ще одну відповідь знайшов у себе, що, хоч підхід до питання протилежний, перегукується з піднятим kvantum у Мт.10,5-6
4. Чи можливо у наш час на основі якихось надійних документальних свідчень визначити національність Ісуса Христа? Наскільки відомо, юдеєм він не був, бо Діва Марія походила з галилеян. Що це був за народ чи плем'я? Наскільки мають рацію такі автори, як Ю. Шилов, Ю. Канигін, І. Каганець та инші?
Тобто Ви запитуєте про те, як ставитися до тверджень, що Ісус Христос – галилеянин, що, за згаданими авторами, тотожне – галичанин-українець?
Незаперечним є те, що слова Галичина і Галилея подібні за звучанням. А ще й недавно у телепроєкті «Великий українець» одним із кандидатів на це звання оголосили Ісуса Христа… Природньо, що такі питання виникають...
Насамперед хочу зауважити, що, попри всю проблематичність та суперечливість для історичної науки й поверховість розуміння християнства загалом, у творах названих й инших авторів є і позитивний бік. Адже в такий, хоч і дивний, спосіб підкреслення вагомости українців – «родичів» Господа нашого Ісуса Христа, визнається Христова велич… У сучасному комуністичному Китаї, наприклад, з подібною метою дітям у школах викладають теорію про місцевого палеоантропа, від якого розвинулися і поширилися по планеті всі homo sapiens… Христос, мабуть, таки кращий… Принаймні хочеться мати такого вихідця з України, а не втішатися, скажімо, славою пана Захер-Мазоха (його ім'я використовують для описання одного з виявів захворювання людської психіки), викривлений образ якого так безжально експлуатують задля прибутку. Можливо, з цієї причини такі роздуми і здобули певну популярність у нашому народі.
От лише пишуть подібні твори не лише проукраїнські автори, і за версією Мурада Аджи, наприклад, чи не всі топоніми мають тюркське походження, а на «братерство» з Ісусом Христом претендують і росіяни (наприклад, А. П. Баркашов), і греки, і сирійці… Можемо згадати у цьому контексті й фашизм, адже пронацистська фракція лютеран Німеччини також вчила про Христа-арійця, і таке вчення стало ще одним підсиленням проповіді «вищости» німців над иншими народами… Це, звичайно, історія, але навіть сьогодні у США Христа-арійця проповідує протестантський рух Christian Identity…
Аргументація у всіх цих конкуруючих за приналежність до Христа авторів різноманітна і, напевно, знайде собі прихильників серед різних людей-народів. Одним коренем такі роздуми сягають талмудизму, який оголошує Єшуа позашлюбним сином римського солдата, иншим – явищу, яке в сучасності назване «параісторією», спробами переписати історію «під себе»...
Якщо перше (талмудизм) християни автоматично відкидають через явну невідповідність вірі, то друге вимагає детальнішого пояснення, бо дійсно може видаватися не самоочевидним. Тому, роздумуючи над Вашим запитанням, замислимося про те, звідки черпаємо справжнє знання про Ісуса Христа і Його життя?
Так, сучасна людина стоїть перед вибором довіри або недовіри до різноманітної інформації, яка малює Ісуса Христа то у вишиванці, то з фашистським хрестом, то ще якось... Дійсно, світ породив багато різних творів про Ісуса Христа, в яких представляє вже не євангельського Христа-Бога, а, як писав протоєрей О. Мень про Єшуа Га-Но́црі (Ісуса з Назарету) булгаковського «Майстер і Маргарита» – Христового «тезку» чи «однофамільця». Знання ж про справжнього, без «прикрас» і домислів, обіцяного Спасителя людства Ісуса Христа, який «учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13, 8 ), черпаємо зі Святого Письма Старого і Нового Завіту.
Спробуємо коротко описати історію спасення, що про неї знаємо з Біблії.
Після припинення стрімкого розвитку гріхопадіння потопом, Бог вибрав з-поміж нащадків Ноя рід, що проніс через віки віру в істинного Бога і у прихід Спасителя – рід Авраама, з якого постав весь рід юдейський. Опікуючись своїм народом, Бог вивів його з неволі рабства, оселив в обіцяній землі, встановив завіт обрізання, дав заповіді, посилав суддів, пророків, вивів з вавилонської неволі і, врешті, приготував з народу Вибрану, що стала Матір'ю Сина Божого.
Письменники, що не мають стосунку до Церкви, часто говорять про нібито таємне походження Матері Христа, однак батько Пречистої Діви Марії (відповідно до Передання) походив з роду Давидового, але не через Соломона, а через його брата Натана (2 Сам. 5, 15; 1Хр. 3, 5; 14, 4). Святе Письмо подає два родоводи Ісуса Христа і, у зв'язку з забороною вести рід по материнській лінії, в обох випадках говориться про чоловіка Марії – св. Йосифа. Однак у євангелиста Луки (3, 31) читаємо про сина Давидового Натана, і цей родовід є родоводом Богородиці, а євангелист Матей (1, 4) подає сина Давидового Соломона – рід Обручника Йосифа. Тому, якщо навіть роздуми над питанням про якийсь окремий галилейський народ і мають сенс (хоча насправді Галилея була місцем, де жили різні народи, в тому числі і юдеї), то пов'язати його з Ісусом Христом, який чітко говорить: «від юдеїв бо й спасення» (Йо. 4, 22), важко…
Відповідно до слова Божого, Месія очікувався саме з вибраного юдейського народу. Обіцянка Спасителя починається ще у раю, коли Бог пророкує ворожнечу між потомством жінки і спокусника (див. Бут. 3, 15). Ця обітниця стає більш виразною у пророцтвах про прихід Спасителя, що постраждає від насильства диявола (див. Пс. 21), але переможе його (див. Од.12, 9). Також Адамові дається обітниця благословення в його сімені всіх народів землі (див. Бут. 22, 18) – повторена пізніше Ісааку і Якову (див. Бут. 26, 4; 28, 14). Патріярх Яків у своєму передсмертному заповіті пророкує про прихід Спасителя: «Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде Той, якому він належить, Йому будуть коритися народи» (Бут. 49, 10). Слова ж Мойсея: «Пророка з-поміж вас, з твоїх братів… Господь, Бог твій, настановить тобі; Його маєте слухатися…» (див. Втор. 18, 15) Ісус Христос відносить до себе: «… про мене бо писав він!» (Йо. 5, 46).
Насправді, маємо багато більше пророцтв, що говорять про прихід Христа саме з юдейського народу. До таких пророчих образів відносимо псалми, що говорять про страждання (див. Пс. 8; 15; 39, 40; 68; 108) і прославу (див. Пс. 2; 94; 96; 109; 117) Спасителя. Під кінець часів Старого Завіту в пророчих книгах щораз більше розкривається майбутній прихід Божого Сина. Вони говорять про Предтечу, про час, місце, обставини приходу Спасителя, про зраду, страждання, воскресення… Особливе місце серед цих пророцтв займає 53 глава пророка Ісаї, яка повністю описує хресні страждання Спасителя.
У пророка Даниїла читаємо передбачення про «сімдесят седмиць» від відновлення Єрусалиму до приходу Спасителя і завершення Старого Завіту (див. Дан. 9, 2–27). Пророцтва давали надію народові, що важкий період життя обов'язково закінчиться, і готували народ до того, щоб він міг розпізнати наближення цього часу й упізнати Спасителя в образі, який дали нам пророки. Завдяки пророцтвам, очікування Месії благочестивими юдеями було напруженим. В Євангелії бачимо Симеона Богоприємця, якому явлено, що не зазнає смерти, допоки не побачить Христа Господа (див. Лк. 2, 26); бачимо самарянку, яка знає, що прийде Спаситель (Йо. 4, 25); юдеїв, які питаються Йоана Хрестителя «Чи ти Христос?» (див. Йо. 1, 20–25); чуємо слова Андрія до брата Симона: «ми знайшли Месію» (Йо. 1, 41); цей стан очікування описує настрій народу, коли Ісус входить у Єрусалим…
Насправді немає великої різниці, з якого народу прийшов Спаситель і, хоч у Біблії про це чітко сказано, це взагалі не має бути предметом суперечок. Бо віруємо, що Ісус Христос народився для всього людства і прийняти Його прихід має кожна людина, незалежно від своєї раси чи походження. Щиро сподіваюся, що входження в проблематику різних письменників, які беруться твердити про неюдейське походження Ісуса Христа, не стане на заваді навіть їм прийняти Бога, що прийшов у світ «щоб спасти люд свій весь»…
, та все ж думаєте? 
Лише нагромаджуються і нагромаджуються претензії kvantum до покавальцьованого ним Святого Письма...
