ Ватиканського Собору, виступи Соборових Отців і знаєте обставини його скликання, то я готовий з Вами говорити. Але з Ваших слів видно, що Ви чули від когось неправильно поінформованого якусь інформацію, трохи самі почитали і зробили хибний висновок. Прошу Вас, не жартуйте з такими речами, як Церковні Собори і не кидайте так просто слова на вітер.

Для Вашого відома, Митрополит Адрей Шептицький, був одним із перших, який ще у 30-і роки минулого століття бачив необхідність скликання Вселенського Собору і радив це у письмовій формі Папі і людям, які мали вплив на це.

Для контролю Ваших знань про ІІ Ватиканський Собор:

що Ви можете розповісти про кардинала Оттавіяні та про його бачення концепції проведення ІІ Ватиканського Собору?

[romanm]

"Justyn"]Шановний romanm,
з належною повагою відношуся до Вашої особи, оскільки читаю Ваші дописи на форум. Але, здається мені, що наша дискусія по даній темі вже переходить на менш поважний рівень. Тому пропоную по цьому питанні припинити дискусію, натомість радо з Вами подискутую відносно Канонізаційного Права у Католицькій і Православних Церквах, як також відносно самого розуміння святості.

Дякую за розуміння!

З повагою,

єрм. Юстин Бойко, студит

Зрозумів отче. Прошу вибачення, якщо чимось образив.

[ljubomyr_ps]

Але дайте чесну відповідь, можна і у своєму серці, чи прагнете ви зі всіх своїх сил ці слова реально втілити у життя?
Бо я тут можу з певністю сказати, що цих слів ви не виконуєте. Та й не лише ви, про це зараз ніхто не турбується. Кажуть, що ІІ Ватиканський собор змінив напрямок екуменічної політики. Тоді, виникає ряд питань – а можливо ІІ Ватиканський собор заперечив, що Главою Вселенської Христової Церкви є Папа Римський? Можливо цей собор перекреслив Святу Правду, що є лише одна Свята Христова Католицька Церква, і лише у ній є спасіння? Можливо він заперечив те, що є лише один Пастир? А можливо ІІ Ватиканський собор придумав ще декілька „Святих Церков”?
...аж 21 зламана гілка від дерева – це є горе для Святої Христової Церкви.

Не прийняття таких важливих вчень Церкви як Пресвяте Серце Ісуса та Непорочне Серце Марії (Фатімські обітниці), не прийняття дев’ятниць...

Отче Юстине, на мою думку, вести дискусію з п.Ірою нема ніякого сенсу. Вона ж то й робить, що вишукує у Ваших відповідях докази своєї "правоти" а Вашого (нашого) "відступництва".
Про що можна далі вести розмову як вона нашу Церкву і ще 20 Церков східного уставу підпорядкованих Папі називає "зламаними гілками" і "горем Святої Христової Церкви" - ображає вірних Християн цих Церков і нас вірних УГКЦ, священників, і тим самим самого Папу Римського,як Голову усієї Вселенської Церкви.
П.Іро, Ви вишукуєте "ворогів і зрадників" там де їх нема, а лукавого нашіптувача біля своєї душі не бачете.
Хто мені чи будь-кому іншому вірному УГКЦ забороняє приймати Набоженства і вчення Церкви про Пресвяте Серце Ісуса та Непорочне Серце Марії (Фатімські обітниці), відмовляння дев’ятниць - ніхто! Навпаки друкуються нашими виданнями безліч прекрасних побожних книжок на цю тему, і взагалі кожна людина сама(й при помочі Духа Святого), по свому уподобанню і нахилам вправі вибирати святі перли молитов,набоженств й інших побожних практик з великої скарбниці Святої Церкви, щоб своєю душею якомога ближче злучитись з Богом й заслужити собі й іншим щастя в Небі. Менше дискутувати і вишукувати заскалок в очах братів своїх, а молитись й чинити дієві акти милості за себе й за ближніх.

