Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Ще всього не перечитував, але мало очі не повилазили:

Савло народився в поселенні Тарс, на Сицилії

http://www.ugcc.org.ua/461.0.html
Люди добрі, та ж Тарс, то була столиця Кілікії у Малій Азії
І це публікується, як офіційне. А ще й передруковується іншими

Nato in una famiglia di ebrei emigrati a Tarso di Cilicia, Saulo venne educato nella lingua e nella cultura ebraica ed ellenistica, valorizzando il contesto culturale romano.

Та... ну й ляпас!

Дійсно ляпас. Виглядає на те, що той хто трохи вивчив італійську мову і перекладав, зовсім не знав біблійної історії. Що Килікія - що Сицилія, йому не залежить. Ганьба, та й годі.
Хто все ж таки перевіряє офіційні тексти перекладів у нашій Церкві?

Хочиться щоб наші переклади були серйозніші

Цілком згідний українські переклади Біблії далекі від досконалості. Мені відомо що офіційною мовою греко-католицької церкви для богослужіння є церковнослов’янська мова, тому раджу всім перечитати і російський і церковнослов’янський варіант нового завіту.

Щодо церковно-словянської мови - це не погано, адже я сам прихильник церковно-словянської мови, але знайти видання цією мовою католицького молитовника чи Біблії у продажі - скільки шукаю, знайти не можу! В інтернеті є тільки відскановані зображення (http://www.liturgia.org.ua/ )
Може ви знаєте де можна їх придбати?

Привіт Анатолій, радий зустрічі.
В мене є частина : «Молитвеника християнської родини» о. Петра Котовича чину СВВ. Виданого отцями Василянами в Ужгороді в 1931-му році. І перевиданого 23 жовтня 1997р. Мукачівською греко-католицькою єпархією з благословення Епископа-ординарія Івана Семедія. В наявності є молитви повсякденні, літургія Івана Златоуста, Парастас, церковнослов’янський алфавіт українського ізводу. Цілої книги в мене нема. Новий завіт або Біблію на церковнослов’янській мові можна купити в приході православної церкви московської патріархії, і я можу надати деякі поради як це зробити най дешевше якщо це потрібно в приватному повідомленні. Та просто в гулі наберіть Слов’янська Біблія и пройдіться по результатам там найдете, я давно скачав. Якщо хочете навчитись читати то це трохи важче, хоч деякі поради я можу і в цьому питанні дати.
Бажаю щоб Трійця Пресвята укріпляла вас в духовному розвитку,і праведності. З повагою МихайлоІ-Ф.

МихайлоІ-Ф писав:Цілком згідний українські переклади Біблії далекі від досконалості. Мені відомо що офіційною мовою греко-католицької церкви для богослужіння є церковнослов’янська мова, тому раджу всім перечитати і російський і церковнослов’янський варіант нового завіту.

Досить сильний переклад Святого Письма на українську за ред. Хоменка. Рекомендую.

трохи не до теми... Була нині на Літургії церковнослов'янською мовою... ВІд 1 лютого у нас у Катедрі служать таку кожної п'ятниці.
Особливо трудно було з Апостолом, Євангелієм і молитвою перед Причастям
Добрим словом згадала мою бабцю, яка колись навчила "Вірую" по-старословянськи

Хоча попри видимі труднощі, раптом зрозуміла, чому деякі люди такі віддані цій традиції. Коли не розумієш, то легше почуваєшся дитиною...МУСИШ довіряти мусиш відключити розум. Оригінальний досвід

Це питання і стосується теми "переклади".
Якщо з дитинства ходиш до церкви де служать церковно-словянською, і в процесі духовної "еволюції" починаєш самостійно переходити від замилування чудовим піснеспівом до бажання дослідити і зрозуміти ті чи інші фрази, кондаки, молитви, що вони означають, яке їх місце, яку суть вони несуть і їх значення у Літургії, це дуже сприяє душевному сопричасті зі священником і хором під час Літургії.

Anatolij писав:Щодо церковно-словянської мови - це не погано, адже я сам прихильник церковно-словянської мови

Як можна приймати участь в Богослужінні не розуміючи мови?
Може б нам в оригіналі починати читати Біблію?

