АНЕКДОТИ

[о.Олег]

В паспортному столі:
- Хочу паспортні дані змінити...
- Ну і як Вас звати?
- ...Василь ГІВНО
- а... ну... зрозуміло. І як Ви хотіли б називатися?
- Віктор!

[прочанка]

[о.Олег]

:lol:

анекдот політичний, каюсь
я взагалі тому Противсіх ще на виборах радив взяти прізвище Дякуємозанезасміченіузбіччя - на бігбордах би зекономив

[прочанка]

теж - варіант...

Як у тому анекдоті...
ідуть два кума, дивляться - Іван рибу ловить.
Радяться.
- спитаємо, чи добре ловить, якщо скаже добре, то потішимо - у доброго рибака завжди ловить. Якщо скаже - зле, то скажемо - тут у нікого не ловить, навіть у такого як ти рибака.
Підходять
- Слава Йсу! як риба? Ловиться?
- Та пішли ви...
- О! Тоже варіант!

[о.Олег]

подібне до...
два крокодили побачили на березі мавпу.
- підпливемо - запитаємо, чи заміжня: заміжня, то скажемо "цікаво, хто таку мавпу взяв"; незаміжня, то скажемо "та хто ж таку мавпу візьме".
Підпливають:
- Мавпо: ти заміжня?
- Ага... вийдеш тут заміж, коли навколо лише крокодили...

[о.Олег]

Підліток щойно здав на права і батько йому поставив умови, після виконання яких буде давати йому машину:
- вчитися хочби на 4 (без трійок щоб);
- читати Біблію;
- підстригтися.
Десь місяць пройшов і син підтягнув навчання, читає Біблію...
- Але ж ти так і не підстригся?!
- Знаєш, татку, я тут читав Біблію і звернув увагу, що Самсон не стригся, Іван Хреститель мав довге волосся, Мойсей... і навіть досить ймовірно,тату, що і Ісус мав довге волосся!
- Так - каже батько - а ти звернув увагу, що всі вони ходили пішки?

[Володимир ІФ]

Приводить мама свого синочка записувати в перший клас.Вчителька запитує:
- Ти лічити вже вмієш?
- Звичайно,- відповідає малий.
- Ну то яка цифра йде після шести?
- Сім,-впевнено відповідає той.
- Молодець,а хто тебе лічити навчив?
-Тато,з гордістю каже хлопець.
- Ну а після девяти яка цифра?
- Десять!
-Молодець,і татові своєму перекажи мою подяку.
- А після десяти яка цифра?
- Валет,дама,король.......

[ShMariam]

Християнський гумор

[ShMariam]

На уроці історії вчителька питає:
-Діти, хто брав Рейхстаг?
Діти мовчать.
- Петрику, скажи нам, хто брав Рейхстаг???
Петрик: - Я не брав.
-Я не кажу що ти брав, я питаю, хто брав?
-Маріє Іванівно, я ж кажу, що я не брав.
-Добре, сідай, завтра хай тато до школи прийде.
Наступний день, з батьком:
- так і так, питаю: хто брав Рейхстаг, а він каже, що не брав...
- Петрику, ти брав Рейхстаг?
- Ні, тату, я не брав.
- Ну от бачите, Маріє Іванівно, він не брав. а якщо навіть і взяв, то побавиться дитина і віддасть
Уителька попрощалася з батьком, іде до директора:
- так і так, розказує...
Директор: - та я ж завжди казав, що то така сім"я, що коли щось візьме, то вже не віддасть!
Учителька в сльози, вийшла з кабінету, плаче, підходить завгосп:
- Що сі стало?
- так і так, розказує... а директор мені отаке відповідає..
Завгосп почухав потилицю і каже:
- слухай, ти запитай директора, якщо то не дороге, то я спишу

[прочанка]

аналогічне є про Бастилію...

Тепер анекдот із практики однієї молодої вчительки.
В класі був хлопчик, трошки проблемний. Його особливо й не рухали, сидить та й сидить, аби дисципліну не порушував. На урок має прийти інспектор, вчителька попросила дітей гарно підготуватись і чемно поводитись.
Далі.... картина маслом...
Урок. Інспектор. Все ніби йде по плану і тут... Місьо тягне руку... Наполегливо так тягне. Не звернути увагу - неможливо. Вчительку мучать сумніви - невже щось вивчив з переляку? Іґногувати більше не можна, бо інспектор вже виразно на неї поглядає...
- Кажи, Місю...
той поважно встає і, гундосячи в ніс й картинно розводячи руки, починає розповідати про сусіда по парті:
- А во! Іван говорить і говорить. Я йому - тихо! Інспектор сидить. А Іван говорить і говорить. Я йому - не шуми, комісія на уроці. А Іван говорить і говорить.Я йому - та інспектор! А він каже - я маю твого інспектора в с...
Та бідна вчителька збіліла-зчервоніла і таким самим голосом сказала:
- сідай.
Бідолашна вже готувалась до догани і звільнення, але інспектор попався з гумором, і вона відбулась тільки переляком. Той Місьо так дійняв бідного Івана, що він вже не знав, що мав казати.
Отакий от початок кар"єри

[Злий Іван]

Прислали на пилораму нову пилу. Треба випробувати. Взяли патичок...
-- Вж-жих, -- сказала пила.
-- У-у, -- сказали робочі.
Взяли більшого патика...
-- Вж-ж-ж-жих, -- сказала пила.
-- У-у-у-у, -- сказали робочі.
Взяли ще більшого патика...
-- Вж-ж-ж-ж-ж-жих, -- сказала пила.
-- У-у-у-у-у-у-у, -- сказали робочі.
Взяли великого патика...
-- Вж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-жжих, -- сказала пила.
-- У-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у, -- сказали робочі.
Взяли здоровезного патика...
-- Вж-ж-хрр!, -- сказала пила.
-- А-а!!!, -- сказали робочі.

[andrivovk]

Пане, Ви чому свою сторінку на домен “ru” поставили?
- А що?
- Так то ж “Раша” – москалі!
- І треба ж мені такий сором ! А я думав, що “ru” – то Рідна Україна!

[andrivovk]

Чим більше в людини знань, тим корисніші поради вона дає, а чим менше - тим частіше.

[о.Олег]

На уроці природознавства:
- А що Ти знаєш про лелек, Світланко?
- Ніцього, бо про лелек - то всьо неправда!

[Злий Іван]

Сидить молодий чоловік в банку, кредит оформляє.
-- І ви дасте мені кредит без будь-яких довідок, поручителів і навіть паспорта???
-- Так.
-- А якщо я злиняю і не віддам?
-- Вам буде соромно, коли предстанете перед Всевишнім!
-- А-а-а-а, коли то ше буде!...
-- От коли 5-го числа не повернете, то 6-го і предстанете!...

[Олюнька]

Топ-30 найсмішніших оголошень України за версією ТСН

[vitalko]

Топ-30 найсмішніших оголошень України за версією ТСН

Сумно.....

[kristik]

Топ-30 найсмішніших оголошень України за версією ТСН

Сумно.....

Та ні смішно

[vitalko]

:D Та ні смішно

Та ні, сумно від того, що люди продають свою гідність за матеріальні речі, часом навіть не дуже цінні....

[прочанка]

- У вас підвищений тиск, - каже лікар пацієнтові-рибалці.
- Це остання риболовля ...
- Риболовля, навпаки, заспокоює ...
- Згоден з вами, лікарю. Але я ловлю рибу в забороненому місці.


- Ти чув? В країні збираються будувати платні автодороги. Вони будут в два рази дешевші безкоштовних.
- Це як?!
- На платних дорогах не буде ДАІ.

Якщо ви робите дурощі на кожному кроці, стійте на місці.

- А тебе дружина не лає, коли ти дома на барабанах граєш?
- Може і лає ... не знаю, не чути!



Що відбувається усередині консервної банки в ніч, коли закінчується термін придатності?
- Переоцінка цінностей!
- Невже призначення на другий термін?

[andrivovk]

Шнобелівська премія http://ru.wikipedia.org/wiki...

