Долучусь і я, з Вашого дозволу.
Все написане є цікавим, тобто всі думки викладені з цього приводу. Тож почнем:
1 І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити. 3 І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся. 4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе. 5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму? 6 Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят. 7 Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. 8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. 9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Особисто я не сприймаю питання фінансові серйозно, тобто не шукаю такої логіки у Ісусових Притчах, знаючи як Він бачив гроші. Хоч по великому рахунку тільки так можна говорити за майбутню перспективу, як згадував п.Михайло (але то таке, тобто по мимо головного). Я кажу одразу, що для мене є очевидним що управитель є вірним, і такий розклад свідчить на його користь, хоч і подбав трішки про земне, що теж є нормальним з його боку (я допускаю що управитель міг трішки забутись і розслабитись, але він не приписував людям зайвого від себе, ні, тільки виконував панову зобовязаність. І іншими словами люди були в шоці від боргів які винні пану, і звичайно зробили крайнім управителя. Тобто управитель цим вчинком спас і самого пана, і можливо навіть випросив цим трішки милості у пана, відкрив йому очі, бо люди не були в змозі віддати пану борги в повноті, а пан є пан, він цацкатись за те що йому винні не буде.
Перше:
Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
Тобто що відбулося? І про що думав пан кажучи це?
Розумієте, пан є пан, і він не думає як ми (якщо він мудрий). Йому не йшлося за прибуток зараз (хоч 100% він його мав), йому не йшлося що управитель його грабує, дурить (бо напевне він даавно працює у нього і пан може зрівняти з попередніми часами свої прибутки, коли було все тіп-топ) . Пану інше в голові, і суть якраз у цьому:
Пану не стоїть фінансовий бік, дурить його управитель чи ні, правду кажуть за нього чи ні, а те що люди незадоволені ним (бунт назріває, хвилювання, імідж впав, рейтенгбо ти не можеш більше рядити.
) . Бо він пан тільки за рахунок того що Бог поставив його над ними панувати, якщо коротше, то без народу не буде пана, і всього витікаючого з цього, включаючи бонуси. Тут якраз є праобраз священників, які якщо б суто по Закону без Науки Христа про Любов з нас вимагали, то ми би перші скаржились Богу на них, хоч вони роблять що Закон Пише, служать Йому(хоч можу допустити що деякі трішки забуваються, і якраз їм це адресовано, простіть ви, і вам проститься за ради спасіння інших). Ті розписки це наші гріхи які управитель помякшив(трішки списав), і зробив це і ради себе і ради пана, він дійсно піклувався за пана і це був єдиний вихід. Пан йому був вдячний, бо таким чином все внормувалось і пану не пришлось вичавлювати ці борги з підлеглих поставивши строгого управителя і навівши порядок призвавши війска (а пану це на раз-два зробити).
А тепер заключення, і як водиться це саме-саме
:І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. 9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Тут акцент на :" В їхньому роді". Бо діти Світла у світі слабкіші з погляду самого світу, а Ісус прийшов у світ рятувати його, Він не до дітей Світла прийшов, бо інакше і приходити не було потреби. Дітям Світла до цього світу, шо мені до фудболу, байдуже. Вони вже спасенні і Ісус за них не журиться, бо з ними все тіп-топ. А ось якраз за дітей цього світу, тобто рід зміїний, в який перетворились з дітей Світла, ради Спасіння нас, Він це все навчає. Він навчає як стати дітьми Світла, і хто вірує у Нього є стає дитиною Світла.
Також Ісус Навчає як з тлінного користати, гроші це порох, але ми з пороху також, тому вказує що у нас є Ще Щось, і те Щось є Головніше. Якщо простіше, то навіть з за допомогою грошей можна користати для душі, тобто позбуватись жадоби і бажання прибутку понад усе, а прощати борги, або поменшувати їх, і саме цим прагненням ми повстаєм з тлінності грошей, тобто не вони вже нами керють, а ми їх використовуєм, користаєм з того що є, вчимося цьому у Нього.
Ну десь так, пробачте , можливо понаписував тут (мало зрозуміло), але як є.
Дякую.
..................
Ага, ось ще: Марнує його добра...Тобто можна сказати що не витискає все те що можна витиснути, іншими словами це не боржники поскаржились, а інші пани або багаті підлеглі яким фіолетово до бідаків. Якщо так, то управитель взагалі космонавт і сміливець. Тобто скоріше це так. Не боржники жалілись, а багаті.
А в житті це виглядає так: Купка "праведників"(які справді можливо виконують закон) ідуть до Владики і жаліються на підлеглого Владиці свяценника, що мовляв той з грішниками надто лагідний , цацкається з ними, помякшує їм (хоч Закон каже так-так і так). І Владика каже, шо ти робиш, відповідай передо мною, ато я не врубаюсь, смуту якусь тут наводиш, "праведники" на тебе жаліються, кажуть що легковажиш. І священник наочно показав що він робить, або почав робити (щоб врятуватись). І Владиці цей живий приклад сподобався, бо Ісус навчає, що щоб ти там не мав, якими би ми праведниками не були, но не маючи Любові ми пустишка безплідна, саме Господньою Любовю спасаємось, і Богу це довподоби.
Так, отець Олег все вірно і коротко сказав: " І прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим". Тобто Наука про прощення і поблажливість, про те як вчитись Любові у тлінному світі.
) .
)