Хай Господь Вам простить і наповнить Ваше серце братолюбієм.

[Justyn]

Учаснику форуму ljubomyr_ps:

особисто я не знаю учасниці форуму Іри, але бачу, що вона шукає якоїсь істини. Саме тому я вирішив щиро відповісти на усі її запитання.

Однак, погоджуюсь з Вами в тому, що відчувається певна дистанційність у її відповідях. А зрештою, для того існує цей форум, щоб ми допомогли одне одному віднайти істину.

[Ira]

Пишучи зараз ці рядки, мені дуже не легко вам передати той важкий стан моєї душі... мені справді важко, тому що я шукаю Правду, а ті, хто Її спраглі вважаються в кращому випадку диваками. Таке поняття як „Свята Божа Правда” зараз є просто „пустим гаслом”, яке викликає іронічний сміх у того ж таки студита.... ну чому так?
А за ІІ Ватиканський собор мені важко вам пояснити, хоча я вже і звикла до постійних насмішок та нерозумінь. Вам всім легко жити, легко сказати „так прийняв ІІ Ватиканський собор”, і сліпо без розуміння це слухати і ні про що більше не турбуватися. А я чомусь так не можу. Я багато чого не можу до свого серця прийняти з того ІІ Ватиканського собору. Бо ж не може Господь так змінити Єдину Святу Правду – ту, яку заклав у Св.Євангелію. Чому саме після того собору у світі почали поширюватися модерністичні настрої: не потрібно покутувати, постити, приймати Св.Причастя навколішки і в уста; не потрібно приклякати перед Кивотом; не потрібно сповіді, священик лише дає розрішення загально для всіх; не треба відправляти Службу Божу, будучи повернутим до Ісуса Христа, Який знаходиться в Святій Тайні Євхаристії; не треба ходити в одежі, що належиться духовенству та чернецтву; не треба таких гострих приписів; не треба Вервиць і т.д., бо це вже все застаріло...

А я от не можу зрозуміти, чому студити кажуть, що Серця та дев’ятниці не їхні, не східного обряду?
А Андрей Шептицький, який за їхніми словами прагнув очищення нашого східного обряду від латинізації чомусь то приймав, навіть в 1909р. посвятив Україну Пресвятому Серцю Ісуса та інших заохочував до того. А чи зараз хтось так зробить?
Чому те, що я перерахувала вище, за словами студитів, в жодному разі не є модернізмом, бо так прийняв собор, а Святі Серця Ісуса та Марії – модернізм... але ж Папа то Їх прийняв..?!
Та ні, не забороняють почитати, але з якою погордою ставляться до тих, хто любить ці Серця. Яка ж то ненавить до того всього, що є на Заході, що є „латинське”... Скільки я вже наслухалася та начиталася, біль великий у серці до нині від слів тих студентів, що навчаються в тут згаданому УКУ...

Чому ІІ Ватиканський собор розділив Святу Церкву і не хоче єдності? Ми загубилися... До якої єдності ми прагнемо та закликаємо?
Чому від монахів та монахинь я лишу і чую, що ІІ Ватиканський собор змінив екуменічні напрямки, а на те, до чого закликав Андрей Шептицький, тобто єднатися всім до Апостольського Престолу, до Папи Римського, в кращому випадку просто розводять руками.

То скажіть мені, як можуть бути Вселенськими Святими Церквами – Константинопольська, Московська, Єрусалимська та ін. А де ж тоді та єдина Христова Церква, яка побудована на „Камені” Петрі? А хто ж тоді той Глава – Камінь? Він тепер просто „перший серед рівних”? Дуже гарно пояснював Андрей Шептицький: як в кожній хаті повинен бути господар, який всім управляє та тримає в себе ключі, так само повинно бути і в Церкві...