Смішною є не тільки назва премії, але й відкриття лауреатів.Почитайте...А також медаль

130682.jpg (32.68 Кіб) Переглянуто 14016 разів

[о.Олег]

почув цікаву розповідь про о.Вініамина, в якого благочестивий послушник монастиря брав благословення. Будучи схвильованим, він ніяк не міг вимовити ім'я отця, тому вийшло "благослови, отче Вені...Віні...Віні..."
отець усміхнувся і:
- Благословляю, Пятачок, благословляю...

[romanm]

почув цікаву розповідь про о.

В одному російському місті, до католицького священика перед Літургією підійшла пара в якої , на жаль, помер хтось з рідні. А так, як росіяни в більшості своїй забобонні, то питання, з яким вони підійшли до отця, було дуже важливе. Отож, щоби часом покійник не образився і не ходив ночами по хаті і щоби його душа була спокійна, вони хотіли почути від священника, чи обов язково мається вдягати на покійника ... труси.

Бідного отця трясло від сміху цілу Службу.

(не анекдот, а гірка правда життя)

[о.Олег]

... вдягати на покійника ...

ще одна гірка правда:
люди часто не вміють поводитися на кладовищі, тому священик написав і роздав всім парафіянам ІНСТРУКЦІЮ, яка все доступною мовою і пояснювала. Називалася інструкція: "Як поводитися на цвинтарі". Десь незадовго після цього помер хтось з парафіян. Священик прийшов правити Парастас і побачив покійного, в руках якого стирчала кимось вставлена інструкція "Як поводитись на цвинтарі"

[о.Олег]

Розповіли ще одну історію з цим пов`язану:
Сестра-монахиня поверталася до монастиря через кладовище пізно увечері і до неї пристали якісь хулігани:
- а що, сестро, не боїтеся отак... сама, вночі, по кладовищу...
- та коли жива була - боялась
(шу-у-усть - щезли хулігани )

[о.Олег]

прислали мені
http://biletskyi.blogspot.com/
оспівали в Кварталі випадок з вінком (може я просто давно не бачив, щоб з властьпредержащих кепкували?)
і в Комеді гарно було зранку познайомитись з "маааскоским" язиком

[о.Олег]

посилання не подаю - там якісь нехороші реклами вискакують, а розповідь зацікавила - і сміюсь, і плачу...

ИДЕАЛЬНЫЕ ОВОЩИ.
Уважаемые скептики и просто те читатели, которые мне не поверят, я обращаюсь к Вам. Не знаю как в условиях Интернета мне доказать вам правдивость своих слов, но я клянусь, что всё, что написано ниже в моей статье чистая правда. Все диалоги воспроизведены с абсолютной точностью и с максимально возможной передачей чувств и эмоций. Я сам до сих пор не верил что такое бывает… Сам в шоке!

У меня на работе есть личный помощник. Это девочка Настя. В отличие от меня, Настя москвичка. Ей двадцать два года. Она учится на последнем курсе юридического института. Следующим летом ей писать диплом и сдавать «госы». Без пяти минут дипломированный специалист.

Надо сказать, что работает Настя хорошо и меня почти не подводит. Ну так… Если только мелочи какие-нибудь.

Кроме всего прочего, Настёна является обладательницей прекрасной внешности. Рост: 167-168. Вес: примерно 62-64 кг. Волосы русые, шикарные – коса до пояса. Огромные зелёные глаза. Пухлые губки, милая улыбка. Ножки длинные и стройные. Высокая крупная и, наверняка, упругая грудь. (Не трогал если честно) Плоский животик. Осиная талия. Ну, короче, девочка «ах!». Я сам себе завидую.

Поехали мы вчера с Настей к нашим партнёрам. Я у них ни разу не был, а Настя заезжала пару раз и вызвалась меня проводить. Добирались на метро. И вот, когда мы поднимались на эскалаторе наверх к выходу с Таганской кольцевой, Настя задаёт мне свой первый вопрос:

- Ой… И нафига метро так глубоко строят? Неудобно же и тяжело! Алексей Николаевич, зачем же так глубоко закапываться?
- Ну, видишь ли, Настя, - отвечаю я - у московского метро изначально было двойное назначение. Его планировалось использовать и как городской транспорт и как бомбоубежище.

Настюша недоверчиво ухмыльнулась.

- Бомбоубежище? Глупость какая! Нас что, кто-то собирается бомбить?
- Я тебе больше скажу, Москву уже бомбили…
- Кто?!