Відповідай на допис через деякий час, порахувавши до десяти, щоби вгамувалися емоції.

Я писав про себе, про тих, які з дитинства слухають Літургію на церковно-словянській мові, а тому і розуміють її. Ви ж не розуміли і неусвідомлювали Таїнство Євхаристії у дитинстві так, як зараз це усвідомлюють дорослі християни , але вони до цієї мови настільки привикли, що вважають її рідною. А тому, що вона рідна, вони її розуміють, бо хочуть розуміти, вивчають, перекладають. Це я про себе, тобто про тих, кому ця мова є рідною. А для тих, які слухають Літургію на українській мові - ціла низка церков, у кожному місті, хоч за днями розклад складай, коли в яку ходити. То чому Ви ремствуєте? Хіба не маєте українізованих церков?

Тому Церква правильно зробила, що запровадила хоч один день церковно-словянською мовою - потрібно поважати права усіх християн - і молодих (укр) і старших віком, які просто народилися у церковнословянській мові і яким важче призвичаюватися до нововведень. Слід визнати - половина українців спілкуються і розуміють російську мову, старші бабці моляться за своїми старенькими церк-слов молитословами, памятають і читають Св Письмо цією ж мовою, то чому б до них не піти на зустріч збоку Церкви - адже це і є основна ідея 2 Ват. Собору.

Anatolij писав: старші бабці моляться за своїми старенькими церк-слов молитословами, памятають і читають Св Письмо цією ж мовою.

Це дуже добре. Я ж немаю нічого проти. Але церковно-слов`янська мова не є така багата як українська і вона не може передати повної глибини і значення Писання.

А для чого бабусям пізнавати глибини і значення Писання? Більшість із них не може читати через зір і т.п. А щодо молодих, то тут ви трішки помиляєтесь, адже у ЦС мові є такі слова і поняття, яких не можливо інтерпретувати на укр мову, тому у Біблії Огієнка (укр) є багато приміток до слів і фраз, яких важко чи не можливо перекласти і тому він їм ставить примітки з ЦС відповідником. Хоча як я уже писав, Біблія Хоменка (укр) є дуже вдалим перекладом, але ж у кожної людини є право вибору і не всіх перепишеш на укр мову. Деяким (як я) як уже писав ця мова - рідна, чи двоєрідна і їм не просто її зректися. Тому для мене Літургія ЦС і укр мовами немають різниці. Під час кожної Літургії ми молимося душею перш за все, а тоді устами лінгвістичною формою.

Історія перекладу Святого Письма на українську мову.

Тернистим був шлях Божого Сло-ва до українського народу. Його поя-ва спочатку церковнослов’янською мовою була пов’язана з іменами християнських просвітителів ІХ ст. Кирила і Мефодія, котрі здобули богословську освіту в кращих школах столиці Візантії – Константинополі та в Римі.

Національне пробудження укра-їнців кінця 40-х рр. позаминулого століття, що увінчалося створенням Кирило-Мефодіївського братства, спонукало до обговорення в ши-роких колах інтелігенції їдеї так званих недільних шкіл із викладанням там предметів українською мовою і, зо-крема, вивчення рідною мовою Закону Божого. Для цього потрібні були відповідні підручники чи окремі книги. Україномовні переспіви Псал-мів, сюжети з Псалтиря все частіше набували поетичних форм у творах П. Гулака-Артемовського, М. Мак-симовича, Т. Шевченка. Боронити право українського народу на свою мову, літературу, історію взялися засновники й численні прихильники з числа національно свідомої інте-лігенції першого поважного часо-пису «Основа», що почав виходити в Петербурзі з 1861 р.. Саме зі сторінок цього часопису (кн. 8 за 1862 р.) вперше було повідомлено читачів про створення в Петербурзі Громад-ського комітету для збору коштів на видання підручників і Св. Письма українською мовою.
Як відомо, перший повний пе-реклад Святого Письма тогочасною українською літературною мовою було здійснено лише в середині XIX століття. На цю надзвичайно складну працю відважився Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбородька, палкий прихиль-ник української старовини. Однак Синод Російської православної церкви, куди перекладач надіслав Біблію на розгляд і одержання дозволу на друк, відповів катего-ричним «ні»: «Перевод Евангелий, сделанный Вами или другим кем-либо, не может быть допущен к печатанию...» До речі, такі бюрократичні фрази, як «не может быть допущено к печатанию» чи «безусловно запретить к напеча-танию» в умовах дії антиукраїнських Валуєвського (1863), а згодом Емського (1876) цензурних актів проставлялися практично на всіх україномовних рукописах з історії чи культури України, що надходили до цензурних кабінетів.

