Знаєте, я не зовсім розумію коли порівнюють якісь окремі речі в зовсім протилежних площинах. Так, можу з певністю вжити "площина " до "Ментальність " , звичаї , культура, самобутність, і ще всяке таке в цьому сенсі.
Розумію що Спасіння всюду одинакове, бо Христос Один і Церква одна. Але людЕ, люди (і все витікаюче від них ) то різні. Від того маємо Обряди, Традиції, Передання вкінці - кінців. І це передбачив Христос, те що ми не однакові в малому значить що стремим до Великого, Спільного Великого і Світлого, до Господа Бога якщо коротше.
Америка ...., хіба вона може бути прикладом для порівняння з нами, якщо навіть мова за дІЯспору. Це вже компетенція Владик.
Мені язик не повернеться казати.., що у когось там щось упало, чи віра чи вазонок з підвіконника. Звідкіля мені знати ?
Знаю за себе, свій Обряд і Традицію. Тому я не у захваті коли ми як губка впитуєм все західне, без розбору, аби леше не наше.
Маємо свою Традицію, і якщо будемо пізнавати її, заглиблюватись, то таке у нас не можливо. А якщо є у когось іншого, який є нам братом у Христі, ну то що поробиш .., особисто я прикладу всіх зусиль Вірити що воно на Спасіння. Люди просто псуються, от і Церква з турботи може йти на зустріч, навіть в дивний для мене спосіб. І це ще не каже за постіність в таких речах, що це стає звичаєм (а фобії, що може стати, типа як вище читав..., ну звідки кому це відомо
) .
....................
От наведу приклад, і доречі він мене навчив покори і довіря.
Ну одним словом нагрішив я сильно (прости Господи ), дуже вже так перейнявся своїм упадком. Довго готувався до сповіді, майже як до космічного польоту
. Ну справді..., як згадаю то сміятись взагалі не хочиться. Весь такий правельний, серйозне відношення і все таке.
Настав момент , от той момент якого я чекав так. Хапнув (влучне слово до тої ситуації ) священника , монаха, самого такого похмурого (аж електричні розряди між бровами у нього
, такий направду жертовний, все по "букві ", відданий Богу отець ), і думаю собі що зараз все зроблю як має бути. Кажу йому що хочу посповідатись, що справа дуже важлива і невідкладна.., він погодився .
Все, щось там собі побормотав (молитва ), перехристив мене і чекає на мою сповідь. І тут я почав : А де епітрахиль Ваша отче, а я звик клякати на Сповіді, ви щось не серйозно до цього віднеслись, ідемо до сповідальниці...
Ну..., і мудрий я ?
Отець зробили мені "внушеніє" (це вже окрема історія
) і зараз я розумію дещо, чого раніше не розумів.
Невже хтось думає , що навіть у навединному о. Олегом прикладі, де отець Причащав вірних в автомобілі , що там Христа не було, Живого, Вооплоченого в Таєнстві ? Я Вірю що був.., а від так про Віру їхню, падіння Віри, промовчу . Скажу що слід бути обережному з такими словами, про чиюсь віру.
А до теми додам ; Не все золото що блищить.
Може хтось навести якись приклад який взятий з нашої Традиції й Обряду, от про це варто поговорити. А Америка..., то взагалі інша планета, а якщо врахувати Обрядові (і ще купу всього ) нюанси.., то нема з чим порівнювати. Це не зовсім вдала аналогія для нас.., нас які виховані і привиті до Хреста інакше (як на мене ).
Церква Одна, Католицька, але це не значить що ми однакові.., дааАалеко не значить.
Дякую.