Тут, честно говоря, я немного опешил. Мне ещё подумалось: «Прикалывается!» Но в Настиных зелёных глазах-озёрах плескалась вся гамма чувств. Недоумение, негодование, недоверие…. Вот только иронии и сарказма там точно не было. Её мимика, как бы говорила: «Дядя, ты гонишь!»

- Ну как… Гм…хм… - замялся я на секунду – немцы бомбили Москву… Во время войны. Прилетали их самолёты и сбрасывали бомбы…
- Зачем!?

А, действительно. Зачем? «Сеня, быстренько объясни товарищу, зачем Володька сбрил усы!» Я чувствовал себя как отчим, который на третьем десятке рассказал своей дочери, что взял её из детдома… «Па-а-па! Я что, не род-на-а-а-я-я!!!»

А между тем Настя продолжала:

-Они нас что, уничтожить хотели?!
-Ну, как бы, да… - хе-хе, а что ещё скажешь?
- Вот сволочи!!!
-Да …. Ужжж!

Мир для Настёны неумолимо переворачивался сегодня своей другой, загадочной стороной. Надо отдать ей должное. Воспринимала она это стойко и даже делала попытки быстрее сорвать с этой неизведанной стороны завесу тайны.

- И что… все люди прятались от бомбёжек в метро?
- Ну, не все… Но многие. Кто-то тут ночевал, а кто-то постоянно находился…
- И в метро бомбы не попадали?
- Нет…
- А зачем они бомбы тогда бросали?
- Не понял….
- Ну, в смысле, вместо того, чтобы бесполезно бросать бомбы, спустились бы в метро и всех перестреляли…

Описать свой шок я всё равно не смогу. Даже пытаться не буду.

- Настя, ну они же немцы! У них наших карточек на метро не было. А там, наверху, турникеты, бабушки дежурные и менты… Их сюда не пропустили просто!
- А-а-а-а… Ну да, понятно – Настя серьёзно и рассудительно покачала своей гривой.

Нет, она что, поверила?! А кто тебя просил шутить в таких серьёзных вопросах?! Надо исправлять ситуацию! И, быстро!

- Настя, я пошутил! На самом деле немцев остановили наши на подступах к Москве и не позволили им войти в город.

Настя просветлела лицом.

- Молодцы наши, да?
- Ага – говорю – реально красавчеги!!!
- А как же тут, в метро, люди жили?
- Ну не очень, конечно, хорошо… Деревянные нары сколачивали и спали на них. Нары даже на рельсах стояли…
- Не поняла… - вскинулась Настя – а как же поезда тогда ходили?
- Ну, бомбёжки были, в основном, ночью и люди спали на рельсах, а днём нары можно было убрать и снова пустить поезда…
- Кошмар! Они что ж это, совсем с ума сошли, ночью бомбить – негодовала Настёна – это же громко! Как спать то?!!
- Ну, это же немцы, Настя, у нас же с ними разница во времени…
- Тогда понятно…

Мы уже давно шли поверху. Обошли театр «На Таганке», который для Насти был «вон тем красным домом» и спускались по Земляному валу в сторону Яузы. А я всё не мог поверить, что этот разговор происходит наяву. Какой ужас! Настя… В этой прекрасной головке нет ВООБЩЕ НИЧЕГО!!! Такого не может быть!

- Мы пришли! – Настя оборвала мои тягостные мысли.
- Ну, Слава Богу!

На обратном пути до метро, я старался не затрагивать в разговоре никаких серьёзных тем. Но, тем ни менее, опять нарвался…

- В следующий отпуск хочу в Прибалтику съездить – мечтала Настя.
- А куда именно?
- Ну, куда-нибудь к морю…
- Так в Литву, Эстонию или Латвию? – уточняю я вопрос.
-???

Похоже, придётся объяснять суть вопроса детальнее.

-Ну, считается, что в Прибалтику входит три страны: Эстония, Литва, Латвия. В какую из них ты хотела поехать?
- Класс! А я думала это одна страна – Прибалтика!

Вот так вот. Одна страна. Страна «Лимония», Страна - «Прибалтика», «Страна Озз»… Какая, нафиг, разница!

