Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Так,о.Олег,це саме ця книжечка,і вона вже зараз в мене в руках,чоловік сьогодні придбав в книжковій крамниці.Дійсно гарна,правда я ще всю не прочитала,почну готувати свого сина до сповіді вже від тепер,йому минуло 5рочків.Щира подяка вашій дружині.Хай батьки собі теж придбають

Зараз,в період посту,дуже пригодиться Покаянний канон Андрея Критського,якщо я не помиляюсь він читається в церкві в третій тиждень великого посту,з поклонами.Яка там глибина текстів,усвідомлюєш свою гріховність тільки так,мені дуже подобається?В кого яка думка?

Зараз,в період посту,дуже пригодиться Покаянний канон Андрея Критського,якщо я не помиляюсь він читається в церкві в третій тиждень великого посту,з поклонами.

І в перший тиждень з понеділка по четвер.

о.Олег писав:

ксюша писав:Слава Ісусу Христу!Хотіла б дізнатись що це за книга "Про сповідь для дітей",хто її автор,яке видання?Може хтось підкаже?

нова книга з видавництва "Свічадо"?

Та книжка, яку я маю, видана в Бучачі, автор о. Петро Павлюкевич, переклад з польської. Її розповсюджують монахи, здається василіяни. Бо ніде в магазинах, кіосках я її не бачила. Така блакитна книжечка, на титульній - Ісус з дітьми.
Там дуже гарно і доступно, з прикладами, описано про те, чому ми маємо сповідатися, умови доброї сповіді, навіть згадано про відпусти і перші п'ятниці.

ShMariam писав:Там дуже гарно і доступно, з прикладами, описано про те, чому ми маємо сповідатися, умови доброї сповіді, навіть згадано про відпусти і перші п'ятниці.

Бачив її в Україні, сподобалась. Мій добрий знайомий, між іншим, переклав її раніше з польської...

o.Mykil писав:Бачив її в Україні, сподобалась. Мій добрий знайомий, між іншим, переклав її раніше з польської...

Ще гарніша книжка "Сповідайтеся добре", але це вже для дорослих. Все дуже докладно описано. Того, що вчать на катехизації у 7 - 10 років, надто мало...

Це не реклама
МОD: резервуємо писати червоним виключно для потреб модерування Форуму.
Є така програма Read Maniac Builder Wizard.Вона помагає перетворити книги формату .txt у формат .jad та .jar, які підтримуються телефонами.І потім ці книги можна читати на телефоні(релігійні книги, молитовник та інші).Дуже зручно.Можна скачати в інтернеті.

ShMariam писав:
Ще гарніша книжка "Сповідайтеся добре", але це вже для дорослих. Все дуже докладно описано.

Є така на світі Божому, прочитав ще у дитинстві, справила неабияке враження... Але не є вона однозначною для християнської душі: один добре знайомий ієрочернець якось казав, що створена немовби з метою залякати людину муками пекельними і декотрі історії в ній просто фантастичні! Звичайно, пекло є як і сатана, цього не можна замовчувати, але й не варто "перегинати палиці", щось додумувати, бо Бог не такий вже може бути страшний, як комусь може здаватися...

o.Mykil писав:

ShMariam писав:
Ще гарніша книжка "Сповідайтеся добре", але це вже для дорослих. Все дуже докладно описано.

Є така на світі Божому, прочитав ще у дитинстві, справила неабияке враження... Але не є вона однозначною для християнської душі: один добре знайомий ієрочернець якось казав, що створена немовби з метою залякати людину муками пекельними і декотрі історії в ній просто фантастичні! Звичайно, пекло є як і сатана, цього не можна замовчувати, але й не варто "перегинати палиці", щось додумувати, бо Бог не такий вже може бути страшний, як комусь може здаватися...

Я прочитала її 10 років тому і вона дуже посприяла моєму наверненню. Це звідти я дізналася, що означає замовчувати гріх на сповіді, про святотацьке св. Причастя (ну і саме слово "святотацтво " ), що покутник зобов'язаний тримати в таємниці те, що сказав сповідник (так як і сповідник)... Ну, може й трохи перегнули палку, бажаючи показати реальний стан речей, бо святотацтво - це дійсно жах.

ксюша писав:Рекомендую такі книги: "Свідчення про пекло",в цій книзі є і свідчення Глорії Поло і 23 хвилини в пеклі і біблійній курс про пекло,дуже цікаво.

Прочитав книжку "Свідчення про пекло".Все ніби непогано, але не відомо, хто писав цю книгу, не має авторів.Ось уривок з книги(130 сторінка) :

• Хто ставить під сумнів пекло - ставить під сумнів небезпеку гріха, реальність Христової смерті на хресті, а Христа вважає тільки звичайною людиною(див.книга "Бесіди з Блаженнішим Л.Гузаром.До постконфесійного християнства")
• Якщо приймаємо правду про пекло,то це не повинно викликати депресію, а скеровувати нас на шлях правдивої любові до себе і до ближнього : спасти свою душу та допомогти йому спасти свою.Це - істинна любов.Кард. Л.Гузар стверджує, що "остаточно в пеклі ніхто не буде".Це - обман.Боже Слово каже: "Широка дорога до погибелі і багато нею ходять" (Мт.7,13)

Щось дуже підозріло.Або я щось не так зрозумів, або це нагадує нападки "підгорецьких" на Л.Гузара.Але ця книга, як вже писалось продавалась і в Крехівському монастирі.

andrivovk писав:Щось дуже підозріло.Або я щось не так зрозумів, або це нагадує нападки "підгорецьких" на Л.Гузара.Але ця книга, як вже писалось продавалась і в Крехівському монастирі.

думаю - це точно підгорецькі у такий спосіб входять у довіру і шкода, що Монастир цього не побачив. Зателефоную, дякую за інформацію.
Але це зовсім не свідчить проти самої Глорії Поло чи про те, що Біблійна розвідка про Пекло є поганою. Поганим є те, що використовують роздуми про Пекло ті, хто сіє розбрат і неправди...

andrivovk писав:Прочитав книжку "Свідчення про пекло".Все ніби непогано, але не відомо, хто писав цю книгу, не має авторів.Ось уривок з книги(130 сторінка) :

• Хто ставить під сумнів пекло - ставить під сумнів небезпеку гріха, реальність Христової смерті на хресті, а Христа вважає тільки звичайною людиною(див.книга "Бесіди з Блаженнішим Л.Гузаром.До постконфесійного християнства")
• Якщо приймаємо правду про пекло,то це не повинно викликати депресію, а скеровувати нас на шлях правдивої любові до себе і до ближнього : спасти свою душу та допомогти йому спасти свою.Це - істинна любов.Кард. Л.Гузар стверджує, що "остаточно в пеклі ніхто не буде".Це - обман.Боже Слово каже: "Широка дорога до погибелі і багато нею ходять" (Мт.7,13)

Щось дуже підозріло.Або я щось не так зрозумів, або це нагадує нападки "підгорецьких" на Л.Гузара.Але ця книга, як вже писалось продавалась і в Крехівському монастирі.

Овваа! Оце вже підійшли до справи наші правовірні:) Взагалі такі книжечки "про пекло" та інші "останні речі" мали б мати імпріматур. Бо якшо пройтись по розкладках біля храму Андрія, то на цю тему можна такого!!!! назбирати. Я колись хотів робити матеріал про це, то ходив закуповував там шедеври... Жаль руки не дійшли.

Anatolius писав:Взагалі такі книжечки "про пекло" та інші "останні речі" мали б мати імпріматур.

