Зобов`язуючі тексти молитов

літургічні тексти, переклади, устав Богослужень

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 23 серпня 2012, 08:12

Глава УГКЦ закликав греко-католиків дотримуватися текстів щоденних молитов і катехизмових правд, поданих у Катехизмі УГКЦ
«Звертаю вашу увагу на те, що від сьогодні в усіх наших молитовниках і катехитичних підручниках та передовсім у катехитичному навчанні й у молитовній практиці тексти щоденних молитов і катехизмових правд повинні відповідати редакції, поданій Катехизмом УГКЦ «Христос – наша Пасха» 2012 року (додаток № 1). Цей крок буде виявом нашої єдності», - йдеться у листі Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ, до єпископів, духовенства, катехитів, директорів видавництв і мирян від 14 серпня 2012 року.
Предстоятель УГКЦ зокрема доручив: «Тим, хто готує до друку й видає молитовники та катехитичні підручники, дотримуватися усталеної редакції щоденних молитов і катехизмових правд, поданих у Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» (видання 2012 року); усім церковним комісіям, монастирям, парафіям, які використовують тексти щоденних молитов і катехизмових правд, дотримуватися узгодженої редакції цих текстів; духовенству використовувати в усіх моліннях цей текст; катехитам і вихователям навчати правд віри й молитов згідно з узгодженим текстом щоденних молитов і катехизмових правд; усім вірним Церкви знати узгоджені тексти молитов, правд святої віри та "Суспільного дороговказу віруючого"».
Блаженніший Святослав також пригадує у листі, що вже минув рік відтоді, як вийшов друком Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», основне завдання якого полягає в тому, щоб доступно й зрозуміло викласти правди віри й вчення Церкви.
Департамент інформації УГКЦ


спробуймо вичитати ці тексти, допомогти виправити граматичні чи технічні помилки і порозмислити над плюсами/мінусами перекладу.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 29 серпня 2012, 11:02

перекопійовую задля зручності сюди. Номирую сторінки відповідно до пропонованого
1
ЩОДЕННІ МОЛИТВИ
* * *
КАТЕХИЗМОВІ ПРАВДИ
* * *
СУСПІЛЬНИЙ ДОРОГОВКАЗ
ВІРУЮЧОГО

2
ЩОДЕННІ МОЛИТВИ
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. (З р.).
Молитвами святих Отців наших, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.
Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Молитва до Святого Духа
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш,
скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої
скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Трисвяте
Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас
(З р.).
Славослов’я
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Молитва до Пресвятої Тройці
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости
беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші імени Tвого ради.
Господи, помилуй (3 р.).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Господня молитва
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство
Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай
нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і
не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Бо твоє є царство, і сила, і слава, От-ця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і
на віки вічні. Амінь.
Господи, помилуй (12 р.).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Поклін Ісусові Христові
Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашо-му Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога
нашого.

3
Псалом 50
Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,*
і багатством щедрот твоїх очисти мене з безза-коння мого.
Обмий мене повнотою з беззаконня мого,*
і від гріха мого очисти мене.
Бо беззаконня моє я знаю,*
і гріх мій є завжди передо мною.
Проти тебе єдиного я згрішив*
і перед тобою зло вчинив;
То й правий ти в словах твоїх*
і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий,*
і в гріхах поро-дила мене мати моя.
Це бо істину полюбив єси,*
невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.
Окропи мене іссопом, і очищуся,*
обмий мене, і стану біліший від снігу.
Дай мені відчути радість і веселість,*
зрадіють кості сокрушені.
Відверни лице твоє від гріхів моїх,*
і всі безза-коння мої очисти.
Серце чисте створи в мені, Боже,*
і духа пра-вого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця твого,*
і Духа твого Святого не відійми від мене.
Поверни мені радість спасіння твого,*
і духом владичним утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги твої,*
і нечестиві до тебе навернуться.
Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спа-сіння мого,*
і язик мій радісно прославить спра-ведливість твою.
Господи, губи мої відкрий,*
і уста мої спові-стять хвалу твою.
Бо якби ти жертви захотів, дав би я,*
та всепалення не миле тобі.
Жертва Богові – дух сокрушений,*
серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

4
Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,*
і нехай відбудуються стіни єрусалимські.
Тоді вподобаєш собі жертву правди, прино-шення і всепалення;*
тоді покладуть на вівтар твій тельців.
Символ віри
Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба і землі, і всього види-
мого і невидимого.
І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця ро-
дженого перед усіма віками.
Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотворено-
го, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Ду-
ха Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований.
І воскрес у третій день, згідно з Писанням.
І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кін-
ця.
І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з
Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий, що говорив через проро-
ків.
В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву.
Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.
Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.
Покаянна молитва
Ослаби, прости, відпусти, Боже, прогрішення наші, добровільні і недобровіль-
ні, що в слові і в ділі, свідомі й несвідомі, що в думці й у помислі, що вдень і
вночі; все нам прости, бо Ти благий і чоловіколюбець.
Молитви до Пресвятої Богоматері
Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна
ти між жінками і благословенний плід лона твого, бо ти породила Христа Спа-
са, Ізбавителя душ наших.
Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, всеблаженну, і
пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно слав-
нішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю,
тебе величаємо.

5
Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорбо-
тах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна.
Преславна Вседіво, Богородице! Прийми молитви наші і донеси їх Синові
твоєму і Богові нашому, щоб спас задля тебе душі наші.
Молитва до ангелів
Всі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас, грішних.
Молитва до всіх святих
Святі славні і всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога
за нас, грішних.
Величання Пресвятої Тройці
Уповання наше – Отець, прибіжище наше – Син, і покровитель наш – Дух
Святий; Тройце Свята, Боже наш – слава Тобі!.
Митарева молитва
Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 рази).
* У часі Великого посту (чотиридесятниці) мовимо цю покаянну молитву з
поклонами:
Молитва святого Єфрема
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і
пустомовства віджени від мене (доземний поклін).
Духа ж ціломудреності і смиренномудреності, терпеливості й любові, даруй
мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй) (доземний поклін).
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо
Ти благословенний на віки вічні. Амінь (доземний поклін).
Після цього 12 малих поклонів, хрестячись:
Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.
Відтак: Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, вла-
столюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа ж ціломудреності і смиренно-
мудреності, терпеливості й любові, даруй мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй).
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо
Ти благословенний на віки вічні. Амінь (доземний поклін).

6
Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорбо-
тах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна.
Преславна Вседіво, Богородице! Прийми молитви наші і донеси їх Синові
твоєму і Богові нашому, щоб спас задля тебе душі наші.
Молитва до ангелів
Всі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас, грішних.
Молитва до всіх святих
Святі славні і всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога
за нас, грішних.
Величання Пресвятої Тройці
Уповання наше – Отець, прибіжище наше – Син, і покровитель наш – Дух
Святий; Тройце Свята, Боже наш – слава Тобі!.
Митарева молитва
Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 рази).
* У часі Великого посту (чотиридесятниці) мовимо цю покаянну молитву з
поклонами:
Молитва святого Єфрема
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і
пустомовства віджени від мене (доземний поклін).
Духа ж ціломудреності і смиренномудреності, терпеливості й любові, даруй
мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй) (доземний поклін).
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо
Ти благословенний на віки вічні. Амінь (доземний поклін).
Після цього 12 малих поклонів, хрестячись:
Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.
Відтак: Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, вла-
столюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа ж ціломудреності і смиренно-
мудреності, терпеливості й любові, даруй мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй).
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо
Ти благословенний на віки вічні. Амінь (доземний поклін).