Без Пастиря вівці розбіжаться, і так воно зараз є, бо порозбігалися вперті вівці і годі їх зібрати до купи...
Покажіть мені, де є та одна єдина на цілий світ Церква, єдина Віра, єдина Правда, про яку заповідав сам Господь? Бо я її не можу побачити, її нема і ніхто не хоче, щоб вона була.

Так, я багато чого можу не розуміти, але хочу сказати, хоч і знаю, що над цим будуть сміятися, але, не був той ІІ Ватиканський собор у Божій Волі і не було на нього Божого Благословення. Папи Римські у своєму серці цього не прийняли, але вже було пізно щось змінити. Про це свідчать слова Святішого Отця Павла VІ у проповіді 29 червня 1972 р. на свято Св.Ап.Петра і Павла: „Складається враження, що через якусь щілину до Церкви Божої вдерся сморід диявола. Ми вважали, що після Собору засіяє Сонце над Святою Церквою... Замість Сонця ми маємо хмари, бурю, темряву.”
Ми бачимо, що і нинішній Папа стає на Літургії передом до Престолу, повертає він і Тридентійську месу на латині, яку відправляли 400 років і яку даний собор скасував...
Свої правила тоді диктувало фальшиве оточення Папи, яке не дбало про Божі наміри, а таких кардиналів як Оттавіані, якщо він справді був у серці таким, яким про нього пишуть, були, на жаль, одиниці... і так є до нині.

Ті всі питання настільки важкі, що мені не дуже би хотілося про те все далі говорити...

Але ще би хотіла повернутися до Студитів.
З того, що я читала з історії виникнення Студитів, можна сказати, що зараз вони зовсім не ті, які були в давнину і не є тими, якими відновляв їх Андрей Шептицький.
Я часто задумувалась над тим, у чому ж полягає відновлення древніх традицій східного монашества...
Доходила до висновку, який же то мав бути строгий Устав Св.Антонія Печерського, і яке ж то було аскетичне життя у тій Лаврі в Скнилові... можна лише здогадуватись... і не дивно, чому святі отці Мирон та Порфирій мали такі великі дари від Бога зцілення та прозорливості...

[Justyn]

Дорога Іра,

з усією повагою ставлюся до Ваших пошуків Правди. Проте, зрозумійте мене правильно, Ви не можете претендувати на остаточну правду щодо подій, осіб чи обставин. Для прикладу, якщо б Ви знали обставини, за яких Папа Павло VI висловив цитовані Вами слова, то Ви б їх не приводили тут на форумі як доказ того, що згаданий Папа "у серці не прийняв Собор". Хочу Вам сказати, що саме навпаки цей Папа якнайбільше приклався до того, що відразу впровадити рішення Собору в дію. Робив то адміністративним методом, зо що був часто критикований. Саме він поблагословив кардинала Agostino Casarolli на те, щод шукати контактів з Радянським Союзом, а точніше з РПЦ. Внаслідок того виникла так звана Ostpolitik.

А відносно Ваших слів, що наслідком ІІ Ватиканського Собору стало те, що "почали поширюватися модерністичні настрої: не потрібно покутувати, постити, приймати Св.Причастя навколішки і в уста; не потрібно приклякати перед Кивотом; не потрібно сповіді, священик лише дає розрішення загально для всіх; не треба відправляти Службу Божу, будучи повернутим до Ісуса Христа, Який знаходиться в Святій Тайні Євхаристії; не треба ходити в одежі, що належиться духовенству та чернецтву; не треба таких гострих приписів; не треба Вервиць і т.д., бо це вже все застаріло..." то Ви явно перегнули. Ще раз Вас запрошую до того, щоб перечитати рішення ІІ Ватиканського Собору, а не керуватися жіночою інтуіцією, бо Вам так здається. Іра, так не можна поступати, бо можна збитися з дороги, що провадить до Правди.

Коли ж йдеться про Студитів і Скнилівський Типікон, то я Вам ще раз пропоную без всяких проблем його придбати і прочитати. Серед двох монахів з Дори, у Скнилівській Лаврі був тільки о. Мирон Деренюк.

