Вівтарна дружина

[Vova]

Можливо хтось має якусь інформацію про вівтарні дружини, а саме: історія виникнення, мета, ціль, діяльність, можливо є якісь документи, пов'язані з вівтарними дружинами (статути, канони, постанови). Буду дуже вдячний за надану інформацію.

[demetris]

То треба в них питати
Вони є при кожній парафії - може хто і знає...
а так - Ґуґл в поміч.

[Vova]

Та я сам є членом вівтарної дружини. Але хотілося б більше дізнатись про історію вівтарних дружин, можливо навіть десь є статут вівтарників. В Ґуґлі шукав, нічого потрібного не знайшов.

[o.Mykil]

Десять заповідей вівтарника:

1. Вівтарник служить Богові та Батьківщині,
взірцево виконуючи свої обов’язки.
2. Відзначається послухом:
- стосовно родини,
- стосовно священика,
- стосовно провідника та тих, що головують
- під час Літургії – стосовно старшого,
котрий був призначений провідником чи
священиком.
3. Служить Христові у ближніх. Своєю
поставою усюди приносить мир та радість.
4. Працює над своїм характером і чуває над
чистотою власного серця.
5. Через свою пильність та сумлінність
стає прикладом для всіх.
6. Відзначається у чистоті мови, уникає
сварок та суперечок.
7. Не має поганих звичок.
8. Розвиває в собі Боже життя через молитву,
реколекції, спільні подорожі.
9. У кожному вівтарнику бачить свого брата.
10. Шанує природу і все, що його оточує,
добачаючи в цьому дар Божий.



ЗАСАДИ ВІВТАРНИКА:


1. Вівтарник любить Бога і для Його слави
взірцево виконує свої обов’язки.
2. Вівтарник служить Христові у людях.
3. Вівтарник розвиває у собі життя Боже.
4. Вівтарник працює над своїм характером і чуває
над чистотою серця та душі.
5. Вівтарник пізнає Літургію та нею живе.
6. Вівтарник молиться за Церкву, за
Батьківщину і служить їй ретельною працею.
7. Вівтарник є добрим сином та братом.
8. Вівтарник своєю християнською поставою
приносить всюди справжню радість.
9. Вівтарник через свою пильність і сумлінність
робиться прикладом для інших.
10. Вівтарник – подібно як священик – старається
бути, деякою мірою, другим Христом...



Для лицарів вівтарної дружини

МОЛИТВА
ПЕРЕД ПРИСЛУГОВУВАННЯМ

Оце за хвилину приступаю до Престолу Божого, до мого Бога, Бога радости, котрий розвеселяє моє молоде життя та серце. Приступаю до цієї Святої Служби і хочу добре її виконати. Прошу Тебе Ісусе, дай мені ласку, щоб я був уважний, зосереджений та думав лишень про Тебе; щоби мої очі були звернені на Тебе, присутнього в кивоті, а серце було відкрите тільки для Тебе. Амінь.


МОЛИТВА
ПІСЛЯ ПРИСЛУГОВУВАННЯ

Господи! Твоя доброта покликала мене до цієї Служби і сподобила освятитися участю у Святих Твоїх Таїнствах. Дай же мені в цей день і все моє життя йти тільки дорогою спасіння через Христа Господа Нашого, за молитвами наших покровителів св. Тарсикія, Йосафата та св. Домініка Савіо і всіх святих Твоїх. Амінь.


П. С. А статут у нас свій, дещо ще формується.

[o.Mykil]

Статут (Вівтарної Дружини):

1.Вівтарна Дружина ( далі – ВД ) – це організація, яка служить нашому Господеві при Його престолі.
2.Святим Покровителем ВД є Св. Йосафат.
3.Метою ВД є:
3.1.Зорганізувати гідну й почесну сторожу Божественному Євхаристійному Цареві – Ісусові Христові.
3.2.Віддати Богові вірну, повну пошани зразкову службу, допомагаючи Його єпископам і священикам у приношенні Святої Жертви Божественної Літургії та в усіх інших богослужбових і побожних чинностях.
3.3.Плекати покликання до богопосвяченого та священичого стану.
3.4.Збільшувати знання нашої віри, Божественної Літургії, історії Церкви.
3.5.Розпалити в серцях вірних більшу побожність і посвяту через зразкове виконання обов’язків вівтарника і давати добрий приклад у щоденному житті.

