Сторінка 2 з 5

Додано: 29 грудня 2008, 01:49
ljubomyr_ps
Набожність до Ісусового Серця це велика ласка від Бога для нас людей незалежно від конфесій і вона йде разом з набожністю до Непорочного Серця Пречистої Діви Марії.
Світ має бути посвячений і він вже є формально посвячений цим двом найсвятішим, найбільш люблячим і найбільш терплячим за нас (і за мене негідного зокрема) грішних людей. Прикро одне, що ми так мало звертаємось у молитвах і проханнях до цього найціннішого скарбу Божої Любові для нас.
Пресвяті Серця Ісуса й Марії вчиніть серця наші подібні серцям Вашим!

Додано: 29 грудня 2008, 14:27
Ira
Може хтось мені пояснить чому почитання Пресвятого Серця Ісусового так злісно в нас на Україні не люблять, називають це "латинізацією", "модернізацією", і ще й кажуть, що Андрей Шептицький дуже прагнув очистити наш східний обряд від всіх латинський практик... але відомо, що у 1909 році Він посвятив Україну, Білорусію та Росію Пресвятому Серцю Ісуса... то чи міг Він таке зробити, якщо за словами багатьох наших греко-католицьких священиків та богословів так сильно проти цього боровся?

Додано: 19 січня 2009, 17:11
o.Mykil
Празник Пресвятого Серця Ісуса

«Любов'ю відвічною полюбив я тебе». (Єрем. 81, 3).

«Християнська побожність» — каже Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький — «працювала від віків над тим, щоб Христу Спасителю, як Богу і як чоловіку, віддати найповнішу честь. Природно, що й любов Христа-Чоловіка супроти людей мусіла ставатись щораз виразнішим предметом християнського культу. Вдумуючись у любов Христа, Церква, під проводом Святого Духа, що в ній живе й веде людські душі до пізнання і любові Бога, щораз більше усвідомлювала собі, що любов є причиною всього того, що Христос зробив для людей. Любов є поштовхом цілого Його поступу і тому у вселенській Церкві вид вшанування Христового Серця являється, як символ Божої любові». (З декретів Львівського Архиєпархіального Собору, 1940 р.).

Культ Христової Любові у формі вшанування Христового Серця з’явився і розвинувся у лоні Західної Церкви в кількох останніх сторіччях. Цей культ дав спонуку до різних набожностей і практик та до установи празника в честь Христового Серця. Цей культ знайшов добрий ґрунт і в нашій Українській Католицькій Церкві.

Культ Серця Ісуса в Західній церкві

Від XIII ст. під впливом великих містиків, як св. Бернард, св. Бонавентура, св. Гертруда й інші, починає розвиватися у Західному обряді окреме вшанування Христових Ран. Культ рани Христового боку відкрив дорогу до культу Христового Серця.

Великою апостолкою цього культу стає монахиня Сестер Візиток у монастирі Паре-лє-Моніяль у Франції, Св. Маргарита Марія Алякок (1647-1690), канонізована 12-го травня 1920 р. Цій побожній монахині в роках 1673-1675 більше разів появлявся Ісус Христос, показував їй Своє зранене Серце та поручав ширити набожність до Нього. І так, починає поступово розвиватися в Церкві культ Христового Серця. Папа Климент ХІІІ, у 1675 р. дозволив деяким церквам і братствам святкувати празник Христового Серця, а Пій ІХ, у 1856 р. поширив цей празник на цілу Католицьку Церкву. Днем празника стала п'ятниця, що наступає після другої неділі від Зішестя Святого Духа. Папа Лев ХІІІ, 25 травня 1899 р. посвятив цілий світ Христовому Серцю. Св. Пій Х, відтак поручив ту посвяту відновляти кожного року.

Папа Лев ХІІІ, назвав вшанування Христового Серця найкращим виявом релігії. Пій ХІ, в енцикліці від 8 травня 1928 р. про це вшанування каже: «В тому вияві побожності міститься цілий зміст релігії, тому й у цьому вшануванні міститься теж правило досконалого життя».