І ще... Іра, пропоную перейти на епістолярний рівень спілкування через e-mail. Думаю, це буде більш корисніше.

З повагою

[Ira]

І ще... Іра, пропоную перейти на епістолярний рівень спілкування через e-mail. Думаю, це буде більш корисніше.

Вибачайте, але дівчина чи жінка не має права особисто один на один з монахом переписуватися в інтернеті через e-mail.
Такі є устави монашого життя....

[romanm]

І ще... Іра, пропоную перейти на епістолярний рівень спілкування через e-mail. Думаю, це буде більш корисніше.

Вибачайте, але дівчина чи жінка не має права особисто один на один з монахом переписуватися в інтернеті через e-mail.
Такі є устави монашого життя

п. Іра, надіюся Ви жартуєте::::: А до сповіді можна йти до монаха, там тоже один на один говоряться!?

Установи монашого життся говорять, що не можна писати любовних листів:) а писати серйозні речі можна і треба.

З повагою, вибачте якщо вставив свої 5 коп.

[Ira]

я вже цю "школу" дуже добре пройшла....

так, можливо в теперішньому світі це дуже важко прийняти... але....

навіть просто так на духовні бесіди та розважання дівчина не може йти одна до священика, хтось повинен бути... зі сповідю тут не варто порівнювати... сповідь є сповідь, всі ж повинні це розуміти...

[Justyn]

Шановна п. Ірино,

у випадку такої відповіді не бачу сенсу продовжування діалогу, оскільки останній передбачає наставлення на пошук правди. А з Вашої сторони, щонайменше некоректно, пригадувати мені, що говорять монаші устави. Думаю, що я їх від Вас знаю не гірше.

При цьому хочу також Вам пригадати славну тезу А.Анштейна, що пункт бачення від пункту сидження залежить. Дякувати Богу, я свідомий суті свого монашого покликання, і, пропонуючи Вам епістолярний спосіб спілкування, не хотів пропонувати Вам нічого іншого, як тільки те, щоб пояснити Вам у приватний спосіб певні речі, які відносяться до ІІ Ватиканського Собору, монахів Студитів і т.д.

Шкода, що Ви все звели нанівець. Мені прикро. Оскільки, як Ви бачили від початку, я був конструктивно налаштований на дискусію, навіть мимо поради деяких учаників форуму не розпочинати цього. Прикро.

Оскільки, як бачу, маєте в пошані о.Порфирія, то як людина, яка довші роки були при ньому, хочу Вам сказати, що він ніколи б не одобрив отих Ваших поглядів, у яких Ви намагаєтеся переконати оточуючих. Можу навіть навести Вам один приклад:

На початку 90-х років у нас в Дорі пішла сильна дискусія, між жіноцтвом особливо, чи мають монахи студити вживати слово "православний" в богослужіннях. О.Порфирій це довго терпів. Нарешті, коли все досягло свого піку, він, після Літургії недільної, звернувся до усіх присутніх з такими словами:
- Жінки, чи священики пхаються до Вас і кажуть, як Ви маєте борщ варити?
В церкві запала мовчанка. Тоді він продовжив:
- Отож, і ви не пхайтеся до священиків, кажучи як вони мають робити.

Зробіть собі висновок.

[Ira]

я не розумію, отче, чому ви так ображаєтеся... Можливо ви не так мене зрозуміли, я ж навіть не мала наміру вам щось вказувати... і не мала на увазі особисто вас, чи ваш устав, я мала на увазі устав чернечого життя в загальному не залежно від чину...

Можливо мені дуже би хотілося з вами послілкуватися особисто, але, так вже в цьому світі є, що не все те дозволено, чого хочеться...

Ще раз вибачте, якщо вас чимісь образила, просто хотіла справді поспілкуватися на фомумі, відкрито...

[Justyn]

Іра, ну невжеж Ви не можете побачити свою помилку.

