При нагоді ієрейських свячень в Англії
Додано: 12 грудня 2005, 01:11
Новини // taras
Перший в історії Великої Британії – аксіос, аксіос, аксіос
У неділю 4 грудня 2005 року, в день празника Введення в Храм Пресвятої Богородиці, Апостолський Екзарх для українців Католиків у Великій Британії, Преосвященний Владика Павло Хомницький, ЧСВВ уділив ієрейські свячення о. дияконові Давидові Сенику.
Це особливе церковне свято – день священичого рукоположення – відбулося в церкві Покрови Пресвятої Богородиці й св. Альбана в м. Ноттінґгамі (Англія) при участі великого числа місцевих парафіян, як також і мирян сусідних парафій – особливо м. Ковентрі.
О 10.15 вирушила до центу храму світла процесія, на чолі якої були хрест та хоругви, відтак о. диякон Давид і чотири служащі, а далі всч. оо. Йосафат Лещишин (парох), Андрій Хома (Болтон), Богдан Матвійчук (УАПЦ), Михайло Онацко (Ковентрі), Юстин Бойко (Рим), Василь Поточняк (Рим) і Преосв. Владика Павло Хомницький. Так з піднесеним першим виголосом о. диякона - “нехай благословить тебе Господь з Сіону і побачиш блага Єрусалима по всі дні життя твого” – і могутньої відповіді церковного хору – “Будь ім'я Господнє благословенне...”, муз. Бортнянського - розпочалась повна Архиєрейська Божественна Свята Літургія. Церковний хор, під дерегентурою п. Мирослава Бучка, відмінно відспівав цілу Службу. При вівтарі церемонійним асистентом Владики Павла служив богослов Микола Матвіївський.
Було чимало емоційних моментів серед яких слід дочислити ту мить, коли відчитав Апостола 84-літній батько о. Давида, чтець п. Павло Сеник.
Чин рукоположення о. диякона на ієрея довершив Владика Павло - згідно з обрядовими приписами - після херувимської пісні й благословення людей Двокирієм і Трикирієм. Представив о. Давида до свячення на священика місцевий парох, о. Йосафат Лещишин, який відтак обвів “Поставленого” довкола престолу. Після зложення присяги Владика поклав на голову рукоположуваного край свого омофора й вимовив найосновніші слова чину свячення: “Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного диякона Давида Івана в пресвітертво. Тож помолімся за нього, щоб зійшла на нього благодать Пресвятого Духа...”. Тоді до повторного виголосу і співу “Аксіос” (“Гідний”) новопресітер переодягнувся в священичі ризи, одержав чашу, дискос й Літургікон та ставши при престолі, з цієї хвилини співслужив з Владикою і священиками Святу Літургію.
До Святого Причастя приступали перше члени родини нововисвяченого отця Давида – мама, тато, дружина Ніна з доньками, брат Мартин і сестра Павлина з їхніми родинами, а тоді миряни-учасники Богослуження.
Архиєрейська Літургія закінчилась відспіванням многоліття, а відтак Молитвою за Україну й Молитвою за Патріярха.
Довго потривала церемонія благословення кожного, що приступав до нововисвяченого ієрея. Самозрозуміло, що тут знову ж трапилося багато емоційних моментів. Відмітимо тут лиш одне щиросердечне обняття, яке прямо викликало вибух сліз радості у двох священиків – в о. Давида та його довглоітнього співдруга шкільної лавки, о. радника Андрія Хоми. Ще в 1972 році вони разом, маючи тоді лише 12 років, вирушили в далеку дорогу з Ноттінґгаму до Риму на студії в Українській Папській Малій Семінарії. Довершивши матуру в 1978 році вони приступили на студії філософії й богослов'я на Папському Університеті “Урбаняна”. Так доля призначила о. Андрієві висвятитися на священика ще в 1983 році. Щойно нині, 22 роки пізніше, довершилась їхня давня спільна мрія – “будемо колись разом священиками”.
Парафіяльне свято продовжувалось до вечірніх годин гостинною трапезою, яка була влаштована родиною о. Давида в приміщенні Ноттінґгамського Дому Відділу Союзу Українців у Великій Британії.
Слід відмітити, що рукоположення о. Давида Сеника є великою історичною подією - першим в історії висвяченням жонатого чоловіка на священика УГКЦ на терені Великої Британії та першим відкритим свяченням в Європі.
о. Давид Сеник
Просимо робити посилання на джерело інформаці
http://www.ugcc.org.ua/ukr/news/article;2691/
(12/12/2005 01:02)
Подія, звичайно, радісна, і перш за все треба бажати новоєреєві ласки Господньої в служінні, а Екзархатові - нових покликань.
Але кидається у вічі щось інше - для британського новоєрея "рідна
Ненька" Україна - не лежить у Європі.
Так само, як і кол. Юґославія, Словаччина, навіть Італія, де Патріярх
Йосиф рукоположив у пресвітери певну кількість одружених мужчин.