Папа Пій ХІІ, в енцикліці від 15 травня 1956 р., у столітню річницю установи празника Христового Серця, дає догматичну основу цьому культу, опираючи його на Святе Письмо, науку святих Отців та літургійні джерела. Він вважає вшанування Христового Серця найкращим ліком на недуги серця і душі сучасного світу. «Де ж шукати за ліком, — каже папа — на вид стільки лиха, що нині більше як у минулому так дуже мучить і окремих людей і родини і народи, а то й увесь світ? Чи можна знайти кращу набожність від вшанування Пресвятого Христового Серця...? Що може успішніше спонукати вірних християн до дійсного виконування євангельських заповідей у житті, як не любов Христа, що її щодня збільшує і підсилює вшанування Пресвятого Христового Серця?»

В одній зі своїх появ св. Маргариті Алякок Ісус Христос показуючи своє зранене Серце, сказав:



«Ось, Серце, що так дуже полюбило людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаюся від них тільки невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові».
Тож по бажанні самого Христа ціллю культу Його Пресвятого Серця є відплачувати Йому любов'ю за любов та надолужувати за зневаги у Пресвятої Євхаристії. До особливих форм культу Христового Серця належать: Святкування празника Христового Серця, перші п'ятниці в місяці з винагородним Святим Причастям і Святими годинами, щорічна віднова акту посвяти, посвята родини Христовому Серцю, інтронізація образу Христового Серця в родинах та нічні винагородні адорації Святих Тайн.

Культ Серця Ісуса в нашій Церкві

Богослужіння нашої Східної церкви відзначаються глибоким культом Божої Любові і Милосердя. Відправи середи й п'ятниці повні сердечного вшанування і пієтизму до Хресного дерева, Христових мук, ран та Його пробитого боку. Тут величаються і знаряддя Христових страждань. Тут часто згадуються муки й болі серця Пресвятої Богородиці на вид її розп'ятого Сина. На стихирах вечірні вівторка 4-го гласу читаємо: «Оспівуемо Твої страждання, Владико Христе, хрест, копіе і тростину, губку і цвяхи, бичування, багряницю і вінець з терня, оплювання і насмішки, що їх Ти добровільно перетерпів». «Ти на хресті пригвоздився — каже стихира вечірні вівторка 8-го гласу — проколений на руках і ногах та пробитий у святе ребро, істочаєш мені каплі божественного спасіння, Преблагий...»

Слуга Божий митрополит Андрій, великий знавець і любитель східного обряду, у своїх пастирських листах часто говорить про Божу любов. Він так був перенятий тією любов'ю, що не уважав, щоб вшанування Божої Любові у виді Пресвятого Христового Серця було незгідне з духом і практикою нашого обряду, тому його ревно поручав. В часі Львівського Архієпархіального Собору в 1940 р. він запропонува окремий декрет про Культ Христової Любові. Тут на основі Святого Письма він змальовує нескінченну любов Ісуса Христа до нас, людей.

«Постать Христа, — каже він — накреслена Євангелістами та Апостолами, така світла, така висока, що й змагання довгих століть та цілого людства не вичерпають пізнання Того, що в Ньому мешкає повнота Божества тілесного (Колос. 2, 9)... І хрест і жертва і Пресвяті рани на руках, ногах і боку й рани тернового вінця і Пресвята Кров, що так обильно проливається на цілий світ, — все те предмети Боговшанування».

Митрополит Андрій бере у ширшому значенні культ Христового Серця і під ним розуміє краще цілу особу Христа-Богочоловіка. «Властивим предметом культу Христового Серця — говорить він у згаданому декреті — є все те, що в людській природі Христа може бути і підтягнене під той символ, ціла Його наука, Його мудрість, всі Його чесноти, всі молитви, всі справи, установи, тощо. Уживаючи терміну «Христове Серце» як символу цілого, такого багатого внутрішнього життя в Христі, приписуємо все те Його любові. Усьому тому поклоняємося, в тому символі маємо знамениту синтезу та конкретний знак нескінченних скарбів Христової душі й нескінченної скарбниці безцінних дарів для нас».

В культі Христового Серця бачить Слуга Божий Андрій великі користі для духовного життя нашого народу, і тому поручає його плекати. «В парафії, — каже він — в якій люди почитають Христа Спасителя у тій формі, чи тим способом, ціле релігійне життя починає розквітати, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсвятішої Євхаристії, поступово зникають пороки поміж людьми, в родинах настає згода й любов; батьки пізнають, яким для них скарбом є діти, діти вчаться поважати й любити батьків. З настанням культу Христового Серця усе в парафії змінюється — так, як з настанням весни ціла природа прокидається до нового життя. Тому є це безсумнівним обов'язком кожного душ пастиря плекати той культ у своїй родині, в християнських родинах і цілій парафії».