7
КАТЕХИЗМОВІ ПРАВДИ
ЗАПОВІДІ
Дві головні заповіді любові (див. Мт. 22, 37-39)
1. Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією си-
лою твоєю і всіма мислями твоїми. Це перша і найбільша заповідь.
2. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як самого.
Десять Божих заповідей (див. Вих. 20,2-17)
Я – Господь, Бог твій.
1. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
2. Не взивай намарно імені Господа, Бога твого.
3. Пам’ятай день святий святкувати.
4. Шануй батька твого і матір твою.
5. Не вбивай.
6. Не чужолож.
7. Не кради.
8. Не свідчи ложно на ближнього твого.
9. Не пожадай жінки ближнього твого.
10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Шість церковних заповідей
1. Неділі та установлені Церквою свята святкувати, беручи участь в Божест-
венній Літургії й утримуючись від важкої праці.
2. Установлені Церквою пости постити.
3. Кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися.
4. У заборонені часи весіль і забав не справляти.
5. Злих часописів і книжок не читати й іншим не давати.
6. Відповідно до своїх можливостей допомагати Церкві в її матеріяльних пот-
ребах.
Християнська праведність
Вистерігайся злого – твори добро.

8
ЧЕСНОТИ
ДАРИ СВЯТОГО ДУХА
Сім святих Таїнств
1. Хрещення
2. Миропомазання
3. Пресвята Євхаристія
4. Покаяння-сповідь
5. Єлеопомазання
6. Подружжя
7. Священство
Три Божі (богословські) чесноти
1. Віра
2. Надія
3. Любов
Моральні чесноти
1. Мудрість (второпність)
2. Справедливість
3. Мужність
4. Здержливість
Головні добрі діла
1. Молитва
2. Піст
3. Милостиня
Сім діл милосердя для душі
1. Грішника від гріха відвертати
2. Невіжу навчити
3. У сумніві порадити
4. Сумного потішити
5. Кривду терпеливо зносити
6. Образу з серця прощати
7. За живих і померлих молитися
Сім діл милосердя для тіла
1. Голодного нагодувати
2. Спрагненого напоїти

9
3. Нагого зодягнути
4. Подорожнього в дім прийняти
5. Недужому послужити
6. В’язня відвідати
7. Померлого похоронити
Сім дарів Святого Духа
(див. Ісая 11,2)
1. Мудрість
2. Розум
3. Рада
4. Кріпость
5. Знання
6. Побожність
7. Страх Божий
Плоди Святого Духа
(див. Гл. 5,22-23)
1. Любов
2. Радість
3. Мир
4. Терпеливість
5. Доброта
6. Милосердя
7. Віра
8. Лагідність
9. Поміркованість
* Катехизм Католицької Церкви додає ще три плоди Святого Духа:
10. Тихість
11. Скромність
12. Чистота
Три євангельські ради
1. Добровільна вбогість
2. Досмертна чистота
3. Досконалий послух духовій власті
Євангельські блаженства
(Мт. 5, 3-12)
Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

10
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо
на вас, обмовляючи мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.
ПОСТИ ТА ЗАГАЛЬНИЦІ
Багатоденні пости
1. Великий піст (Чотиридесятниця) – від понеділка по Сиропусній неділі до
празника Воскресення Христового.
2. Петрів піст (Петрівка) – від Неділі всіх святих до празника святих Петра і
Павла.
3. Успенський піст (Спасівка) – від 1/14 серпня до празника Успення Пресвя-
тої Богородиці.
4. Різдвяний піст (Пилипівка) – від 15/28 листопада до Різдва Христового.
Одноденні пости
1. У кожну п’ятницю, за винятком загальниць та Господських і Богородичних
празників.
2. У Навечір’я Різдва і Богоявлення.
3. На Усікновення голови Йоана Предтечі та на Воздвиження чесного Хреста.
Загальниці
* Загальне звільнення від посту в п’ятниці в такі часи:
1. Від Різдва Христового до святого Богоявлення.
2. Від Неділі про митаря і фарисея до Неділі про блудного сина.
3. У Світлий тиждень Пасхи.
4. Від Зіслання Святого Духа до Неділі всіх святих.

11
ГРІХИ
Головні гріхи і протилежні їм чесноти
1. Обжерливість – поміркованість
2. Розпуста – ціломудреність
3. Грошолюбство – жертовність
4. Смуток / униніє – радість у Святому Дусі
5. Гнів – довготерпеливість
6. Нудьга – бадьорість духу
7. Марнославство –смиренномудреність
8. Гордість – покора
Чужі гріхи
1. Наказувати гріх
2. Спонукувати до гріха
3. Дораджувати до гріха
4. Дозволяти на гріх
5. Допомагати до гріха
6. Не карати за гріх
7. Гріх боронити
8. Гріх хвалити
9. На гріх мовчати
Гріхи проти Святого Духа
1. Надмірна надія на Боже милосердя
2. Безнадійність на Боже милосердя
3. Спротив пізнаній правді християнської віри
4. Завидування ближньому Божої благодаті
5. Закаменілість на спасенні упімнення
6. Нерозкаяність аж до смерті
Гріхи, що кличуть про помсту до неба
1. Умисне людиновбивство
2. Гріх содомський
3. Скривдження вбогих, удів і сиріт
4. Затримання заробітної заплати
Останні речі
Смерть, суд, пекло, небо.

12
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПРИВІТ
Слава Ісусу Христу! Слава навіки!
У різдв’яному часі
Христос раждається! Славіте Його!
У великодньому часі
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Під час мирування
Христос посеред нас! І є, і буде!

13
СУСПІЛЬНИЙ ДОРОГОВКАЗ ВІРУЮЧОГО
(Прийнятий Третьою сесією Патріаршого Собору УГКЦ, який відбувся у м. Львові 28
червня-5 липня 2002 р., і затверджений Синодом Єпископів Української Греко-
Католицької Церкви 15 липня 2002 р. у м. Києві).
Будучи охрещеним в ім’я Пресвятої Тройцi, маючи приклад святих, іспо-
відників і мучеників, перебуваючи під небесним заступництвом Пресвятої
Богородиці, як вірний(а) Української Греко-Католицької Церк-
ви, дотримуюсь таких принципів:
1. Живу вірою в Ісуса Христа за вченням Церкви. Допомагаю суспільству че-
рез своє особисте життя в Божій благодаті. Шаную образ Божий у кожній лю-
дині. Уникаю забобонів і ворожби.
2. Шаную своє тіло як Храм Святого Духа, не осквернюю його алкоголем, тю-
тюном, наркотиками, сексуальною розбещеністю. Протиставляю їм мудрість і
силу Євангелія та християнську мораль. Впливаю на засоби масової інформа-
ції, щоб вони відображали християнську культуру.
3. Виявляю приналежність до Ісуса Христа. Втілюю свою віру у щоденній
праці та побуті. Беру участь у Святій Літургії та очищую свою душу Тайною
Покаяння.
4. Сумлінно виконую свої обов’язки. Докладаю зусиль до подолання розбрату,
злоби і ненависті між людьми. Вчуся цінувати суспільну єдність через участь у
громадському і політичному житті.
5. Дякую Богові за дар життя. Оберігаю людське життя від зачаття до природ-
ної смерті. Допомагаю хворим, беззахисним і безправним.
6. Зберігаю чистоту як у подружньому, так і в безженному стані. Плекаю под-
ружню любов, зміцнюю сім’ю спільною молитвою та взаємною повагою і тур-
ботою. Дотримуюсь подружньої вірності. Виховую дітей та молодь особистим
християнським прикладом. Допомагаю їм протистояти спокусам.
7. Практикую безкорисливість. Не зазіхаю на спільне чи на особисте добро
ближніх у матеріальній, духовній та інтелектуальній сферах. Робитиму все
можливе, щоб не брати і не давати хабарів.
8. Шукаю правду і справедливі закони. Шаную право інших у їхніх пошуках
добра та істини. Протиставляюся всім видам насильства.
9. Шаную природні багатства Землі як Божий дар і розсудливо користуюсь
ними.
10. Живу в надії, яку мені дає Бог. Мужньо й терпеливо переношу випробу-
вання. Намагаюся своїми добрими ділами наблизити Царство Боже.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення andrivovk » 13 вересня 2012, 17:52

Приблизно в такій редакції і молюся ці молитви.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення viter » 01 жовтня 2012, 10:48

Цей крок буде виявом нашої єдності

Я за єдність! І тому в мене виникає питання. Для чого ці квадратні дужки в наступному рядку у Символі віри?
І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить ...

