дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 08 вересня 2011, 13:56

Дмитрий Быков
Толоконные лбы
Один хороший православный канал давеча спросил меня: чем я объясняю взрыв антицерковных настроений в обществе? Проще всего было бы в лучших национальных традициях ответить вопросом: а не удивляет ли вас, что этот взрыв случился только сейчас, и в подозрительно мягких формах? Только трусостью, фатализмом, зыбким болотом в душах можно объяснить тот факт, что россияне все еще ходят в церковь и уважительно отзываются иногда об иерархах.

Вера в России по большей части языческая, исчерпывающе описанная Фрейзером в «Золотой ветви» или Фрейдом в «Тотеме и табу»; вера, больше похожая на синдром навязчивых состояний. Зыбкость эта связана с тем, что ничто в России не получается по заслугам, ничто не дается по труду (которого чаще всего нет: у нас отобрали его осмысленность, да и сам труд, и поиск мотивировок остался нашим личным делом). Страна, в которой все, от карьеры до здоровья, есть дело случая, страна, в которой ни за что нельзя уважать себя, — есть по определению страна трусливого магизма, где нет связи между причинами и следствиями, а есть робкое предположение, что три плевка через левое плечо еще немного продлят наше прозябание. Этот примитивный магизм подробно описан у Пелевина в «Числах» и у Петрушевской в «Номере один», и я не вижу смысла разоблачать его еще раз. Только этой робостью и пещерным суеверием можно объяснить тот факт, что среднестатистический россиянин боится церкви, чтит ее и ходит туда по праздникам, а заодно опасается сказать правду о подавляющем большинстве священнослужителей.

Правда же эта заключается в том, что церковь в сегодняшней России — предсказуемая и ревностная союзница всего наиболее темного и косного; что церковь — тень государства, и в этой тени его художествам особенно вольготно; что современное российское богословие, по крайней мере официальное, безнадежно отстало от времени и от реальных нужд паствы. Ответом на это церковное самоустранение от действительности стал расцвет бесчисленных сект, от сатанизма до всяческих синтонов и лайфспрингов. Еще один ответ — плоский, упрямый и самодовольный позитивизм интеллигенции, в особенности либеральной: современное российское православие так скомпрометировало в ее глазах само понятие веры, что мировоззрение этой интеллигенции недалеко ушло от ленинского определения всякого боженьки как гнуснейшей лжи; впрочем, интеллигентские секты, группирующиеся вокруг «продвинутых» батюшек, еще отвратительнее, поскольку доминирующая их черта — беззастенчивое самоуважение, хлещущее из глаз самодовольство. Простите меня все, но это очень видно.

Церковь не должна и не может расстаться с ролью одного из главных общественных институтов: она необходима хотя бы потому, что выглядит единственной реальной альтернативой секте, тому духовному подполью, в которое рано или поздно скатывается любой мыслящий одиночка. Церковь, именно официальная, никем не утесняемая и не запрещаемая, выводит на свет те темные желания, догадки и страхи, которые в противном случае утащат неофита в полноценное безумие, в фанатизм или самоедство. Но должна ли эта официальная церковь сотрудничать с государством — вопрос, на мой взгляд, однозначно устаревший: не может, не должна, это для нее катастрофично. У русской церкви есть сегодня уникальный шанс резко повысить свою роль в жизни общества: она может сыграть роль того духовного ориентира, нехватка которого так остро ощущается по всей России. Но для этого ей надо бы — для начала — вспомнить опыт католичества в социалистической Польше. Я не зову церковь в оппозицию, Боже упаси. Но она по определению имеет дело со смыслами, а именно смыслов сейчас страшная нехватка.

