Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

"Чи дійсна Літургія для мене, якщо я не приступаю до Євхаристії?" - спитав мене один знайомий... я трохи розгубився... В принципі Обов"язком є брати участь у спільній Літургії, а причащатися і приступати до Святої Тайни Покаяння "принаймі раз на рік у Великодній час". Але ж літургійні тексти (особливо після Причастя) чітко кажуть "Ми бачили Світло Істини, ми прийняти Духа Небесного...", тобто Євхаристія є невідємною частиною Літургії... То чи дійсна одна без іншої?

Ні не дійсна...

Постояти на Службі Божій і не прийняти Святого Жертівника - просто гаяння часу...
Ми мали би кожного дня приймати Святе Причастя, бо без нього жодна душа не буде спасенною...
Маємо приймати до свого серця і жертвувати Богові Пресвяте Тіло і Пресвяту Кров Нашого Господа Ісуса Христа, а тепер, як відкрито у Місці З"яви Матері Божої в Тернополі, і Святі Сльози Пречистої Діви Марії Матері Божої, які так само відкупили нас на Хресній Дорозі і проливаються досі за спасіння всіх людей цього світу.

Ira писав:Ні не дійсна...
Постояти на Службі Божій і не прийняти Святого Жертівника - просто гаяння часу...
Ми мали би кожного дня приймати Святе Причастя, бо без нього жодна душа не буде спасенною...

Тоді чому "не дійсна" Літургія не вважається тяжким грухом (порушенням Божої та Церковної Заповідей)???

Щодня???

А можливість у кожного така є? А якщо ви у в"язниці, подорожі, відпустці врешті решт десь на Кіпрі чи Африці...
Чи їхати у відпустку у місця де немає Церкви - гріх?

Я думаю,що Служба є прийнятою .В мене часто таке було і є, що не встигаю піти до Сповіді,бо маю маленьку дитину і часто в неділю йду на Службу,як то кажуть "в притик". То,що тоді робити?Не йти взагалі?Звичайно,я щаслива,коли можу прийняти Причастя,але коли і не прийму, то "прийму"Ісуса в Духовному Причасті .Взагалі то молитви духовного Причастя є в кожному Молитовнику.

Духовне Причастя - це вже зовсім інша тема
http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?p=2656#2656. доречі цього розділу

Ira писав:Ні не дійсна...

Постояти на Службі Божій і не прийняти Святого Жертівника - просто гаяння часу...
Ми мали би кожного дня приймати Святе Причастя, бо без нього жодна душа не буде спасенною...

Іра,а ви кожен день на Службі Божій? Від жодного священника не чула,що якщо не приймаєш Причастя, то Служба Божа не дійсна. А хто ваш духівник?Напишіть його координати,я б із задоволенням з ним поспілкувалась

demetris писав:Тоді чому "не дійсна" Літургія не вважається тяжким грухом (порушенням Божої та Церковної Заповідей)???
Щодня???
А можливість у кожного така є? А якщо ви у в"язниці, подорожі, відпустці врешті решт десь на Кіпрі чи Африці...
Чи їхати у відпустку у місця де немає Церкви - гріх?

Чи людина піде до Святого Причастя - це вже по волі її серця, Бог нікого не примушує... Якщо людська душа любить Бога, то і буде прагнути прийняти Його до Свого Серця.

Було би дуже добре приймати Святе Причастя кожен день... але коли не маємо такої можливості (Бог бачить) - то є Духовне Причастя, яке не відрізняється від такого, головне - розкаяне і чисте серце, до якого міг би зайти Бог.

Щойто створив гілку про Духовне Причастя там зустрінемось.
А на загал stekona у більш різкій формі виразила й мою точку зору.

Іпа,ви пишите-Духовне Причастя, яке не відрізняється від такого, головне - розкаяне і чисте серце, до якого міг би зайти Бог.

Ви суперечите сама собі. Слідкуйте за тим,що пишите А стосовно Євхаристіі і Духовного Причастя, то мені здається,що це не одне і теж

Якби ми, люди, могли хоч трохи усвідомили собі що то є Престята Тайна Євхаристії......

Ісус Христос сказав: "Як не їсте Тіла Сина Чоловічого й не п'єте Його Крові, не маєте життя в собі. Хто їсть Тіло Моє і п'є Кров Мою, в мені пробуває, а я в ньому" (Євангеліє від Святого Івана гл.6, 53-54)

Свята Церква нас вчить якнайчастіше, навіть щоденно причащатися. А якщо ж ми прийшли на Службу Божу і не прийняли Святе Причастя, то що ж ми тоді Богу пожертвували???!!! Який жертівник принесли? Яка користь для нас з того, що ми просто відбули... а Бога Святого до свого серця не прийняли........

Кожну Святу Літургію і Святе Причастя ми повинні жертвувати Богові через Полум"я Любові Непорочного Серця Марії в певному намірі, хто собі який поставить у своєму серці, інакше вона проходить надарма.

А в Духовному Причасті Бог так само дійсним способом приходить до нашого серця, тільки треба вірити в це..... і не обов"язково читати молитву з молитовника... це можуть бути просто щирі слова від сокрушеного жалем серця, яке благає Бога зайти до нього.....

Здається в Терези Авільської була духовна посуха в житті,не відчувала Бога, не мала ніяких сокрушень серця-молилась з молитовника?

Я не є настільки досконала, тому на даний час молюся з молитовника і нічого поганого в цьому не бачу.

Іра,а вашій досконалості тільки можна порадуватись

А я, пані stekona, зовсім не мала на увазі, що молитися з молитовника погано, чи особисто вам докорити в цьому.... гм, дивно... з чого ви це взяли...

також не можу зрозуміти до чого тут досконалість - поговорити з Богом своїми словами, так як із близькою людиною, все Йому розказати, порадитися, тут досконалості не потрібно, а потрібне лише добре серце, щире, відкрите... до такого серця Бог заходить.

А ще хочу додати - я собі спокійно висловлюю думку щодо даної теми згідно вчень Святої Церкви, а ви, вибачте - мене дивуєте.... у вас що якийсь нервовий зрив сьогодні.... нема на кому емоції вилити? Поговоріть краще з Богом, помоліться... можна і з молитовника

Іра,не перестаю вам дивуватись!Бачу у вас дар перебувати зразу у двох місцях і ви можете бачити який у мене сьогодні настрій... Такий дар не всі мають-лише вибрані Я просто пишу те,про що думаю,а вас правда коле?
Нехай Господь вас благословить, просвітить ваші думки і дасть простоту вашому серцю!!!!!!!!!

Ira писав:А ще хочу додати - я собі спокійно висловлюю думку щодо даної теми згідно вчень Святої Церкви

пригадую, дехто в одній із сусідніх гілок замалим Папу Римського єретиком не назвав, а Вселенський Ватиканський Собор називали такими словами, що Блаженний Папа Іоанн 23 в раю напевно падав з трону праворуч престолу Божого...

robie писав:пригадую, дехто в одній із сусідніх гілок замалим Папу Римського єретиком не назвав

Ану з цього місця поподробніше, будь-ласка, мені аж цікаво стало

А за ІІ Ватиканський Собор весь побожний католицький світ знає правду... що то був за собор

Ira писав:А за ІІ Ватиканський Собор весь побожний католицький світ знає правду... що то був за собор

Ото-сказали...
питання прямо: Ви що не визнаєте рішень ІІ Ватиканського Собору???

Не дивуйтесь, demetris, Ira має на цьому форумі значний досвід щодо подібних висловлювань
Хоча, здивування, кажуть, породило філософію

Хоча, здивування, кажуть, породило філософію

напевно, що так. А от висловлювання Ірини в мені породжують сміх

Ira, дякую щиро

Я-а-а-сно...
Варто щоправда зазначити, що десь все таки беруться такі думки...

demetris писав:Я-а-а-сно...
Варто щоправда зазначити, що десь все таки беруться такі думки...

візіонери кажуть, що собор був, насправді, з'їздом масонської ложі, скликаний найближчими помічниками Папи. Ви хіба не знали, що там біля Папи всі масони?

Ira, так? Я правильно кажу?

Про масонів - це окреме питання.

Часто усі ті чини є просто піаром. (в т. ч. і деякі українські політики) понапридумували собі орденів та кланів і посвячують одне одного...
Хоча Духа Божого в тому напевно, що немає. Але чи вже аж так...
Щодо візіонерів - коментувати не буду. Скільки вже можна.

Чим більше читаю форум тим більше бачу, що відповідей на поставлені запитання люди так і не знаходять. В принципі форум і призначений для обговорення певних питань, а не просто відповідей на них, однак мабуть кориснішим було би до=авати коментарі все ж наближені до теми запитання.
Тепер ближче до теми...
Яку мету ставить людина перед собою йдучи на Літургію? Звісно прийняти Св. Причастя. Це і є мета Літургії - дати його людям. Все що є в цьому богослуженні і є приготуванням до самого моменту Причастя. Тому людина повинна відповідно налаштуватися через безпосередню участь в Святій Літургії до Євхаристії, чим власне є обряд Літургії. Якщо з якихось причин людина не може прийняти Євхаристії - напр. є невінчаною, то не можна сказати що присутність на Літургії не матиме жодної користі для її душі, а може навіть і для тіла... Важливо усвідомлювати причину, чому я НЕ МОЖУ прийняти Євхаристію на цій Літургії? В моральному богослівї є таке правило - якщо відносно чогось існує сумнів, то слід його усунути. Так і з Св. Причастям.