Морачевський усе ж не втрачав надії побачити свою працю над-рукованою, тому ще три роки після одержання негативної відповіді з Москви удосконалював перекла-дений текст. На жаль, ця колосаль-на праця за життя перекладача з політичних причин так і не дійшла до тих, кому вона призначалася, — простих українців, які прагнули осягнути таїну й силу Христового слова рідною мовою. Але вона не пропала безслідно. Після обнародування царського маніфесту у листопаді 1905 р. про волю друку про готовий до складання рукопис Мора-чевського згадали небайдужі україн-ці, передусім єпископ Парфеній. 1906 р. почали друкувати чотирикнижжя Нового Заповіту окремими випус-ками. Але ініціатори видання ду-же виправили мову перекладу, що, на жаль, знизило літературну цінність праці.
Дещо пізніше за цю справу взяв-ся П. Куліш. Ще за свого життя, 1887 року, йому вдалося видати, щоправ-да, поза межами російської України Новий Заповіт, а повна україномовна Біблія побачила світ вже після смерті перекладача — в 1903 році, й цю працю вже довершували І. Нечуй-Левицький та І. Пулюй. У жорстоких умовах цензури ця книга могла поширюватися лише в Галичині. Од-нак уже на двадцяті роки — час актив-ної українізації — з лексичного і фра-зеологічного боку ці два переклади були застарілими. Адже тоді в україн-ському правописі сталися суттєві зміни. Крім того, П. Куліш здійснював свій переклад Старого Заповіту місця-ми не дослівно, а у вільному перекладі, що спричинило значні відхилення від оригіналу.
Знайомство у Відні з галичани-ном Іваном Пулюєм, який багато в чо-му поділяв погляди Куліша, прис-корило перекладацьку працю, оскіл-ьки після попередньої домовленос-ті з Британським і Закордонним Біблійним товариством вимальо-вувалася перспектива видати офіцій-ним шляхом повний текст Біблії для українців як Галичини, так і Росії. Найперше йшлося про повний пе-реклад Нового Заповіту. Пулюй, який добре знав грецьку, дуже до-поміг Кулішеві, в якого більше часу стало для виправлення перекла-деного українською мовою і вивіре-ння з церковнослов’янським, ро-сійським, польським, сербським і латинськими текстами.

Одна важлива обставина за-вадила Кулішевому перекладу стати на початку XX ст. тим взірцем ук-раїнської літературної мови, якими вважалися перекладені національ-ними мовами Біблійні тексти в анг-лійців, французів, німців чи чехів. І Ку-ліш, і Нечуй-Левицький, і тим біль-ше галичанин Пулюй у своїй праці дотримувалися різних правописних норм. Редагувати ж рукопис випало саме Пулюю, який мимоволі привніс до тексту ще більше так званих галицизмів.
Таким чином, на початку XX ст. пе-ред українським суспільством скла-далися об’єктивні передумови необ-хідності другого повного перекладу Святого Письма українською мовою. Волею історичних обставин складеть-ся так, що така велична, відповідальна й надзвичайно тяжка місія випаде на долю видатного діяча українського відродження XX століття Івана Огієнка — митрополита Іларіона.

Ось чому, приступаючи до цієї надзвичайно складної роботи, Огієнко поставив перед собою два найголов-ніші завдання: по-перше, найточніше передати зміст оригіналу, дбаючи передусім про змістову точність цілого ряду багатозначних слів, І, по-друге, забезпечити переклад милозвучною, сучасною літературною мовою. Робо-та пожвавилася після того, як Британ-ське і Закордонне Біблійне товарис-тво уклало з перекладачем угоду (1936) про видання книги.
Перший, незначний наклад перек-ладених Огієнком чотирьох Єванге-лій (від Матвія, Марка, Луки, Іоанна) побачив світ 1937 року у Львові, а 1939 року — додрукований у Варшаві. До цього видання було додано ще й «Псалтир». Переклад усієї Біблії завершено 11 липня 1940 року, од-нак через обставини військового ста-ну запустити в роботу до друкарні не вдалося. Натомість через два роки друга частина Біблії — «Новий Запо-віт. Псалтир» була додрукована ще раз. Цього разу у Фінляндії, заходами Стокгольмського товариства поши-рення Євангелія в Росії.