Я не знаю, как именно церкви следовало бы действовать: пока опыт религиозных программ на телевидении неутешителен, публичные лекции умеет читать один Андрей Кураев, с катехизацией дело обстоит из рук вон, статус школьного курса «Основы православной культуры» по-прежнему не определился, достойного учебника нет. Пламенная, азартная, яростная сущность христианства непонятна большинству, боюсь, и в самой РПЦ — то христианство, о котором написаны «Мысли врасплох» Синявского и «Доктор Живаго», та «сигнальная острота христианства», о которой говорит Пастернак в «Повести», остаются достоянием немногих, и голос этих немногих мало кому слышен. Это беда наша, что церковь становится мишенью для шуточек, но почти никем не оспаривается и не критикуется всерьез; переписка Хабермаса с Бенедиктом XVI в наших условиях непредставима, серьезные социологи с не менее серьезными теологами могли бы вести увлекательнейшие дискуссии, но, боюсь, достойного борца не выставить сегодня ни той, ни другой стороне. Впрочем, по нынешним временам любая публичная полемика скатывается к личным выпадам и поиску компромата — навык дискуссии стремительно утрачивается там, где она не востребована или попросту запрещена. То, что антиклерикализма в России еще, по сути, нет, — очень плохой знак для церкви: это говорит лишь о том, что она по большому счету безразлична огромному большинству современников.

Примитивный атеизм — не самая грозная опасность: атеисты наглядно опровергают собственное учение собственными же биографиями, сходя под старость с ума либо впадая в самые что ни на есть пещерные заблуждения. Красноречив пример известного публициста Александра Никонова, регулярно изрыгающего кощунства в адрес православия и горячо приверженного технологиям пикапа в синтоновском и николай-козловском варианте. Куда хуже болото полуверы, суеверия магического образца, лишенные намека на философские или нравственные начала. С этой проблемой не справиться повторением заклинаний, угрозами, разговорами о необходимости смирения и т. д.: истинная вера возможна там, где бодрствует разум. Поскольку сон разума и есть нынешнее состояние почти всей России, именно у церкви есть шанс разрушить это сонное царство; но она, кажется, к этому совершенно не готова, как и в десятые годы прошлого века, когда любые попытки обновления православия, все эти вольные философские ассоциации и религиозно-философские собрания сопровождались протестами, а то и проклятиями церковников. Им куда больше нравился Иоанн Кронштадтский, чья полемика, скажем, с Толстым поражает именно громовой демагогией и отсутствием внятной аргументации.

Было бы очень недурно — да что там, просто отлично, — если бы церковь выступила против принудительного единомыслия, против засилья квазикультуры, против государственной фальши, пронизывающей все и вся; но ее общественная активность пока ограничивается заявлениями г-на Чаплина о продуктивности использования скинов для охраны общественного порядка. Еще церкви очень нравится благословлять байкеров. Еще ей нравится физкультура и здоровый образ жизни. Идеал православного в представлении российских иерархов — нечто среднее между геополитически озабоченным байкером и уверенно впадающей в маразм кроткой старухой, в ответ на любую государственную (или соседскую) глупость приговаривающей только, как в чеховском «На святках»: «Дай Бог здоровья».

Истинные проблемы нашего современника глубоко чужды церкви, ее интеллектуальный уровень катастрофичен, ее участие в жизни общества минимально — и почти всегда пагубно; все пороки свои официальное православие ревностно сберегло, все достоинства утратило, и надежды на энергичного, сравнительно молодого патриарха Кирилла развеялись в первый же год его служения: он энергично и самоуверенно продолжает то же самое, так что церковный застой при нем приобрел радужные, какие-то вовсе уж абсурдные обертона. Разумеется, церковь не может быть намного лучше общества: в конце концов, она его часть. Но с Богом она все же соотносится более непосредственно и прямо, нежели с обществом, и потому оправдать ее уровнем всей современной России — более чем плачевным, надо признать, — никак не получится. У нее другой исток и другие ориентиры. Если она о них не вспомнит, первый же социальный катаклизм приведет к реальному, а не мнимому антиклерикализму. Как это было в России, помнят все, и повторения наверняка не хотели бы даже те, кто называет себя воинствующим атеистом.