Просто треба уважніше ставитись до вибору духовної літератури.
Я вже раніше давала це посилання на Звернення щодо дозволів церковної влади на таку літературу:

справжня християнська католицька наука представлена тільки у тих виданнях, які мають дозвіл компетентної церковної влади. Такий дозвіл включає ім’я та уряд українського греко-католицького єпископа, дату та протокольний номер документа, під яким цей дозвіл надано. Разом з тим наголошуємо, що самого вислову „За дозволом церковної влади” не достатньо і він не гарантує релігійної чистоти змісту.

http://www.ugcc.org.ua/1050.0.html

Олюнька писав:Просто треба уважніше ставитись до вибору духовної літератури.

А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

Anatolius писав:А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

Є ще "Місіонар", також подобаються салезіанські видання, Івано-Франківські видавництва "Нова зоря" і "Апостол".

Anatolius писав:

Олюнька писав:Просто треба уважніше ставитись до вибору духовної літератури

.

А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

Якість то може і гарантована, але рідко яка книжка "Свічадо" має "за дозволом церковної влади"

Олюнька писав:

Anatolius писав:А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

Є ще "Місіонар", також подобаються салезіанські видання, Івано-Франківські видавництва "Нова зоря" і "Апостол".

Місіонару за видання праць Папи вже можна ставити памятник:) А т з "Новою зорею" я б не спішив... Кілька книжечок, які я придбав під храмом Андрія і які я б не заніс в розряд доброї духовної літератури були видані саме цим видавництвом. І тут я цілком погоджуюсь з Петром Дідулою - http://patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;588;412/

Anatolius писав:За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

Особливо у передруці із протестантських видань у рамках незатвердженого правопису viewtopic.php?f=3&t=1009&start=0

Anatolius писав: І тут я цілком погоджуюсь з Петром Дідулою - http://patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;588;412/

Маєте, звісно, право, проте не всі свідомі греко-католки цілком погоджуються із його крайньою позицією viewtopic.php?p=11704

o.Mykil писав:

Anatolius писав: І тут я цілком погоджуюсь з Петром Дідулою - http://patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;588;412/

Маєте, звісно, право, проте не всі свідомі греко-католки цілком погоджуються із його крайньою позицією viewtopic.php?p=11704

Так, звичайно я і не думав, що з ним всі погодяться. Але я сам маю в колекції такі книжечки як напр. "Таємниця щастя" (видання "Нова зоря")і знаєте я впевнений, що ця річ не сприяє глибокому справжньому духовному зросту. А виховує в людині якусь таку побожність "купівлі-продажу" - я зроблю тобі Боже це, а ти мені зробиш оце...

o.Mykil писав:

Anatolius писав: І тут я цілком погоджуюсь з Петром Дідулою - http://patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;588;412/

Маєте, звісно, право, проте не всі свідомі греко-католки цілком погоджуються із його крайньою позицією viewtopic.php?p=11704

Я б не сказав, що позиція Петра Дідули крайня. Петро насправді дуже чутливий до позиції інших людей і дуже врівноважений.

Anatolius писав:

Олюнька писав:Просто треба уважніше ставитись до вибору духовної літератури.

А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

пригадую - стикався у видавництві з перекладом когось з протестантських, здається, богословів, без зазначення того факту, що Христова Церква Вчить інакше. Ляпи бувають всюди, тому вважаю доброю думкою не вважати всі книги, видані Свічадо автоматично благословенними КЦ. Мало б нмд бути окреме благословення або зауваги Церкви і на продукції Свічадо. Точно - на речі, пов’язані з Догматикою, трактуванням Святого Письма, вченням про мораль.

о.Олег писав:

Anatolius писав:

Олюнька писав:Просто треба уважніше ставитись до вибору духовної літератури.

А я про що?
За такою літературою треба йти в "Свічадо" - якість гарантована!

