Пан Кактус, як я зрозумів з участі на форумі, -- щирий греко-католик мирянин, з солідною богословською освітою, здобутою в навчальному закладі, можливо за кордоном, -- звідси його чутливість на всяку богословську неточність і несправедливість у міжцерковних та міжлюдських взаєминах. Трохи менше обізнаний з історією, але це не біда. У постановці питань -- новатор, за складом мислення -- систематик, за духом -- оптиміст.
Щось не так?
Напевно, о. Діонисій описав мене занадто позитивно. Не думаю, що конфесійна приналежність має важливе значення, бо живемо в епоху "постконфесійного християнства". В моїх поглядах багато не змінилося б і з переходом до іншої конфесії.
щоб лише зі зникненням латинників не зникла УГКЦ...
думаю - справжні греко-католики ті, хто живе в реальності цілої своєї Церкви, а не кавальцює на западників\восточників.
В чому Ви вбачаєте протиприродність?
Якщо УГКЦ має зникнути внаслідок відновлення повної єдності між Сходом і Заходом, то я тільки за – така самопожертва буде богоугодною. Я згідний із тим, що як ті, так і ті є греко-католиками, але треба ж колись і усувати причини реального внутрішнього поділу, а не намагатися їх ігнорувати, як це було дотепер. Інакше при зовнішньому тискові УГКЦ може не витримати і розпастися. Протиприродність полягає в змішуванні двох обрядів, теологій і менталітетів – із цього проблеми із нашою самоідентифікацією та внутрішньоцерковні роздори. Те питання цього форуму, яке ми зараз обговорюємо, поставив не я – воно справді потребує вирішення, якщо й не радикального, а поступового, та все ж таки однозначного – повернення до первісної східної ідентичності.
Звичайно я в великій мірі погоджуюсь з Кактусом, навіщо східна пародія на латинські практики, якщо є доступним "оригінал"??? Якщо є велике бажання відчути дух латинської традиції то підіть на римо-католицьку месу - в нас повна єдність і я впевпений такі візити тільки сприятимуть єдності. Я особисто так роблю, часом люблю відвідати латинську месу. Але також ми повинні повноцінно представляти і берегти свій "обжонтек":) і щоб ті ж самі римо-католики відвідавши наші відправи познайомились із нашим глибоким і багатим спадком. Це справжня католицькість.
Стопроцентно підтримую - саме це я маю на увазі. Я добре знаю латинську літургію, смію навіть стверджувати, що набагато краще, ніж східну, і також дуже ціню її духовність. Але я категорично проти мішанини, бо вона руйнує обряд і не створює нічого позитивного. Церква потребує всіх обрядів, а не асиміляції всіх інших латинським.
а питання ставлю виходячи з того факту, що сьогодні греко-католики (думаю не помилюсь - переважна більшість) так моляться, і, відповідно:
Чи дійсно немає можливості Богословськи осмислити запозичені із Західної Традиції дозволені (наголошую на цьому, бо бувають і недозволені) Церквою Христовою Обряди відповідно до Східної Духовості?
Проблема в тому, що запозичаючи щось від Заходу, ми обов’язково нехтуємо своїм східним – це показав цілий поунійний розвиток літургії в УГКЦ. Де сьогодні Ісусова молитва, акафісти й іконопис ? Якщо вони ще живі, то радше животіють. Натомість маємо Вервицю, Молебні до Сердець Ісуса й Марії та явно латинські «образи» аж до футбольного м’яча.
Поява ковпаківців в УГКЦ при цьому внутрішньому конфлікті була напевно тільки питанням часу. Можливо, наші лефевристи навіть частково мають рацію щодо літургійної мови, бо й справді – поки що немає повноцінного перекладу, який, на мою думку, потрібно розробляти разом із усіма бажаючими Православними Церквами. Екуменічний переклад об‘єднав би зусилля усіх Церков, тому й результат був би кращим за конфесійні чи навіть юрисдикційні переклади, та й став би виявом практичного екуменізму.
Не маючи можливості брати участь в автентичній Літургії, я беру участь у тій, що є. І навіть нікого не критикую особисто, бо це, можливо, не наша вина, але наша біда. Але переконаний, що поступова делатинізація потрібна для повноцінного розвитку УГКЦ.