Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

romanm писав: Перекладаю книжки зі стола на бомбетель, і італійську мову. Італо - російське дєло:)

Можна теж попробувати перекладати нашою мовою щось богословське...

Ну таке не вихід. Треба перереєстровуватись.

Доступна інформація про Тарас Антошевський
новик З нами з: 19.01.09

хоча б тому, що в мене таке

Доступна інформація про demetris старець З нами з: 29.01.06
Всього повідомлень: 413

Я питання інформації про себе вирішив роки два тому, розмістивши посилання на свій зовнішній блог, де про мене є багато.

п.с. а про інших - то, гадаю, не гоже особистого писати, хіба що за винятком загальнодоступних джерел. Типу "А я читав у газеті... автор", чи "Я чув на проповіді... автор" чи "Я питав у священника... автор" а не "Я підгледів, що наш ксьонз..." десь так.

це все добре, відвертість і все таке, але часто-густо, незнайомим людям легше відкрити душу й поплакатися ніж близьким знайомим.
Люди відчуває себе більш розкутою, відкидає комплекси...
Звичайно, все має бути в рамках пристойності, але якась завіса все-таки має бути.

прочанка писав:це все добре, відвертість і все таке, але часто-густо, незнайомим людям легше відкрити душу й поплакатися ніж близьким знайомим.
Люди відчуває себе більш розкутою, відкидає комплекси...
Звичайно, все має бути в рамках пристойності, але якась завіса все-таки має бути.

а також незнайомим людям легше нахамити, тим більше заочно.
Вважаю, що якби дописувачі форуму були толерантними до опонентів, о не було б різниці між знайомими і незнайомцями.

НАХАМИТИ . На жаль, хамство стало органічною часткою нашого життя. Хамлять навколо і навіть дивуються, якщо хтось ще на то ображається. Знайомі й незнайомі люди зовсім не переймаються, що ти знаєш його ПІБ. Як любо проїхатися у переповненому транспорті! Скільки цікавого про себе чи сусіда можна довідатися.
Ми мали випадок, коли нас просто так обхамили, хоч та жінка створювала чималий дискомфорт багатьом, а так всіх облаяла, що ніхто й не пікнув.
Що робити, колинезензурщина стала еталоном культури, матюкаються і діти, й дорослі. старий дід сидить, спілкується із жінкою - мат перемат у спокійній розмові. Люди -не п яні, чисто вбрані. А спробуй зробити зауваження, то дороги додому не знайдеш, така ж бо наша мова солов їна, присмачена татарськими"приправами".
У форумі легше прикоськати пустомова,ніж в реальному житті.
Врешті решт, це особиста думка кожного.

А моя думка така: самі собі винні, що культура така - значить щось десь опущено! А опущена власна гідність і повага до самого себе. Коли ми самих себе не поважаєм і не любим, то як можемо поважати і любити ближнього?!
Я особливо гостро відчуваю наше "рідне" хамство, бо приїзджаю з-за кордону і тільки но літак приземлиться і стаю на рідну землю починаються "цирки". Одного разу був такий випадок в нашому аеропорті Скнилові: підійшла до паспортного контролю іспанка ( прилетіла сина відвідати, бо він вчився у Львові ) а митник ( то була жінка ) щось запитала в неї і та за не знанням мови щось не те відповіла ( ну а наша красуня напевно крім українських матів більше мов не знала ), то жіночка " з пагонами " їй так мило пояснила, що то не дитячий садок а паспортний контроль ( при чому по українськи ), що бідна жінка, по інтонації зрозумівши щось не те
, швиденько забрала свої речі і бігом побігла в холл аеропорту, щоб назад не вернули. А вся біда в тому, що в Іспанії, якщо вона навіть зробить щось не так то їй пояснять тихо, без ґвалту, і головне культурно!!! От так то! А ви про звичайних замучених життям людей говорите, чого вимагати від них, як професіонали, освідчені, які працюють на міжнародному рівні демострують свою вихованість таким чином . Одним словом - культура вище мура!!!

найстрашніше, що наші люди настільки зріднились і з хамством і брутальністю у мові, що навіть не заертають на це уваги! Була свідком діалогу молодої сімейної пари. Чоловік нахамив дружині, а вона мило посміхнувшись, наче це був найкращий у світі комплімент, пішла у тому напрямку, куди він її спрямував. А маленькі діти в тому ростуть і сприймають це за норму.
Але чому дивуватися, якщо наші поважні державні мужі поливають одне одного болотом на цілу країну!
Маємо, що маємо, але деколи так сумно аж до сліз. Там, в Європі, чужі люди - милі й увічливі. В Люрді - ніби в рай попав: тебе вітають, посміхаються, підтримують чужі і незнайомі. В місія, в якій ми проживали у їдальні працювали дві сестри канадійки. Почувши українську, вони відразу прийшла з нами знайомитись. ЯКІ МИЛІ ЖІНКИ! Усмішка від вуха до вуха - щира, ненаграна. Вони пожертвували два тижні відпустки, перелетіли океан, щоб попрацювати задурно у цьому святому місці, ще й жалілися, що відпустили їх не на цілий місяць.
Про що ще можна говорити! Все залежить від кожного зокрема і живемо ми так, бо кращого ще не заслужили. Пора звернутися до БОга не тільки про людське око, але щиро, з відкритим серцем, тоді й наше життя стане капельку кращим...

Цей гість хоче про інших все знати, а про себе написав тільки, що він гість.Це і так видно.

andrivovk писав:Цей гість хоче про інших все знати, а про себе написав тільки, що він гість.Це і так видно.

простіть йому - майже п`ять років пройшло

Ну добре, раз ви так просите, то прощаю.

andrivovk писав:Ну добре, раз ви так просите, то прощаю.

дякую

о.Олег писав:Дякую

Дякують не так

Олюнька писав:Майже в кожній темі починають звучати пропозиції-побажання-вимоги, щоб назвати конкретні імена, прізвища певних осіб тощо.

Я особисто негативно ставлюсь до таких закликів. Якщо хтось схоче про себе розказати - прошу дуже, але не варто виставляти сюди інформацію про третіх осіб чи закликати до цього.

Хочу почути ваші аргументи.

Я - тільки за. Я не раз ловлю себе на думці, що осуджую якусь певну людину і це не що інше, як вияв гордості, чисто підсвідомо. Я навіть таке чула, що в певних випадках то може бути тяжкий гріх, коли йдеться про визначні особи.
Але якщо треба когось захистити від негативного впливу певної особи (дописи читають різні люди) - мовчати не можна!!!