Ex plenitudine cordis os loquitur? :?:
Перший в історії Великої Британії – аксіос, аксіос, аксіос
У неділю 4 грудня 2005 року, в день празника Введення в Храм Пресвятої Богородиці, Апостолський Екзарх для українців Католиків у Великій Британії, Преосвященний Владика Павло Хомницький, ЧСВВ уділив ієрейські свячення о. дияконові Давидові Сенику.
Це особливе церковне свято – день священичого рукоположення – відбулося в церкві Покрови Пресвятої Богородиці й св. Альбана в м. Ноттінґгамі (Англія) при участі великого числа місцевих парафіян, як також і мирян сусідних парафій – особливо м. Ковентрі.
О 10.15 вирушила до центу храму світла процесія, на чолі якої були хрест та хоругви, відтак о. диякон Давид і чотири служащі, а далі всч. оо. Йосафат Лещишин (парох), Андрій Хома (Болтон), Богдан Матвійчук (УАПЦ), Михайло Онацко (Ковентрі), Юстин Бойко (Рим), Василь Поточняк (Рим) і Преосв. Владика Павло Хомницький. Так з піднесеним першим виголосом о. диякона - “нехай благословить тебе Господь з Сіону і побачиш блага Єрусалима по всі дні життя твого” – і могутньої відповіді церковного хору – “Будь ім'я Господнє благословенне...”, муз. Бортнянського - розпочалась повна Архиєрейська Божественна Свята Літургія. Церковний хор, під дерегентурою п. Мирослава Бучка, відмінно відспівав цілу Службу. При вівтарі церемонійним асистентом Владики Павла служив богослов Микола Матвіївський.
Було чимало емоційних моментів серед яких слід дочислити ту мить, коли відчитав Апостола 84-літній батько о. Давида, чтець п. Павло Сеник.
Чин рукоположення о. диякона на ієрея довершив Владика Павло - згідно з обрядовими приписами - після херувимської пісні й благословення людей Двокирієм і Трикирієм. Представив о. Давида до свячення на священика місцевий парох, о. Йосафат Лещишин, який відтак обвів “Поставленого” довкола престолу. Після зложення присяги Владика поклав на голову рукоположуваного край свого омофора й вимовив найосновніші слова чину свячення: “Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного диякона Давида Івана в пресвітертво. Тож помолімся за нього, щоб зійшла на нього благодать Пресвятого Духа...”. Тоді до повторного виголосу і співу “Аксіос” (“Гідний”) новопресітер переодягнувся в священичі ризи, одержав чашу, дискос й Літургікон та ставши при престолі, з цієї хвилини співслужив з Владикою і священиками Святу Літургію.
До Святого Причастя приступали перше члени родини нововисвяченого отця Давида – мама, тато, дружина Ніна з доньками, брат Мартин і сестра Павлина з їхніми родинами, а тоді миряни-учасники Богослуження.
Архиєрейська Літургія закінчилась відспіванням многоліття, а відтак Молитвою за Україну й Молитвою за Патріярха.
Довго потривала церемонія благословення кожного, що приступав до нововисвяченого ієрея. Самозрозуміло, що тут знову ж трапилося багато емоційних моментів. Відмітимо тут лиш одне щиросердечне обняття, яке прямо викликало вибух сліз радості у двох священиків – в о. Давида та його довглоітнього співдруга шкільної лавки, о. радника Андрія Хоми. Ще в 1972 році вони разом, маючи тоді лише 12 років, вирушили в далеку дорогу з Ноттінґгаму до Риму на студії в Українській Папській Малій Семінарії. Довершивши матуру в 1978 році вони приступили на студії філософії й богослов'я на Папському Університеті “Урбаняна”. Так доля призначила о. Андрієві висвятитися на священика ще в 1983 році. Щойно нині, 22 роки пізніше, довершилась їхня давня спільна мрія – “будемо колись разом священиками”.
Парафіяльне свято продовжувалось до вечірніх годин гостинною трапезою, яка була влаштована родиною о. Давида в приміщенні Ноттінґгамського Дому Відділу Союзу Українців у Великій Британії.
Слід відмітити, що рукоположення о. Давида Сеника є великою історичною подією - першим в історії висвяченням жонатого чоловіка на священика УГКЦ на терені Великої Британії та першим відкритим свяченням в Європі.
о. Давид Сеник
Просимо робити посилання на джерело інформаці
http://www.ugcc.org.ua/ukr/news/article;2691/
(12/12/2005 01:02)
Подія, звичайно, радісна, і перш за все треба бажати новоєреєві ласки Господньої в служінні, а Екзархатові - нових покликань.
Але кидається у вічі щось інше - для британського новоєрея "рідна
Ненька" Україна - не лежить у Європі.
Так само, як і кол. Юґославія, Словаччина, навіть Італія, де Патріярх
Йосиф рукоположив у пресвітери певну кількість одружених мужчин.
Ex plenitudine cordis os loquitur? :?: