Чи існує справжня дружба?

[neoxgeforce]

В теорії багато чого існує, а на практиці ?

[kristik]

Справжня дружба грунтується це любові. Ми тут говоримо про справжню дружбу.

Істина!!!!

[о.Олег]

В теорії багато чого існує, а на практиці ?

на практиці я (Олег Жаровський) - люблю, я друг. Справжній.

[Злий Іван]

Дружба грунтується на вигоді.

neoxgeforce Скажу, як класик: Борис, ты не прав!
Перепрошую, що на "ти", але це цитата, прошу не судити строго...
Те, що грунтується на вигоді, називається бізнес. Дружба і близько біля цього не лежить.
Є навіть така приказка: хочеш втратити друга -- позич йому гроші.

[Just_me]

Розумієте, про "справжність" дружби (як і любові, прихильності чи ще там чогось) можна судити аж тоді, коли життя пройшло. Бо критерій тої "справжності" - постійнійсть і безкінечність (настільки це можливо, в межах людського життя). А сказати - "Він - справжній друг" нмсд трохи неправильно.

[Злий Іван]

Можна сказати просто: він -- друг!
Хіба справжня дружба/любов вимагає доведення?
Коли він не справжній друг, то просто приятель?

[Olya]

Інколи бувають моменти в житті, що починаються сильні випробування і негаразди. Ми можем надіятися на друга, подзвонити йому - він в перший період підтримає, але в нього також є особисте життя і згодом він забуде про тебе - перестане брати слухавку, щоб не чути і не перейматися, бо має свої клопоти. Ти зрозумієш, що перегнув палицю і через свою емоційність засильно понадіявся на друга, а він ж просто людина. Тебе починає боліти душа, здається, що все намарне, що в тебе нікого немає і що залишився сам в якісь своєрідній пустці і безвиході, що нікому немає до тебе діла, а телефон... просто замовкає і ти вже сам відсторонюєшся і ні з ким не хочеш розмовляти. І в цій пустці, тиші, при якій здається час зупиняється - ти відчуєш Його - справжнього Друга, який так віддавно вже кличе тебе :"Прийди до мене, Я ж коло тебе, довірся Мені!"
Як добре, коли ми здатні почути єдиного Друга, який з любові до нас не відвернеться і завжди буде поруч - потрібно тільки захотіти прийняти Його запрошення дружби та любови.

[o.Mykil]

Секрети справжньої дружби http://www.bw-school.com.ua/ukr/publish/104

[євдоким]

справжня дружба є, але не вічна, як і все на нашій грішній землі.
Як співав Висоцький, треба йти з людиною в гори, щоб в екстримальних умовах зрозуміти хто є хто...
Не всі, на жаль, витримують випробування владою й грошима, тоді й потреба в друзях змінюється...
Але суть дружби в нас самих, в нашому розумінні... Ми маємо бути вірними, а якщо товариш вже вас не потребує, відпустіть його з миром...

Нещодавно зробив щось подібне до того, що рекомендується в останньому реченні. Бо усвідомив, що людина час від часу намагається використати (а, може, і підставити), й тоді знову на тривалий час не хоче знати мене. Водночас інколи молюсь, аби Господь перемінив його серце. Опісля ж він мені "віддячує", хоча швидше за все, що це керує тоді його діями, бо не хоче так легко відпустити !?

[andrey s.]

справжня дружба є, але не вічна, як і все на нашій грішній землі.
Як співав Висоцький, треба йти з людиною в гори, щоб в екстримальних умовах зрозуміти хто є хто...
Не всі, на жаль, витримують випробування владою й грошима, тоді й потреба в друзях змінюється...
Але суть дружби в нас самих, в нашому розумінні... Ми маємо бути вірними, а якщо товариш вже вас не потребує, відпустіть його з миром...

Нещодавно зробив щось подібне до того,що рекомендується в останньому реченні. Бо усвідомив, що людина час від часу намагається використати (а,може, і підставити), а тоді знову на тривалий час не хоче знати мене. Водночас інколи молюсь, аби Господь перемінив його серце. Опісля ж він мені "віддячує", хоча швидше за все, що це керує тоді його діями, бо не хоче так легко відпустити !?

