цей Форум - це був чудовий час! час бути разом, час відкритися на Церкву, час впевнитися у тому, що УГКЦ - то церква не бабусь і дідусів, а тих усіх, які шукають або знайшли Ісуса Христа, незалежно від віку:)))
Я особисто чулася в Церкві, яку "творять не стовпи, а люди"

А люди - на відміну від стовпів - дуже різні-різні.
І творчість була різною... Від найкольоровіших спальників і кериматів звечора до копиць різних (але все одно Патріарших

) за формою і кольором свячених яблук зранку на Переображення...
Коли мені шось виглядало дивним, то я собі казала, що "в саду нашого Господа тваринок і рослинок - тобто нас - дуже багато". Наприклад, різношерсті артисти на концерті перед чуваннями (від "будівничого Собору" до "Може, хтось це ліпше робив - спи до завтра, спробуєм, може, ще..." гм...не впевнена, що то просто про сон і чисту любов...)
Шкода, що на чуваннях було так мало "чувальників" - "ночувальників" було більше

А той плакат із плодами Святого Духа і тлумачення було насправді дуже файним!!! І пантоміми тернопільські, і банси - суперові...
Шкода, що "змазаним" виявився той зворушливий момент із відреченням і відновленням обіцянок хрещення...
Гасла у експоцентрі видалися мені трохи "нью-ейджівськими": "Якщо кінець, то кінець...", "Все починається тоді, коли має початися..." (то, певно, про годину привітання Блаженнішого, яка з 14 плавно стала 18 ). І той знак питання у головному гаслі... То через те, що ми, молоді, завжди і у всьому сумніваємося??
Дуже торкнули мене декілька моментів: люди, які снували Києвом із символікою Форуму і ставали, самі того не підозрюючи, можливо, вперше в житті (!!) маленькими лампочками ("Ви - світло світу"

)присутності християнської молоді у Києві... Це була така жива реклама, що нууууууу!!! Футболка, яку мало не вдягнув Блаженніший, вітаючи учасників Форуму, і його ранкова проповідь про покликання. Я майже плакала! Завершальне "Отче наш" після нічних чувань, коли всі трималися за руки і виразно не чекали того трагічного "на добраніч" о 5 ранку:cry:
Ще...
Не знаю зараз. Ще поукладаю враження...
Попри все, такого у нашій Церкві ще не було ніколи! І впевнена, що багато хто із нас, навіть критикуючи

, зробив у Києві безліч фотографій серцем... які не стираються, правда?