Службу празнику Христового Серця уклав наш найкращий літургіст о. Ісидор Дольницький. «Служба написана о. Дольницьким, — каже митрополит Андрій — не тільки відповідає усім обрядовим приписам, але й щодо змісту є дуже добрим представленням культу незкінченної Христової любові під символом його Серця». О. Дольницький уклав також акафіст Христовому Серцю. Його можна б назвати найкращим гімном у честь Христової Любові.

Львівський Архієпархіальний Собор у своїх рішеннях щодо культу Христової Любові, від 20 грудня 1940 р. поручає священикам щороку в третю неділю після Зішестя Святого Духа після Святої Літургії проводити акт посвяти Христовому Серцю та подає формулу посвяти. Собор одобрює практики вшанування Христового Серця в братствах Апостольства Молитви, дуже поручає священикам заохочувати вірників до винагородного Святого Причастя та заводити всюди Апостольство Молитви. Собор посвячує цілу Львівську Архиєпархію Христовому Серцю і приписує священикам посвятити Христовому Серцю себе, свої родини, свою парафію і цілу Україну. (§63-69).

Празник Христового Серця прийняли Східні Католицькі Церкви Сірійців, Маронітів, Халдейців, Вірменів, Мелхітів та Італо-греків. Реформа наших богослужбових книг проведена Апостольською Столицею у 1940-их роках залишила в нашому часослові празник Христового Серця під назвою «Празник Найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Чоловіколюбця».

У своїх обітницях даних Св. Маргариті Алякок Ісус Христос обіцяє почитателям свого Пресвятого Серця обильні стану ласки, зріст у святості й чеснотах, щедре благословення за життя та ласку щасливої смерті. Мільйони душ по цілому світі в вшануванні Христового Серця знайшли спокій і радість душі, зросли в любові Бога і ближнього та в практиці християнських чеснот.

Знаменна риса любові це любити й жертвувати себе для любленого та бажати взаємної любові. Такою є і любов нашого Спасителя. «Ми любимо Бога, бо Він перший нас полюбив» — каже у своєму першому листі св. Євангеліст Іван (4, 19).

Папа Лев ХІІІ, в енцикліці з 28 червня 1889 р. — заохочуючи до культу Христового Серця, пише: «Найгарячішкм бажанням нашого Спасителя є бачити, що в душах грішних зароджується і зростає вогонь любові, яким горить Його Серце. Тому йдімо до Нього, бо Він не чекає від нас нічого іншого, як тільки взаємної відплати за Його любов».


http://www.promin-lubovi.narod.ru/index.htm

Додано: 19 січня 2009, 17:12
o.Mykil
Цікаві думки з цього маємо:

1. "Празник Христового Серця прийняли Східні Католицькі Церкви Сірійців, Маронітів, Халдейців, Вірменів, Мелхітів та Італо-греків...".

2. "Слуга Божий митрополит Андрій, великий знавець і любитель східного обряду, у своїх пастирських листах часто говорить про Божу любов. Він так був перенятий тією любов'ю, що не уважав, щоб вшанування Божої Любові у виді Пресвятого Христового Серця було незгідне з духом і практикою нашого обряду, тому його ревно поручав. В часі Львівського Архієпархіального Собору в 1940 р. він запропонува окремий декрет про Культ Христової Любові. Тут на основі Святого Письма він змальовує нескінченну любов Ісуса Христа до нас, людей". :)




Тому, дорогі християни, зокрема греко-католики, не будьмо тут вузькозорими!!! :x

Додано: 28 червня 2009, 19:02
desyatiy
Слава Ісусу Христу! Люди добрі, поясніть мені невігласу, чому ми будучи католиками східного обряду, всяко різно стараємось заперечити свою єдність з папським престолом??? Тут, мені здається, вже десь зашпорталася політика. Заберімо латинізми, украінською відправляймо, об'єднаймося з братами, змінімо назву церкви.... На мою думку УГКЦ на даний момент втрачає свою провідну місію - спасіння людських душ, а хоче бавитися в політику(Єдина помісна церква). Навіщо йти на догоду світу??? Хто назвався християнином, повинен відсунути свою національну сутність на другий план.