У Вас погано вдалось то зробити(як в останньому речені), якщо написали про це, так.
Ви навряд чи відпустили по своїй волі, як про це писала Прочанка, тай бачу це різні випадки.

Ви також не хочите так легко відпускати, чи ні??? .
Дружба, часами, це доволі прикра штука , але парадокс у тому, що потребуєм перш за все її ми, що про це балакаєм.
Але вірю, що всетаки справжня дружба вічна...якщо навіть прервана у цьому грішному світі, то буде мати продовження у Вічності.
Бути другом, то ого-го..., хоч з іншої сторони, так просто.

[Володимир85]

Чи направду вона є?В чому вона полягає?Зідзвонюватись кожен день,підтримувати один одного у всьому,відкривати очі на недоліки і прогріхи?Чи це щось інше?Вище ...

Так!

Часто людина думає, чому немає справжніх друзів, але не задумується, чи я достойний мати друга...
Тобто треба самому стати другом, а для цього слід навчитися служити людям, не думаючи, чи служитимуть нам взамін.
Бо справжні друзі — служать, вони високих моральних, духовних цінностей і щоб дружити з ними — нам слід бути такими ж, як вони.
І коли людина стає сильною в служінні, то в житті такі люди зустрінуться обов’язково

Найвища дружба між людьми — коли йдуть вони однією духовною дорогою до Бога. А щоб мати таких друзів потрібно бути достойним такого високого роду відносин.
А найвища дружба з усіх можливих – дружба людини з Господом, Який є найкращим Другом, що ніколи не підведе і не покине у важку хвилину.
Напевно, такої дружби удостоюється така людина, що ніколи в Господа нічого не просить, а лише служить в чистоті душевній, безкорисною люблячи, віддаючи себе Йому, віддаючи свої бажання, сили для задоволення Найкращого Друга, забуваючи про себе, що важко...

Так мені уявляється дружба...
Не судіть строго.
З повагою.

[luksander]

Якщо не хочете втрачати друзів – не вимагайте від них неможливого…

[о.Олег]

Якщо не хочете втрачати друзів – не вимагайте від них неможливого…

вимагайте неможливого від себе

[Володимир85]

Перш ніж стати другом, треба чітко усвідомлювати, що *мені ніхто нічого не винен*. Хто по-справжньоиу буде в такому настрої – стане щасливим і у дружбі, і у сім’ї і на роботі.

[luksander]

Якщо не хочете втрачати друзів – не вимагайте від них неможливого…

вимагайте неможливого від себе

не вимагати неможливого від друзів?..

[Олюнька]

дякувати Богу, є така дружба, що не кажіть
про вимогливість?! думаю що тут те слово недоречне, радше очікування коли є вимоги, то перестаєш бути другом

[andrivovk]

Інколи буває так, що коли ми зробили знайомому чи навіть другові добро, а він нам нахамив, погано пожартував, сильно образив.Нам треба бути завжди до цього готовими .Наприклад, коли ми дали комусь милостиню, то жебрак на нас накричав чи обізвав.Так часто робить диявол, щоб ми не отримали заслуг наших добрих вчинків.І тоді ми починаємо на нього злитися (на жебрака) і тратимо наші добрі вчинки.Тут треба бути обережним, і спокійно до цього віднестись і тоді матимемо два добрих вчинки (дав милостиню і, що важливіше, стерпів образу).Інакше втратимо і одне і друге. І тому, на мою думку, коли робиш добро треба зразу бути готовими, що нам віддадуть злом. Бо легше боротися зі спокусою, коли готовий до неї.Вона не буде несподіванкою.

