Яка Церква може об'єднати наш народ,а отже - врятувати його?
Додано: 04 липня 2012, 18:18
За всіма соцдослідженнями найбільша довіра в народу є ще до Церкви (тобто до наших традиційних Церков: РКЦ, УГКЦ, УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). І без жодного сумніву тільки Церква (-и) мають, можуть і мусіли б зробити все, щоби об'єднати наш народ і врятувати його!!! Та, на превеликий жаль, як бачимо всі, нічого для цього не робиться, окрім поодиноких окремих заяв і виступів деяких служителів. Отже, і Церкви поділили наш народ.
Що дало б Україні надання Римом офіційного канонічного титулу Патраіарха Голові УГКЦ? Чи був би він за повноваженнями і відповідними функціями вищим і спроможним більше зробити для нашого народу як, скажімо, Патріарх Венеції? Чи міг би він об'єднати ввесь український народ, або всі інші традиційні Церкви? Із розмов з багатьма відомими істориками і боголовами, - Ватикан ніколи не надасть офіційного статусу автокефалії для УГКЦ, бо це означало би, що Католицька Церква свідомо і добровільно відпускає і відділяє від свого лона певну частину Її канонічної території, тобто - вірян. А хіба таке припустимо? Коли ще подібне було в історії цієї Церкви? Очевидно, Берестейська унія сьогодні в нашій трагічній ситуації (!) мали би мати зворотній процес. Хто це розуміє, мусить признати, що нас чекає, або єдиний і рятівний вихід - жертовного поєднання в любові наших єпископів заради спасіння народу, або ... Можливо останнім сигналом на нашу біду (яку чи всі бачать і розуміють?), є питання існування нашої мови, а значить - нас самих, як нації.
Є на світі маленька держава Грузія, народ якої за вірою - православний. І є у них один Патріарх, голос якого, без сумніву, важливіший за голос самого їхнього Президента. У них Церква і народ - єдині. На заклик Патріарха і голос Церкви (тобто Її служителів) завжди, як бачимо з їхньої історії, адекватно, відповідно і швидко реагують всі владні структури держави. Тому зламати цей народ - це зламати Церкву, а це, очевидно, неможливо. І визнає цю Церкву, гідність, достоїнство і канонічність Патріарха Святий Престол у Римі. Отже, служіння цієї Церкви є благодатним і спасенним!
Категорично: нашу націю, народ і державу може врятувати тільки Київський Патріархат!!! Потрібне тільки виконання однієї умови, як офіційно заявив про це Константинопольський Патріарх Варфоломей, - об'єднатися хоча би православним Церквам. Факт об'єднання був би відразу ж потверджений канонічним визнанням Вселенського Патріарха. І тоді ця об’єднана Церква (маю на увазі не тільки сьогоднішню УПЦ КП, а хоча б і Її, якщо могла б об'єднати навколо Себе всі інші), яка може називатися Київською Православною Церквою чи Укр. Православною Церквою чи як-будь інше, тільки би Вона була одна, як Один наш Господь. Тільки щоб Вона об'єднала наш народ: Схід і Захід, Північ і Південь в одну - найпотужнішу силу в державі, Яка безперешкодно зробила б все для порятунку України.
Оце те єдине, реальне, чого нам найбільше бракує і що без жодного сумніву може на краще змінити ситуацію в Україні!!! Це - аксіома!
Тож не говорімо про мудрі, але другорядні речі. Говорімо про найважливіше, яке необхідно вирішувати вже, не відкладаючи на завтра, на майбутнє.
Що дало б Україні надання Римом офіційного канонічного титулу Патраіарха Голові УГКЦ? Чи був би він за повноваженнями і відповідними функціями вищим і спроможним більше зробити для нашого народу як, скажімо, Патріарх Венеції? Чи міг би він об'єднати ввесь український народ, або всі інші традиційні Церкви? Із розмов з багатьма відомими істориками і боголовами, - Ватикан ніколи не надасть офіційного статусу автокефалії для УГКЦ, бо це означало би, що Католицька Церква свідомо і добровільно відпускає і відділяє від свого лона певну частину Її канонічної території, тобто - вірян. А хіба таке припустимо? Коли ще подібне було в історії цієї Церкви? Очевидно, Берестейська унія сьогодні в нашій трагічній ситуації (!) мали би мати зворотній процес. Хто це розуміє, мусить признати, що нас чекає, або єдиний і рятівний вихід - жертовного поєднання в любові наших єпископів заради спасіння народу, або ... Можливо останнім сигналом на нашу біду (яку чи всі бачать і розуміють?), є питання існування нашої мови, а значить - нас самих, як нації.
Є на світі маленька держава Грузія, народ якої за вірою - православний. І є у них один Патріарх, голос якого, без сумніву, важливіший за голос самого їхнього Президента. У них Церква і народ - єдині. На заклик Патріарха і голос Церкви (тобто Її служителів) завжди, як бачимо з їхньої історії, адекватно, відповідно і швидко реагують всі владні структури держави. Тому зламати цей народ - це зламати Церкву, а це, очевидно, неможливо. І визнає цю Церкву, гідність, достоїнство і канонічність Патріарха Святий Престол у Римі. Отже, служіння цієї Церкви є благодатним і спасенним!
Категорично: нашу націю, народ і державу може врятувати тільки Київський Патріархат!!! Потрібне тільки виконання однієї умови, як офіційно заявив про це Константинопольський Патріарх Варфоломей, - об'єднатися хоча би православним Церквам. Факт об'єднання був би відразу ж потверджений канонічним визнанням Вселенського Патріарха. І тоді ця об’єднана Церква (маю на увазі не тільки сьогоднішню УПЦ КП, а хоча б і Її, якщо могла б об'єднати навколо Себе всі інші), яка може називатися Київською Православною Церквою чи Укр. Православною Церквою чи як-будь інше, тільки би Вона була одна, як Один наш Господь. Тільки щоб Вона об'єднала наш народ: Схід і Захід, Північ і Південь в одну - найпотужнішу силу в державі, Яка безперешкодно зробила б все для порятунку України.
Оце те єдине, реальне, чого нам найбільше бракує і що без жодного сумніву може на краще змінити ситуацію в Україні!!! Це - аксіома!
Тож не говорімо про мудрі, але другорядні речі. Говорімо про найважливіше, яке необхідно вирішувати вже, не відкладаючи на завтра, на майбутнє.