Приступаючи до цієї надзвичайно складної роботи, Огієнко навіть не спо-дівався, наскільки більше труднощів і невдач, болів і розчарувань випаде йому в порівнянні з тими, які пережив свого часу його попередник. П. Куліш трудився на цьому поприщі 30 літ, Огієнкові ж випала ця хресна дорога до своєї Біблії довшою більше на 10 років. Від початку перекладу бого-службових книг у Кам’янець-Поділь-ському до одержання сигнального примірника перекладеної ним повної Біблії у Вінніпезі пройшло 42 роки.

У 1955 році Біблійне товариство прийняло рішення готувати до друку Огієнків переклад Біблії. Але цю роботу було закінчено аж через сім років. І лише 1962 року в Лондоні побачив світ солідний том — на 1529 сторінок — з відтисненим позолотою українським заголовком — Біблія.

8 вересня 2004 р. в Українському національному інформаційному агентстві відбулося представлення видання першого повного правос-лавного перекладу Біблії українською мовою. Представляючи новий перек-лад Біблії, який сьогодні є четвертим повністю виданим перекладом українською мовою, Святійший Патріарх Філарет підкреслив, що це, здійснене Київським Патріархатом, видання є першим повним виданням Біблії, яке включає як канонічні, так і неканонічні книги, а переклад став першим перекладом Священного Писання на сучасну церковну літера-турну українську мову. Існуючі на сьо-годнішній день переклади Біблії українського мовою - Пантелеймона Куліша, митрополита Іларіона Огієнка та Івана Хоменка - не були сприйняті Церквою для богослужбового вжит-ку через те, що мова цих перекладів відрізняється як від сучасних літера-турних норм, так і від норм церковності мови. Для сучасного читача деякі місця з цих перекладів залишаються частково або повністю не зрозу-мілими, а окремі терміни та форми висловлення в цих перекладах, прий-нятні в розмовній мові, не можуть використовуватися в богослужінні.

Зважаючи на всі ці недоліки, а також враховуючи серйозну потребу Церкви в повному перекладі Біблії українською мовою Святійший Пат-ріарх взяв на себе працю з перекладу Старого Завіту. Переклад Нового Заві-ту, здійснений на початку 70-х років богословською комісією під керів-ництвом тоді ще митрополита Філа-рета, вперше був виданий до Тися-чоліття Хрещення Руси-України 1988 р., а пізніше перевиданий Київським Патріархатом з незначними виправ-леннями тексту, увійшов до нового видання Біблії в незмінному вигляді, а ось переклад Старого Завіту був лише фрагментарним, бо під час пе-рекладу богослужбових книг Святішим Патрі-архом було перекладено лише ті його частини, які вживаються за Богослужінням - Псалтир та окремі розділи з П’ятикнижжя, пророцьких та інших книг.
Як і переклад Нового Завіту, пе-реклад старозавітніх книг був здій-снений Патріархом Філаретом з Си-нодальної Біблії - перекладу Священного Писання російською мовою, здійсненого в другій половині XIX ст. чотирма Духовними Академіями і визнаного Православною Церквою найавторитетнішим. Загалом робота з перекладу була завершена Патрі-архом в рекордно короткий термін - п’ять з половиною місяців, до того ж щодня він перекладав по 10 глав Біблії.
З огляду на все вищесказане, мож-на зробити висновок, що переклади Біблії в Україні мають свою специфіку, зумовлену тим, що тривалі періоди український народ не мав власної державності і, відповідно, українська мова (чи її церковнослов’янський варіант) не мала державного, офіційного статусу. І все ж, попри дуже несприятливі умови, українці найраніше з-поміж слов’янських народів Центральної та Східної Європи одержали Святе Письмо рідною і зрозумілою широкому загалові мовою. Бо в добу гноблення, важких випробувань Господь був з нами і з нашими батьками. Він так усе чудово влаштував, щоб ми постійно живилися Його натхненним спасе-нним Словом.