[andrivovk]

Кілька уривків з книжки "Хліб мій щоденний" Антоній Й.Паун, Т.І. "Добра книжка"

ГЛАВА 91
Даремне покладання на людську поміч

ХРИСТОС:

1.Моя дитино, не покладайся надто на людську дружбу і людські засоби. Людина і річ можуть подати лише обмежену допо­могу у твоїх щоденних потребах. Якщо надто залежиш від них, ти приречений на гірке розчарування. Поклади свою основну надію на Мене понад усіх людей і речі, що задовільняють твої потреби щодня.
2.Люди, які підтримують тебе сьогодні, можуть бути проти тебе завтра. Ті, які подобаються тобі сьогодні, можуть не подо­батись пізніше. Речі, що задовільняють нині, можуть незадовільняти в майбутньому. Тож не будь настільки нерозумним, щоб надто покладатися на мінливі створіння.
3.Лише Я знаю і хочу того, що справді найкраще для тебе в усі часи. Лише Я незмінний і всезадовільняючий. Передусім покладайся на Мене і Мою святу Волю. Від усього решта ти можеш залежати тільки тоді, коли Я на це дозволяю.
4.Надто мало людей мають таку довіру, якої Я вимагаю. Багатьом бракує довір'я, яке бажаю бачити в них. Якщо цілковито віддаси щоденне життя в Мої руки, Я робитиму те, що для тебе є найкращим.
5.Небесне досконале життя - єдине тривале добро для тебе. Живи на землі згідно з Моїм законом, і Я не покину тебе у твоїх справді важливих потребах.

ГЛАВА 92
Наклепники і людські погляди

ХРИСТОС:

1.Моя дитино, не переймайся надто тим, хто любить тебе, а хто - ні. Для чого мар­нувати час, турбуючись про те, хто з тобою, а хто проти тебе? Краще роби все можливе, щоб подобатись Мені, і Я буду на твоєму боці. Я підтримуватиму тебе завжди за умови, що ти ненавидітимеш гріх і уникатимеш його у своєму щоденному житті. Коли Я з тобою, хіба мас значення, хто проти тебе?
2.Ніколи не турбуйся, коли інші говорять речі, що ображають. Якби ти частіше думав про свої гріхи, ти б міг навіть погодитись із деякими їхніми зауваженнями.
3.Часто розмовляй зі Мною, і люди вражатимуть тебе менше, ніж зараз. Чим більше удосконалюватимешся в молитві, тим менше матимеш спокус говорити проти інших. Коли навчишся єднатись зі Мною через молитву і розважання, тоді те, що вони говорять чи роблять проти тебе, здаватиметься дріб'язковим,
4.Я знаю, який ти насправді. Те, що лю­ди говорять про тебе, не змінить те, яким ти є і те, що Я думаю про тебе.
5.Лише роби все якнайкраще заради Мене і не хвилюйся тим, що хтось може думати чи говорити про тебе. Не бійся осуду оточуючих. Живи для Мене, намагаючись задовільнити Мене у своєму щоденному житті. Тоді ти зазнаєш Мого миру.

ГЛАВА 93
Людська дружба

ХРИСТОС:

1.Моя дитино, скільки друзів підтри­мують тебе, коли ти цього потребуєш ? Як тільки необхідна жертва, багато цих так званих друзів, відразу зайняті іншими справами.
2.Незалежно від того, наскільки доро­гою для тебе може бути якась людина, ти, однак, живеш своїм щоденним життям переважно сам. Опівночі чи в моменти втоми, чи коли інші захоплені власними інтересами, ти одразу усвідомлюєш, що ти самотній, непомітний чи забутий усіма.
3.Не переоцінюй земну дружбу. Швид­ше чи пізніше ти повинен залишити своїх друзів, або вони -тебе. Якщо надто залежа­тимеш від людського товариства, тобі доведеться пізніше перенести болюче від­далення.
4.Людська дружба потребує Мого благословення. Намагайся допомогти своїм друзям наблизитись до Мене власним доб­рим прикладом. Гаряче очікуй очищення і продовження своєї земної дружби в Небі. З Моїм благословенням земна дружба може бути тривалою, вона принесе новий вид радості тобі та твоїм друзям у Небі.