Хочете кажіть "і Сина", а хочете не кажіть? Раз, влітку, був в Катедрі (в нас, в Франківську) на Службі Божій, то там "і Сина" вже не казали. Якось не по собі стало. Хіба нема тут загрози єдності?
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 01 жовтня 2012, 11:37

viter писав:
Цей крок буде виявом нашої єдності

Я за єдність! І тому в мене виникає питання. Для чого ці квадратні дужки в наступному рядку у Символі віри?
І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить ...

Хочете кажіть "і Сина", а хочете не кажіть? Раз, влітку, був в Катедрі (в нас, в Франківську) на Службі Божій, то там "і Сина" вже не казали. Якось не по собі стало. Хіба нема тут загрози єдності?

спершу почав писати, а тоді згадалося, що ми вже неодноразово обговорювали проблематику філіокве, яку зачепає підняте Вами запитання, і проблему восточники/западники, і про можливу, наприклад, проблематику тощо, тому тут лише нагадаю, що приватно, або з тими, хто розуміє, про що йдеться, молюся саме без філіокве, але з людьми, що не розуміють, завжди наголошую, що в Східній Традиції ця фраза з "Вірую" означає (означала і означає - про це часто дискутую з людьми, що називають себе православними, а не розуміють цієї Істини віри) Отця і Сина як єдине Джерело Сходження Святого Духа, тому просто треба розуміти, що і "від Отця" (як наголошували оо. Берестейського Собору 1596 року, як молився Йосафат Кунцевич), і "від Отця і Сина" (як ми перейняли з Латинської Традиції) - одна і та сама віра в Пресвяту Тройцю
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення luksander » 26 жовтня 2012, 18:14

1. Наказувати гріх
ось це не розумію через надмірну стислість, певно

5. Закаменілість на спасенні упімнення

а це - взагалі не розумію

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення andrivovk » 26 жовтня 2012, 18:29

о.Олег писав:Глава УГКЦ закликав греко-католиків дотримуватися текстів щоденних молитов і катехизмових правд, поданих у Катехизмі УГКЦ

До речі в Катехизмі ніяких молитов немає. :pardon: Там немає цього додатку №1. Там є тільки катехизмові правди, а молитов нема.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення ShMariam » 26 жовтня 2012, 19:33

luksander писав:
1. Наказувати гріх
ось це не розумію через надмірну стислість, певно

Наказувати комусь, щоби зробив гріх. Напр., ближче до життя: наказати підлеглому робити шахер-махер з документами, щоб вкрасти гроші і т.п.
luksander писав:
5. Закаменілість на спасенні упімнення

а це - взагалі не розумію

Коли людина не хоче каятися, виправлятися з гріха (очевидно, тяжкого), щось таке. :roll:
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення luksander » 03 листопада 2012, 21:55

Вживання такого знаку пунктуації, як квадратні дужки, - це українське ноу-хау в вирішенні проблеми Філіокве… :pardon:
Цікаво, Катехизм (з точкою зору о.Олега я повністю погоджуюсь) подає пояснення, як цей член СВ розуміти і – виголошувати…
:pardon:

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення luksander » 17 листопада 2012, 08:40

luksander писав:Вживання такого знаку пунктуації, як квадратні дужки, - це українське ноу-хау в вирішенні проблеми Філіокве… :pardon:
Цікаво, Катехизм (з точкою зору о.Олега я повністю погоджуюсь) подає пояснення, як цей член СВ розуміти і – виголошувати…
:pardon:
???????????

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 17 листопада 2012, 14:54

luksander писав:
luksander писав:Вживання такого знаку пунктуації, як квадратні дужки, - це українське ноу-хау в вирішенні проблеми Філіокве… :pardon:
Цікаво, Катехизм (з точкою зору о.Олега я повністю погоджуюсь) подає пояснення, як цей член СВ розуміти і – виголошувати…
:pardon:
???????????

Катехизм не претендує на давання вказівок як виголошувати (тут основне правильно розуміти і виголошування і невиголошування філіокве) - це нормально залишити на розгляд пастиря. А розуміння... так там розділ є про Сходження Святого Духа. Якщо ж конкретніше, то з цього приводу було дане наскільки можливо чітке роз`яснення:

ГРЕЧЕСКАЯ И ЛАТИНСКАЯ ТРАДИЦИИ ОБ ИСХОЖДЕНИИ СВЯТОГО ДУХА
29 июня [1995 г.] в соборе Св. Петра в присутствии Вселенского Патриарха Варфоломея I-го Святой Отец в своей проповеди выразил пожелание, чтобы было дано разъяснение «традиционного учения о Filioque, стоящего за литургическим латинским переводом Символа веры, дабы можно было показать его полное соответствие тому, что Вселенский Собор, состоявшийся в Константинополе в 381 г., исповедует в своем Символе: Отец как источник всей Троицы, единственное начало Сына и Святого Духа».

Разъяснение, которое пожелал увидеть Святой Отец, опубликовано ниже Папским Советом по содействию христианскому единству. Его цель - внести вклад в диалог между Римской Католической и Православной Церквами, начатый Смешанной международной Комиссией.

В своем первом докладе «Тайна Церкви и Евхаристии в свете Тайны Святой Троицы» Смешанная международная комиссия по богословскому диалогу между Римской Католической и Православной Церквами, подтвердив единодушие, достигнутое в Мюнхене 6 июля 1982 г., напомнила о вековых разногласиях между двумя Церквами по вопросу о превечном исхождении Святого Духа. Еще не будучи в состоянии на первом этапе диалога вынести суждение по этому вопросу, Комиссия заявила: «Не намереваясь пока разрешить разногласия между Востоком и Западом, возникшие по вопросу об отношении между Сыном и Духом, мы уже сейчас можем вместе сказать, что Дух, исходящий от Отца (Ин 15,26) как единственного источника Троицы и ставший Духом нашего усыновления (Рим 8,15), поскольку Он является также Духом Сына (Гал 4,6), сообщается нам - и прежде всего в Евхаристии - через Того Сына, на Коем Он почиет во времени и в вечности (Ин 1,32)» («Информационная служба [Service d'Information] Секретариата по содействию христианскому единству», №49, с. 116, I,6).

Католическая Церковь признает соборное, вселенское, нормативное и непреложное достоинство Символа веры, исповеданного по-гречески в Константинополе в 381 г. на Втором Вселенском соборе, как выражение единой веры Церкви и всех христиан. Ни одно христианское вероисповедание со своей особой литургической традицией не может отвергать это изъявление веры, которому учила и которое исповедовала неразделённая Церковь.

