Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Проповідь чи послання Владик?

Стало мені минулої неділі цікаво...
А що хто більше вважає доцільнішим слухати в Храмі під час Літургії - Послання Владик чи проповіді священика?

Tuit писав:Стало мені минулої неділі цікаво...
А що хто більше вважає доцільнішим слухати в Храмі під час Літургії - Послання Владик чи проповіді священика?

Думаю, що перше не перешкоджає другому, а друге може легко співжити з першим.

Ми ідучи до Храму повинні відкинути всі мирські суєти і зосередити всі наші відчуття і духовне наше єство для зєднання із Богом,а не вибачте,що слухати,а що ні.

Ми ніколи не знаємо кого Бог вибрав для того щоб нам донести своє слово.

нічого собі!!!

настправді це проблема конкретного Владики. адже хтось пише звернення мало не щотижня, а хтось раз на півроку...

враховуючи молитву за дітей (адже рік захисту духовного світу дитини) + додаткові прохання на великій єктенії - і Літургія "середньої" тривалості затягується до 2-2,5 год.

Я про те, що варто все робити второпно...

Звернення можна й на дошку повісити, щоправда чи всі його читатитмуть... але чи всі й слухатимуть - теж питання.

Звернення найкраще читати самому... в парохіяльній газеті, наприклад (аби така була ).

Здравствуйте.
Можно ли мирянину проповедовать среди близких людей?
Под проповедью я имею ввиду -разъяснение базовых тезисов, например: Бог есть любовь;
мы живём в рабстве страстей и т.п.
Часто в разговорах просто не обойтись без ссылок например на Святых Отцов, где находиться грань между проповедью и просто высказыванием личной точки зрения, ведь практически любая информация может повлиять на жизнь человека -получается вообще нельзя говорить на религиозную тему?
Можно ли мирянинуну получить благословение на подобного рода разговоры?
Заранее благодарю.

Проповідь від висловлення своєї думки відрізняється авторитетністю того, хто її проголошує. Це основна відмінність, на мій погляд. Простий мирянин, не може брати на себе відповідальність, не може говорити авторитетно. Але говорити та проповідувати - повинен, зсилаючись на Святе Письмо, Отців, вчення Церкви. Головне не подавати це як правда в останній інстанції.

"Ідіть і навчайте всі народи (це для всіх вірних), хрестячи їх в ім"я Отця і Сина і Святого Духа (це для клиру)"

Проповідь - це Ваше життя!!! а благословення... будь-ласка - мирянин-катехит! В УГКЦ повинен мати місію на кетехитичне служіння від місцевого Єрарха (чинна протягом 1 року).

Дуже дячний!

Погоджуючись із думками тих, хто написав вище, думаю, що різницю між проповіддю і поясненням можна також відчути, звернувшись до двох місць із Євангелія. У одному, яке читалось у минулу неділю Христос до сціленого біснуватого говорить: "Іди і розкажи всім, що Господь для тебе зробив" (цитую по пам'яті), а натомість до апостолів говорить: "Ідіть і проповідуйте Євангеліє".

ihor писав:Погоджуючись із думками тих, хто написав вище, думаю, що різницю між проповіддю і поясненням можна також відчути, звернувшись до двох місць із Євангелія. У одному, яке читалось у минулу неділю Христос до сціленого біснуватого говорить: "Іди і розкажи всім, що Господь для тебе зробив" (цитую по пам'яті), а натомість до апостолів говорить: "Ідіть і проповідуйте Євангеліє".

так то воно так, проте зцілений не був християнином (в сучасному розумінні, охрещеним, чи ячк апостоли), а ми є... тому слова Ідіть і проповідуйте (навчайте) - саме до нас, охрещених!!!

Хотів би чути Ваші думки на таку тему:

- Чи може бути допустимим і з яких міркувань перенесення проповіді на Божественній Літургії зі звичного місця після читання Євангелія на кінець Літургії перед благословенням вірних?
- Наскільки чітко це питання висвітлено в уставі?
- Як це можна б було роз 'яснити з богословської точки зору?

