Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Ми маємо алітургійні дні перед великими святами, подібно до того, як ми маємо у переддень до них строгий піст,
для кращого приготування до свята і застанови над життям. Синонімами до духу цих днів є, на мою думку, - пустеля і тиша.
Місце і обставина для того, щоб слухати...

Але найбільше їх за уставом, який реально дуже мало хто виконує, протягом Великого посту, у понеділоки, вівтороки і четверги...
Літургія Передшеосвячених Дарів тільки у середу і п'ятницю, щоб зовсім не залишати вірних без насушної Поживи.
В історії деякі, здається палестинські, монастирі, готуючись до Воскресіння, не причащалися весь Великий піст навіть у суботу і неділю...

Одне точно можу сказати, що невід'ємною складовою посту (найперше Великого) є відсутність торжества, яким зокрема переповнена східна Божественна Літургія, як Івана злотоустого, так і Василія Великого.
Устав без проблем передбачає можливість служити Літургію Передшеосвячених Дарів кожного дня протягом Чотиридясятниці, як це було, наприклад, у Скнилівській лаврі, з якої відродилися монастирі Студійського уставу УГКЦ.
Цією можливістю міг би, на мою думку, найперше скористатися мирянин, якому навіть задовільне християнстьке життя без щоденної Євхаристії провадити часто стає тяжко ато й зовсім неможливо.

Але чомусь по наших храмах, не зважаючи на це все, у понеділок, вівторок і четвер, не рідко у середу, а деколи навіть у п'ятницю у Великому пості служиться Божественна Літургія Івана Злотоустого.... Чому ж так???

Я вважаю, що дати вірним усвідомити, що таке піст і покаяння, і спонукати їх перейнятися ними до глибини душі цілком під силу церковному літургійному порядку, а всякі безглузді намагання замінити його на кілька пісних проповідей у неділю слід справедливо назвати церковним злочином проти духовного життя вірних!

Чекаю на думки, а Господеві, і сотворителеві і відкупителеві всього у Троїці Єдиному навіки слава! Амінь.

___________________________________________________________

Додає Олег Чупа:

Спробую дещо додати...
Літургію перестали служити у Вел.піст через агапи. Вже Лаодикейський собор (366р.) не дозволяє служіння Літургії у Вел.Піст...
Єгипетські та палестинські монастирі, дійсно, практикували відсутність Причастя у Великий піст. Це було повязано з відходом у глиб пустелі аскетів, які відповідно не могли збиратись для служіння Літургії. Зрештою, це був період цілковитої безмовності. Пустельники повертались до монастирів перед Вербною неділею (кінець посту). Це навіть відображено у стихирах Тріоді.
Щодо служіння Літургії Напередосвячених Дарів...
Наскільки мені відомо існувало дві практики: Єрусалиська (середа і пятниця) та Студійська (щодня понеділок-пятниця). Можливо, тому Скнилівська лавра саме й так служила, згідно з Студійським уставом.

__________________________________________________________
Во Христі,

Щоб вирішити це питання потрібно заборонити інтенції в цей період, нема інтенцій - нема Літургії.

Ви дійсно переконаний, що священики служать Святу Літургію виключно з огляду на інтенції?

Це моя практична порада, яка поможе дотримуватися Уставу на парохії.
А ви колись були на Сл. Божій під час тиждня, коли не відправляли за живих або померлих?
Так склалося...

Справа в тому, що кожна Божественна Літургія є і "за живих" і "за померлих" (див. Проскомидію). Якщо заборонити інтенції, вона все одно такою лишиться, і священики будуть молитися за своїх живих і померлих....

Хоч впринципі я згоден, що якщо їх заборонити, то це могло б реально подіяти. Дякую за ідею.