- Я туда, где море есть – продолжила мысль Настя.
- Во всех трёх есть…
- Вот блин! Вот как теперь выбирать?
- Ну, не знаю…
- А вы были в Прибалтике?
- Был… В Эстонии.
- Ну и как? Визу хлопотно оформлять?
- Я был там ещё при Советском союзе… тогда мы были одной страной.

Рядом со мной повисла недоумённая пауза. Настя даже остановилась и отстала от меня. Догоняя, она почти прокричала:

-Как это «одной страной»?!
- Вся Прибалтика входила в СССР! Настя, неужели ты этого не знала?!
- Обалдеть! – только и смогла промолвить Настёна

Я же тем временем продолжал бомбить её чистый разум фактами:

- Щас ты вообще офигеешь! Белоруссия, Украина, Молдавия тоже входили в СССР. А ещё Киргизия и Таджикистан, Казахстан и Узбекистан. А ещё Азербайджан, Армения и Грузия!
- Грузия!? Это эти козлы, с которыми война была?!
- Они самые…

Мне уже стало интересно. А есть ли дно в этой глубине незнания? Есть ли предел на этих белых полях, которые сплошь покрывали мозги моей помощницы? Раньше я думал, что те, кто говорят о том, что молодёжь тупеет на глазах, здорово сгущают краски. Да моя Настя, это, наверное, идеальный овощ, взращенный по методике Фурсенко. Опытный образец. Прототип человека нового поколения. Да такое даже Задорнову в страшном сне присниться не могло…

- Ну, ты же знаешь, что был СССР, который потом развалился? Ты же в нём ещё родилась!
- Да, знаю… Был какой-то СССР…. Потом развалился. Ну, я же не знала, что от него столько земли отвалилось…

Не знаю, много ли ещё шокирующей информации получила бы Настя в этот день, но, к счастью, мы добрели до метро, где и расстались. Настя поехала в налоговую, а я в офис. Я ехал в метро и смотрел на людей вокруг. Множество молодых лиц. Все они младше меня всего-то лет на десять – двенадцать. Неужели они все такие же, как Настя?! Нулевое поколение. Идеальные овощи…

[andrivovk]

Віршики від Бориса Барського

Вот зыбучая трясина
Засосала и меня-
Я напился, как скотина,
Я напился, как свинья.
Я проснулся и размяк,
Загудели перепонки,
Я узнал, что одходняк-
Это то же, что и ломки,
В голове моей гудит,
Пульс чихнул и замер мертво,
Я томлюсь, хрипит в груди,
И подушки пальцев терпнут.
Я трясусь, я весь дрожу,
Вкус исчез от перегара,
В зеркале я нахожу
Песью морду сенбернара.
Перестало сердце биться,
Вот и челюсти свело:
Вниз всегда легко скатиться,
А подняться тяжело.
Все болит, мне не легко,
Я смотрю, а взгляд коровы,
Люди! Пейте молоко-
Будете всегда здоровы!

і

Что-то в Вас не совпадает,
Вы красивы и неглупы.
Двух вещей Вам не хватает...
Костяной ноги и ступы!

ще один

Люблю под свежестью дождя
Гулять налево и направо,
И прямо я люблю гулять,
Но дождь идет непостоянно,
И я от этого грущу.

і ще такий

Вот весь город
На ладошке,
По спине ползут
Мурашки,
На душе скребутся
Кошки -
Так не долго
До кондрашки.
Вот перед глазами
Рожки,
Презабавные мордашки,
Больше кошек,
Но не кошки,
И вреднее
Барабашки...
Видишь, с кисточками
Ушки,
И жуют ещё жевачку,
Думал, хрюшки,
Но не хрюшки -
Это "Белая горячка"...

[Олюнька]

Прийшов додому п'яний чоловік. Жінка відчиняючи йому двері:
- Ти молока купив?
- Ніяку молокаку я не пив !!!

[Злий Іван]

Чому цифру 7 часто пишуть з горизонтальною рискою?
Давня історія. Ще коли Мойсей спустився з гори Синай і проголосив 10 заповідей, люди кричали: ВИЧЕРКНИ СЬОМУ!!!