Наприклад, д-р Михайло Петрович мені на це відповів так:

1. В пошуку за уставною нормою, я переглянув такі джерела (які мав під рукою):
- Римський Служебник (1940, і його сучасні українські переклади) і Устав богослужінь (Ordo celebrationis: Рим 1953) взагалі не згадують проповідь там де вона мала б бути;
- «Інструкція» римської конгрегації про літургійні питання також не згадує проповіді.
- ІІ Ватиканський Собор і Кодекс канонічного права для Сх. Церков багато говорять про важність проповіді, але не уточнюють її місце;
- «Катехизм Катол. Церкви» (хоч не є нормативний для нас в уставних питаннях) виразно згадує, що проповідь є частиною «Літургії Слова» (і що її функція є закликати до прийняття почуте у Євангелії Слово), отож припускає, що вона є після Євангелія.
- Англомовні служебники для Укр. Катол Церкви (The Sacrifice of Praise, Parma 1996; The Divine Liturgy. An Anthology for Worship, Ottawa, 2004) виразно вказують на проповідь у тексті Літургії – після проголошення Євангелія.
- Постанови Замойського Синоду (1720) мають цілу главу про проповідь (Титул ІІ), у якій суворо приписується, «щоб кожний парох кожної неділі по Євангелію, а також в іншому відповідному часі, коли народ збирається в церкві, вчив його...» Тут виразно сказано, що місце проповіді на Літургії є після Євангелія. Згадка про «інший відповідний час» напевно стосується інших (крім Літургії) відправ. Виглядає, що неправильно це зрозуміли ті, хто мотивують перенесення проповіді на кінець Літургії тим, що „в той час вже більше народу зібралось до церкви”. До речі, Синод Єпископів УГКЦ 1992 р. відновив обов’язковість деяких літургійних приписів Замойського Синоду, але на жаль не згадав припису про проповідь.

2. Думаю, що на основі історії Літургії немає сумніву, що єдине відповідне місце для проповіді є зараз після біблійних читань тому, що проповідь є продовженням проголошення Божого Слова у Апостолі й Євангелії (тому наші люди моляться, щоб Дух Святий зійшов на проповідника). Функція проповіді не є просто повчати людей якихось правд віри, а примінювати конкретні читання до конкретних обставин конкретної пастви – для того, щоб їх переводити у практику. Таким чином виразніше видно чому і як Літургія Слова є уведенням до Літургії Євхаристії: вона показує нам до чого нині закликає нас Євхаристія і що вимагає від нас - це свого роду іспитом совісти перед Причастям.
Така функція найкраще зрозумілою в контексті ранньохристиянської практики, де всі присутні причащалися кожного разу, бо розуміли, що саме для Причастя вони збираються на Літургію – бо розуміли, о без Причастя неможливо жити християнським життям. У такому режимі якраз потрібно інтенсивний іспит совісти кожного і цілої спільноти (що є відповідальність душпастиря), щоб це кожноразове Причастя було на збудування, а не на збайдужіння. Таке розуміння проповіді маємо у найраншому існуючому описі Євхаристійного зібрання (текст є у Катехизмі Катол. Церкви, 1345): „ коли читач закінчує, той, хто головує на зібранні, промовляє слово, щоб спонукати і закликати до наслідування тих гарних речей» (св. Юстин - 150 р.).

3. У наших обставинах я б так висловив функцію проповіді: вона має бути такою, щоб а) тих, хто приступають до Причастя, спонукати себе перевірити, чи вони приготовились до Причастя прийняттям Слова (Ориген би сказав «причастям Слова) у читаннях, тобто, як зробити, щоб почуте Слове вірніше реалізувати в житті; б) а тих, хто не причащаються спонукати себе перевірити, які вони християни, якщо тиждень за тижнем відмовляють Христові увійти у своє серце, замешкати в них і діяти в них як у своїм тілі.

Я тоді написав йому такого листа

Пане Михайле, дуже дякую Вам за листа. Просто у нас на парохії св.
(***) отці вже давно поміщають проповідь перед благословенням. У будні дні,
коли проповіді нема – все нормально. Коли у будні дні припадає свято, в мене
все теж виходить добре: я банально не лишаюся на проповідь, поспішаючи на
роботу. У неділю досить довгий час я майже не бував у себе на парохії, і
тому мене це торкало не так безпосередньо. Останні кілька тижнів я у неділю
є саме в церкві св. (***), і за ці кілька разів це повернення до словесного
роздумування у часі благодарення мене просто дістало. Цього тижня я
звернувся з цим питанням до одного з отців-сотрудників при нашому храмі. Він
сказав, що виконує волю пароха, і що той у свою чергу аргументує своє
рішення про перенесення проповіді тим, що і Ви казали: «людей у часі читання
Євангелія на чверть або й на третину менше, ніж під кінець Літургії», «щоб
більше людей почули проповідь», також досвідом римо-католиків.

Хотілося
би знати також, що говорять про місце проповіді православні джерела…

(подаю вибране з листа)

дякую за дуже цікаві думки, які тут можна знайти...
мені здається, що це питання дуже актуальне на рівні спільнот мирян, організацій світських у Церкві і т.ін. Бо ж вони для того і є у Церкві, щоби допомогти священикові у душпастирстві, створити відповідний простір для виховання душ.
Священик не може огорнути проповіддю кожного, хто є у Церкві, хоча би тому, що він, наприклад, не ходить на роботу до світських установ... Хіба ні?
Не розумію, чому миряни не можуть ділитися Доброю новиною...
Євангеліє - це ж спосіб життя...

монолог тут якийсь вийшов...
мені також цікаво!!! може, не аж так по-богословськи, але чи священики зобовязані говорити проповідь у неділю? наприклад, на Службі, яка відправляється ввечері?

Мені особисто було би дуже цікаво чути послання Владики раз на місяць... із якимось коментарем священика, який його читає.
Мене би це будувало! У такому разі видно, що в Церкві є принцип "слуга слуг Божих" і є співпраця в ієрархії... І чути "голос Пастиря"...
Певно, "цікавість", яка спровокувала тему, була викликана якимось перебором...
Всяке буває

Тяжко сказати, я б зобов"язав.
Просто проповідь є безпосередньо пов"язана з пастирством.
Самі розумієте, що коли священик тільки священнодіє, чи тільки виконує адміністративні функції у Церкві, то він ніякий не священик.

Священик найперше має бути пастирем людських душ, а не тільки служителем культу, як це було прийнято вважати в Радянському Союзі.

brat Martyn писав:Цього тижня я звернувся з цим питанням до одного з отців-сотрудників при нашому храмі. Він
сказав, що виконує волю пароха, і що той у свою чергу аргументує своє рішення про перенесення проповіді тим, що і Ви казали: «людей у часі читання Євангелія на чверть або й на третину менше, ніж під кінець Літургії», «щоб більше людей почули проповідь», також досвідом римо-католиків.

Так в нас і все є - щоб було добре людям. А ніхто не задумається, чи є воно миле Богу, чи так має бути.... отак і Святу Службу Божу скоротили майже вже до 1 год. - щоб було вигідно кому... людям? чи може парафії, ігумену - побільше відправити таких Літургій - більше на тацу назбирати....... Нехай буде відправлена на день одна, але Свята Служба Божа.

А проповідь священника має бути тільки після Святого Єгангелія, і цього не можна міняти ні за яких обставин.

Ira писав:

brat Martyn писав:Цього тижня я звернувся з цим питанням до одного з отців-сотрудників при нашому храмі. Він
сказав, що виконує волю пароха, і що той у свою чергу аргументує своє рішення про перенесення проповіді тим, що і Ви казали: «людей у часі читання Євангелія на чверть або й на третину менше, ніж під кінець Літургії», «щоб більше людей почули проповідь», також досвідом римо-католиків.

Так в нас і все є - щоб було добре людям. А ніхто не задумається, чи є воно миле Богу, чи так має бути.... отак і Святу Службу Божу скоротили майже вже до 1 год. - щоб було вигідно кому... людям? чи може парафії, ігумену - побільше відправити таких Літургій - більше на тацу назбирати....... Нехай буде відправлена на день одна, але Свята Служба Божа.

А проповідь священника має бути тільки після Святого Єгангелія, і цього не можна міняти ні за яких обставин.

Це в Біблії так написано?? Чи де?