Что до идеального образа священнослужителя, его искать не надо, его дал нам Чехов в «Дуэли», где молодой безымянный Дьякон — единственная серьезная альтернатива и вечному страдальцу, пустейшему Лаевскому, и самовлюбленному позитивисту с комплексами сверхчеловека фон Корену. Этот любимый чеховский образ — живой ответ на вопрос «Как надо?». Но покажите мне в России священника, который бы эту повесть регулярно перечитывал, а то и вообще читал.

http://www.snob.ru/profile/9493/blog/40331
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення romanm » 08 вересня 2011, 14:21

Цікаво. Думаю,ба,впевнений що і ми не дуже далеко втікли. Якщо взагалі... втікли.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 08 вересня 2011, 14:55

Зображення
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1019
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення luksander » 08 вересня 2011, 20:03

romanm писав:Цікаво. Думаю,ба,впевнений що і ми не дуже далеко втікли. Якщо взагалі... втікли.

:oops:
Пригадалось прислів’я: на пути к счатью главное не скорость, а – направление…
Так от про напрямок: якщо взяти за відправну точку Фераро-Флорентійський собор, то Київська Церква як взяла напрямок на з’єднання з Католицькою Церквою, так з нього і не сходить?... а куди пішла Московська?
люди, правда, посхожішали :( через життя в "спільній" імперії... то й проблеми схожі...
та Церкви все ж різні?... :roll:

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення andrey s. » 08 вересня 2011, 21:32

luksander писав:люди, правда, посхожішали :( через життя в "спільній" імперії... то й проблеми схожі...
та Церкви все ж різні?... :roll:

Так, але сподіваюсь тільки зовні. Той люди стають все менше й менше схожі між собою.(Укр. і Рос.)
Автор заторкнув багато чого, але так і не вказав якими ж мають бути вірні.
Доречі, а хто читав ту Чеховську "Дуель"? Який там був той Диякон?? (в двух словах).

Поки у нас нема Патріархату і Церкви не єдні, то можна цієї проблеми не боятись. :) :) .
:cry:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 11 вересня 2011, 18:50

andrey s. писав:...Доречі, а хто читав ту Чеховську "Дуель"? ...

http://www.my-chekhov.ru/proizved/240.shtml
:Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення andrey s. » 11 вересня 2011, 21:47

о.Олег писав:
andrey s. писав:...Доречі, а хто читав ту Чеховську "Дуель"? ...

http://www.my-chekhov.ru/proizved/240.shtml
:Rose:

Пришлось таки прочитати. :oops:

Но як на мене, то це маячня:
Что до идеального образа священнослужителя, его искать не надо, его дал нам Чехов в «Дуэли», где молодой безымянный Дьякон — единственная серьезная альтернатива и вечному страдальцу, пустейшему Лаевскому, и самовлюбленному позитивисту с комплексами сверхчеловека фон Корену. Этот любимый чеховский образ — живой ответ на вопрос «Как надо?». Но покажите мне в России священника, который бы эту повесть регулярно перечитывал, а то и вообще читал.

Такий собі диякон, без притензій до життя(я не назву це смриенням). Має добру уяву, яка напевне його рятувала в сірих буднях симінарії. І це його відчуття гумору, напевне сильно били по голові строгі вчителі :) .
Такий собі безхребетний і боязкий, хоч і не тупий, але лінивий. І його заслуги нема в безкровному розрішенні ситуації(дуелі). Ним взагалі рухала банальна цікавість, у нього Бички в голові :D . І собі у виправдання тієї цікавості тішився в думці, що і вони не віруючі достойні спасіння.
Ну Самойленко сказав в точку:"длиннополая аллилуйя". Він добрий, злоби в ньому нема(просто натерпівся в семінарії). Але хіба цього достатньо???? (Щоб показувати як треба!!!).
Але попри все, Бог скерував його цікавість, щоб ті біди не накоїли. :D

Я думаю можна гарну комедію поставити на цьому творі, правда з елементами драматизму. :)
Дякую за посилання. :pardon:
:oops: :Rose:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення vitalko » 15 вересня 2011, 10:25

Одна дуже хороша риса є в цього Дякона - він вміє бачити в людях добро, попри те, що їх вчинки, здавалось би, говорять про них щось зовсім протилежне.
Я бо в собі такої риси не бачу.....

А ще в нього амбіцій нема, бо і в образі архиєрея йому добре, і в образі дякона також. Для себе можу це інтерпретувати, як: "що Бог дасть, те й прийму".
І цього в собі не бачу, хіба що на словах....

Та й простота ця - також позитивна риса, якої мені бракує.

Хороший, все таки цей дякон. Багато в чому мені до нього далеко. :)

Отцю Олегу :Rose: за лінк на повість. Сподобалася :)
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення andrey s. » 15 вересня 2011, 14:46

vitalko писав:Одна дуже хороша риса є в цього Дякона - він вміє бачити в людях добро, попри те, що їх вчинки, здавалось би, говорять про них щось зовсім протилежне.
Я бо в собі такої риси не бачу.....

Ну якщо в собі цієї риси не бачите, то прочитайте ще раз свій відгук про нього(диякона) :oops:
vitalko писав:А ще в нього амбіцій нема, бо і в образі архиєрея йому добре, і в образі дякона також. Для себе можу це інтерпретувати, як: "що Бог дасть, те й прийму".
І цього в собі не бачу, хіба що на словах....

Та й простота ця - також позитивна риса, якої мені бракує.

Хороший, все таки цей дякон. Багато в чому мені до нього далеко. :)

Та напевне справа в тому, що Ви не той диякон, і я також.
У кожного є щось таке чого нема у других. Диякон сам по собі є собою.
Мені також сподобався твір, бо автор висвітлює людей як є, без всяких ідеалізмів.
Тобто такий собі диякон, але думаю він би не погодився з автором тої статті, якби знав, що його поставлять у приклад; Як треба!!
І я висловився про це тільки в цьому контексті. :wink: :
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення Олег_373 » 04 листопада 2011, 20:32

так тут майже все і про нашу церкву...так, Блаженніший Святослав зовсім не пара Кирилу ,але на місцях все майже так само як і в "них".от написано в цій статті :"...заодно опасается сказать правду о подавляющем большинстве священнослужителей."-я тут попробував на одному форумі підняти тему про наших отців (можливо трішки в категоричній формі ,але наболіло про нашу церкву слухати лихе-чесне слово,дістало ,як кажуть)- відразу всі виступили на захист духовенства .але між собою-то всі перешіптуються ,та відкрито виступити ніхто не наважується. наприклад :хто такий я, а хто такий отець ,або ще гірше :декан...

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 04 листопада 2011, 20:41

Олег_373 писав:так тут майже все і про нашу церкву...так, Блаженніший Святослав зовсім не пара Кирилу ,але на місцях все майже так само як і в "них".от написано в цій статті :"...заодно опасается сказать правду о подавляющем большинстве священнослужителей."-я тут попробував на одному форумі підняти тему про наших отців (можливо трішки в категоричній формі ,але наболіло про нашу церкву слухати лихе-чесне слово,дістало ,як кажуть)- відразу всі виступили на захист духовенства .але між собою-то всі перешіптуються ,та відкрито виступити ніхто не наважується. наприклад :хто такий я, а хто такий отець ,або ще гірше :декан...

в таких розмовах на Форумі завжди існує небезпека обмови або, в кращому разі, суб'єктивного суду. На Форуми нмсд таке нести не варта. Біда, що на самій парафії, з тим конкретно священиком, що поводить себе зле, наважитись говорити не дуже хтось може... Бо це означає найчастіше взяти на себе важку працю... ВІ кожному разі - низький уклін тим, хто не боїться пробувати навернути священика :Rose:
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення ShMariam » 04 листопада 2011, 20:49

о.Олег писав:в таких розмовах на Форумі завжди існує небезпека обмови або, в кращому разі, суб'єктивного суду...

Так, і в нас на парафії була така ситуація, коли обмовляли священиків і я до того також активно долучилася. :oops: А потім виявилося, що ми все не так зрозуміли і добре, що наші священики поступили так, як поступили.

В будь-якому разі, обговорення конкретної людини поза очі має сенс, якщо може принести якусь користь (напр., не допустити, щоб хтось увійшов у схизму).
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення andrey s. » 04 листопада 2011, 21:49

Трошки у свій час підслухав, і щось відклалось.
Дух критиканства заволодіває цілими групами людей, і наступає переломний і непомітний час, коли люди невольно крадуть Христа у ближніх.
Тобто є можливо вкрасти добре імя у людини, коли вона навіть не підозрює про це, і не може якось захиститись чи пояснити, розяснити.
От для прикладу Мар.9.42.
Господь серйозно ставиться до спокушаннь ближніх. Як тих ближніх про яких балакаєм, так і тих ближніх які є слухачами і по слабості своїй стають співучасниками цього злочину.
І що саме парадоксально, що часто це є можливо, можливо когось спокусити, завдячуючи своїй чи чиїсь глупоті.
Ми можемо викрасти мир і спокій, чи добре імя у людини( чи людей які є слухачами), і зробити це все з-за допомоги своєї глупоти.
Християнський принцип-це презунтція невинності.
Ми мусим з добром відноситись до людей, вірячи в їх самі кращі і позитивні якості.
Тоді ми застрахуємся від вкрадання віри у когось чи доброго імя, а від так і кари за це.
....................( то хтось виступав, вже і не памятаю хто, но слова мені близькі, тому і запамятались).............

І звісно ми мусим, а навіть є обовязком, в конкретних випадках чинити вірно. Тобто чи направити когось, чи врятувати від провалля, і всяке таке.
Але мусим то робити певно і правильно. І не балакати в стилі пліток. Маєш що сказати, то кажи це перед людиною, а краще при свідках. А ще краще, довіритись авторитетній думці старших і досвідчиних, тобто залучити їх, спитати поради, що перестрахуватись від помилки чи виходу ситуації з-під контролю.
Но інтриги і плітки, то є низько.
Мушу пояснити. Я сам часто ставав невольним учасником подібного, і повірте, коли розумів то, а особливо помічав чиїсь предвзятий інтерес, який є особистий, а не на благо Церкви чи вірних....... То так гидко від себе ставало. :pardon: ....

І часто, досить часто, починав схожі розмови. І у момент починання, я справді вважав, що чиню вірно, що так не має бути, тому власне і балакаю з іншими про то, щоб донести і переконатись...що так не має бути...
Але парадокс у тому, що це не правельно, і зовсім не дивно, що я нічого не змінював, а робив ще гірше, і свою біль робив чиєюсь, і так це поширювалось.
Людям властива слабкість додавати від себе, або згідно своїй уяві, і розуміти не так, як хтось подає. І якщо це кожен робить, то початкова форма змінюється і появляється якись мутант, який поглинає і поглинає, і нічого іншого не робить.
Тому, не даревно язик є ворог( не той що Славить), і якщо ми справді хочимо щось змінити, то мусим робити, а не кудахкати по своїй немочі чи слабкості, особливо там де це ніяк не впливає на ситуацію.
Дякую...(сам в шоці від написаного :) , але так думаю.)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення Олег_373 » 04 листопада 2011, 22:25

цілком з вами погоджуюсь :не ми ,прості парафіяни маємо цим займатись ,а якийсь "комітет" наприклад під контролем єпископа-і як тільки "зловили" якогось отця ,що вимагає гроші за похорон в родини,яка втратила годувальника-відразу його в Луганську область служити відправити...чим не хороша практика ?за отцем Піо слідкували ж ? смішно ?-мені ні.насправді проблему я бачу в тому,що керівництво церкви зовсім не цікавиться нашою (простих парафіян) думкою про діяльність духовенства на місцях.не вірите ? ану хто-небуть спробуйте "записатися" на прийом до нашого єпископа 8)
або напишіть якусь статтю в газету "Нова Зоря" змістом інакшим як :там-то і там-то відбулася проща або освятили Храм ,присутніми були такі і такі...напишіть щось на зразок заголовку теми ,але про Україну ,особливо Західну...чекаю з нетерпінням на вашу статтю в нашій єпархіяльній газеті :good: ...та признаюсь вам ,я вже не такий і молодий :cry:

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення Олег_373 » 04 листопада 2011, 22:36

...та не критиканство це -можу і дальше успішно закривати очі на все ,як і робив раніше.думаєте воно мені особисто потрібно чи я не маю більше чим зайнятись ? якщо не будемо ми обговорювати наші проблеми- то про них скажуть в іншому місці ,і це вам ще менше сподобається...та про це і так вже починають у ЗМІ писати. закрити рота можна тільки правдою !-як і робив Христос...