Думаю, що тут Церква надає більше вибору вірним. Якщо хтось протягом року кожного дня є на Службі, то на час посту може більше часу приділити покаянню і особистій молитві, а якщо є люди, які не так часто бувають в Церкві, то можуть на час посту частіше бути на Службі Божій.
Зрештою, Ісус установив Св. Тайну Євхаристії перед своїми страстями, щоб укріпити апостолів у вірі, нам це потрібно набагато більше.

brat Martyn писав:це могло б реально подіяти. Дякую за ідею.

Ну, таке враження, що говорить щонайменше голова патріаршої літургічної комісії, який завтра же візьметься за впровадження...

terri писав:Ну, таке враження, що говорить щонайменше голова патріаршої літургічної комісії, який завтра же візьметься за впровадження...

На жаль, ні.

brat Martyn писав:На жаль, ні.

Брате, не все зразу

так, справа дійсно великою мірою повязана з пожертвами на Літургію...

хоч багато хто каже що нібито турбується про духовне добро вірних...
але знаю, що Блаженніший пропонував задля таких потреб (щоденне Причастя) служити Обідницю, під час якої причащати...

окрім того слід відновити традицію приймати пожертви на Літургію Напередосвячених дарів (це дозволяє і кодекс канонів!)...

orest писав:так, справа дійсно великою мірою повязана з пожертвами на Літургію...

хоч багато хто каже що нібито турбується про духовне добро вірних...
але знаю, що Блаженніший пропонував задля таких потреб (щоденне Причастя) служити Обідницю, під час якої причащати...

окрім того слід відновити традицію приймати пожертви на Літургію Напередосвячених дарів (це дозволяє і кодекс канонів!)...

Слава Ісусу Христу!
я тут новий, але тема важлива: намірення (пожертви) дійсно можуть впливати на практику служіння, лише дуже однобоким є вважати, що священик кожного разу, як має з цього зиск (фінанси), не турбується про духовне добро вірних. Зазвичай, люди дійсно щось та жертвують, але у Вашій дискусії чомусь протиставилася "турбота про духовне добро вірних" і "пожертва за службу", а це твердження запозичене з(близьке до) підручників войовничого атеїзму, що змальвують священика корисливим неробою. У нас же, принаймі починаючи від проповіді Апостола Павла і аж до рішень нашого Синоду (що забороняє священикам десь ще, окрім парохії, працювати), священик живе зі своєї священичої діяльності і, щоб "дбати за добро вірних" має бути і тілесно живим (розумію, що історія переповнена негативними прикладами священиків, ласих до гроша, лише не можна через приклади гріха священиків перечити Церкві у її постановах). Думаю/надіюсь, що це ясно.
Тут лише хотів би додати, що "дбати за добро вірних" - це також відправляти Служби в часі хвороби їх/родичів чи заупокійні/річниці і дійсно добрим було би дозволити правити у цих намірах Літургію Напередосвячених Дарів. Цьому є спротив, бо названа Літургія по своїй суті є Вечірнею з роздаванням Причастя і, думаю, проблема глибша: треба думати над тим, чим є "намірення" в УГКЦ (на даний момент - цілком перейняте з практики Латинської Традиції) - лише це, а не однобоке "заборонити інтенції" дасть можливість повернутись до описаної традиції/системи молитви Церкви.

трохи про початки такого відношення в доповіді Тараса Шманька (Традиція і Літургія)
...Щоб не склалося враження, що запозичення стосувалися речей зовнішніх, другорядних наведу приклад того, як латинське богослов’я і розуміння літургії впливали на зміну інтер’єру храмів. В латинській Церкві, розвинувся звичай відправляти літургії, як ми кажемо «в наміренні давших», (за померлих, за здоров’я і т. п.) окремо для кожної особи [2]. З розвитком вчення про чистилище і практики так званих відпустів (лат. індульгенцій), які жертводавці отримували за відслужені в їх намірі літургії, виникла потреба відправляти щораз більше окремих літургій. ...
http://charnetskyj.org.ua/publ/1-1-0-43