Мій знайомий римо-католицький священик розповідав якось, що святий Бенедикт навчав своїх братів про особливу важливість Літургії Слова. Бенедикт вважав, що запізнення на неї є більшою недбалістю, ніж неприйняття Причастя, бо вчасне приходження на Літургію, уважне слухання Євангелія і доброї проповіді про Його застосування можуть ефективніше сформувати християнський характер і посіяти в серці людини більше, ніж часом традиційне приймання Євхаристії. Я сама не читала всіх праць Святого Бенедикта (крім уривків із його Уставу в книжці "Бізнесові поради мудрого монаха - менеджмент крізь призму Уставу Святого Бенедикта"), але така думка значно виструнчила мою пунктуальність і помножила в мені прагнення причащатися навіть кожного дня.

Думаю, що враховуючи те, що після Літургії Слова оглашенні мають виходити із храму, то проповідь у кінці всієї Служби вони би не могли почути ніколи... А значить - втратили би щось дуже важливе: навчання в авторитеті Церкви (дякую за коментар про Замойський собор ).
Не чула про те, що римо-католики говорять проповідь на тему недільного Євангелія в кінці Служби. Перед "розісланням" може бути коментар про свято, або роздуми на тему якихось важливих новин Церкви, іноді - парафії... Це - з мого особистого досвіду (буваю на щоденних римо-католицьких Службах не більше 30 разів на рік )
А добрих проповідей часто бракує... Одного разу в Києві під стінами котрогось із центральних храмів почула таку думку: "Мало читают наши батюшки" (рос.)

Вважаю, що доцільно б проводити навчання публічного виступу для осіб, що в майбутньому будуть спілкуватися з масами...
Або підвищити якість цього навчання якщо воно ведеться, не вважаєте?

Дуже рідко буваю задоволена.Проповідь деколи буває така примітивна що неможливо слухати. Вважаю, щоб донести до людини якесь вчення треба володіти ораторським мистецтвом.
Є священники яких слухаєш і є при яких "позіхаєш".

От-от. Або коли проповідь просто переходить у переказ Євангелії...
навіть без уточнення історичних умов, культурних особливостей тощо. Не те, що якогось глибшого (не плутайте із науковим) сенсу.

Був в нас один священник, що говорив нецікаві, нудні проповіді - це на думку загалу. Але чомусь я і також декілька моїх друзів знаходили в його проповідях багато цінного, просто треба було заставити себе слухати, що дійсно було нелегко. Тоді зрозумів, що царство Боже здобувається силою)

lizard писав:... просто треба було заставити себе слухати, що дійсно було нелегко. Тоді зрозумів, що царство Боже здобувається силою)

Ну то так, але ж не всі такі усвідомлені?

В храмі, до якого я ходжу з сім”єю – задоволений, хороші проповіді, правда, в проповідях є священників, що тривалий час перебували за кордоном, відчутні деякі протестантські моменти і явний неукраїнський акцент, але це не головне, з часом навчаться і по-нашому без акценту глаголить... :)

Marat писав:В храмі, до якого я ходжу з сім”єю – задоволений, хороші проповіді, правда, в проповідях є священників, що тривалий час перебували за кордоном, відчутні деякі протестантські моменти і явний неукраїнський акцент, але це не головне, з часом навчаться і по-нашому без акценту глаголить...

Протистантські - то як?

demetris писав:Протистантські - то як?

Та в основному, це проповіді про необхідність”відродження”,”духовного оновлення”, злегка зневажливе ставлення до застарілих „обрядів”, що якби затуманюють чистоту справжнього християнства....Все було б добре, якщо б не з”являлись харизматичні групи з тих, хто сприйняв необхідність „оновлення” надто буквально...А це,безперечно, негативне явище

Вважаю, що кожна дюдина, котра слухає проповідь, та хоче щось з неї взяти, завжди може це зробити. Важливим кроком для цього є відкинути свій егоїзм та свою гордість, відкрити свої "внутрішні вуха" та спробувати почути, що ж все таки Бог сьогодні промовляє до мене.

Marat писав:...Все було б добре, якщо б не з”являлись харизматичні групи з тих, хто сприйняв необхідність „оновлення” надто буквально...А це,безперечно, негативне явище

Справді вважаєте рух харизматів негативним явищем?

Бо маю справді багато друзів "з відти". І Отців (поважних, "з посадами")...