Этот Символ веры, основываясь на Ин 15,26, исповедует Дух «τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον» («исходящим от Отца»). Только Отец является безначальным началом (ἀρχὴ ἄναρχος) двух других Лиц Троицы, единственным источником (πηγή) и Сына, и Святого Духа. Святой Дух исходит от одного лишь Отца (ἐκ μόνου τοῦ Πατρός) - первоначально, собственно и непосредственно [1].

Греческие отцы Церкви и весь христианский Восток говорят здесь о «единоначалии Отца», и западная традиция вслед за св. Августином также исповедует, что Святой Дух исходит от Отца principaliter, т.е. изначально (De Trinitate, XV, 25, 47, Р.L. 42, 1094-1095). Таким образом, в этом смысле обе традиции признают, что «единоначалие Отца» является единственной Троичной Причиной (Αἰτία), или началом (principium), Сына и Святого Духа.

Такое происхождение Святого Духа от одного лишь Отца как начала всей Троицы называют в греческой традиции вслед за каппадокийскими отцами Церкви словом ἐκπόρευσις («исхождение»). Действительно, св. Григорий Назианзин (Богослов) описывает исхождение Святого Духа от Отца именно словом ἐκπόρευσις, которое он отличает от «происхождения» (τὸ προϊέναι), общего как Духу, так и Сыну: «Дух - это воистину Дух, происходящий (προϊόν) от Отца - не через порождение, поскольку здесь нет рождения, но через ἐκπόρευσις» (Беседа 39,12, Sources Chrétiennes 358, p. 175). Даже если подчас св. Кириллу Александрийскому и случается употребить глагол ἐκπορεύεσθαι, чтобы сказать об исхождении Сына от Отца, он, тем не менее, никогда не говорит так об отношении Духа к Сыну (ср., между прочим, Толкование на Евангелие от Иоанна, X, 2, P.G. 74, 910 D; Ер. 55, P.G. 77, 316 D). И у св. Кирилла термин ἐκπόρευσις, в отличие от слова «происходить» (προϊέναι), может обозначать только отношение исхождения, связывающее Дух с безначальным началом Троицы: с Отцом.

Поэтому православный Восток всегда отвергал формулу τò ἐκ τοῦ Πατρὸς καὶ τοῦ Υἱοῦ ἐκπορευόμενον, и Католическая Церковь также была против того, чтобы словá καὶ τοῦ Υἱοῦ добавлялись к формуле ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον греческого текста Никео-Константинопольского Символа веры - даже при ее использовании в литургии у латинян.

При этом православный Восток отнюдь не отрицает превечного отношения между Сыном и Святым Духом в их происхождении от Отца. На вопрос Македония: «чего же тогда недостает Святому Духу для того, чтобы быть Сыном - ведь, если бы Он ни в чём не испытывал недостатка, Он был бы Сыном?» св. Григорий Богослов, великий свидетель обеих наших традиций, возражал так: «Мы говорим, что Он ни в чём не испытывает недостатка, поскольку Бог ни в чём не нуждается; однако различие в проявлении, если можно так сказать, или в отношении между Ними (τῆς πρὸς ἄλληλα σχέσεως διάφορον) приводит к различию в Их именовании (Беседа 31, 9, Sources Chrétiennes 250, pp. 290-292).

Православный Восток удачно выражает это отношение формулой διὰ τοῦ Υἱοῦ ἐκπορευόμενον («исходящего [от Отца] через Сына»). Уже св. Василий так говорил о Святом Духе: «Через Сына (διὰ τοῦ Υἱοῦ), Который один, Он связан с Отцом, Который один, и завершает Собою Блаженную Троицу, достойную всяческой хвалы» (Слово о Святом Духе, XVIII, 45, Sources Chrétiennes 17 bis, p. 408). Св. Максим Исповедник говорит: «По природе (φύσει) Святой Дух в соответствии со своей сущностью (κατ᾽ οὐσίαν) сущностно (οὐσιοδῶς) исходит (ἐκπορευόμενον) через рожденного Сына (δι᾽ Υἱοῦ γεννηθέντος)» (Вопросы к Фалассию, LXIII, P.G. 90, 672 С). То же сказано и у св. Иоанна Дамаскина: (ὁ Πατὴρ) ἀεὶ ἦv, ἔχων ἐξ ἑαυτοῦ τὸν αὐτοῦ λόγον, καὶ διὰ τοῦ λόγου αὐτοῦ ἐξ ἑαυτοῦ τὸ Πνεῦμα αὐτοῦ ἐκπορευόμενον, что переводится следующим образом: «[Отец] вечно был, имея из Себя Своё Слово, и через Своё Слово Свой Дух, из Него исходящий» (Диалог против манихеев 5, P.G. 94, 1512 В, ed. В. Kotter, Berlin 1981, p. 354; ср. также P.G. 94, 848-849 А).

Этот аспект Троичной тайны исповедовался также на VII-м Вселенском Соборе, состоявшемся в Никее в 787 г., Константинопольским Патриархом св. Тарасием, который так излагал Символ веры: τὸ Πνεῦμα τὸ ἅγιον, το κύριον καὶ ζωοποιόν, τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς δι᾽ Υἱοῦ ἐκπορευόμενον (Mansi, XII, 1122 D).

Эта совокупность доктринальных высказываний свидетельствует о той изначальной вере в Троицу, которую и Восток, и Запад исповедовали вместе в эпоху Отцов Церкви. Она является основой, призванной послужить продолжению богословского диалога, ведущегося между католиками и православными.

Учение о Filioque должно пониматься и излагаться Католической Церковью так, чтобы не возникло впечатления, будто оно может противоречить единоначалию Отца или тому обстоятельству, что Он является единственным началом, или причиной (ἀρχή, αἰτία), исхождения (ἐκπόρευσις) Духа. В действительности Filioque располагается в таких богословских и лингвистических контекстах, в которых не утверждается исключительное единоначалие Отца, единственного источника Сына и Духа. В противовес арианству, тогда ещё сильному на Западе, это учение должно было подчеркнуть, что Святой Дух имеет ту же Божественную природу, что и Сын, не подвергая сомнению единоначалие Отца.

Ниже мы излагаем аутентичный доктринальный смысл Filioque на основе веры в Троицу, излагаемой в Символе, исповеданном на II-м Вселенском Соборе в Константинополе. Это авторизованное толкование мы даем в ясном осознании того, что человеческий язык не способен полностью выразить неизреченную тайну Святой Троицы, Единого Бога, превосходящего наши словá и наши мысли.

______________

Католическая Церковь толкует Filioque в свете соборного и вселенского, общеобязательного и непреложного достоинства исповедания веры в превечное исхождение Святого Духа, как его определил в 381 г. Вселенский Собор в Константинополе в своем Символе веры. Этот Символ стал известен Риму и был принят им только в связи с Вселенским Собором в Халкидоне в 451 г. До этого, основываясь на предшествующей латинской богословской традиции, такие отцы Западной Церкви, как св. Иларий, св. Амвросий, св. Августин и св. Лев Великий, исповедовали, что Святой Дух превечно происходит (procedit) от Отца и Сына [2].

Как в латинской Библии (Вульгата и предшествующие латинские переводы) Ин 15,26 παρὰ τοῦ Πατρὸς ἐκπορεύεται было переведено «qui a Patre procedit», так и в латинском переводе Никейско-Константинопольского Символа веры ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον передавалось через «ex Patre procedentem» (Mansi VII, 112 В). Таким образом, в вопросе об исхождении Святого Духа невольно создавалась мнимая равносильность между восточным богословием «исхождения» ἐκπόρευσις и латинским богословием «происхождения» processio.