Додано: 28 червня 2009, 20:14
orest
Реформа наших богослужбових книг проведена Апостольською Столицею у 1940-их роках залишила в нашому часослові празник Христового Серця під назвою «Празник Найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Чоловіколюбця».
-цілковита неправда.
Реформи власне усунули почитання Серця Христового, а підкреслили почитання Божої Любові та Милосердя.
Думаю, що як і з святом "Тіла Христового" (Пресвятої Євхаристії) справа в історичних обставинах. При латинському схоластично-юридичному строгому богослівї була гостра потреба в культі Божої Любові та Милосердя - так виник і поширився цей культ...
а в Східних Церквах на кожному богослуженні прославляється "Христос як Благий і Чоловіколюбець"!

В службі, укладеній Дольницьким, відповідно до реформ 40-х років слід усюди замінити "Серце Ісусове" на саму особу "Ісуса"...
Зрештою, унікально підходять для цього свята стихири в неділю на Вечірній на "Господи возвах" 2-го гласу.

будучи католиками східної традиції (і приналежними до Церкви свого права) ми покликані підкреслювати свою ідентичність у властивий нам спосіб. Бути католиками не значить бути латинянами...

Додано: 29 червня 2009, 01:11
IgorKkul
порадьте а що робити з молитвою на вервиці ?
Це є латинізація? якщо брати східню традицію, то практикувалась Ісусова молитва. і інші подібні ситуації.
Якщо щось і є "латинізацією" але зближує мене до Бога. то маю то відкинути?

Додано: 29 червня 2009, 06:54
o.Mykil
IgorKkul писав:Якщо щось і є "латинізацією" але зближує мене до Бога. то маю то відкинути?



Варто собі пригадати про об*явлення Діви Марії у Фатімі, визнане по всіх параметрах Христовою Церквою. Вона пропонувала якраз цілому світові молитися на святій вервиці, зокрема за навернення Росії без поділу вірних на "східних-західних".

Додано: 29 червня 2009, 08:32
IgorKkul
без поділу вірних на "східних-західних".


власне моя думка також такою є. навіщо робити поділ на те до кого належить ця практика. якщо вона мене зближує до Ісуса то користатиму з неї. Так УГКЦ церква свого права і своєї традиції, але ... потрібо не забувати свого але також і навчатись нового....

Додано: 29 червня 2009, 11:45
orest
хочете молитись на вервиці - та слава Богу! але ж не замість чи під час богослужень. це ПРИВАТНА молитовна практика.
а в літургійну традицію привносити такі зміни не слід.
от ми всі за те, щоб очистити мову від суржику, а літургічний суржик хіба не варто "почистити"...

Додано: 30 червня 2009, 08:59
vitalko
хочете молитись на вервиці - та слава Богу! але ж не замість чи під час богослужень. це ПРИВАТНА молитовна практика.
а в літургійну традицію привносити такі зміни не слід.
от ми всі за те, щоб очистити мову від суржику, а літургічний суржич хіба не варто "почистити"...


+1000!!!!

Додано: 01 липня 2009, 14:07
kris15
З багато чого вище написаного ще і ще переконуюсь, що для більшості людей велике значення має традиція, звичай чи ще що, але не Віра і тим більше не Бог. Та чи є різниця, яка молитва ( чи форма молитви ) в якій релігії, конфесії чи парафії практикується чи звідки походить?????? Кому як зручно і до вподоби, так і молиться!!!! Мені чомусь здається, що Богові мила молитва навіть своїми словами сказана - щоб від душі, щирою була!!!! А ви тут сперечаєтесь є таке в нас заведено чи нема???? То хіба важливо для ревного побожного християнина????

