Про батьківську відповідальність

[прочанка]

біда гонить на заробітки... Але є сім"ї, які виїжджають разом і разом долають труднощі, є окремо їдуть і повертаються, але частіше так, що в каращому випадку відкуплюються від власний дітей грошовими подачками, а діти - неконтрольовані, ті гроші добра не приносять, а сприяють породженню пороку.

[kristik]

але частіше так, що в каращому випадку відкуплюються від власний дітей грошовими подачками, а діти - неконтрольовані, ті гроші добра не приносять, а сприяють породженню пороку.

Ото якраз і є батьківська безвідповідальність перед власними дітьми. Але хіба то тільки заробітчани так роблять - матеріально осипають дитину з надлишком, а духовно і культурно не збагачують зовсім - часу нема треба ж по-більше заробити, щоб моя дитина ні в чому не нуждалась, а вона (дитина) і потребує найбільше уваги бвтькіської і вияву любові не тільки через гаманець, а справжньої, жертовної, батьківської... тої яку вона більше ні від кого не зможе отримати.
Печально але факт - сучасні діти ситі, вдягнуті, обдаровані всім чим потрібно і ні - насправді залишаються бідними - духовно бідними.

[прочанка]

але частіше так, що в каращому випадку відкуплюються від власний дітей грошовими подачками, а діти - неконтрольовані, ті гроші добра не приносять, а сприяють породженню пороку.

Ото якраз і є батьківська безвідповідальність перед власними дітьми. Але хіба то тільки заробітчани так роблять - матеріально осипають дитину з надлишком, а духовно і культурно не збагачують зовсім - часу нема треба ж по-більше заробити, щоб моя дитина ні в чому не нуждалась, а вона (дитина) і потребує найбільше уваги бвтькіської і вияву любові не тільки через гаманець, а справжньої, жертовної, батьківської... тої яку вона більше ні від кого не зможе отримати.
Печально але факт - сучасні діти ситі, вдягнуті, обдаровані всім чим потрібно і ні - насправді залишаються бідними - духовно бідними.

Якщо батьки на перше місце ставлять добробут(хоч це теж дуже важливо), а дітей, ради яких вони цим і займаються, десь на ... надцяте місце, то так і виходить. Парадокс!
Турботи, кар"єра затягує як трясовина і найцінніше втрачається. Адже час летить так швидко,діти ростуть - годі встигнути, опустиш момент і втрачається щось дуже важливе: і для батьків, і для дітей, а якщо розділяють ще тисячі кілометрів, то про втрати навіть говорити важко. Сина однокласник теж з категорії заробітчанських дітей. Хороший хлопець, жаль, що нікому не потрібний. Не знаю, чи часто та мама з"являлася за десять років. Ті дитячі сумні очі так і залишились сумними...

[о.Олег]

Ото якраз і є батьківська безвідповідальність перед власними дітьми. Але хіба то тільки заробітчани так роблять - матеріально осипають дитину з надлишком, а духовно і культурно не збагачують зовсім - часу нема треба ж по-більше заробити, щоб моя дитина ні в чому не нуждалась, а вона (дитина) і потребує найбільше уваги бвтькіської і вияву любові не тільки через гаманець, а справжньої, жертовної, батьківської... тої яку вона більше ні від кого не зможе отримати.
Печально але факт - сучасні діти ситі, вдягнуті, обдаровані всім чим потрібно і ні - насправді залишаються бідними - духовно бідними.

Якщо батьки на перше місце ставлять добробут(хоч це теж дуже важливо), а дітей, ради яких вони цим і займаються, десь на ... надцяте місце, то так і виходить. Парадокс!
Турботи, кар"єра затягує як трясовина і найцінніше втрачається. Адже час летить так швидко,діти ростуть - годі встигнути, опустиш момент і втрачається щось дуже важливе: і для батьків, і для дітей, а якщо розділяють ще тисячі кілометрів, то про втрати навіть говорити важко. Сина однокласник теж з категорії заробітчанських дітей. Хороший хлопець, жаль, що нікому не потрібний. Не знаю, чи часто та мама з"являлася за десять років. Ті дитячі сумні очі так і залишились сумними...

нмд описуєте одну і ту саму річ... Гарно описуєте. Дуже дякую - відчув проблему набагато глибше
kristik
прочанка
З повагою, о.Олег Жаровський

[прочанка]

Одна занадто вразлива дівчина заговорила з учителем про дуже болючу для неї проблему. Вчитель порадив їй звернутися до батька-матері. Дівчина так і вчинила, та, попри її страх і душевне сум'яття, батьки злегковажили проблемою, недооцінивши її гостроту, - намагалися змінити тему розмови, казали, що дочка перебільшує, що все владнається само собою, що просто потрібен час і таке інше. Вони не бажали продовжувати розмову, вважаючи, що тільки нехтуючи справою, можна допомогти дочці.
Коли ж вона спробувала була накласти на себе руки, то дуже здивувалися й питали її:
- Чого ж не сказала нам, що маєш якісь проблеми?
А інша дівчинка написала таке: "Увечері, коли я вже у ліжку, то відвертаюся до стінки й розмовляю сама з собою, щоб мати змогу вислухати себе".

Б.Ферреро. Збірка "Звуки арфи"

[прочанка]

сумна історія із реального життя.
Зустрічались молоді люди - любилися, кохалися, планували майбутнє. Дівчина завагітніла. Хлопець одружився... з іншою. Вагітна молода жінка була на грані, ніяка дитина їй відповідно не була потрібна. Але дівчинка народилась,її виховувала бабуся й тітка. Дитина ще з утроби запрограмована на смерть... Вона - фаталістка - відчайдушна і безстрашна. Два трагічні випадки могли б бути смертальними, але над тою дитиною є ангел-хоронитель і Бог її тримає при життю. Її малюнки - в темних тонах, трагічного змісту. Після останнього випадку, після якого вона відбулася легким переляком і синцями, її спитали, чи розуміє чим можуть закінчитись "такі забави", вона спокійно відповіла - так, третього разу може не бути, я можу померти... 12 років - гарна, розумна дівчинка

[прочанка]

Тези для Всеукраїнського громадського форуму

«Важливість ролі батька в сім'ї та суспільстві»,

Київ, 18.09.2008 р.Б.

І

"Я згинаю свої коліна перед Отцем, від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі" - говорить св. апостол Павло у посланні до Ефесян (Еф 3,14-15). Підставу, щоби могти це стверджувати, має св. апостол Павло (а разом з ним - і ми) на перших сторінках Книги Буття:
На відміну від усіх інших живих істот, які Бог творить, (Бут 1, 1-25), стосовно Адама Бог діє подвійно: і творить його тілесність «з пороху земного», і вдихає йому в ніздрі віддих життя (Бут 2,7), тобто - будучи Самим Життям і Джерелом життя, передає Адамові Самого Себе. Це значить, що передаючи Самого Себе, Бог стає Адамові Батьком. Це вже виразно розуміє євангелист Лука, звучи Адама сином Божим (Лк 3,38). І будучи сотвореними на образ Божий, перші люди були сотворені також здатними передавати далі цей дар життя, отриманий від Бога, а у ньому - самих себе, як і Бог передав Самого Себе їм. Це значить - передавати своїм нащадкам Боже Самодарування, Божественне начало Життя. У світлі цих роздумів заповідь, яку ми зустрічаємо на перших сторінках Книги Буття: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1,28) є не чим іншим, як запрошенням до участі у Божественному отцівстві, якого відображенням - у спосіб, відповідний для чоловічої та жіночої статі - є людське батьківство та материнство.

(Доказом того, як глибоко - незважаючи на брак знань з фізіології - розумів св. Тома Аквінський передавання Божественного життя в акті зачаття, є його твердження зі «Суми проти язичників», що сперма батька, як «щось пінисте», передає у цій піні «подих життя» [той самий, що його Бог вдихнув у ніздрі Адама - П.Г.], який є «формуючою силою» для зачатої дитини [Summa contra gentiles, II, 89]. Не можучи інакше пояснити передавання Божественного життя в акті зачаття, св. Тома Аквінський робить буквалістське і хибне з точки зору фізіології твердження, і все ж - яким глибоко істинним є його намір, що лежить в основі цього твердження!).

Таким чином, чоловік та жінка реалізовують вповні свою чоловічість та жіночість, свою особовість - сотвореність на образ Божий - тільки тоді, коли вони передають далі отриманий від Бога дар життя, стаючи батьком та матір'ю і тим беручи участь у Божому отцівстві.

ІІ

Сьогодні у світі стає дедалі помітнішою деградація чоловіків: психічна, духовна, суспільна і також фізична. Дехто вважає такий стан справ «нормою», пропагуючи для її означення «гендерні вислови», такі, як, наприклад, «метросексуал» (не говорячи вже про «гендерні ролі», такі як трансвестит, транссексуал і т.д.), що по суті означають втрату чоловічості, але намагаються цей сумний факт замаскувати. Інші ж дійсно бачать цю деградацію, б'ють на сполох і наводять для її пояснення цілий ряд причин: втрата чоловіками «керівної і спрямовуючої ролі» в суспільстві, через те, що при сучасних суспільних відносинах й технологіях їхні чоловічі якості мисливця, воїна-завойовника і воїна-захисника, та годувальника вже більше не користуються таким попитом, як раніше: за м'ясом не потрібно полювати, його можна купити в супермаркеті; завойовувати, згідно з міжнародним правом, нікого не можна (замість воїнів це роблять економісти й бізнесмени, завойовуючи ринок праці і збуту); захищати країну проживання покликані сучасні військові технології та професійні найманці (серед яких, до речі, можуть бути і жінки); захист своєї сім'ї та житла від нападників чи грабіжників можна передоручити поліції й тілоохоронцям; емансипована жінка може отримувати достатню платню, аби прогодувати своїх дітей й не потребує для цього чоловіка; жінки-заробітчани за зароблені на трудовій еміграції кошти утримують своїх дітей і чоловіків... - цей перелік можна продовжувати. Через те, згідно з цією версією, чоловіки не бачать своєї потрібності, втрачають сенс свого чоловічого буття, вдаються до деструктивної поведінки, стають залежними від алкоголю й наркотиків...

Однак ці причини деградації чоловічості, хоча й дійсні і слушно помічені, - не єдині і не основні. (Деколи й вони самі є наслідками далеко глибшої причини, про яку зараз піде мова). Я стверджую: основною причиною деградації чоловічості в сучасному світі є масова відмова від батьківства - масове заперечення власного батьківства у контрацептивній та абортивній ментальності. Якщо чоловіки вважають себе «крутимі» та «прадвінутимі», коли їм вдалося уникнути зачаття дитини, викинувши власне насіння у смітник разом із використаним презервативом, або ж спонукавши свою партнерку їсти гормональні таблетки, то вони не лише заперечують своє батьківство і деградують як батьки - вони деградують і в усіх інших аспектах чоловічості: якщо Адам, вдихнувши Божий «подих життя», не бажає «видихнути його далі», то він задихається і вмирає.

Але найрадикальнішою деградацією чоловічості в усіх її вимірах та аспектах є пряме відкинення, знищення власного батьківства - причетність чоловіків до аборту власної дитини (примушення пратнерки до аборту, порада зробити аборт, фінансування аборту, згода на аборт, байдужість/незаперечення аборту...). Беручи до уваги, що наслідки абортів для усіх осіб, які були до них причетними - т.зв. постабортний синдром (ПАС) - набув в Україні (та і у всіх тих країнах, які легалізували аборти до чи після/внаслідок сексуальної революції 1968-72 рр.) розмаху національної епідемії, ми можемо також і зрозуміти причини деградації чоловічості як такої, яка є ознакою наших часів: небажання і невміння брати на себе відповідальність за інших, навіть за найближчих; самоусунення від виховання вцілілих дітей; нездатність укладати шлюбні стосунки на все життя; розпад вже укладених сімей внаслідок аборту (сторони, які були причетні до аборту, не можуть собі взаємно простити вбивство власної дитини); складність соціалізації (нездатність подбати про себе та сім'ю в економічному/фінансовому плані, важкість тривалого працевлаштування...); алкогольна та наркотична залежність стількох чоловіків - ось далеко не повний перелік ознак глибокої деградації чоловічості внаслідок причетності чоловіків до абортів. Зрештою, і той факт, що у світовій політиці - особливо европейській - спостерігаємо чоловіків, про чию «чоловічість» свідчить лише їхня біологічна стать, чоловіків, позбавлених «хребта», нездатних серйозно відстоювати правду і протистояти злу, нездатних по-чоловічому «гримнути кулаком по столу» й чітко висловити свою позицію та непохитно її дотримуватися, а спроможних лише винувато викручуватися й шукати спокою за всяку ціну, не гидуючи компромісами зі злом, аби у їхніх країнах й надалі процвітало сите та безтурботне споживацтво, - свідчить, як глибоко проникло у суспільства, вихідцями з та легітимними представниками яких ці політики є, почуття вини, породжене постабортним синдромом (у більшості европейських країн аборти легальні), та наскільки зруйноване у цих краях «постмодерного раю» само поняття чоловічості.

Лише прийняття власного батьківства (потенційного чи актуального) як Божого дару, як дару, у якому Бог поділився з людьми Своєю Батьківською Сутністю, може зцілити сучасних деградованих чоловіків та допомогти їм віднайти свою чоловічість. А для цього потрібно в першу чергу відмовитися від абортивної та контрацептивної ментальності та практики - все інше, включно з присутністю батькі в сім'ї та його участю у вихованні, буде набагато легше осягнути. У цьому напрямку повинні працювати Християнські Церкви (я вважаю, що в Україні та світі Християнські Церкви недостатньо «pro-life», принаймні, рішуче недостатньо працюють у цьому напрямку). Також і держава як форма організованого суспільного життя, покликанням якої є дбати про «спільне добро», повинна докластися до оздоровлення чоловіків шляхом пропагування відповідального батьківства, належного статевого виховання та приготування юнаків до подружнього стану. Але держава повинна також поставити поза законом аборти та контрацепцію як основні чинники руйнування батьківства та деградації чоловічості. Я про це неодноразово говорив у багатьох моїх доповідях та статтях.

Петро Гусак, д-р філос.,
Інститут родини і подружнього життя
Український Католицький Університет

[vuspetro]

Слава Ісусу Христу!
Цікавий сайт для наших діток http://ditky.at.ua/

[o.Mykil]

Слава Ісусу Христу!
Цікавий сайт для наших діток http://ditky.at.ua/

Цікавий, та не цілком корисний з погляду християнський основ: мультики про вампірів (можуть навіяти страх), матеріали про "еволюцію" (мавпа-людина) тощо...

[прочанка]

не могла зрозуміти, чому молодь, особливо дівчата підліткового віку так захоплюються сагою"Сутінки". Справді... вампіри, перевертні... Але як можна про щось судити, коли не знаєш про що говориш. А переглянула фільми... Зрозуміла..., чому молоді дівчата вибрали собі такого кумира... А все просто. Вампір виявився порядним, сильним, надійним і навіть старомодним. Він віддає перевагу чистим почуттям, він благородний і вміє боротися з власними проблемами, але не за чужий рахунок.
Цей "неправильний" вампір виявився на всі 100 кращим ніж його "правильні" однокласники, яким в голові п"янки-гулянки і вільні сексуальні відносини...

Ось таке бракує нашій молоді, бо вільна мораль Заходу вже пустила коріння у наш благодатний чорнозем.

[о.Олег]

батьки старшають, хворіють... Робляться як діти... І вже їхні діти мають бавитися з ними, як колись батьки...
дуже торкнуло і дало наснаги на день http://www.youtube.com/watch?v=MijRS7myeBY
це грецькою з англійським перекладом
не знаю, чи варта перекладати (якщо потрібно - напишу або Ви напишіть)
З повагою
о.Олег

[kristik]

батьки старшають, хворіють... Робляться як діти... І вже їхні діти мають бавитися з ними, як колись батьки...
дуже торкнуло і дало наснаги на день http://www.youtube.com/watch?v=MijRS7myeBY
це грецькою з англійським перекладом
не знаю, чи варта перекладати (якщо потрібно - напишу або Ви напишіть)
З повагою
о.Олег

повчальне відео!!!!!
Мені здається, що діти, які вже виросли так само відносяться до своїх батьків, як і вони відносились до дітей коли ті були малими

[Олюнька]

Діана Луманс: Як би я заново виховувала дитину

Я б використовувала палець на те, щоб ним малювати, а не забороняти.
Менше б виправляла, а більше б спілкувалась.
Замість того, щоб постійно дивитися на годинник, я б дивилася на дитину.
Може я б менше знала, зате могла б більше показати свою любов.
Ми б більше мандрували, пускали б повітряні змії.
Я б перестала грати в серйозну дорослу і почала б серйозно бавитися,
Пробігла б багато полів і оглянула тисячі зір.
Я б більше пригортала дитину, замість того, щоб її шарпати,
Я б менше опиралася, а більше б підтримувала сама.
Будувала б почуття власної самооцінки,
а вже потім пильнувала б хати.
Я менше вчила б про любов до влади,
а більше – про владу любові.

(З книги «Революція у навчанні»)

[галичанка]

батьки старшають, хворіють... Робляться як діти... І вже їхні діти мають бавитися з ними, як колись батьки...
дуже торкнуло і дало наснаги на день http://www.youtube.com/watch?v=MijRS7myeBY
це грецькою з англійським перекладом
не знаю, чи варта перекладати (якщо потрібно - напишу або Ви напишіть)
З повагою
о.Олег

Слава Ісусу Христу!
Отче,дуже хочу почути той переклад.
Дякую.

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу!
Отче,дуже хочу почути той переклад.
Дякую.

я з пам'яті, якщо можна (може хтось детальніше зробить)
тато декілька разів питається: "що це", а син: "горобець; я вже казав - горобець; тату - для чого ти це робиш: я ж тобі сказав го!- ро!-бець!!"
тато встає і приносить свяй щоденник: "вголос читай!", каже синові і той читає:
"одного разу я з моїм молодшим сином сидів в парку на лавці і біля нас на кущ сіла пташка. Син 21 раз підряд запитався: "що це?" і я йому 21 раз відповів (пауза, син перегортає сторінку)
- горобець. Відповідав спокійно, без нервування, щоразу пригортаючи сина до себе і цілуючи..."

[о.Олег]

нда...
http://martinis09.livejournal.com/196622.html
так виглядає, що батьківство в батьків забирають
а в дітей - дитинство і... майбутню... людськість?

[євдоким]

Ото якраз і є батьківська безвідповідальність перед власними дітьми. Але хіба то тільки заробітчани так роблять - матеріально осипають дитину з надлишком, а духовно і культурно не збагачують зовсім - часу нема треба ж по-більше заробити, щоб моя дитина ні в чому не нуждалась, а вона (дитина) і потребує найбільше уваги батьківської і вияву любові не тільки через гаманець, а справжньої, жертовної, батьківської... тої яку вона більше ні від кого не зможе отримати.
Печально, але факт - сучасні діти ситі, вдягнуті, обдаровані всім чим потрібно і ні - насправді залишаються бідними - духовно бідними.

Яскравим прикладом цього історія Оксани Макар із Миколаєва. Можливо, якби у її родині були свідомі того, що триває Великий Піст, то можна було б уникнути цієї трагедії.
А з іншої сторони владі вигідно керувати бідним народом, бо слухняніший!? Хоча трапляються винятки.

[євдоким]

Але хіба то тільки заробітчани так роблять - матеріально осипають дитину з надлишком, а духовно і культурно не збагачують зовсім - часу нема треба ж по-більше заробити, щоб моя дитина ні в чому не нуждалась, а вона (дитина) і потребує найбільше уваги бвтькіської і вияву любові не тільки через гаманець, а справжньої, жертовної, батьківської... тої яку вона більше ні від кого не зможе отримати.
Печально але факт - сучасні діти ситі, вдягнуті, обдаровані всім чим потрібно і ні - насправді залишаються бідними - духовно бідними.

"Коли втрачаєш одразу все; коли потрапляєш у справжнє пекло; коли доля дає тобі шанс, а потім його забирає - чи зможеш залишитися людиною й жити попри шалений біль?
Це із анонсу фільму "Мати й мачуха", який вчора показували "плюси". Шкода що немає ще в архіві. Але фільм, як на мене вартувало б показувати час від часу:
-- старшокласникам;
-- в часі передшлюбної катехизації;
-- для тих, котрі в процесі розлучення.
Близько за 20 хв до його закінчення я заплакав. Чогось подібного давно не було в "галубому аґаньку".

[євдоким]

Віднайшов для зацікавлених посилання для перегляду, виявляється - це мінісеріал: http://kinofilms.tv/film/mat-i-machexa- ... ial/48515/

[Nina]

Коли побачила тему, зразу й подумала про заробітчан та їхніх дітей. Можливо це просто тому, що за родом своєї професійно-наукової діяльності ними цікавлюсь, чи тому, що знайомих багато виїхало. Не можна сказати, що всі заробітки — це негатив для сім'ї і дітей. Є випадки, коли цілі сім'ї виїжджають, і це добре для сім'ї, чи є обставини, коли заробити дуже треба, а тут не виходить (на лікування, наприклад) і тут судити важко людей. Проте, все в житті відносно, і те, наскільки є необхідними ці зароблені гроші, тобто питання вигоди-шкоди. Найчастіше люди їдуть, бо дітей треба вчити, потім женити, потім хати купувати, потім внукам допомагати, потім внуків вчити, женити, хати купувати і так далі (міф про повернення — колись зароблю і повернусь, колись..., коли, ніхто не каже), тобто причина є завжди, особливо, якщо сім'ї як такої вже нема, то це ще й причина не їхати додому. А відповідальніше (і перед дітьми, і перед суспільством) би було навчити дітей як не користуватися батьками і в потрібний час самим почати заробляти замість того, щоб паразитувати. Та й обдаровування грошима ні до чого доброго не приводить — соціальне сирітсво.

Якось була я в церкві і після Служби отець, як часто буває оголошував збірку пожертвувань. Зазвичай збирають на лікування, чи для дітей-сиріт, чи на монастир, на семінарію, словом, це логічно, але тоді оголосили збірку, у тому числі, для оплати літнього відпочинку (екскурсії, чи табори) для дітей заробітчан. І тут я спочатку впала в повний ступор: батьки ж їхні для того й поїхали від них, щоб парафіяни мали ненше фінансового клопоту, а тут нонсенс виходить якийсь, але згодом я відійшла і зрозуміла суть. Наше суспільство вже боїться того, хто виросте із дітей заробітчан, якщо ними ніхто не буде займатись, бо батьки, як правило, просто дають їм гроші і ніхто не питає на що, просто так, аби поставити галочку у графі виконання батьківських обов'язків. Мій чоловік належить до старшого покоління дітй заробітчан, коли він став сиротою при живій мамі, ще ніхто в Україні (ні, науковці, ні публіцисти, ні громадськість) не задавався питанням соціального сирітства, та й терміну такого не було. Так, він вже не був маленькою дитиною, він не попав у групу "неблагополучних", дякувати Богові (і дідові з бабою), але навіть у свої вже далеко за 30 у нього залишається комплекс покинутої дитини, що супроводжується образою за все і на цілий світ і відбивається це й на його стосунках з власними дітьми. Він і сам би того не розумів, якби я за нього не взялась професійно і не знайшла причини. Я тихо сподіваюсь, що мій пост прочитає яка-небудь мати, чи батько, що зібрались на заробітки, аби заробити на навчання дітям і вчасно схаменеться, бо оті заробітки на собі відчуває не одне покоління нащадків. Чому? Тому, що природно, коли діти їдуть від батьків, хоч і дуже сумно, але все ж природно, коли батьки йдуть від дітей по Божій волі, але не природно, коли батьки кидають дітей, особливо якщо діти знають, що таке сім'я і раптом її позбуваються.

Відносно кількості дітей і рівня їх збезпечення, то це також відносно. Залежить яку планку забезпечення ставити. Знаю людей, які можуть забезпечити і 10 дітей і грошима і увагою, а не хочуть народжувати другу дитину, бо "пристойне навчання, елітну квартиру, дачу і машину ми можемо купити лише одній дитині, значить на другу не заробили", знаю також, людей, які мають багатодітні сім'ї і вважають, що дітям досить (у матеріальному плані) мати, що їсти, де спати, в що вдягнутись. Я ж вважаю, і мій досвід дитини підтверджує це, що для дитини основне мати нормальну сім'ю (ну, і базове матеріальне забезпечення), бо більшість комплексів і психологічних проблем дорослих лежить у сімейних відносинах у їхньому дитинсиві. Коли діти виростають, грошей, як батьки не дадуть, то самі зароблять в дорослому віці, а от стосунки будувати вже пізно. І ще два слова до автора цієї теми, якщо вона по двох роках ще нею цікавиться: Ви пишите, що Ваші батьки виростили 3 дітей, але виглядає так, що вони забезпечили 3, а виростили тільки Вас, а Ви двох інших — виростити і забезпечити, це різні речі.

[Just_me]

слова до автора цієї теми, якщо вона по двох роках ще нею цікавиться

Автор цієї теми цікавиться не тільки цією темою, а мусить наглядати і за всіма іншими (це жарт до слова, не сприймайте буквально)
Не можу сказати, що мої батьки народили трьох, а виростили тільки мене. Вони і всіх інших теж виростили, ну але то складно пояснити. Так, я займалася молодшими, була відповідальна за їх уроки, чи вони нагодовані, чи не займаються дурницями. З цього приводу жартую, що двох дітей я вже виховала - життєвий план виконано достроково Я знаю що таке вирішувати "дитячі" проблеми, водити і забирати їх із садочка, вислуховувати в школі за їх поведінку (це рідкість, але все ж ) знаю як розподіляти кошти в родині, можу виконати будь-які кулінарні забаганки дітисьок, вмію їх забавляти, сварити, надихати, домовлятися з репетиторами, знаю, як це влаштувати дитину в університет, радіти їх успіхам і сумувати через їх невдачі, допомагати їм у пошуках роботи, лиш ще не знаю, як то організувати діткам весілля і бавити внуків . Але моїм батькам належить незрівнянно більший вклад - вони (а не я) привили молодшим моральні принципи. І найголовніше - усім трьом нам привили віру в Бога, без цього, повірте, було б все дуже печально, дуже. Ну що поробиш, таке було життя - обидвоє батьків поверталися додому в 9-10 годині вечора, мало бути вже і зварено, і прибрано, і хліб спечений, і уроки зроблені. Я знаю, що батьки нас любили і люблять досі, просто тоді вони були молоді і втомлені життям. У них не було іншого виходу, як працювати і я ніколи не звинувачувала їх за це. Я якраз останнім часом розповідала друзям, які золоті у мене батьки - справжній приклад для наслідування. Мені ще до їх витримки, покори, сили духу тягнутися і тягнутися. Тепер я розумію, що то саме моє завдання знайти до них шлях, а не їм до мене. Я стараюся їх не засмучувати, не навантажувати своїми турботами. Хотілося б дати їм те, що вони втратили, будучи молодими - шанс не просто існувати, а жити, радіти, кудись іти, з кимось спілкуватися, щось бачити. Сподіваюся, із Божої Ласки мені, молодій, але життям не втомленій, це вдасться.

[о.Олег]