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення ShMariam » 04 листопада 2011, 22:46

Олег_373 писав:цану хто-небуть спробуйте "записатися" на прийом до нашого єпископа 8)

В таких випадках пишеться лист (не анонімний) до єпископа, краще відноситься власноруч в канцелярію, реєструється. А далі хай розбираються. :pardon:
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 05 листопада 2011, 07:30

Олег_373 писав:... "зловили" якогось отця ,що вимагає гроші за похорон в родини,яка втратила годувальника-відразу його в Луганську область служити відправити...чим не хороша практика ? ...

а... чим завинила Луганська область, що її каратимемо таким служакою?
Олег_373 писав:... ану хто-небуть спробуйте "записатися" на прийом до нашого єпископа ...

в Львові нормально записуюся. Лише охочих багато, а Єпископів у нас в Архиєпархії лише двійко...
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення Олег_373 » 05 листопада 2011, 09:21

ShMariam писав:
Олег_373 писав:цану хто-небуть спробуйте "записатися" на прийом до нашого єпископа 8)

В таких випадках пишеться лист (не анонімний) до єпископа, краще відноситься власноруч в канцелярію, реєструється. А далі хай розбираються. :pardon:

...тут маленька поправочка (щоб не множити флуд) :в єпископат було відправлено (занесено фізично в канцелярію та зареєстровано) документи про реєстрацію мирянської католицької міжнародної (не маю благословіння її тут називати) спільноти для реєстрації у Івано-Франківській єпархії.Спільноту "без проблем" зареєстрували в Київській ,Дрогобицькій ,Чернівецькій єпархіях...коли вийшов час ,призначений для розгляду нашого прохання відповідальна людина за цю справу почала дзвонити в єпархіат ,щоб домовитись про зустріч з єпископом для благословіння (десь на протязі до пів-року це робила).відповідь була в стилі наших владних чиновників :"ми не можемо точно сказати коли буде єпископ на місці-приїзджайте у визначені для цього дні (вівторок ,четвер),можливо зустрінетесь"...коротше кажучи ,коли ми все-таки приїхали-то "вони" просто передали наше прохання дальше по бюрократичній сходинці людині ,відповідальній за співпрацю з мирянськими спільнотами...
ну що скажете, мої дорогенькі радники ?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 05 листопада 2011, 12:14

Олег_373 писав:...ну що скажете, мої дорогенькі радники ?

а хто тут брався Вам бути :) дорогеньким радником? Якщо ж серйозно - стукайте і відчинять. Проблема, як виглядає з викладеного Вами, існує, і проблема ця у організації праці Єпархіального Управління. В Львові ми нормально реєструємося і йдемо на зустріч з Єпископом. Правда - черга велика. Правда - затримуємося і не проходимо вчасно: хтось довше говорить, аніж передбачено розпорядком... Але тут інакшого виходу не бачу, аніж стукати і терпеливо очікувати
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення Georgij » 06 листопада 2011, 15:42

Олег_373 писав:в єпископат було відправлено (занесено фізично в канцелярію та зареєстровано) документи про реєстрацію мирянської католицької міжнародної спільноти для реєстрації у Івано-Франківській єпархії.Спільноту "без проблем" зареєстрували в Київській ,Дрогобицькій ,Чернівецькій єпархіях...коли вийшов час ,призначений для розгляду нашого прохання відповідальна людина за цю справу почала дзвонити в єпархіат ,щоб домовитись про зустріч з єпископом для благословіння (десь на протязі до пів-року це робила).відповідь була в стилі наших владних чиновників :"ми не можемо точно сказати коли буде єпископ на місці-приїзджайте у визначені для цього дні (вівторок ,четвер),можливо зустрінетесь"...коротше кажучи ,коли ми все-таки приїхали-то "вони" просто передали наше прохання дальше по бюрократичній сходинці людині ,відповідальній за співпрацю з мирянськими спільнотами...