Додано: 01 липня 2009, 15:06
orest
ти переводиш розмову зовсім в іншу площину...
ніхто не сперечається про цінність особистої молитви, молитви своїми словами... але воднораз спільна молитва мусить мати певні правила, хоча б для того, щоб був порядок, бо "Бог є Богом порядку , а не безладу" та "моління нехай у вас відбувається благообразно і по чину" каже ап. Павло. От і виникають мови спілкування - богослуження певних обрядів та традицій. Хоч є і багато мов на землі, та при цьому ми саме якусь важаємо рідною і дотримуємось певних її правил, а не кажемо - та не головне ж як говорити, головне казати добрі слова... %) краще коли і одне і друге - добрі слова і правильно висловлені. :ROFL:

Додано: 01 липня 2009, 17:21
kris15
Бог Е Богом всього видимого i не видимого i безпорядку в тому числi. Я не мала на увазi особисту молитву, а в загальному молитву. I не порядок i чин молiння, а те, що якщо хтось хоче молитись по молитовнику Римо-католикiв
(наприклад), чи Дев'ятницю,яку в наших Церквах не моляться чи то приватно чи в спiлцi, то нехай ïхню молитву Бог Благословить i помагае в ïхнix просьбах i потребах!!! :Rose:

Додано: 01 липня 2009, 20:01
orest
о! ти не погоджуєшся з ап. Павлом? :shock:

але ти так і не відповіла на моє порівняння з мовами... чи добрий є такий літургічний "вінігрет-суржик"?

молитва звичайно головне, щоб була щира, але ми дискутуємо в цій темі не про щирість... :oops:
це так, якби на форумі літературних критиків чи мовознавців, які роблять аналіз якихось творів, ти їм казала - "та ви що, люди, головне, що цей автор такий щирий!" :cry:

Додано: 02 липня 2009, 21:34
ljubomyr_ps
orest писав:... чи добрий є такий літургічний "вінігрет-суржик"?


Непереживайте все в порядку. Наприклад в УГКЦ, яку я відвідую, під завершення Божественної Літургії священик разом з вірними виголошує акт посвяти Пресвятому Серцю Ісусовому й в цьому наміренні усіма промовляється Отче наш і Богородице. Нікому це не мішає, навпаки людьми сприймається як боговгодна справа, хоча хтось міг би й закинути по фарисейськи що то "вінігрет суржик" і нам істинним греко-католикам цього не треба чи це загроза нашої "чистоти віри". Згадується також що фарисеї і книжники через те й відкинули вчення Ісусове, тому що воно було загрозою їхньої старозавітньої (як вони вважали)"чистоти віри". Так що краще не будемо повторяти старих помилок й побоювань.

Додано: 03 липня 2009, 09:27
vitalko
Бог Е Богом всього видимого i не видимого i безпорядку в тому числi. Я не мала на увазi особисту молитву, а в загальному молитву. I не порядок i чин молiння, а те, що якщо хтось хоче молитись по молитовнику Римо-католикiв
(наприклад), чи Дев'ятницю,яку в наших Церквах не моляться чи то приватно чи в спiлцi, то нехай ïхню молитву Бог Благословить i помагае в ïхнix просьбах i потребах!!!


Ніц не маю проти. Приватно чи групами народ хай молиться так як йому до того душа лежить. І молитва своїми словами - також чудова річ.
Але шо би було, коли би, наприклад, Службу Божу кожен молився своїми словами, чи хтось взагалі би зрозумів шо твориться? Колись мені також подобалася читана Літургія, як відправляють в церкві Андрія, але один семінарист пояснив мені, що східні Літургії співаються, і саме так в нас, як східної церкви в лоні католицької, мало би бути. Якшо ми переберемо все шо є в них, то чим же ми будемо інші? Ви скажіть будь-ласка, коли в латинників відправляється вечірня, утреня? Чи хтось пробував осягнути їх красу? А як він спробує, коли вони служитися по церквах не будуть?

Я це веду до того що: "І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь".
Перше ніж оцінити шось чуже, треба прийняти і знати своє. Чим, наприклад, акафіст чи молебень до Богородиці гірший за вервицю?
То чому, скажіть мені, не відправляти його? Тим більше шо він наш рідний.
Знаю по собі, шо народ просто не має можливості пізнати красу нашого обряду, тому і ставиться з пересторогою до нього, і не має бажання шось міняти. Але тут вже питання до духівництва, тому шо саме воно має бути ініціатором в даному питанні і доступно проводити популяризацію. Проте, думаю шо все прийде з часом.