Греческое слово ἐκπόρευσις означает исхождение от одного лишь Отца как безначального начала Троицы. Напротив, латинское processio - это более широкий термин, означающий сообщение Божественной единосущности от Отца к Сыну, и от Отца с Сыном и через Сына - к Святому Духу [3]. Исповедуя Святой Дух «ex Patre prоcedentem», латиняне невольно предполагали при этом ту концепцию Filioque, которая была явно разработана позже в их литургическом переводе Символа веры.

Учение о Filioque исповедовалось на Западе с V-го века в Символе Quicumque (или «афанасиевом», DS 75), затем Соборами в Толедо в вестготской Испании между 589 и 693 гг. (DS 470, 485, 490, 527, 568), чтобы утвердить единосущность Троицы. Хотя эти Соборы, вероятно, и не включили Filioque в Никейско-Константинопольский символ веры, тем не менее это учение отчётливо прослеживается с конца VII-го в., как о том свидетельствуют акты Собора в Аквилее-Фриули, состоявшегося в 796 г. (Mansi XIII, 838 D и слл.) и Собора в Аахене в 809 г. (Mansi XIV, 17). Во всяком случае, в IX-м в. в противовес Карлу Великому Папа Лев III-й, заботясь о сохранении единства с Востоком в исповедании веры, оказал сопротивление такому развитию трактовки Символа, которая уже самопроизвольно распространилась на Западе, сохраняя вместе с тем истину, заключенную в Filioque. Рим допустил его в латинский перевод литургии только в 1014 г.

Схожее богословие развивалось в Александрии в патристическую эпоху, начиная со св. Афанасия. Как и в латинской традиции, оно пользовалось более общим понятием происхождения (προϊέναι), означающим сообщение Божественности Святому Духу от Отца и Сына в их единосущностном общении: «Дух происходит (προεῖσι) от Отца и Сына; ясно, что Он Божественной сущности, происходя (προϊόν) сущностно (οὐσιοδῶς) в ней и из неё» (св. Кирилл Александрийский, Thesaurus, P.G. 75, 585 А) [4]

В VII в. византийцы возмутились папским исповеданием веры, содержавшим Filioque в словах о происхождении Святого Духа - происхождении, которое они неточно передавали словом ἐκπόρευσις. Тогда св. Максим Исповедник написал из Рима письмо, излагающее сразу оба подхода - каппадокийский и латинско-александрийский - к вопросу о вечном исхождении Духа: Отец - это единственное безначальное начало (по-гречески «причина», αἰτία) Сына и Духа; Отец и Сын являются единосущностным источником происхождения (τὸ προϊέναι) Духа. «В вопросе об исхождении они (римляне) обратились к свидетельствам латинских отцов - а кроме того, разумеется, и к толкованию св. Кирилла Александрийского на Евангелие от Иоанна. Отправляясь от этого, они показали, что не считают Сына Причиной (Αἰτία) Духа, ибо знают, что Отец есть единственная Причина Сына и Духа - Одного по рождению, Другого по исхождению (ἐκπόρευσις), - и лишь поясняют, что Дух через Сына происходит (προϊέναι), обозначая тем самым единство и неизменность сущности» (Письмо к Марину Кипрскому, P.G. 91, 136 А-В). Согласно св. Максиму, выражающему здесь мысль Рима, Filioque не затрагивает исхождения (ἐκπόρευσις) Духа от Отца как источника Троицы, а выражает его происхождение (processio, προϊέναι) в единосущностном общении Отца и Сына, исключая какое-либо субординационистское толкование единоначалия Отца.

Тот факт, что в латинском и александрийском богословии Святой Дух происходит (προεῖσι) от Отца и Сына в их сущностном общении, означает не то, что в Святой Дух переходит Божественная сущность, или субстанция, а то, что она сообщается Ему от Отца и Сына, для Которых она общая. Это положение исповедовалось как догмат в 1215 г. на IV-м Латеранском соборе: «Субстанция не порождает, не порождается, не исходит; рождает Отец, рождается Сын, а исходит Святой Дух, поскольку здесь есть различие между Лицами и единство Их природы. Хотя Отец - это одно (alius), Сын - другое, а Святой Дух - третье, Они не представляют собою чего-то иного (aliud) по отношению друг к другу; Отец - то же, что и Сын, и Святой Дух, совершенно равным образом; так, согласно православной и кафолической вере, мы верим, что Они единосущны. Ибо Отец, превечно рождая Сына, сообщает Ему Свою сущность. (...) Ясно, что при Своём рождении Сын принял сущность Отца, однако она ничуть не уменьшилась, и у Отца и Сына одна и та же сущность. Таким образом, Отец, Сын и Святой Дух, исходящий от Них Обоих, представляют Собою одно и то же» (DS 804-805).

В 1274 г. II Лионский собор исповедовал, что «Святой Дух превечно исходит от Отца и Сына - не из двух начал, но из одного начала (tamquam ex uno principio)» (DS 850). В свете актов Латеранского собора, предшествовавшего Лионскому, ясно, что Божественная сущность не может быть «единственным началом» происхождения Святого Духа. Катехизис Католической Церкви толкует эту формулу в ст. 248 следующим образом: «Превечный порядок Божественных Лиц в их сущностном общении предполагает, что Отец является первоисточником Духа как "безначальное начало", (DS 1331), а кроме того, то, что, будучи Отцом Единородного Сына, Он вместе с Ним представляет собою "единое начало, из которого исходит Святой Дух"» (II-й Лионский собор, DS 850).

Для Католической Церкви «восточная традиция подчёркивает прежде всего то, что Отец является первоисточником по отношению к Духу. Исповедуя Дух "исходящим от Отца" (ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον, ср. Ин 15, 26), она утверждает, что Он исходит от Отца через Сына. Западная традиция делает больший упор на сущностном общении между Отцом и Сыном, говоря, что Дух происходит от Отца и Сына (Filioque). (...) Эта законная дополнительность, если только не обострять заложенных в ней различий, не может повлиять на тождество веры в реальности одной и той же исповедуемой тайны» (Катехизис Католической Церкви, ст. 248). Сознавая это, Католическая Церковь отказалась добавлять словá καὶ τοῦ Υἱοῦ к формуле ἐκ τοῦ Πατρός ἐκπορευόμενον Никейско-Константинопольского символа веры в тех Церквах - даже латинского обряда - где используется греческий язык; литургическое использование этого оригинального текста в действительности всегда было законным в Католической Церкви.

