Сповідатися можна будь-якого дня в році (якщо священик може прийняти сповідь), також у пасхальний час. Але Сповідь -- це не лише Тайна покаяння (хоч такою є назва, бо покаяння людини -- необхідна умова цієї Тайни), але й поєднання з Богом, очищення гріхів, освячення людини. Тобто не сповідь, а її відкладення суперечить пасхальній радості!
Хто звик молитись на колінах, тому буває незручно молитися стоячи. Проте стояння на колінах -- постава слуги. А Господь нас запевняє, що ми -- діти Божі. Навіть якщо провиняємося часто -- ми все-одно Божі діти. Треба нам, християнам, позбуватись стереотипу, що Бог хоче мати нас рабами. Бог дав нам ласку бути Його дітьми!
На жаль, у деяких церквах, особливо там, де святе Причастя приймають навколішки, не тільки вірні, а й самі священики несвідомі необхідності позбуватися стереотипів, накинутих нам минулим. І це при тому, що вони щодня звертаються до Бога: "Отче наш..."!!!
Тому я подав вище посилання на інтернет-статтю о. Роберта Тафта, католицького вченого-літургіста. Може він трохи категоричний, але це тому, що його знання дозволяє на це.