Тему про переклади було перенесено в "Балачку" із рубрики "Новини і Прес-релізи" - http://forum.ugcc.org.ua/viewforum.php?f=2

Якось у розмові з одним стареньким священиком на цю тему почув,що при перекладі слова "благоутробіє" можна писати цілі трактати.

Але церковно-слов`янська мова не є така багата як українська і вона не може передати повної глибини і значення Писання

Наталка писав:... Але церковно-слов`янська мова не є така багата як українська і вона не може передати повної глибини і значення Писання.

в значенні "несучасна" - так, але церковнослов`янська творилася саме для передавання глибини Писання і не думаю, що сучасна українська до неї у "повноті глибини" дотягує

о.Олег писав:

Наталка писав:... Але церковно-слов`янська мова не є така багата як українська і вона не може передати повної глибини і значення Писання.

в значенні "несучасна" - так, але церковнослов`янська творилася саме для передавання глибини Писання і не думаю, що сучасна українська до неї у "повноті глибини" дотягує

Біда тоді, коли людина не розуміє у "повноті глибини", що молиться . Я, наприклад, взагалі не розумію значення слова "благоутробіє", а таких як я багато.
Недавно заходила в групу ВКонтакте про православний гумор, так там майже всі анекдоти про те, що хтось щось недочув і не так заспівав (на церковно-слов'янській).

ShMariam писав: про православний гумор, так там майже всі анекдоти про те, що хтось щось недочув і не так заспівав (на церковно-слов'янській).

Племінник моєї дружини дяк, в РПЦ, так і мені не раз чулося, коли читають всякі тексти, щось типу :"Вася коров пасе" і т .д. Ніколи не розумів і не розумію теорій, що якась мова ліпше може виражати якийсь аспект чим інша.

Цікаве інтерв'ю Старослов'янська мова богослуження відштовхує молодь?

ShMariam писав: ...Недавно заходила в групу ВКонтакте про православний гумор, так там майже всі анекдоти про те, що хтось щось недочув і не так заспівав (на церковно-слов'янській).

все вірно - мовою треба володіти. Інакше виходить... як анекдот згадався:
- але ж жахливо писав Ваш Чайковський, скажу я Вам..!
- о! - Ви були в Опері, слухали Великий Симфонічний Оркестр..?
- ні, але мені Ізя насвистав...

Ще в радянські часи довелось бути присутнім в церкві під час хрещення дітей, то батюшка нас попередив: як почуєте смішні для вас слова - не смійтеся. А якби служба велась українською мовою - можливо ми (молоді люди) почули б не смішні слова, а слова, які б спонукали задуматись про не дуже зрозумілого тоді Бога?

Не в тему, але в дитинстві мене мучило питання, особливо на Великдень, нащо мертвим живот?

Олюнька писав:Цікаве інтерв'ю Старослов'янська мова богослуження відштовхує молодь?

Так, цікаве інтерв'ю.Колись як був малим (не плутати з одноіменним учасником форуму ), то батьки вчили мене основні молитви на слов'янській мові - Отче наш, Богородице Діво, Вірую...Але я тепер вивчив українською і вже забув як по-слов'янськи буде.І українською мені подобається краще.

andrivovk писав:І українською мені подобається краще.

100%. Дитиною часто ходила на Вечірню, тому українською тексти псалмів знаю практично напам'ять. Коли потрапляю на студитську Вечірню, то прокручуючи в пам'яті, український переклад, ще можна зорієнтуватися, а коли вже співають стихири, тоді вже гублюся.

А для чого в наш час використовувати старо-слов'янську мову?

Злий Іван писав:А для чого в наш час використовувати старо-слов'янську мову?

для молитви

А Бог не зрозуміє молитви українською???

Злий Іван писав:А Бог не зрозуміє молитви українською???

Бог навіть мовчання розуміє. Це для людини потрібно. Для мене. В такий спосіб мені добре молитись. З повагою, о.Олег