пригадую - стикався у видавництві з перекладом когось з протестантських, здається, богословів, без зазначення того факту, що Христова Церква Вчить інакше. Ляпи бувають всюди, тому вважаю доброю думкою не вважати всі книги, видані Свічадо автоматично благословенними КЦ. Мало б нмд бути окреме благословення або зауваги Церкви і на продукції Свічадо. Точно - на речі, пов’язані з Догматикою, трактуванням Святого Письма, вченням про мораль.

Звичайно, автоматично благословенними КЦ всі книги видані "Свічадо" не є. Але я переконаний, що нічого духовно згубного там не знайдете. Адже Василіяни теж видали кілька книг рабина Гарольда Кушнера, то ж супер книги:) І зовсім не католика:)

Отже, висновок один - універсального "рецепту" не існує.
Кажете, що не всі книжки видавництв мають дозвіл Церковної влади. Воно напевно має свою логіку, бо тоді б кожному видавництву треба було мати свою "штатну одиницю церковної влади". Якщо не варто купляти молитовник без відповідного дозволу, то релігійна художня література напевно не потребує узгодження.

Мені нещодавно дали прочитати книгу Фалтона Дж. Шіна "Твоє життя вартує, щоб його прожити" - це книга християнської філософії. Таку чудову книгу я давно вже не читала. Легко читається і я багато відповідей знайшла, які для мене були дуже важливими. Таке відчуття, що книга написана саме для мене. Почитайте і ви її при нагоді. Думаю, що і вам сподобається

Про силу монашества
Один із тиваїдських старців розповідав, що він є сином ідольського жерця. Ще дитиною він сидів у храмі й бачив свого батька, що приносив жертви бовванам. Якось, коли батько вийшов із храму, хлопчик тайно проник усередину і побачив там сатану, що сидів на троні в оточенні численного воїнства. І ось приходить один із його князів і кланяється йому. Сатана питає: «Звідкіля ти прийшов?» Князь відказує: «Був я в такій-то країні, спричинив там війну і велику смуту, пролив кров і прийшов сюди, щоб тобі це сповістити». Сатана ж на те: «Скільки часу ти на це потратив?» Той відказує: «Тридцять днів». Сатана звелів бичувати князя, кажучи: «Так мало ти зробив за такий довгий час!». І ось прийшов другий біс і поклонився сатані, котрий запитав: «А ти звідки?». Демон розповів: «Був я на морі, викликав бурю, потопив кораблі, умертвив множество людей та прийшов повідомити тобі це». Сатана запитав: «За скільки часу ти впорався?» «За двадцять днів» - була відповідь. І цього біса сатана звелів карати батогами, дорікаючи йому: «Чому ти зробив так мало, потративши стільки часу?!» І третій прийшов, вклонившись, до нього. І цього сатана запитав: «Звідки ти?» Демон мовив: «Був я у такому й такому місті, де святкували весілля, я спричинив сварки і пролив багато крови, мало того, я убив самого молодого та й прийшов, щоб тобі це повідомити». Сатана поцікавився: «Скільки днів ти це чинив?» Демон відповів: «Десять». Сатана і цього звелів скарати мечами як такого, що діяв без ревности. Прийшов вклонитися сатані іще один демон. Сатана запитав: «Ти ж звідки?» Демон відповів: «Із пустелі, минуло сорок літ, відколи я борюся там із одним монахом, і заледве переміг його: цієї ночі вверг його у перелюб». Почувши це, сатана з радости підвівся з трону, обцілував демона, зняв зі своєї голови царський вінець і поклав його на голову демонові, посадовив поруч із собою і сказав: «Ти зробив велике і славне діло».
Побачивши й почувши все це, син жерця сказав собі: «Напевно, монаший чин це щось надзвичайно важливе», - і, прийнявши християнство, пішов у монастир.

