andrivovk писав:
А чи витіснить - треба старатися.Така молитва спочатку більше слів має, а потім слова все більше відходять на задній план.
Я ще раз кажу, насправді так думаю........ Це все звичайно добре, і мені язик не повернеться комусь щось у цьому радити. Але потрібно наперед розуміти, розуміти що потім справді слова стають чимось якісно іншим, і на задній план відходять не тільки слова, все відходить на задній план, напевне це і є метою, тільки Бог і ти. Але чи хтось задумувався що це значить у світі?
Я про те, що це вже не просто молитва, це вже життя, і воно якісно не таке як було до того. Це вже цілий Хрест.
А суть цього що я написав, що кожному дається особистий Хрест, ще кажуть у кожного свій Хрест (але Хрест є Христовий, а ми є у світі. Можливо так ми стаємо Божими, кожен у свому призначенні чи стані, чи навіть покликанні яких є багато..хто зна..)
Тобто і звичайна молитва яка словами, завчина на память, в слух чи подумки, чи навіть прочитана з паперчика, Є Молитвою. І я проти "молитовного змагання", навіть в середині себе, тобто без порівняннь і якихось впертих постанов, впертості (зараз я не про дисципліну, це є корисна штукенція). Все має відбуватись поступово і природньо, згідно внутрішнього відчуття, приємності, а коли прагнем миру в душі то напевне це ясніше. Звичайно що пошук як такий, це нормально, але при цьому не має бути взірців серед знайомих, будь то навіть блаженні люди. Нам кожному зокрема щось дається, і якщо проявити у цьому фанатизм, то буде боляче. Хоча, хто зна, можливо так і повинно бути. Але молитва це і втіха у Ньому...хоч напевне всі звичні відчуття (чи радість -сум, сльози-сміх, і тд.тп.) злиються в якесь одне, і воно не є схоже ні з чим, тільки має якісь відтінки минулого для пояснення самому собі чи бачення самого себе, що в принципі не є важливо ( бо жінка і діти в шоці, бо тато думає що монахи це круті дядьки: " сам Антоній так молился, отойди жона не мешай, окоянная))))))))"
Якось навряд чи хтось захоче нести важчий Хрест ніж може, бо побачив у когось більший ніж у нього, і подумав що це круто. Шукаймо Бога у свому житті, а не у чиємусь. Не побачим у свому, то і у чиємусь зась. І вірю, вірю що і молитва з паперчика чи завчина напамять, це круто
, а що далі...., а далі буде далі, головне без різких рухів, ато человекі є не богі, і їм буває больно коли навіть йдуть, а що як впасти?
І я не знаю
, і взагалі понаписував тут, і відверто навіть не знаю , що то все значить і про що я.
Тобто не зважайте. А..я згадав, треба вчитись молитись. Во.!!, і не забувати, що часто молимся, все на другому плані, "всепоглощающа
" молитва де слова є чимось принизливим і марним, просим помочі чи дякуєм(а точніше ..просто молимся..це також вже інакше), світ не важливий, а Бог поруч у сосіді стукає тобі у двері
, а я десь там, десь там шукаю Бога, чи " говорю з ним по телефону", он лайн
". А Бог у сосіді вже "бється головою об двері" ,а я десь там в "тонких матеріях"
хочу пізнати Любов Божу.
Ближній відіграє ключову роль у Християнстві, а Головну Христос як Дорога до Бога. Хочу вчитись молитви так, щоб при цьому помічати красу ближніх чи братів, Любов Бога до всіх включно з собою який це хоче бачити, і звичайно наперед себе "Засранця" щоб бачити
. Маю гарну молитву на паперчику (доречі тут здибав, поклін за це ), і я "окоянний" вже ніц памяті не маю
(десь випала коли йшов з річки
), і паперчик скоро на чотири частинки розлізеться. Але я перепишу на інший, і думаю все ок!