таке запитання: А ваша молодіжна спільнота десь збирається? Ви як спільнота вже існуєте і як давно? Чи вам забороняють навіть збиратися, і хто забороняє?
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: дещо... гм.., але... наскільки це і про Україну?

Повідомлення о.Олег » 24 січня 2012, 16:28

http://gasloff.livejournal.com/1258460. ... #t19911132
А вот еще подробности с московского епархиального!
Когда Святейший попрощался, то вышел с викариями почему-то необычно быстро. Отцы обрадованно зашуршали крылами и защелкали портфеликами, но тут выходы затворились, в зал вошли какие-то лица в коже и при оружии, а один, по виду самый главный, вылез на трибуну, вынул маузер и стал по-старому, по-революционному крыть собравшихся в хвост и в гриву. Отцы, видя такую немилость, пригорюнились. А нахал в коже ничтоже сумняся продолжил:
- Кто хочет выйти отсюда по-добру по-здорову, прошу ко мне на рандеву в отдельную комнатку. Жду от вас правдивых указаний, где что спрятано и где что зарыто. Не забываем про машины и столичные квартирки, а также мелкую недвижимость в ближнем и дальнем зарубежье, оформленные на родственников. Поподробней об этих, как их там… секретаршах или бухгалтершах, которые возросли и прихорошились на церковные денежки. Также и про бизнесок, мелкий и крупный, организованный попутно. Лица с украинскими фамилиями проверяются в два раза строже, с молдавскими в три раза. А не хотите добром – сидите тут, в ХХС и смотрите фрагменты проповедей о нестяжательстве, которые вы же и говорили.
Тут с самыми глупыми в зале сделалось дурно, а самые умные, шелестя рясами, побежали в особливую комнатку – сдаваться. Прочие же держались кучей, уповая, что свинья не сьест. Отцы из бывших спецназовцев и каратистов страдали особо, понимая, что раньше эту мелюзгу сковырнули бы пальцем, а теперь прежняя сила куда-то ушла, и не сделать ничего. Либеральчики попытались втихую дозвониться в органы, по старым знакомым номеркам, но связь отрубило.
А нахал в коже, гад, стал на живое давить:
-Вспомните себя, когда вы были молодые, бедные и веселые, а ваши матушки – худенькие и нежные, еще не приходские царицы. Как вы бедовали, уповая лишь на Бога и молитву, и какое счастье жило в вас. Как вы радовались поездке в любой самый худой монастырек, как ликовали, случайно попав на службу в память какого-то святого, о котором теперь уже и позабыли. А вы – монашествующие – как горели духом и хотели превзойти Антониев и Серафимов трудами и молитвами. А вы – ученые монахи – как хотели написать книги, которые взорвут мир и обратят в ничто неправду! Но все это вы обменяли на презренный металл и я вижу, не желаете сами от него отказаться. Тогда мы вам поможем. Только, проклиная нас, не забудьте, что теперь у вас есть возможность вернуть все то что было вашим настоящим счастьем. А тем из вас, кто понял, что их счастье – добывать деньги, мы организуем переподготовку по программе МБА – работайте с Богом, только подальше от престола Божьего.
Епархиальное собрание города Москвы завершилось оглушительным успехом. Были собраны целевые на тыщу лет вперед. Правда, после этого в епархии города Москвы осталось всего 12 клириков. Закрылись также православные университеты и гимназии, чего, правда, никто не заметил. Оставшиеся 12 клириков были не особо образованны и проповедовали больше от себя, но с горем пополам воскрешали умерших, исцеляли больных, изгоняли бесов и учили народ на площадях, который сбегался к ним, складывая имущество к их ногам. При виде денег и драгметаллов новые московские батюшки как-то странно кривились, как будто вспоминали что-то очень мерзкое, и заводили речи про крест Христов и небесное Царство. Да и чего было еще ожидать от фанатиков.

"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 19 гостей