ГЛАВА 94
Дружба Божих Святих

ХРИСТОС:

1.Моя дитино, якщо хочеш найщирішої дружби, то знайдеш її в Моїх Святих. Моя Церква проголосила їх Святими, бо вони були героїчно вірними Мені протягом свого земного життя. Вони - Мої улюблені, бо зробили Мене своїм Улюбленим. Вони обрали любити Мене більше, ніж власне життя. Вони служили Мені з усією своєю безкорисливістю і великодушністю. Вони дали Мені найкраще служіння, на яке лиш були здатні, і не відмовляли Мені ні в чому. Коли Я посилав їм працю, труднощі, невдачі, розчарування, хвороби, вони прий­мали усе з Моєї руки з повною готовністю.
2.Навіть після того, як Святі полишили цей світ, вони зацікавлені в тому, щоб Мене прославляли люди. їхнім найбільшим бажанням є, щоб ти якогось дня приєднався до них у досконалому житті та радості Неба. Ти шануєш Мене, коли шукаєш Моїх друзів. Ти також чинитимеш мудро, якщо проситимеш їх разом з Тобою благати Моєї допомоги. Те, чого ти не можеш випросити сам, зможеш отримати, коли Святі клопотатимуться за тебе. Вони набагато більше варті Моєї прихильності, ніж їхні егоїс­тичні побратими.
3.Шукай Моїх Святих не лише заради допомоги, яку вони можуть осягнути для тебе, а також тому, що вони найбільші герої всього людства. Чим більша мета, для якої живе людина, тим більша людина. Святі жили для Моєї слави, щоб хвалити Мою доброту і наслідувати Мою правду. їхня мета була найвища, найблагородніша і в будь-якому разі - найменш егоїстична.

[прочанка]

читаю зараз про Андрія Ворона, який прожив 104 роки. Мудрі дає поради, корисні, бо мають життєвий досвід. От і він каже – нема друзів і нема ворогів. А я резюмую. Якщо тобі допоможуть - будь вдячним. Але очікувати від колось чогось, бо він тобі зобов"язаний – означає тільки завдавати собі зайвого клопоту. Сподіваєшся, а тебе підвели - образи, сварки і... хвороби. А так, якщо друзі є, їх просити не треба, самі прийдуть, а якщо лицеміри, то й не треба таких... НЕ сотвори кумира. Навіть від найрідніших не варто багато вимагати. В цьому світі ніхто нікому не належить, бо всі ми належимо Богові і Він - єдиний вірний товариш.

[andrey s.]

Інколи буває так, що коли ми зробили знайомому чи навіть другові добро, а він нам нахамив, погано пожартував, сильно образив.Нам треба бути завжди до цього готовими .Наприклад, коли ми дали комусь милостиню, то жебрак на нас накричав чи обізвав.Так часто робить диявол, щоб ми не отримали заслуг наших добрих вчинків.І тоді ми починаємо на нього злитися (на жебрака) і тратимо наші добрі вчинки.Тут треба бути обережним, і спокійно до цього віднестись і тоді матимемо два добрих вчинки (дав милостиню і, що важливіше, стерпів образу).Інакше втратимо і одне і друге. І тому, на мою думку, коли робиш добро треба зразу бути готовими, що нам віддадуть злом. Бо легше боротися зі спокусою, коли готовий до неї.Вона не буде несподіванкою.

, хід думки я зрозумів, і помічав таке за собою...Так, можна втратити якісь заслуги(то образно, про заслуги), якщо якись наш вчинок(вчинок який Любий Господу) викличе негатив в душі, а особливо коли той викликаний негатив не побореться і вийде з нас, тобто через уста свої оскверним себе. Я це називаю: Піддався спокусі, і звісно без пакосника( ) тут не обійшлось.( і не треба того "пакосника шукати десь далеко, він набагато блище, ніж нам здається)
Але, але особисто я вбачаю проблему не у цьому, тут все простіше.
Треба спитати себе, а чому ми власне ображаємся????? (і байдуже, чи якась людина мала на меті мене образити, чи Не мала, наприклад має пакосний характер , і то вже керує тою людиною)
Особливо, я вважаю, що образа має більше шансів на існування в мені, коли я маю якісь сподівання. Як тут згадано; чи нагорода в Житті Вічному, чи вже тут(чи подяка тої людини, чи хвальба інших людей за цей вчинок, чи ще купа всяких варіантів).
Ми люди, тут ніц не вдієш, і можимо ображатись чи навіть відповідати на образи. І якраз у цьому і є сенс, в цьому вбачаю працю над собою.
Якраз тут і діє така мудрість: Завдання кожної людини на землі, зробити Добро зі Зла, бо більше нізчого робити(тут в контексті; добро чи зло в середині нас)

