Хрест: полоняємось чи вшановуємо?
Додано: 28 вересня 2016, 19:29
Український греко-католицький філософ, багато теологічних підходів якого мені подобаються, на своїй Фейсбук-сторінці зробив цікавий допис до свята Хрестовоздвиження, з яким я хочу ознайомити всіх шановних читачів цього форуму.
"Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. ...
Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, -
ми проповідуємо Христа розп'ятого: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,
а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість" (1 Кор 1, 18-24).
Звичай розпинати на хресті (crucificatio) вперше на територію Римської республіки приніс Ганнібал під час Другої пунічної війни (218–201 рр. до р. Хр.): провідники, котрих він узяв з місцевих племен, не розуміли його вимови і завели не туди. Сприйнявши, що вони це зробили навмисно, Ганнібал розіп'яв їх на хрестах. (Тіт Лівій, Ab urbe condita).
Римлянам це сподобалося і вони почали застосовувати розп'яття як ганебну страту для не-громадян і рабів (бо римським громадянам почесно відтинали голову). Наприклад, після придушення повстання Спартака у 71 р. до р.Хр. римляни розіп'яли на хрестах близько 6000 полонених рабів по дорозі від Капуї до Риму.
Отож хрест первісно - фінікійська шибениця, вподобана римлянами, і таким би назавжди залишився, якби наш Господь Ісус Христос не зволив здійснити на ньому наше Відкуплення й Оправдання:
"Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.
Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву.
Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям" (Рим 5, 8-10).
Отже, ПОКЛОНІННЯ належиться Господові Ісусові Христові - Спасителеві нашому, котрий використав хрест, "щоб примирити їх обох (тобто - юдеїв і язичників) в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу на ньому" (Еф 2, 16). І ТІЛЬКИ через це Його Діло хрест із шибениці став знаряддям нашого Спасіння.
Тому хрестові належиться ВШАНУВАННЯ (τιμησις), але не поклоніння (προσκινησις - належится тільки Богові) і не персоніфікація: не можна до нього звертатися як до особи.
"Богу поклонися!" (Одкр 22, 9).
Через те, знаменитий спів з поклонами ("Хресту Твоєму...") після богословської корекції повинен звучати:
"Тобі, Розп'ятому Спасителеві, поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо й Чесний Твій Хрест вшановуємо!"
Петро Гусак
Джерело інформації: https://www.facebook.com/permalink.php? ... age_bubble
"Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. ...
Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, -
ми проповідуємо Христа розп'ятого: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,
а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість" (1 Кор 1, 18-24).
Звичай розпинати на хресті (crucificatio) вперше на територію Римської республіки приніс Ганнібал під час Другої пунічної війни (218–201 рр. до р. Хр.): провідники, котрих він узяв з місцевих племен, не розуміли його вимови і завели не туди. Сприйнявши, що вони це зробили навмисно, Ганнібал розіп'яв їх на хрестах. (Тіт Лівій, Ab urbe condita).
Римлянам це сподобалося і вони почали застосовувати розп'яття як ганебну страту для не-громадян і рабів (бо римським громадянам почесно відтинали голову). Наприклад, після придушення повстання Спартака у 71 р. до р.Хр. римляни розіп'яли на хрестах близько 6000 полонених рабів по дорозі від Капуї до Риму.
Отож хрест первісно - фінікійська шибениця, вподобана римлянами, і таким би назавжди залишився, якби наш Господь Ісус Христос не зволив здійснити на ньому наше Відкуплення й Оправдання:
"Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.
Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву.
Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям" (Рим 5, 8-10).
Отже, ПОКЛОНІННЯ належиться Господові Ісусові Христові - Спасителеві нашому, котрий використав хрест, "щоб примирити їх обох (тобто - юдеїв і язичників) в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу на ньому" (Еф 2, 16). І ТІЛЬКИ через це Його Діло хрест із шибениці став знаряддям нашого Спасіння.
Тому хрестові належиться ВШАНУВАННЯ (τιμησις), але не поклоніння (προσκινησις - належится тільки Богові) і не персоніфікація: не можна до нього звертатися як до особи.
"Богу поклонися!" (Одкр 22, 9).
Через те, знаменитий спів з поклонами ("Хресту Твоєму...") після богословської корекції повинен звучати:
"Тобі, Розп'ятому Спасителеві, поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо й Чесний Твій Хрест вшановуємо!"
Петро Гусак
Джерело інформації: https://www.facebook.com/permalink.php? ... age_bubble