Ось Ваші слова:
"і не мала на увазі особисто вас, чи ваш устав, я мала на увазі устав чернечого життя в загальному не залежно від чину..."

Пояснюю:
немає уставу чернечого життя в загальному. Є кокретний монаший устав тієї чи іншої спільноти.

Ну а Ваша відмова спілкуватися через е-mail мене взагалі здивувала. Не кажу вже за думку на духовні розмови чи сповідь ходити з кимось. Послухайте, слухаючи Вас можна дійти до висновку, що Фройд мав рацію, коли говорив, що сліпий сексуальний інстикт лежить у основі кожного спілкування між чоловіком і жінкою. Якщо Ви є прихильнецею його поглядів, то нам дійсно не по дорозі.

Ми ж нормальні люди! Читаючи останньо висловлені вами думки, хочу Вам сказати, що у них саме видно дуже великий вплив модерністичних теорій.

[Ira]

Так, є певні свої устави кожного монашого чину та монастиря, але є і єдині загальновідомі правила для всіх богопосвячених осіб, які живуть за монашими уставами. Нехтування ними навіть, здавалося би у зовсім незначному і маленькому, але все ж таки призводить до гріха, і то часом до пекельного... (то знаю як зі свого досвіду, так і з багатьох релігійних книжок, які нам пропонує Церква...)

Я ж розумію, що зовсім не малося на увазі ні з вашої ні з моєї сторони нічого лишнього крім як спілкування на важливі релігійні теми, але що я можу вам сказати.. не можна...
Я вас дуже добре розумію, як ви це сприйняли, чи будь-хто інших, прочитавши на рахунок переписки. Для мене також це було „громом серед ясного неба”, я сама особисто стільки гріхів наробила, що важко те передати... Між чернецтвом та мирянами повинна бути певна субординація і в поводженні і в розмові.... не хотілося би те все розповідати... тепер я вже все усвідомлюю та розумію... але... все ж таки десь можливо в серці і догадувалася, чи то так совість промовляла, що не можна навіть через Інтернет переписуватися, бо не раз доводилося мені читати, знати та бачити наглядно як повинні жити монахи та й монахині, зокрема і напівклявзурових типів монастирів, тобто не може бути приватних розмов між особами протилежної статі (напр., монах – жінка, чи навпаки), також не може бути вдвох на одинці спільної молитви чи розмови навіть на релігійні теми... ну не знаю, можливо в якихось окремих випадках з дозволу настоятеля, то вже по ситуації, я вже нюансів не знаю, але в загальному так воно є...

Та важко... але я не дивуюся зовсім ні вам, та й нікому...
Просто зараз такий світ настав, що все не так як було у давнину, все змінено, люди нічого не знають, безбожність заполонила цим світом, все дозволено, і оту Божу Правду годі вже віднайти.

А причину мені здається легко пояснити, думаю кожен знає про той діалог між сатаною та Богом, який чув Папа Лев ХІІІ. Але все ж таки я зацитую слова Папи, коли його запитали, що з ним таке сталося під час Св.Літургії, то він відповів: „Я чув два голоси, які виходили ніби з Кивоту. Один голос був милим і лагідним, другий – був злим і гарчав. І той голос, що гарчав, сперечався з Ісусом: „Я можу знищити Твою Церкву.” Лагідний голос Спасителя промовив: „Якщо можеш, то зроби це.” На це диявол відповів: „Мені потрібно більше влади і більше часу!” „Скільки часу і скільки влади?” „75 або 100 років і більшу владу над тими, які підуть мені служити!” Слова Ісуса Христа: „Я дам тобі час і владу. Зроби з ними, що хочеш. Яке століття вибираєш?” „Двадцяте” – відповів диявол”.

Нехай цей світ прогресує, але ж люди залишаються тими самими, і Бог не міняється. Тому я казала вам, що не раз роздумувала про устави при св.Василію Великому, св.Антонію Печерському, тай хоча би взяти то, порівняно недавнє, монаше заснування у Скнилові.... а згадайте Афон, туди взагалі жінкам не можна приїздити, дуже цікава статті на рахунок цього є в РІСУ.