І тому, на мою думку, коли робиш добро треба зразу бути готовими, що нам віддадуть злом. Бо легше боротися зі спокусою, коли готовий до неї.Вона не буде несподіванкою

Мені це дуже знайоме, але скажу, що таке бачення робить нас слабкими, це такий собі "рецепт" , захистна реакція, наше намагання позбавити себе душевного болю,(якщо простіше, Нервів) який спричиняє розчарування в чомусь(комусь) або намір того когось, образити нас, зробити боляче.

Це приречене на поразку, на замкнутість, і навіть не знаю чи в такому варіанті ми спроможні бачити Божий початок у комусь....
На мові психологів, це негативне мислення, або позитивне мислиння.(сприйняття світу)

Особисто я думаю про інший шлях, суто в контексті заторкнутого п.Андрійом.
Можу повчитись у деяких святих.....Які з цього приводу взагалі не "парились ", приймали свою слабкість, а від так і слабкості інших, і просто були не учасниками тих слабкостей(подій), а так якби сторонніми глядачами.
Чітко усвідомлювали, що і чому роблять, і це було на якомусь підсвідомому рівні. Тобто про якісь нагороди за вчинки чи прагнення навіть не думали, просто робили що мусять, а якщо точніше, те чого Душа Прагнула, і це було всім, зокрема давало сил Жити, в цьому вбачали сенс, так відчували Бога.
Все і всі зусилля, це щоб бути поруч з Господом, а решта байдуже. (уявіть..Питання: А якби Бог тобі сказав піти в пекло??? Відповідь приблизно така: Пішов би, тільки би там Господь був поруч зі мною. . Уявляєте яке сприйняття реальності при такому відношені!!!)
В такому випадку нема місця банальним образам чи думкам про нагороду за святість. Бо ітак ніхто не може уявити, навіть приблизно, що уготував Господь, тим хто слідує за Ним.
Розумієте, я міркую , що не треба готуватись до поганого, щоб бути готвим, і всяке таке..(так закриєм двері перед добрим...з того перепугу )
У Господа є "рецепт" , щоб зло не торкалось нас, і при цьому щоб Добро нас укріплювало, щоб саме Добро нас живило....(тоді нема місця образам, злобі, зверхньості, і всякому такому, бо явно бачиш як воно робить нас слабкішим у Ньому. Тобто от те все, не те щоб зникне, а просто не буде мати влади над нами, а потім можливо і зникне..вся суть, щоб встояти у Цьому)
Якщо давати милостиню, робити добро не жебраку, а Божому творінню, такій самій людині як ти(а й навіть у чомусь більшому за тебе), то навряд чи він буде в змозі обазити тебе, навіть попри явне таке бажання, він буде просто не у змозі зробити це .
Вся справа у нас, а тому, мене більше цікавить добре, ніж зле.
Дякую.(понаписував , сам не зрозумів що )

[andrivovk]

Якщо давати милостиню, робити добро не жебраку, а Божому творінню, такій самій людині як ти...

Насправді треба робити добро для Бога, на Його славу, а вже потім для створіння.

[andrey s.]

Якщо давати милостиню, робити добро не жебраку, а Божому творінню, такій самій людині як ти...

Насправді треба робити добро для Бога, на Його славу, а вже потім для створіння.

Так. (я саме про це. В кожній Людині присутній Бог, якщо навіть людина ще той гівнюк , всерівно, Боже там Є)