Про рай і пекло
Один старець розповів: була жінка доволі похилого віку, що досягла поступу в Божому страхові. Я поцікавився в неї, що її привело до монашого життя? Перериваючи слова зітханнями, ось що розповіла мені ця особа:
«Мої батьки, високоповажаний муже, померли, коли я була ще дитиною. Тато мій був скромний і тихої вдачі, але кволий і хворобливий. Він жив, так заглибившись у турботу про своє спасіння, що мало хто навіть зрідка міг його побачити. А коли траплялося, що батько почувався дещо краще, тоді приносив додому плоди своїх трудів, а здебільшого він проводив час у пості і стражданнях. Тато був таким мовчазним, що ті, котрі його не знали, могли вважати, що він - німий.
Мати ж моя, навпаки, жила так невпорядковано й розпусно, що подібної до неї не було в усій околиці. Вона була такою балакучою, що, здавалося, її натурою був лише язик. Мати постійно починала з усіма сварки і пиячила з найбільш нестриманими чоловіками. Вона розтринькала все, що лишень ми мали, доволі великі маєтності не покривали наших потреб, а батько довірив їй розпоряджатися домом. Мати так надуживала своїм тілом, осквернюючи його нечистотами, що мало хто з нашого поселення міг уникнути блудного зв'язку з нею. Вона зовсім ніколи не хворіла, мала від народження досить міцне здоров'я, яке не покинуло її аж до смерти.
Так минало життя моїх батьків. Тато помер, знесилений тривалою недугою. Щойно він відійшов, як повітря стало важким, почався дощ, небо прошила блискавиця і залунав грім, упродовж трьох діб не припинялася злива. Через цю негоду похорон батька відклали на три дні; люди, похитуючи головами, казали: «Цей чоловік до того був неприємний Богові, що навіть земля не приймає його для погребення». Але щоб тіло не почало тліти в самому домі й не зашкодило нашому там перебуванню, батька поховали абияк, незважаючи на постійний дощ і негоду.
Моя мати, отримавши зі смертю батька більшу свободу, ще несамовитіше надуживала тілом і, зробивши з нашого дому дім розпусти, провадила життя в надзвичайних розкошах і розвагах. Коли ж вона померла, то сподобилася пишного погребення, здавалося, навіть повітря прощалося з її тілом.
Коли відійшла мати, я була юнкою, і тілесні пожадання вже почали в мені промовляти. От якось увечері я почала роздумувати, чиє життя взяти собі за приклад. Батька, що жив скромно, тихо й у стриманості, але ніколи не побачив для себе нічого доброго, прожив у хворобі й печалі, - коли ж помер, то навіть земля не приймала його тіла. Якщо б таке життя було благоприємне Богові, то чому ж мій батько, що сам обрав цей спосіб життя, переніс так багато лиха? «Краще жити так, як твоя мати, - підказав мені мій помисел, - віддатися пожаданням, розкоші, плотським насолодам». Адже моя мати не оминула жодного негідного діла, вона провела все своє життя в пияцтві, але була здоровою і щасливою. Отже, мені треба жити так, як мати! Краще вірити своїм очам і тому, що є очевидне, краще насолоджуватися усім, ніж вірити в невидиме і від усього відмовлятися. Коли я, окаянна, зробила у своїй душі вибір - жити так, як моя мати, настала ніч, і я заснула. Уві сні постала переді мною якась висока постать зі страшним поглядом та, грізно подивившись на мене, гнівно й строго звеліла: «Визнай переді мною помисел твого серця». Злякавшись цієї особи, я не насмілювалася навіть глянути на неї. Тоді ще гучнішим голосом вона повторила наказ виявити мені, яке життя я собі вподобала.
Розгубившись зі страху і забувши всі свої помисли, я відповіла, що не мала жодних думок. Але вона нагадала мені все, про що я помишляла в тайні своєї душі. Викрита, я почала благати цю особу подарувати мені прощення і пояснила причину цих помислів. Особа сказала: «Прийди і побач обох - твого батька і матір - і тоді вибери життя, яке забажаєш». Сказавши це, прибулець ухопив мене за руку і кудись попровадив. Ми прийшли на велике поле невимовної краси з багатьма садами і плодовими деревами, і він увів мене до саду. Тут мене зустрів батько, обійняв, поцілував і назвав своєю донькою. Я обняла його і просила дозволу залишитися з ним, та він відказав: «Сьогодні це неможливо, але коли йтимеш у житті моєю дорогою, незадовго прибудеш сюди». Коли ж я знову почала просити залишитися з батьком, той, хто показав мені видіння, схопив мене за руку і повів, кажучи: «Ходімо, я покажу тобі ще й твою матір, як вона горить у вогні, щоб ти знала, за чиїм життєвим шляхом тобі скерувати своє життя». Поставивши мене в похмурому й темному домі, де чути плач і скрегіт зубів, посланець вказав мені на піч, де палав вогонь та кипіла смола, а біля печі стояли якісь страховиська. Я заглянула в горно і там побачила свою матір: полум'я сягало їй по шию, вона скреготала зубами, важкий сморід роздавався від невсипущої черви. Побачивши мене, вона, ридаючи, заголосила: «Горе мені, донько моя! Ці страждання - наслідок моїх власних учинків. Поміркованість та й усі чесноти видавалися мені смішними. Я думала, що моє життя в пристрастях і розпусті не матиме кінця. Пияцтво і переїдання я не визнавала за гріх. І ось - я успадкувала геєну і терплю ці муки за нетривале насолодження гріхами, за мізерну втіху плачу страшні муки. Ось яку нагороду я отримала за зневагу Бога! Усілякі безконечні лиха напали на мене. Нині час допомоги! Нині згадай, що ти годувалася моїм молоком! Нині віддячся мені, якщо коли-небудь ти отримала щось від мене! Змилосердися наді мною! У цьому полум'ї я горю, але не згоряю. Змилосердися наді мною! У цих муках мене роз'їдає відчай. Донько моя, змилосердися наді мною, простягни до мене свою руку й випровадь мене звідси!» Коли ж я відмовлялася зробити це зі страху перед жахливою сторожею, що стояла біля печі, мати знову почала зі сльозами голосити: «Донько моя, допоможи мені! Не зневаж плачу твоєї рідної матері! Зваж на мої муки в час твого народження! Зглянься наді мною, бо гину у вогні геєнському!» її крики викликали в мене сльози, я також почала стогнати й ридма ридати. Ці волання розбудили моїх домашніх, вони засвітили каганець і почали допитуватися в мене про причину таких голосних стогонів. Тоді я розповіла, яке мала видіння, а по тому вирішила наслідувати життя мого батька, переконавшись, за Божим милосердям, у страшних муках, які приготовані для тих, що хочуть провадити порочне життя».

Першу історію читав у книзі Федіра Олексюка "Крик душі або голос у пустелі" (Видавництво "Стрім"), якщо не помиляюсь.

andrivovk писав:Першу історію читав у книзі Федіра Олексюка "Крик душі або голос у пустелі" (Видавництво "Стрім"), якщо не помиляюсь.

Так, це львівське видавництво. Теж прочитав ту книгу раніше... Цікава, відверта, дещо сенсаційна, на мій погляд. Особливо щодо ОКУЛЬТИЗМУ, МАСОНЕРІЇ, РПЦ тощо...

o.Mykil писав:Так, це львівське видавництво. Теж прочитав ту книгу раніше... Цікава, відверта, дещо сенсаційна, на мій погляд. Особливо щодо ОКУЛЬТИЗМУ, МАСОНЕРІЇ, РПЦ тощо...

В тій книзі намішано горох з капустою.Автор цитує з книги Елен Уайт "Велика боротьба", про те як Бог радився з ангелами про людей тощо.Елен Уайт взагалі не є християнським письменником, наскільки знаю.

Надзвичайно корисними є два томи Повчань Йоана Золотоустого.Всім раджу ознайомитись,а можливо хто знає,коли появиться третій том?