До речі, ще пригадала собі про З’яву Діви Марії в Ля Салет 1846 р.(Франція), там навіть є Її дуже гарна фігура в горах, де Вона сидить і плаче.... плаче за Своїми синами-священиками....
Вона тоді дала для цілого світу через тих двох діточок Устав священичого життя. Але той Устав був настільки строгим, що можна лише здогадуватися, бо його взяли та сховали, що аж до нині ніхто не знає, де його віднайти....


Надіюся, ви правильно мене зрозумієте...

[Justyn]

Іра, прошу вибачення, але в мене складається таке враження, що тільки Ви і ті, які з Вами погоджуються є єдиними правдивими слугами Божими у цьому світі. Це вже є ознакою немалої духовної гордості. Це з черги провадить до зарозумілості і браку покаяння, не кажу вже напімнення.

Інша річ.. Хочу поставити Вам два запитання, на які очікую зрозумілої відповіді:

- Чи Ви читали рішення ІІ Ватикаського Собору?
- Звідки Ви взяли інформацію про захований устав, що його передала Богородиця, що зявилася в Ля Салет?

І ще одне...
Прошу Вас, не покликайтеся публічно на особистий досвід у справах, про які була мова, а то у читача може виникнути неправильне розуміння Вашого особистого досвіду.

[Justyn]

І останнє:

Ви хочете, щоби ми продовжили розмову про Студитів, чи Вам більше близькою є інша тема?

[Ira]

Так, справді, тема зайшла трішки не в те русло.
Щодо посилання на особистий досвід, то просто щиро хотіла розповісти, але мені трохи байдуже, що подумають люди і як вони те „роздують”, Бог то все знає...
Пригадую, вам також колись на форумі радили не розповідати свого досвіду, бо люди можуть то перекрутити і звинувачувати вас у розкритті таємниці сповіді...
Такі ми, люди, вже є....

Відносно ІІ Ватиканського собору, то я дещо читала з його документів, вибірково. Але багато читала статей про цей собор, аналіз його різними богословами (не лефевристами!), ну і звичайно, багато чула від священиків, монахинь, тому, відповідний висновок напрощшується з їхніх суджень.
Відносно Ля Салет, то є книжка, здається називається „Пастушка з Ля Салет”... і там пишеться про той Устав.

[romanm]

Так, справді, тема зайшла трішки не в те русло.
Щодо посилання на особистий досвід, то просто щиро хотіла розповісти, але мені трохи байдуже, що подумають люди і як вони те „роздують”, Бог то все знає...
Пригадую, вам також колись на форумі радили не розповідати свого досвіду, бо люди можуть то перекрутити і звинувачувати вас у розкритті таємниці сповіді...
Такі ми, люди, вже є....

Я от цього не можу зрозуміти. На правах оффтопу. як можна звинуватити в розкритті таємниці, коли не говориш чітко хто і що зробив? Якщо священик сповідає, то звичайно що є багато подібних гріхів.
Так чи інакше, це впливає на нього, я ніколи не повірю, що на підсвідомому(не кажучи про свідомий рівень) нічого не залишається і не впливає.

[Ira]

для мене це також цікаво....
священик ж не викриває чітко особи, чи навіть конкретного в подробицях гріха. Він, наприклад, даючи якісь науки чи проповіді, повинене керуватися досвідом, він знає всі людські болячки та гріхи, тому виходячи вже з того на прикладі повинен повчати людей.
І не розумію, чому є так, що зразу кажуть, що він видає таємниці сповіді... Це так на мою думку, не знаю як тут правильно має бути.

[Justyn]

Тоді якщо немає більше запитань відносно Студитів, можливо краще розпочати іншу тему і саме там повести відповідну дискусію.
Дякую за увагу!

Виходжу з цієї дискусії до часу, коли не вплине нового запитання, але по темі.