Filioque латинской традиции, если его поставить в надлежащий контекст, не должно приводить к подчинённому положению Святого Духа в чине Троицы. Хотя католическое учение и утверждает, что Святой Дух исходит от Отца и Сына в сообщении их единосущностной Божественности, оно, тем не менее, признаёт реальность исконного отношения, связывающего Святого Духа как Лицо Троицы с Отцом - то отношение, которое греческие отцы называют «исхождением» (ἐκπόρευσις). [5]

Равным образом, даже если в чине Троицы Святой Дух следует за отношением между Отцом и Сыном, поскольку Сын происходит от Отца, ибо Он - Отец единородного Сына, [6] это отношение между Отцом и Сыном достигает своей Троичной полноты в Духе. Рождение Сына характеризует Отца именно как Отца; точно так же и Дух, происходя от Отца в Его отношении к Сыну, Троично характеризует Сына в Его отношении к Отцу: в полноте Троичной тайны Они являются Отцом и Сыном во Святом Духе. [7]

Отец рождает Сына, лишь выдыхая (греч. προβάλλειν) через Него Святого Духа, и Сын рождается от Отца лишь в той мере, в какой это выдыхание (προβολή) совершается через Него. Отец является Отцом единородного Сына, лишь будучи для Него и через Него источником Святого Духа. [8]

Дух не предшествует Сыну, поскольку Сын характеризует Отца как Того Отца, от Которого Дух черпает Свое происхождение, что и составляет чин Троицы. [9] Но выдыхание Духа от Отца происходит посредством и через (таковы два значения греческого предлога διά) рождение Сына, которое характеризует Его во внутритроичных отношениях. В этом смысле св. Иоанн Дамаскин говорит: «Святой Дух - это сущностная сила, созерцаемая в своей собственной, особой Ипостаси, которая исходит от Отца и почиет в Слове» (Точное изложение православной веры, I, 7, P.G. 94, 805 В, ed. В. Kotter, Berlin 1973, p. 16; Диалог против манихеев 5, P.G. 94, 1512 В, ed. В. Kotter, Berlin 1981, p. 354). [10]

Каков же тот Троичный характер, который Лицо Святого Духа вносит в отношение между Отцом и Сыном? Речь идет об исконном месте Духа в спасительном Промысле (икономии) по отношению к миссии и делам Сына. Бог - это любовь в Своем источнике (ср. 2 Кор 13, 13; 1 Ин 4, 8; 16), Сын - это «возлюбленный Сын Его» (Кол 1, 13). Также и традиция, восходящая к св. Августину, видела в Святом Духе любовь Божию, которая «излилась в сердца наши» (Рим 5, 5), любовь как вечный Дар Отца «Его возлюбленному Сыну» (Мк 1, 11; 9:7; Лк 20, 13, Еф 1, 6). [11]

Божественная любовь, исходящая от Отца, почиет на «Его возлюбленном Сыне», чтобы существовать в единстве сущности через Него в Лице Духа, Дара любви. Это обстоятельство объясняет тот факт, что Святой Дух направляет любовью всю жизнь Иисуса к Отцу в исполнении Его воли. Отец посылает Сына (Гал 4, 4), когда Мария зачинает Его действием Святого Духа (ср. Лк 1, 35). Он же являет Иисуса Сыном Божиим, нисходя на Него при крещении (ср. Лк 3, 21-22; Ин 1, 33). Ведёт Его в пустыню (ср. Мк 1, 12). Иисус направляется туда, "исполненный Духа Святого" (Лк 4, 1), затем начинает Своё служение «в силе Духа» (Лк 4, 14). Он радуется в Духе, благословляя Отца за Его благоволение (ср. Лк 10, 21). Избирает Своих апостолов «Святым Духом» (Деян 1, 2). Изгоняет бесов Духом Божьим (Мф 12, 28). Приносит Себя Самого Отцу «Духом Вечным» (Евр 9, 14). На кресте Он предает в руки Отца Дух Свой (ср. Лк 23, 46), «Которым» Он сошел в преисподнюю (1 Петр 3, 19) и через Него воскрес (ср. Рим 8, 11) и «открылся Сыном Божьим в силе» (Рим 1, 4). [12] Такое действие Духа, совершающееся в самых глубинах человеческого существования Сына Божия, ставшего человеком, берет начало в том превечном внутритроичном общении, которым характеризуется Дух в Его тайне Дара любви, в Его отношении с Отцом как источником любви, и Его возлюбленным Сыном.

Изначальный характер Лица Духа как вечного Дара любви Отца к Своему возлюбленному Сыну показывает, что Дух, хотя Он и исходит в своей миссии от Сына, является Тем, Кто ставит людей в сыновние отношения Христа к Отцу, ибо только в Нём такое отношение становится Троичным: «Бог послал в сердца ваши Духа Сына Своего, вопиющего: «Авва, Отче!» (Гал 4, 6). В тайне спасения и в жизни Церкви Дух делает гораздо больше, чем продолжение дела Сына. В самом деле, всё то, что установил Христос - Откровение, Церковь, таинства, апостольское служение и Его учительство - требует постоянного призывания (ἐπίκλησις) Святого Духа и Его действия (ἐνέργεια), чтобы была явлена «любовь, которая никогда не перестает» (ср. 1 Кор 13, 8 ) в общении святых в жизни Троицы.

8 сентября 1995 г.

Перевел с французского Андрей Коваль

__________________

[1] Этими словами пользуется св. Фома Аквинский в Сумме теологии, Ia, q. 36, а. 3, 1um et 2um.

[2] Тем, кто заложил основы Троичного богословия в латинской традиции, основываясь на сущностном общении, идущем от Отца к Сыну и — через Сына — к Святому Духу, был Тертуллиан: «Христос говорит о Духе: "От Моего возьмёт" (Ин 16, 14), как Он Сам берёт от Отца. Так связь, идущая от Отца к Сыну и от Сына — к Параклиту, приводит к тому, что Три последовательно происходят один от другого. Они составляют одно (unum), но не одно Лицо (unus), в силу единства субстанции, а не нумерической единичности» (Adv. Praxean XXV, 1-2). Это сообщение Божественной сущности согласно чину Троицы он описывает глаголом «происходить» (procedere) (ibid., VII, 6). Такая же богословская концепция излагается св. Иларием Пиктавийским, который обращается к Отцу: «Чтобы я мог обрести Духа, происходящего от Тебя через Сына Твоего Единородного» (De Trinitate, XII, Р.L. 10, 471). Он подчёркивает: «Если верят в то, что есть некое различие между тем, чтобы брать от Сына (Ин 16, 15) и происходить (procedere) от Отца (Ин 15, 26), то несомненно, что брать от Сына и брать от Отца - одно и то же» (ibid. VIII, 20, P.L. 10. 251 А). В этом смысле, т.е. говоря о сообщении божественности посредством происхождения, св. Амвросий Медиоланский впервые формулирует Filioque: «Когда Святой Дух происходит (procedit) от Отца и Сына, Он не отделяется от Отца, не отделяется от Сына» (De Spiritu Sancto I ,11, 120, P.L. 16. 733 A= 762 D). Развивая богословие Filioque, св. Августин уже предпримет, тем не менее, некоторые меры предосторожности, чтобы отстоять единоначалие Отца в лоне единосущностного общения Троицы: «Святой Дух исходит от Отца изначально (principaliter) и — через вневременное дарение Самогó Себя Сыну - от Отца и Сына в Их общении (communiter)» (De Trinitate XV, 25, 47, P.L. 42, 1095); св. Лев, (Sermo LXXC, 3, P.L. 54, 402; Sermo LXXVI, 2, ibid. 404).