Святе Причастя також вділяється людям в духовний спосіб , Які присутні на Святій Літургії і які прагнуть прийняти Христа до своєї душі, але з різних причин не можуть прийняти Святу Тайну явно.
Треба сказати, те що в наших церквах люди чомусь не дуже хочуть приступати масово до прийняття Святих Христових Дарів. Чому? Адже Господь чекає на кожного. Причина цьому, як на мою думку, полягає в замкненому порочному колі: гріх – сором – тривання в гріху…

Скажіть будь-ласка чи можна приймати Святе Причастя тиждень після сповіді. Якщо так, то чому? Аждже людина грішна і навіть помимо волі може згрішити (щось погане подумати на іншу людину, розгніватися і т. д. ).

ні, до Причастя потрібно приступати без найменшого гріха, якщо ми навіть подумали щось не так, то вже є гріх, з якого треба сповідатися, бо за одну навіть недобру думку можна піти до пекла, якщо не покаятися...

В мене ще таке питання - як УГКЦ відноситься до загальної сповіді? Наскільки я знаю у східних церквах вона практикується...

Ira писав:ні, до Причастя потрібно приступати без найменшого гріха, якщо ми навіть подумали щось не так, то вже є гріх, з якого треба сповідатися, бо за одну навіть недобру думку можна піти до пекла, якщо не покаятися...

Йдучи по вашій логіці приступаючи до Сповіді людина все одно не в стані визнати (згадати) всіх своїх гріхів через свій слабкий розум - то що сповідь неважна - ні, так не є! тому й говориться прости гріхи мої свідомі й не свідомі...
Є гріхи смертельні а є повсякденні
Зі смертельними гріхами не можна приступати до Св. Причастя
Я хоч не богослов але Ви помоєму перегинаєте палку коли говорите що за одну думку можна піти до пекла - де ж тоді Боже милосердя. Бог прощає нам значно більше чим ми заслужити й навіть коли ми й забули якийсь гріх але каємось зі щирого серця.
Не впадайте в сектанство думаючи що Бог спішить карати пеклом за кожну нашу думку погану - так би взагалі ніхто б не спасся.

Колись священик мав проповідь. Він розказував про важко хворого чоловіка, але який висповідався, запричащався і незадовго помер. Коли священик відправляв панахиду, то перед ним з’явилася душа того чоловіка і сказала, щоб не молитися за нього, бо він у пеклі... Сященик з жахом кричав ЧОМУ? Я ж посповідав тебе, запричащав. А та душа проклята сказала, що коли священик тоді пішов від нього, то він согрішив думкою..... ось так!

Ми маємо каятися постійно, за все перепрошувати Бога, навіть за найменше, збуджувати постійно у собі щирий жаль за гріхи...

Ira писав:Ми маємо каятися постійно, за все перепрошувати Бога, навіть за найменше, збуджувати постійно у собі щирий жаль за гріхи...

... посипати голову попелом, стогнати в куточку і щомиті плакати через нашу гріховну сутність....

Так чи що?

Чого Віра має робити людину слабкою, чому ми постійно плачемось за найменше відхилення від норми, чого ми постійно собі створюємо правила, які неможливо непорушити, а потім нарікаємо що ми гріховні?

Хіба такими ми були створені Богом?Хіба цього Він хоче і чекає від нас? Хіба для цього Він дав нам розум? Хіба ми здатні будемо щось зробити і чогось досяшгнути, якщо постійно будемо "збуджувати у собі щирий жаль за гріхи"?

ні, до Причастя потрібно приступати без найменшого гріха, якщо ми навіть подумали щось не так, то вже є гріх, з якого треба сповідатися, бо за одну навіть недобру думку можна піти до пекла, якщо не покаятися...

Залежить від того, що за думка. Якщо є принаймні сумнів, що це тяжкий гріх, то про всяк випадок краще висповідатися.

Колись священик мав проповідь. Він розказував про важко хворого чоловіка, але який висповідався, запричащався і незадовго помер. Коли священик відправляв панахиду, то перед ним з’явилася душа того чоловіка і сказала, щоб не молитися за нього, бо він у пеклі... Сященик з жахом кричав ЧОМУ? Я ж посповідав тебе, запричащав. А та душа проклята сказала, що коли священик тоді пішов від нього, то він согрішив думкою..... ось так!

Але ж родичі ще могли ще раз покликати священика (людина вмирає, не варто нічого встидатися!), а якщо нема найменшої можливості висповідатися з тяжкого гріха, то Бог прощає, коли душа щиро кається і твердо вирішує, що ледве з'явиться така можливість - зразу висповідається.