Дякую за увагу!

[Yuriy D]

Так, є певні свої устави кожного монашого чину та монастиря, але є і єдині загальновідомі правила для всіх богопосвячених осіб, які живуть за монашими уставами. Нехтування ними навіть, здавалося би у зовсім незначному і маленькому, але все ж таки призводить до гріха, і то часом до пекельного... (то знаю як зі свого досвіду, так і з багатьох релігійних книжок, які нам пропонує Церква...)

Я ж розумію, що зовсім не малося на увазі ні з вашої ні з моєї сторони нічого лишнього крім як спілкування на важливі релігійні теми, але що я можу вам сказати.. не можна...
Я вас дуже добре розумію, як ви це сприйняли, чи будь-хто інших, прочитавши на рахунок переписки. Для мене також це було „громом серед ясного неба”, я сама особисто стільки гріхів наробила, що важко те передати... Між чернецтвом та мирянами повинна бути певна субординація і в поводженні і в розмові.... не хотілося би те все розповідати... тепер я вже все усвідомлюю та розумію... але... все ж таки десь можливо в серці і догадувалася, чи то так совість промовляла, що не можна навіть через Інтернет переписуватися, бо не раз доводилося мені читати, знати та бачити наглядно як повинні жити монахи та й монахині, зокрема і напівклявзурових типів монастирів, тобто не може бути приватних розмов між особами протилежної статі (напр., монах – жінка, чи навпаки), також не може бути вдвох на одинці спільної молитви чи розмови навіть на релігійні теми... ну не знаю, можливо в якихось окремих випадках з дозволу настоятеля, то вже по ситуації, я вже нюансів не знаю, але в загальному так воно є...

Та важко... але я не дивуюся зовсім ні вам, та й нікому...
Просто зараз такий світ настав, що все не так як було у давнину, все змінено, люди нічого не знають, безбожність заполонила цим світом, все дозволено, і оту Божу Правду годі вже віднайти.

А причину мені здається легко пояснити, думаю кожен знає про той діалог між сатаною та Богом, який чув Папа Лев ХІІІ. Але все ж таки я зацитую слова Папи, коли його запитали, що з ним таке сталося під час Св.Літургії, то він відповів: „Я чув два голоси, які виходили ніби з Кивоту. Один голос був милим і лагідним, другий – був злим і гарчав. І той голос, що гарчав, сперечався з Ісусом: „Я можу знищити Твою Церкву.” Лагідний голос Спасителя промовив: „Якщо можеш, то зроби це.” На це диявол відповів: „Мені потрібно більше влади і більше часу!” „Скільки часу і скільки влади?” „75 або 100 років і більшу владу над тими, які підуть мені служити!” Слова Ісуса Христа: „Я дам тобі час і владу. Зроби з ними, що хочеш. Яке століття вибираєш?” „Двадцяте” – відповів диявол”.

Нехай цей світ прогресує, але ж люди залишаються тими самими, і Бог не міняється. Тому я казала вам, що не раз роздумувала про устави при св.Василію Великому, св.Антонію Печерському, тай хоча би взяти то, порівняно недавнє, монаше заснування у Скнилові.... а згадайте Афон, туди взагалі жінкам не можна приїздити, дуже цікава статті на рахунок цього є в РІСУ.

Надіюся, ви правильно мене зрозумієте...

Не хотів втручатися у таку цікаву дискусію, але як на мене, це вже перебор. Дописувачці Ірі порадив би не сприймати все так емоційно, а правду шукати тільки у Господі, який про себе сказав "Я є Дорога, Правда і Життя". Тільки єдиний Господь може правдиво задовільнити всі прганення людського серця, і ніхто більше. Також би не радив шукати для себе надзвичайних обявлень і послань, а користуватися правдивим Божим Обявленням - Святим Письмом.
Отцю Юстину для подальших дискусій з Ірою радив би відвідати веб-сайт дописувачки, для повнішого розуміння ситуації, може, отче, знайдете для себе цікавим послання ап. Павла, або ж Андрея Шептицького, яких рясно розміщено на цьому сайті
І ще, наперед прошу вибачення, якщо образив чиїсь релігійні почуття, або мої поради здаються навязливими - це лише порали і їх не обовязково виконувати

[viter]

Шановна Ira. В мене склалося враження, що у Вас просто немає довіря до Бога. Людина, яка вірить і є живим членом католицької церкви (західного обряду, чи східного), не може мати проблем з пошуком Правди, бо хіба не знаєте, що Церква - то тіло Христове, який є самою Правдою. Католики знають, що Христос на Петрі заснував свою Церкву і пообіцяв, що пекельні ворота не здолають її. І як би не нищили її, вона все одно вистоїть. Дух Святий провадить нею, тому вона непомильна. Все, що в ній відбувається, відбувається з волі і допусту Божого. Ми можемо не все до кінця розуміти, але мусимо довіряти Богові і не вказувати Йому як має бути, на нашу думку, краще. Прсто уповаймо на Нього, стараймося жити згідно з Його святою волею і нічого не біймося.

[Ira]

Я вже не думала нічого відписувати, але бачу, ви напевно мене не так зрозуміли, тому ще раз поясню.

У своєму серці я Правду Божу добре знаю, звичайно, що всього я знати не можу, але ту єдину Дорогу Святої Віри, єдину Божу Святу Правду я твердо заклала у своєму серці.
Те, що в мене викликає спантеличення та біль душі – це сприйняття у нинішній день Святої Католицької Церкви та Каменя-Петра – Папи Римського.
Я не можу зрозуміти, чому Студити як монахи Католицької Церкви відреклися тої великої і важливої своєї місії – навертати Схід до Апостольського Престолу?
Чому така жахлива, незрозуміла та ще й образлива особисто для мене як людини реакція на слова: „Навернення східних заблуканих несвятих церков до Святого Римського Престолу, до Папи Римського”? Я тут вже не говорю про тих 21, які називаються Католицькими, я говорю про тих всіх, за словами митрополита Андрея Шептицького, єретичних, бо так воно є, „церков”....

[viter]

Я не можу зрозуміти, чому монахи Студити відреклися тої великої і важливої своєї місії – навертати Схід до Апостольського Престолу.

А як, на Вашу думку, вони (Студити) це мають робити?

[ljubomyr_ps]

Я не можу зрозуміти, чому монахи Студити відреклися тої великої і важливої своєї місії – навертати Схід до Апостольського Престолу.

А як, на Вашу думку, вони (Студити) це мають робити?

Та понятно як: "Покайтесь акаянниє відступники а то на вас чекає пекло , а якщо не поймуть то палицею по хребті,як таліби непокірливих жінок. Постом і молитвою здобуваються (навертаються) душі для Царства Божого (а не з примусу і агітацією на майданах) і якраз це основне призначення монахів. Студитам це добре виходить

[viter]

Постом і молитвою здобуваються (навертаються) душі для Царства Божого (а не з примусу і агітацією на майданах) і якраз це основне призначення монахів.

Підтримую на 100%.

[Ira]

Думаю, кожен у своєму серці знайде відповідь як йому це зробити. Нехай людей обдурить, але себе та Бога – ні!
Головне, щоб то серце захотіло ту місію виконати, і тоді Бог дасть велику підмогу і покерує у цій справі так, що той студит принесе Богові свої ДІЛА та ПЛОДИ, які є важливіші за молитви. Бог молитви наші чує і пости приймає, але Бог хоче наших плодів. Віру треба підкріплювати ділами.

Кажете, постом і молитвою? Тоді мені дивно, чому студити дуже вчені люди і чому їх відсилають по цілому світі вивчати богословські та інші науки? Навіщо їм тоді ті знання? Нехай закрившись у келії, постять та моляться, згідно вашої логіки....