[3] Тертуллиан первым использовал глагол procedere («происходить») в смысле, относящемся и к Слову, и к Духу, поскольку Они получают божественность от Отца: «Слово изошло не из чего-то пустого и тщетного, Оно не лишено субстанции — Оно, происшедшее (processit) от подобной [божественной] субстанции и сотворившее столько [тварных] субстанций» (Adv. Praxean., VII, 6). Св. Августин, следуя св. Амвросию, принимает эту более широкую концепцию происхождения: «Не все происходящее на деле рождается, даже если все рождающееся происходит» (Contra Maximinum, II, 14, P.L. 42, 770). Значительно позже св. Фома Аквинский отметит, что «Божественная природа сообщается во всяком исхождении, которое не направлено ad extra» (Summa Theologica, Ia, q. 27, a.3, 2um)· Для него, как и для всего латинского богословия, говорящего о происхождении как по отношению к Сыну, так и по отношению к Духу, «рождение — это происхождение, которое вводит Божественное Лицо во владение Божественной природой» (ibid., Ia, q. 43, а.2. с), поскольку «превечно Сын происходит, чтобы быть Богом» (ibid.). Схожим образом он утверждает, что «через Свое происхождение Святой Дух обретает природу Отца, а равным образом и Сына» (ibid., Ia, q. 35, а.2, с). «Из всех слов, относящихся к любому происхождению, наиболее общим является processio. Мы пользуемся им, чтобы сказать о любом происхождении; например, говорится, что прямая линия выходит (procedit) из точки, что луч выходит (procedit) из Солнца, а река — из своего истока, и точно так же обо всех прочих вещах. Итак, если допускается использование того или иного слова, означающего происхождение, то можно заключить, что Святой Дух происходит (procedit) от Сына» (ibid., Ia, q. 36, а. 2, с).

[4] Св. Кирилл свидетельствует здесь об учении о Троице, общем для всей александрийской школы после св. Афанасия, писавшего: «Как Сын говорит: "Всё, что имеет Отец, есть Моё" (Ин 16, 15), так и мы считаем, что через Сына всё это есть также и у Духа» (Письмо к Серапиону, III, 1, 33, P.G. 26, 625 В). Св. Епифаний Саламинский (Ancoratus, VIII, P.G. 43, 29 С) и Дидим Слепец (Слово о Святом Духе, CLIII, P.G. 34, 1064 А) с помощью того же предлога ἐκ описывают отношения Отца и Сына в сообщении Божественной единосущности Святому Духу.

[5] «Отношения Сына к Отцу и Святого Духа к Отцу обязывают нас приписать Отцу два вида отношений: один — к Сыну и другой — к Святому Духу» (св. Фома Аквинский, Summa Theologica, Ia, q. 32, а. 2, с).

[6] Ср. Катехизис Католической Церкви, ст. 248.

[7] Св. Григорий Богослов говорит, что «Дух — это средостение (μέσον) между Рождённым и Нерождённым (Беседа 31, 8, Sources chrétiennes n. 250, p. 290). Ср. также в томистской перспективе: G. Leblond, Point de vue sur la procession du Saint-Esprit — Revue Thomiste, LXXXVI, t. 78, 1978, pp. 293-302.

[8] Св. Кирилл Александрийский говорит, что «Святой Дух нисходит от Отца в Сыне (ἐν τῷ Υἱῷ)» (Thesaurus, XXXIV, Р.G. 75, 577 A).

[9] Св. Григорий Нисский пишет: «О Святом Духе говорится, что Он от Отца, и свидетельствуется, что Он от Сына: "Если же кто Духа Христова не имеет", говорит св. Павел, "тот и не Его" (Рим 8, 9). Итак, Дух Бога (Отца) есть также Дух Христов. Вместе с тем о Сыне, Который от Бога (Отца), не говорится, что Он от Духа: последовательность этой связи необратима» (Фрагмент О молитве Господней, цитируемый у Иоанна Дамаскина, P.G. 46, 1109 ВС). И св. Максим равным образом утверждает чин Троицы, когда пишет: «Как Мысль (Отец) — начало Слова, так Он и начало Духа через посредство Слова. И так же, как нельзя сказать, что Слово — от Голоса (Дыхания), так нельзя сказать, что Слово от Духа» (Quaestiones et dubia, P.G. 90, 813 В).

[10] Св. Фома Аквинский, которому было знакомо Точное изложение православной веры, не видит противоречия между Filioque и этими словами св. Иоанна Дамаскина: «Когда говорят, что Святой Дух почиет или пребывает в Сыне, то это не исключает того, что Первый исходит от Последнего, ибо говорят также, что Сын пребывает в Отце, хотя Он и происходит от Отца» (Summa Theologica, Ia, q. 36, а. 2, 4um).

[11] Вслед за св. Августином св. Фома Аквинский пишет: «Если говорят, что Святой Дух почиет на Сыне, то именно так и любовь любящего почиет на любимом» (Summa Theologica Ia, q. 36, а. 2, 4um). Это учение о Святом Духе как любви было гармонично принято св. Григорием Паламой в лоно греческого богословия «исхождения» (ἐκπόρευσις) единственно от Отца: «Дух Высочайшего Слова — словно неизреченная любовь Отца к неизреченно рождённому Слову. Любовь, которой это Слово, возлюбленный Отцом Сын, пользуется (χρῆται) у Отца — но лишь поскольку Он имеет Духа, происшедшего вместе с Ним (συμπροελθόντα) от Отца и соприродно в Нём почиющего» (Capita physica XXXVI, P.G.150, 1144 D - 1145 А).

[12] Ср. Иоанн Павел II, Энциклика Dominum et Vivificantem, пп. 18-24, AAS LXXVIII, 1986, 826-831. Ср. также Катехизис Католической Церкви, стт. 438, 689, 690, 695, 727.



Original text: L'Osservatore Romano, 20.09.1995, p. 3
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення luksander » 17 листопада 2012, 15:23

о.Олег писав:Катехизм не претендує на давання вказівок як виголошувати (тут основне правильно розуміти і виголошування і невиголошування філіокве) - це нормально залишити на розгляд пастиря.

Дякую. Трохи дивно, бо таки ж претендує, закликаючи до одноманітності... хіба що "на розгляд пастиря" і є тією вказівкою..?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 17 листопада 2012, 16:07

luksander писав:
о.Олег писав:Катехизм не претендує на давання вказівок як виголошувати (тут основне правильно розуміти і виголошування і невиголошування філіокве) - це нормально залишити на розгляд пастиря.

Дякую. Трохи дивно, бо таки ж претендує, закликаючи до одноманітності... хіба що "на розгляд пастиря" і є тією вказівкою..?

Катехизм розкриває віру - про одну віру (одноманітність) йдеться. І ця одність у вірі в даному випадку може ісповідуватись і "Вірую... від Отці і/через Сина", і "Вірую... від Отця".
Правда судячи з публікацій, що з`являються у відповідь на Катехизм УГКЦ, з приводу Ісходження буде потреба давати і давати пояснення
правда не думаю, що хтось сподівався, що буде легко
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення luksander » 17 листопада 2012, 21:32

о.Олег писав:Катехизм розкриває віру - про одну віру (одноманітність) йдеться. І ця одність у вірі в даному випадку може ісповідуватись і "Вірую... від Отці і/через Сина", і "Вірую... від Отця".
Правда судячи з публікацій, що з`являються у відповідь на Катехизм УГКЦ, з приводу Ісходження буде потреба давати і давати пояснення
правда не думаю, що хтось сподівався, що буде легко
З повагою, о.Олег

Та і те пояснення, яке Ви вже не вперше приводите, майже все пояснює, от хіба історичний фон краще висвітлити... та ні, - без "хіба"!
І ось те «Дух «τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον» («исходящим от Отца»).» далі можна продовжити перекладом на українську («що від Отця ісходить»). Чи не так?
Ще раз дякую за Ваші пояснення і приведені тексти документів. Можливо і не легко буде пояснювати, але це цілком реально, якщо навіть я вже багато зрозумів. :pardon:

