о.Олег писав:мої міркування з приводу цієї таблички: вона в жодному разі не іронізує, а покликана нагадати про те, що ми, українці, пережили (штучно створений Голод для тих, хто переважно ні не оперався приходу до влади войовничих безбожників, ні не хотів покинути Бога і свій спосіб життя і примкнути до їхніх лав) і попереджає про те, що за умов тоталітарного режиму (до якого новими "законами" прямує Україна не за часів Кравчука/Кучми/Ющенка, а саме за Януковича - безвідносно до того, чи він має реальну владу) винищення неугодних обов`язково повториться.
З повагою, о.Олег
Я так розумію - відповідь на цю цитату Вас образила. І саме стосовно цієї цитати я по-Вашому не полемізував?
Отже мої міркування стосовно цієї таблички. В нас, українців є спільна історія і спільна трагедія, навколо якої всі ми повинні гуртуватися. Голодомор - фізичне винищення нашого народу.Тут у нас - я так розумію бачення спільне.
Йдемо далі. Чи морально українцю покладати вину за винищення українського народу на українців, які "відсижувалися вдома"?
Якщо так, то морально буде підійти до своїх батьків, дідів і запитати їх - а чому ж ви, дорогенькі, в 50-х, 60-х, 70-х роках сиділи вдома. А чому не виходили на майдани - не повставали проти режиму, не воювали з ним? Цього самого режиму, який заморив мільйони українців в 33-му...Не патріоти наші батьки, ой не патріоти...
По моєму, це аморально. Сидячи в теплому кріслі за комп"ютером героїв багато. Та ми б... Та якщо б....Якщо кулю в лоба, то чесно і справедливо...
А от от нести відповідальність за життя своєї сім"ї, своїх дітей в ті лихі часи - це зовсім не по клавіатурі стукати.
До речі, те що українці "відсижувалися " в ті часи вдома - неправда. в В 20-х і 30-х, в державних архівах зафіксовані тисячі (!) повстань українців по всій Україні, на відміну від середини минулого століття.
Який причинно-наслідковий зв"язок в цій фразі? По-перше сьогодні маємо законно обрану українцями владу, а не окупаційний режим іншої держави.
По-друге відверто виступити проти режиму тоді майже напевно означало ув"язнення, заслання або розстріл. Сьогодні - не виступити проти режиму хоча б язиком - майже злочин в очах більшості.
І тут уже Ваш, отче, коментар, зовсім в мене не вкладається в голові:
о.Олег писав:за умов тоталітарного режиму до якого новими "законами" прямує Україна винищення неугодних обов`язково повториться
Це Ваш причинно-наслідковий зв"язок? Тобто якщо сьогодні не скинемо діючу владу - матимемо повторення 33-го? Звідки такі міркування? Тоталітарний режим - це неминуче винищення власного народу? Чому? Сьогодні є багато прикладів держав, з беззаперечною владою однієї особи, де рівень заможності людей значно вищий, аніж у демократичних державах. Я не знаю, який шлях моєму народові приготований Господом. І якщо нам судилося бути тоталітарною державою з християнськими цінностями, то такий шлях мені більш до вподоби, аніж бути заможною демократичною державою, де християнські цінності викорінюються.
Зрештою, запитавши в пересічного громадянина держави (Іраку, Єгипту, Молдови, Лівії, Афганістану, Сирії) в якій нещодавно відбулося повалення тоталітарного режиму, коли ж йому жилося краще до , чи після "демократизації", думаю, відповідь буде на користь тоталітарного режиму, коли всі боялися владу, зате не проливалася кров мирних жителів, була робота і було чим годувати сім"ю.
Переглядав цю тему спочатку і знайшов Вашу, отче, цитату:
о.Олег писав: в рукаві у євроунійних політиків ще стільки всього приховано - вони ж на національності не зупиняються: тут і сім`я вже не сім`я, і подружжя не подружжя, і мама з татом... При тотальному диктаті "демократії" такого-от пошиву... не думаю, що не вдасться забути людей про свій народ...
Отже і Ви, так розумію, бачите небезпеку диктату демократії.
Тоталітарний режим поганий, демократичний - теж недобрий. Для чого ж тоді валити діючий режим? Українець валить українську владу... Ну не парадокс?
Бо ж кожен, хто виступає проти влади, кожен, хто закликає до її повалення нестиме свою відповідальність за те, що буде потім. Хіба не краще довіритися Богу і молитвами просити про краще життя?
Погоджуюся з Вами, на історичних помилках повинні вчитися. Для мене урок історії в контексті сьогоднішнього дня полягає в тому, що на протязі останніх століть так десяти маємо на трьох українців двох гетьманів. Може зійдемось на одному, якого вибирає більшість? Це ж і є демократія...?!