2.Структура ВД
1.До складу ВД входять:
1.1.Керівник ВД (о. Парох, або священик чи член парафії, якого призначає о. Парох).
1.2.Дійсних членів ВД, які поділяються на три ступені:
1.2.1.Перший ступінь.
1.2.2.Другий ступінь, або Дружинник.
1.2.3.Третій ступінь, або Лицар Престолу.
1.3.Кандидатів у Дійсні члени.
1.4.Почесних вівтарників, тобто тих, які довший час перебувають у ВД, але на даний момент в силу певних обставин не можуть виконувати всіх обов’язків дійсних членів.

3.Прийняття до ВД
1. Щоб бути прийнятим до ВД треба:
1.1.Мати дозвіл своїх батьків чи опікунів.
1.2.Прийняти Перше Святе Причастя.
1.3.Подати письмову заяву.
1.4.Бути розсудливим та охайним.
2.Кандидатом стає той, чию письмову заяву прийняв Керівник ВД.
3.Урочисте прийняття нових членів, а також перехід до вищого ступеня має відбуватися в церкві кожного року на свято Св. Йосафата, або іншого визначеного дня.
4.Урочисте прийняття відбувається згідно з обрядом прийняття.

4.Права вівтарників
1.Кожен член ВД має право:
1.1.Брати участь в усіх заходах, котрі організовуються ВД.
1.2.Висловлювати свої пропозиції щодо життя самої спільноти та її діяльності (крім кандидатів).
1.3.Обирати та бути обраним до складу Ради ВД (лише дійсні члени ВД).
1.4.Покинути ВД подавши попередньо ( за 1 місяць ) Керівникові письмове прохання.

5.Обов’язки вівтарників
1.Кожен вівтарник зобов’язаний:
1.1.Відзначатися послухом щодо о. Пароха, Керівника, Голови ВД та його Заступника.
1.2.Сумлінно виконувати всі призначення до служіння.
1.3.Зразково поводитися.
1.4.Постійно поглиблювати свої релігійні знання.
1.5.Брати участь у зборах ВД.
1.6.Виконувати окремі доручення.
2.Голова ВД зобов’язаний:
2.1.Виконувати всі обов’язки вівтарника ( п. 5.1. ).
2.2.Підтримувати серед вівтарників дух справжньої співпраці.
2.3.Провадити збори ВД.
2.4.Стежити за тим, щоб вівтарники служили в призначеному часі.
3.Заступник Голови ВД зобов’язаний:
3.1.Виконувати всі обов’язки вівтарника ( п. 5.1.).
3.2.Допомагати Голові ВД в усьому.
3.3.Стежити за порядком в паламарні та охайністю дальматиків та стихарів.
3.4.Провадити збори ВД у разі відсутності Голови.
4.Секретар ВД зобов’язаний:
4.1.Виконувати всі обов’язки вівтарника ( п. 5.1.).
4.2.Вести протокол зборів та записувати всю діяльність ВД.

6.Відповідальність вівтарників
1.Вівтарник може бути покараний за невиконання своїх обов’язків.
2.Той, хто занедбав участь у зборах три рази поспіль без достатнього пояснення Керівникові ВД, або двічі пропустив свою чергу не подбавши про заміну, буде повідомлений Головою про покарання, а якщо й надалі занедбуватиме – аж до позбавлення членства у ВД.
3.Керівник ВД визначає час і вид покути, а також може її змінювати.
4.Вівтарник може бути усунений та втратити своє членство в ВД з таких причин, як: погана поведінка, серйозні провини, або тривале занедбання у виконанні своїх обов’язків.
5.Випадки звільнення розгляне Рада, збори або Керівник ВД, залежно від його рішення.
6.Звільнені вівтарними можуть знову вступити до складу ВД дотримуючись тих правил, які прийняті при допущенні до членства.

7.Іспити.
1.Перш ніж вівтарник перейде з одного ступеня в інший, то має:
1.1.Виявити розсудливість, охайність та гарну поведінку.
1.2. Успішно скласти всі призначені іспити.
2.Програма виховання ВД буде поділена на такі частини:
2.1.Релігійна – щодо знання релігії й катехизму.
2.2.Службова – щодо прислуговування на Св. Літургії та інших богослужіннях.
2.3.Загальна – щодо дисциплінованості, поведінки та зовнішнього вигляду.
3.Систему оцінювання та спосіб проведення іспитів виробляє Керівник ВД.

8.Рада ВД.
1.Голова ВД, його Заступник і Секретар входять до складу Ради ВД й обираються на один рік на загальних зборах ВД.
2.Щоб стати членом Ради вівтарник мусить набути другого ступеня ВД.
3.Засідання Ради ВД проводиться за присутності всіх членів.
4.Рада ВД здійснює підготовку до щомісячних зборів ВД.
5.Рішення Ради приймаються одноголосно і мають рекомендаційний характер для зборів ВД.

9.Збори ВД
1.Збори ВД повинні відбуватися не менше, ніж один раз на місяць і не повинні тривати більше, ніж півтори години.
2.Загалом збори будуть поділені на три частини: ділову, виховну та відпочинкову.
3.Порядок денний зборів ВД визначає Рада ВД.
4.На кожних зборах обирається комітет, який готує відпочинкову програму наступних зборів.
5.Збори ВД вважаються легітимними, якщо в них бере участь 2/3 дійсних членів ВД.
6.Усі рішення на зборах приймаються більшістю голосів дійсних членів і повинні бути обов’язково підписані Керівником ВД.


http://vivtarnyky.blogspot.com

[Кенгуру]

Дорогі форумчани, ваші думки будь ласка.

[romanm]

Дорогі форумчани, ваші думки будь ласка.

В УгКц-ні:)

[Кенгуру]

точна відповідь
але вже неодноразово чути ехо про це
Ви дали чітку відповідь, але знаєте, чому не можуть?
адже сьогодні така відповідь далеко не всіх задовільнить
А що думають форумчанки?

[o.Mykil]

http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=914


Декотрі мої колишні вихованці в одному із львівських храмів цього б дуже хотіли, адже якось говорив з ними про то мимоволі, однак якісь реформи в цьому у нетрадиційному напрямку непотрібні. Мабуть, варто на рівні УГКЦ розробити більш чіткіше загальний статут для членів Вівтарних Дружин. А дівчата хай миряться вже з тим, що в в нас історично склалося...

[Олюнька]

Це, до речі, можна трохи по-іншому перефразувати. Наприклад, куди подітися в церкві дівчаткам? Пам'ятаю, що в років 12-14 це питання було для мене досить актуальним. В нашій церкві менші дівчата тримають т.зв. берельця, а в підлітковомі віці дійсно нема жодних можливостей, хлопці йдуть прислуговувати, а дівчата... до берельця завелика, до фани ще не доросла

[Justyn]

Підтримую Олюньку!

Питання потрібно ставити не про те, чи можна дівчатам прислуговувати у вівтарній дружині, але про те, яке їхнє місце у парафіяльному житті на різних періодах їхнього розвитку.

[Олюнька]

Підтримую Олюньку!

Питання потрібно ставити не про те, чи можна дівчатам прислуговувати у вівтарній дружині, але про те, яке їхнє місце у парафіяльному житті на різних періодах їхнього розвитку.

Пропоную один з шляхів вирішення, випробуваний на власній шкірі :
нам доручили (точніше ми самі напросились) прибирання каплички (заміна квітів, упорядкування території).

[orest]

особисто я "нейтральний"...
знаю що василіяни в Києві мали у вівтарній прислузі дівчат... і це дуже неоднозначно сприймається

[o.Mykil]

особисто я "нейтральний"...
знаю що василіяни в Києві мали у вівтарній прислузі дівчат...

Перший раз чую... Мабуть, дуже коротенький час це було і себе не виправдало, отже.

[Кенгуру]

Олюнька гарно відповіла. Але якщо батьки напирають і наприклад прибирання церкви для них може є принизливе, і тому вони пропонують, щоб їх дитина служила при престолі

[Кенгуру]

Чи хтось думає, що це є порушення обряду Служби Божої? Чи це якось з цим пов'язане?

[orest]

orest написав:
знаю що василіяни в Києві мали у вівтарній прислузі дівчат...

Перший раз чую...

думаю, що у світі ще є багато речей про які ви не чули...

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу!

особисто я "нейтральний"...
знаю що василіяни в Києві мали у вівтарній прислузі дівчат... і це дуже неоднозначно сприймається

і я про це чув. Окрім того знаю, що таке практикують греко-католики в Польщі.
Не бачив цієї теми (також згідний з Олюнькою і думається, що з 12 років дівчатка вже можуть чергуватися біля Хоругв), тому на лист автора поставленої теми відповів приватно, а тепер копіюю тих пару думок для загалу:
Марія прислуговувала і Бог Її вибрав...
Сестриці прислуговують...
дячихи
а вівтарна дружина має свою специфіку, звичайно, і, хоч не мають свячень "свічконосця" (як і дяки на "чтця/співця", хоч дячихами нікого вже не здивуєш...), всетаки це якимось чином зарезервувала Традиція саме за чоловічою статтю - думаю, через заборону (всечастіше сприйняту навіть священством як архаїчну та атавістичну) жінкам входити в Святая Святих.
Думаю, що, навіть, якщо щось такого дозволяти (адже і дияконесси мали місце в історії Церкви, хоч в контексті прислуговування саме жінкам, якщо правильно пам`ятаю), треба продумати одяг (а, на відміну від хлопців, дівчата що будь не вдягнуть ), правила вживання косметики тощо (хіба... брати 6-7 літніх)
Це так - думки у голос
Насправді я також це не схвалюю, але не через неможливість/заборону (це, як видно з вище наведеного, можемо обійти), а через те, що нмд це буде ще одна втрата можливости дотику Церкви до майбутніх мужчин
просто у боротьбі за права жінки чоловік ("чоловічість") втрачається, як вид людини зі своєю специфікою відповідальности, зі своїм служінням людству і ці процеси все глибше закорінюються у Церкву.
Думаю, настав час з "феміністів" стати "маскулістами" і одною з специфік такого роду позиції є "втримати/відродити чоловічність" у контексті рівного достоїнства "чоловіком і жінкою Сотворив їх..."

[Кенгуру]

о. Олег, дякую за цікаві думки
так цей "маскулізм" вже перейшов таку стадію, що сьогодні дівчина (жіночка) тягає важкі пачки і навіть не задумується, - їй це не годиться робити, коли поруч є чоловіки. Думаю, що жіноцтво змагаючись за чоловічі стани, автоматично починає втрачати жіночі права і прекрасні та неповторні цінності, котрими Бог її наділив.
Так лише приватний комплімент до кращої половини
Не забуваймо, що Бог від першого дня і до останнього дня творив все більш більше досконалі творіння. Тож відповідно, якщо жінка сотворена після чоловіка то.... для вас жінки найкращі комліменти Адже Бог дав не чоловікові, а жінці дар - носити життя і приводити це життя на світ.
І також, як не крути, але серед мироносиць мужів не було.

[ljubomyr_ps]

[i]Не забуваймо, що Бог від першого дня і до останнього дня творив все більш більше досконалі творіння. Тож відповідно, якщо жінка сотворена після чоловіка то....
І також, як не крути, але серед мироносиць мужів не було.

Дозвольте з Вами не погодитись. Усі творіння Божі досконалі згідно з Його Святою Волею незалежно від порядку сотворення. Звичайно, жінки є кращою половинкою нас чоловіків, але в очах Божих усі ми рівні.

Хоча серед мироносиць чоловіків не було, але й серед священників жінок також немає - кожному своє служіння

[Кенгуру]

З Вами погоджуюсь, що кожному своє служіння

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу!

Дозвольте з Вами не погодитись. Усі творіння Божі досконалі згідно з Його Святою Волею незалежно від порядку сотворення. Звичайно, жінки є кращою половинкою нас чоловіків, але в очах Божих усі ми рівні.

думаю, Кенгуру просто повторив давній жарт про те, що жінка - друга і покращена версія людини

Хоча серед мироносиць чоловіків не було, але й серед священників жінок також немає - кожному своє служіння

стосовно ж жінок священиків... Цікаву мав розмову з одним паном-лютеранином, який роздумує над можливістю існування жінки-апостола (в лютеран хоч існує поняття "загального священства", всетаки збереглось рукоположення (хоч не вважається Таїнством) на пастирів та проповідників і з 1958 року є дозвіл (якому опираються консерватори) рукопокладати жінок). Роздуми ці - на основі Рм16,7, де вітається "Андроніка і Юнію... що славні вони між апостолами".
Звичайно, лютерани не говорять про можливість бути "рівноапостольним" чи про різницю між "апостольське служіння"/"апостольське рукоположення", але мене тут зацікавило те, що, як виявилося, з тексту Послання можливий сумнів: ім`я Юнія стоїть в оригіналі в такій формі, що може належати як жінці, так і чоловіку й лютерани черпають впевненість в тому, що це жінка з Католицького Передання (в данному випадку - з пояснення послання до Рм. Іваном Золотоустим) і (відкидаючи инше з Передання, наприклад, тогож св.І.Золотоустого "Слово про Священство") потверджують можливість того, що серед апостолів була жінка.
цікаво, чи від роздумів про прислуговування дівчаток-свічконосців, ми не дійдемо (деградуємо?/прогресуємо?) до потреби висвячувати жінок (з схожою мотивацією, що й щодо можливости "прислуговування")...

[vitalko]

цікаво, чи від роздумів про прислуговування дівчаток-свічконосців, ми не дійдемо (деградуємо?/прогресуємо?) до потреби висвячувати жінок (з схожою мотивацією, що й щодо можливости "прислуговування")...

Ну на такий випадок, маємо фразу апостола Павла як пересторогу, щоби в роздумуваннях не посунутися задалеко:

Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

[viter]

Ну на такий випадок, маємо фразу апостола Павла як пересторогу, щоби в роздумуваннях не посунутися задалеко:

Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

Мабуть, сучасним жінкам не дуже сподобаються ці слова.

[vitalko]

Мабуть, сучасним жінкам не дуже сподобаються ці слова.

Ну мені також багато чого може не подобатися, чого церква вчить, але все ж чиню це, бо знаю, що воно мені на благо.

[Olya]

Ну на такий випадок, маємо фразу апостола Павла як пересторогу, щоби в роздумуваннях не посунутися задалеко:

Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

Це дуже добре сказано, але також сказано, що чоловікам потрібно любити жінку як власні тіла, а також сказано, що голова чоловікові Христос. Це добре, коли в християнських родинах підтримуються, ці слова на ділі. Повірте, жінка з задоволенням підкориться чоловіку, якщо він буде побожним і любити свою дружину. Але на превеликий жаль саме жінки є тими, які моляться до Господа, випрошують ласки для чоловіка і дітей. На прощах чомусь завжди більше жінок, як чоловіків і тому саме жінкам належить навчати своїх дітей, бо як не прикро, але буває, що чоловік не пускає дружину чи то Прощу чи то до Церкви, але хтось повинен вдома навчати про правдиву віру і про правдиве поклоніння. Бо через побожну дружину, може і спасеться непобожний чоловік.
Можна стерпіти і змовчати , коли чоловік образить саму дружину, а якщо він почне наговорювати на Церкву Христову, то дружина, на мою думку, просто зобовязана просити чоловіка і розповідати про спасіння. Чи може я помиляюся, і дружина повинна завжди мовчати і за будь-яких умов тупо робити те, що скаже чоловік? Господь же казав, що Бога потрібно більше слухати як людей.