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 20 листопада 2012, 10:00

розділ з катехизму "Христос - наша Пасха"
1.3.3. ВІРУЄМО У СВЯТОГО ДУХА
«І в Духа Святого, Господа животворящого,
що від Отця ісходить, що з Отцем і Сином
рівнопокланяємий і рівнославимий»
(Символ віри)
«Через Нього Дух Святий з’явився,
Дух істини, дар усиновлення,
запорука майбутнього спадкоємства,
початок вічних благ, животворча сила,
джерело освячення»
(Анафора святого Василія Великого)
102 Святий Дух – Третя Особа Божа, що від Отця ісходить (див. Йо 15,26). Таке ісходження Святого Духа можна пояснити, скориставшись святоотцівською аналогією: «Отець – джерело, Син – струмок, Дух – вода. Одне лише Джерело і для струмка, і для води; один лише Отець і для Сина, і для Духа, який – як вода, котра б’є з джерела й наповнює русло струмка» . Святий Дух є Особою Божою, рівнопокланяємою і рівнославимою з Отцем і Сином. Він ісходить від Отця, перебуває в Слові та Його виявляє .
103 Святого Духа іноді порівнюють з подихом, завдяки якому лунає слово. Відповідно, у Пресвятій Трійці Отець вимовляє Слово (родить Сина) Святим Духом: «через подих, вимовляючи слово, чути голос» .
1.3.3.1. Об’явлення Святого Духа у Святому Письмі
104 У Святому Письмі слово «дух» (єврейською мовою – руах) має спільний корінь із дієсловом «дихати» й означає «подих», «вітер», «повітря». Людське життя пов’язане з диханням, і коли припиняється дихання, припиняється і життя. Ми не є володарями нашого життя: Бог дарує нам життя «Духом животворящим».
105 З перших речень книги Буття для означення живого Бога вживається образ «Духа Божого» (Бут 1,2). У розповіді Святого Письма про сотворення людини згадано про «віддих життя», що його Бог «вдихнув» у людину, через що вона стала «живою істотою» (пор. Бут 2,7). У Старому Завіті наведено й інші образи, котрі в Новому Завіті стають символами Святого Духа: «ріки води живої» (пор. Йо 7,38), «помазання» (пор. 1 Йо 2,20.27), «вогонь очищення» і «вогненні язики» (пор. Лк 3,16; Ді 2,3), «вітер» (пор. Йо 3,8; Ді 2,2), «печать помазання» (пор. 2 Кр 1,22; Еф 1,13; 4,30), «покладання рук» (пор. Ді 5,12; 8,17-19), «голуб» (пор. Мт 3,16).
106 Новий Завіт надає Святому Духові титули, які підкреслюють Його особовість і божество: «Утішитель» (Йо 14,16), «Дух істини» (Йо 16,13), «Дух усиновлення» (Рм 8,15), «Дух Ісуса Христа» (Флп 1,19), «Дух Господній» (2 Кр 3,17), «Дух Божий» (Рм 15,19) і «Дух слави» (1 Пт 4,14). Ці титули показують, що Дух Святий є Господом життя, через що й називаємо Його «Господом животворящим». Анафора Літургії святого Василія Великого називає Святого Духа «животворящою силою», яка є «джерелом освячення» і «початком вічних благ».
107 Христос говорить про особливу місію Святого Духа в історії спасіння: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то Він і свідчитиме за мене» (Йо 15, 26-27). Як прорік Христос, Святий Дух «навчить вас усього і все вам нагадає» (Йо 14,26), «наведе вас на всю правду […] і звістить те, що настане» (Йо 16,13). Він «прославить Сина, бо візьме з Синового, щоб звістити учням» (пор. Йо 16, 14).
1.3.3.2. Святий Дух, що від Отця ісходить
108 Отці Церкви, навчаючи про особовість Святого Духа, насамперед наголошували на тому, що відрізняє Особу Святого Духа від Осіб Отця і Сина, тобто що Святий Дух від Отця ісходить. Цю віру вони соборно сповідували в Символі віри: «Вірую… в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця ісходить». Про ісходження Святого Духа святий Кирило Олександрійський повчає: «Святий Дух – це Той, який… виливається від Бога Отця через Сина й відкриває нам Своє існування наче в образі подиху вуст» .
109 Святі Отці відрізняли внутрішнє життя Пресвятої Трійці від її об’явлення в творінні. У Пресвятій Трійці Святий Дух ісходить від Отця – єдиного Начала Пресвятої Трійці. Коли Святі Отці говорили про дію Осіб Трійці у творінні, то сповідували, що Отець зсилає Святого Духа «через Сина» . Святий Кирило Олександрійський, сповідуючи одну й ту ж саму віру, трактував це зсилання Святого Духа «через Сина» як походження Святого Духа «від Отця і Сина» . «Деякі говорили, що Святий Дух походить від Отця і Сина, інші ж твердили про походження від Отця через Сина. Усі вони різними словами висловлювали те саме значення» .
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Романко
дописувач
дописувач
Повідомлень: 55
З нами з: 07 грудня 2011, 23:31
Звідки: Знам'янка Кіровоградської области

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення Романко » 08 грудня 2012, 00:56

Де можна придбати чи замовити молитовник із узгодженими текстами молитов?
Бог! Україна! Свобода!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 08 грудня 2012, 07:36

Романко писав:Де можна придбати чи замовити молитовник із узгодженими текстами молитов?

про що йдеться?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення ShMariam » 08 грудня 2012, 08:50

Романко писав:Де можна придбати чи замовити молитовник із узгодженими текстами молитов?

Вище подані тексти є в кожному (чи майже в кожному - хіба якийсь молитовник особливий) молитовнику УГКЦ
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 08 грудня 2012, 09:55

ShMariam писав:
Романко писав:Де можна придбати чи замовити молитовник із узгодженими текстами молитов?

Вище подані тексти є в кожному (чи майже в кожному - хіба якийсь молитовник особливий) молитовнику УГКЦ

можливо йдеться про узгоджені переклади?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Романко
дописувач
дописувач
Повідомлень: 55
З нами з: 07 грудня 2011, 23:31
Звідки: Знам'янка Кіровоградської области

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення Романко » 11 грудня 2012, 17:22

Я маю на увазі тексти молитов, рекомендовані патріярхом. Наприклад, "Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости
беззаконня наші; Святий, ЗАВІТАЙ і зціли немочі наші імени Tвого ради." У більшості молитовників УКГЦ вживається ПОСІТИ. НА ВІКИ ВІКІВ - НА ВІКИ ВІЧНІ. ПО ВЕЛИКІЙ МИЛОСТІ - З ВЕЛИКОЇ МИЛОСТИ тощо. Це з молитовника "Прийдіте поклонімся".
Бог! Україна! Свобода!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Зобов`язуючі тексти молитов

Повідомлення о.Олег » 12 грудня 2012, 07:46

Романко писав:Я маю на увазі тексти молитов, рекомендовані патріярхом. Наприклад, "Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости
беззаконня наші; Святий, ЗАВІТАЙ і зціли немочі наші імени Tвого ради." У більшості молитовників УКГЦ вживається ПОСІТИ. НА ВІКИ ВІКІВ - НА ВІКИ ВІЧНІ. ПО ВЕЛИКІЙ МИЛОСТІ - З ВЕЛИКОЇ МИЛОСТИ тощо. Це з молитовника "Прийдіте поклонімся".

значить йдеться саме про переклад. Ні - немає ще такого видання. І, на скільки я грішний розумію ситуацію, що склалася, більше того скажу: заява про зобовязання вживати саме такі-от переклади молитов була поспішною і до Блаженнійшого, іменем якого робилася, стосунку ще не до кінця має - чекаємо на доопрацювання текстів, під яким і підпишеться зобовязуючим Декретом Патріарх
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Літургіка”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей