Погодинна відправа - панацея від міжконфесійних конфліктів ?
Додано: 26 березня 2010, 15:36
Тоді як в одних селах тліє міжконфесійне протистояння, котре ґрунтується на мріях одних ходити знову до рідної Церкви й відмові інших, пускати їх туди, не бракує й протилежних прикладів - коли дві громади використовують один і той самий храм почергово. Питтання в тому, чому те, що прекрасно функціонує в одних випадках, не є можливим в інших. Запрошую особливо священиків (але звичайно, і мирян) обох конфесій висловити свої міркування з цього приводу. На мою думку, немає жодних богословських підстав для відмови іншій конфесій в паралельному користуванні храмом, збудованим колись спільно цілим селом. Більше того, Баламандський документ Спільної Православно-Католицької Комісії для Богословського Діалогу з 1993 р. навіть пропонує почергове богослужіння в таких випадках:
"28. Віра у сакраментальну дійсність взагалі вимагає пошани до усіх літургійних відправ іншої Церкви. Тому потрібно цілком відмовитися від цього, (щоб) хотіти насильством оволодіти призначеним для богослужіння приміщенням. Навпаки, висока пошана до сакраментальної дійсності вимагає, щоб при необхідності уможливити богослужіння іншої Церкви цим, що надасться їм у розпорядження власну Церкву і дійдеться згоди так, щоб у цій самій церковній будівлі перемінно у різні часи могло відправлятися богослужіння. Переконання, якого нас навчає Євангеліє, вимагає крім цього, щоб утримуватися від усякої заяви чи повідомлення, котрі могли б продовжити конфліктні ситуації та зашкодити діалогу. Святий Павло ж нас напоминає, щоб ми взаємно піклувалися одні другими, як Христос нами піклувався, на прославу Божу (пор. Рим 15,7)."
Отже, питання: коли українські Церкви нарешті перестануть створювати собі взаємно проблеми на рівному місці та бути посміховиськом всієї християнської екумени ?
"28. Віра у сакраментальну дійсність взагалі вимагає пошани до усіх літургійних відправ іншої Церкви. Тому потрібно цілком відмовитися від цього, (щоб) хотіти насильством оволодіти призначеним для богослужіння приміщенням. Навпаки, висока пошана до сакраментальної дійсності вимагає, щоб при необхідності уможливити богослужіння іншої Церкви цим, що надасться їм у розпорядження власну Церкву і дійдеться згоди так, щоб у цій самій церковній будівлі перемінно у різні часи могло відправлятися богослужіння. Переконання, якого нас навчає Євангеліє, вимагає крім цього, щоб утримуватися від усякої заяви чи повідомлення, котрі могли б продовжити конфліктні ситуації та зашкодити діалогу. Святий Павло ж нас напоминає, щоб ми взаємно піклувалися одні другими, як Христос нами піклувався, на прославу Божу (пор. Рим 15,7)."
Отже, питання: коли українські Церкви нарешті перестануть створювати собі взаємно проблеми на рівному місці та бути посміховиськом всієї християнської екумени ?