[о.Олег]

Ну на такий випадок, маємо фразу апостола Павла як пересторогу, щоби в роздумуваннях не посунутися задалеко:

Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

Це дуже добре сказано, але також сказано, що чоловікам потрібно любити жінку як власні тіла, а також сказано, що голова чоловікові Христос. Це добре, коли в християнських родинах підтримуються, ці слова на ділі. Повірте, жінка з задоволенням підкориться чоловіку, якщо він буде побожним і любити свою дружину. Але на превеликий жаль саме жінки є тими, які моляться до Господа, випрошують ласки для чоловіка і дітей. На прощах чомусь завжди більше жінок, як чоловіків і тому саме жінкам належить навчати своїх дітей, бо як не прикро, але буває, що чоловік не пускає дружину чи то Прощу чи то до Церкви, але хтось повинен вдома навчати про правдиву віру і про правдиве поклоніння. Бо через побожну дружину, може і спасеться непобожний чоловік.
Можна стерпіти і змовчати , коли чоловік образить саму дружину, а якщо він почне наговорювати на Церкву Христову, то дружина, на мою думку, просто зобовязана просити чоловіка і розповідати про спасіння. Чи може я помиляюся, і дружина повинна завжди мовчати і за будь-яких умов тупо робити те, що скаже чоловік? Господь же казав, що Бога потрібно більше слухати як людей.

сьогодні якраз мав Шлюб і, як майже у кожному такому випадку, кажу на проповіді:
... всі ми чули, як Ти, Горпинко, присягала сьогодні у любові, вірності і покорі своєму мужеві: ніколи не забудь, що його маєш слухатися, що за ним має бути остайнє слово у всіх випадках життя Вашої сім`ї...
(тут треба сказати, що молодий/чоловіки майже завжди задоволено сміються/посміхаються)
... а Ти, Пантелеймоне, пам`ятай, що Твоє останнє слово у кожному такому випадку завжди має бути: "так, Горпинко; добре Горпинко; Ти права, Горпинко!"

[ієром. Діонисій]

Спочатку відповідь на запитання форуму.
У Церквах візантійської традиції вхід у святилище (за іконостас) під час літургійних відправ зарезервований виключно для чоловіків. А оскільки обряд Літургії з велелюдних процесій вулицями міста до головного храму з часом видозмінився в стояння на одному місті в храмі, а процесії стали майже виключно символічними і переважно здійснюються у вівтарі -- дівчатам і жінкам, а також більшості чоловіків, приходиться брати в них участь подумки, намагаючись за символікою літургійних чинностей піднестися у молитві до висот споглядання Бога.
Так виходить, що дівчата не можуть брати участі в головних літургійних чинностях недільної Літургії. До речі, в латинській Церкві після ІІ Ватиканського собору, коли процесія на внесення дарів проходить через цілий храм, дівчата можуть брати в ній участь.
Але оскільки дівчата є нічим не менші в гідності, як хлопці, а жінки нічим не гірші, ніж чоловіки, думаю, Церква має переосмислити своє переживання Літургії, як також відповісти на питання щодо участі усіх вірних у її житті, у тому числі літургійному.
А тепер про те, що спонукало до писання.
"Слово (Боже) -- гостріше від усякого двосічного меча..." - читаємо у Євр 4,12. Прикро, що дехто може ним забавлятися як недосвічена дитина з ножем, штрикаючи направо і наліво. Таке орудування словами Святого Писання, вирваними з контексту, чи текстуального, чи культурологічного, чи богословського, не зцілює і не повчає, а ранить і вбиває.
Це відноситься зокрема до слів апостола з 1 Кор 14,33-36.
Від епохи апостола Павла нас відділяють 1950 років, впродовж яких жінки були змушені відстоювати свої права в патріархальному суспільстві, і то, на жаль, дуже часто без належної підтримки з боку Церкви і її служителів.
А найголовніша заповідь не ділить людей на нижчих і більш достойних: "Люби (кожного) ближнього, як себе самого".

[Кенгуру]

Дякую, отче Діонисіє,
Але чи можна самовільно це впроваджувати, запрошувати дівчаток до святилища на служіння?

Особисто я згідний, що нехай Церква цю справу переосмислить, але на рівні Вселенському (маючи на увазі Церкви східної традиції)

[orest]

підтримую о.Діонізія.

також це стосується і поминання "сестер" на Літургії, разом з "братами" і "матерей" поряд з "отцями".