Додано: 03 липня 2009, 10:18
orest
ljubomyr_ps писав:Непереживайте все в порядку. Наприклад в УГКЦ, яку я відвідую, під завершення Божественної Літургії священик разом з вірними виголошує акт посвяти Пресвятому Серцю Ісусовому й в цьому наміренні усіма промовляється Отче наш і Богородице. Нікому це не мішає, навпаки людьми сприймається як боговгодна справа, хоча хтось міг би й закинути по фарисейськи що то "вінігрет суржик" і нам істинним греко-католикам цього не треба чи це загроза нашої "чистоти віри". Згадується також що фарисеї і книжники через те й відкинули вчення Ісусове, тому що воно було загрозою їхньої старозавітньої (як вони вважали)"чистоти віри". Так що краще не будемо повторяти старих помилок й побоювань.


1. мене не тре заспокоювати, я спокійний, хоч далеко не все в порядку. і те що так є, і ще довгий час буде не привід вважати це за нормальне і добре.
2. не тобі судити про мою "фарисейськість" - не суди і не судимим будеш.
3. ми говорим про чистоту обряду (мови) а не про чистоту віри (хоч це і взаємоповязані поняття).
4. краще не повторювати старих помилок... :P

Додано: 05 липня 2009, 00:05
ljubomyr_ps
orest писав: далеко не все в порядку. і те що так є, і ще довгий час буде не привід вважати це за нормальне і добре.


То, що Ви не вважаєте за нормальне і добре - то Ваша особиста думка.
Позиція Церкви може відрізнятись від Вашої. :D
Як то кажуть: караван іде а вовки виють :O:

Додано: 05 липня 2009, 14:05
orest
ljubomyr_ps писав:То, що Ви не вважаєте за нормальне і добре - то Ваша особиста думка.
Позиція Церкви може відрізнятись від Вашої. :D
Як то кажуть: караван іде а вовки виють :O:

ось, ось - і я про це! :P
самокритика це сила, вовчику-братику! :ROFL:

Додано: 05 липня 2009, 15:02
ljubomyr_ps
orest писав:самокритика це сила, вовчику-братику! :ROFL:


Добре.
І Вам також самокритика б непомішала братику-сіроманцю. За що і випємо хто пива а хто квасу :beer:

Додано: 05 липня 2009, 15:31
o.Mykil
Тримаємось теми, не переходячи на особистості! Що забагато, то не корисно. Порада останнім двом дописувачам!

Додано: 15 липня 2009, 19:40
kris15
orest писав:о! ти не погоджуєшся з ап. Павлом? :shock:

A де я писала, що не погоджуюсь з Святим Письмом???

Ви скажіть будь-ласка, коли в латинників відправляється вечірня, утреня? Чи хтось пробував осягнути їх красу? А як він спробує, коли вони служитися по церквах не будуть?

Я це веду до того що: "І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь".
Перше ніж оцінити шось чуже, треба прийняти і знати своє. Чим, наприклад, акафіст чи молебень до Богородиці гірший за вервицю?
То чому, скажіть мені, не відправляти його? Тим більше шо він наш рідний.


Про Служби латинників багато вам не розкажу, бо сама ходжу до укр. Церкви i молюсь за нашим обрядом, а iхнi звичai; не до кiнця розумiю. Я не замiнити пропоную одну молитву на iншу, а не судити i не повчати людей,якi молятьcя не по "традицiях". Наприклад я з одинаковим задоволенням i наповненням для душi молюсь як Акафiст так i Вервицю, в залежностi вiд обтавин i потреби. А ще в школi вчилась, наша вчителька з Християнськoi; Моралi розказувала про важливiсть молитви на Вервицi. Вiд тодi молюся таким чином ( i в прямому розумiннi ) вiдчуваю Покров, вислуханя моix просьб i Благословення Матерi Божоi!!!

Додано: 16 липня 2009, 08:45
vitalko
А ще в школi вчилась, наша вчителька з Християнськoi; Моралi розказувала про важливiсть молитви на Вервицi. Вiд тодi молюся таким чином ( i в прямому розумiннi ) вiдчуваю Покров, вислуханя моix просьб i Благословення Матерi Божоi!!!


Повторюсь ше раз. Я не проти молитви на вервиці, і взагалі будь-якої молитви як такої, приватно чи в спільноті. Якщо вона вам допомагає іти до Бога, то це дуже добре. Але мені не дуже подобається, що по деяких храмах нею підміняють акафісти, чи молебні.

Всі решта аргументи я навів вище.

Додано: 16 липня 2009, 18:11
kris15
Тобто ми з вами вiдстоюем кожен свою думку не зважаючи на те, що каже опонент. Дуже по - людськи :) . Я здаюсь! Може ви й маете рацiю - в нас полюбляють рiзнi нововведення. Дуже вже ми украiнцi любимо жити "по модньому"! ;)

Додано: 17 липня 2009, 09:09
vitalko
Тобто ми з вами вiдстоюем кожен свою думку не зважаючи на те, що каже опонент. Дуже по - людськи . Я здаюсь! Може ви й маете рацiю - в нас полюбляють рiзнi нововведення. Дуже вже ми украiнцi любимо жити "по модньому"!


То видно вже наша ментальність така, а, можливо, і вже певний комплекс меншовартості українців виробився протягом віків поневолень. Бо коли тобі століттями товчуть, що ти ніхто, то з часом навіть підсвідомо починаєш в це вірити, потім воно закладається психології людей, передається в наступні покоління і вже дуже важко повернути людям почуття власної гідності.
І якщо глянути на наш народ, то дійсно люди забувають свої традиції, звичаї, практично в усіх сферах нашого життя. І релігійна сфера тут не виняток. І складається думка що і в минулому шось подібне було, бо Шевченко для чогось таки писав: "І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь". Особливо якщо це чуже не краще ніж своє.....

Додано: 17 липня 2009, 14:21
kris15
То видно вже наша ментальність така, а, можливо, і вже певний комплекс меншовартості українців виробився протягом віків поневолень. Бо коли тобі століттями товчуть, що ти ніхто, то з часом навіть підсвідомо починаєш в це вірити, потім воно закладається психології людей, передається в наступні покоління і вже дуже важко повернути людям почуття власної гідності.
І якщо глянути на наш народ, то дійсно люди забувають свої традиції, звичаї, практично в усіх сферах нашого життя. І релігійна сфера тут не виняток. І складається думка що і в минулому шось подібне було, бо Шевченко для чогось таки писав: "І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь". Особливо якщо це чуже не краще ніж своє....


100% згідна, я так само вважаю, що дуже ми привикли бути наймитами! А варто вже б було освободитись від ярма! Ми постійно на щось нарікаєм: на владу, на малий запас ресурсів, на неврожай, не непогоду... А може вже досить шукати причин, бо як не змінимо той наш менталітет, запозичаючи і прагнучи чужого, не знаючи і не бажаючи знати своє, то нічого з того всього не буде: ні Держави, ні народі, ні звичаїв і традицій. Живучи на чужині знаю, що так як ми не поважаємо і не любимо самих себе, так не зневажає себе ні один народ. Для них їхнє то саме краще, саме правильніше, саме,саме, саме... І вони якраз і живуть за тим прислів'ям: і чужого вчаться і свого не цураються!!!

Додано: 21 липня 2009, 23:00
Трифон
kris15 писав: молюсь як Акафiст так i Вервицю, в залежностi вiд обтавин i потреби.

Перепрошую, Ви маєте на увазі Розарій чи у греко-католиків є якась власна "техніка" молитов по вервиці? :)

Додано: 21 липня 2009, 23:38
kris15
Перепрошую, Ви маєте на увазі Розарій чи у греко-католиків є якась власна "техніка" молитов по вервиці? :)


Маю на увазі молитву на Вервиці - звичайну ( 10 Богородице Діво, 1 Слава Отцю..., розважання, відповідне до кожного дня і 1 Отче Наш і т.д. ) А як воно там правильно називається не знаю. То для мене не важливо. Значення має глибина молитви і віри!!!!

Додано: 23 липня 2009, 10:59
thomas torquemada
vitalko "переберемо все шо є в них, то чим же ми будемо інші? Ви скажіть будь-ласка, коли в латинників відправляється вечірня, утреня? "

А-а !(Задумливо) тоді таки так !Головне ж бути іншим (досягнення ,ні?)Стосовно ж утрені ,вечірні у латинників - кожного ранку і вечора (у ксьондза є така чорна книжка ,з якою він носиться ,Бревіарій зветься .Не знали ?)