andrivovk писав:Інколи буває так, що коли ми зробили знайомому чи навіть другові добро, а він нам нахамив, погано пожартував, сильно образив.Нам треба бути завжди до цього готовими .Наприклад, коли ми дали комусь милостиню, то жебрак на нас накричав чи обізвав.Так часто робить диявол, щоб ми не отримали заслуг наших добрих вчинків.І тоді ми починаємо на нього злитися (на жебрака) і тратимо наші добрі вчинки.Тут треба бути обережним, і спокійно до цього віднестись і тоді матимемо два добрих вчинки (дав милостиню і, що важливіше, стерпів образу).Інакше втратимо і одне і друге.
І тому, на мою думку, коли робиш добро треба зразу бути готовими, що нам віддадуть злом. Бо легше боротися зі спокусою, коли готовий до неї.Вона не буде несподіванкою.
, хід думки я зрозумів, і помічав таке за собою...Так, можна втратити якісь заслуги(то образно, про заслуги), якщо якись наш вчинок(вчинок який Любий Господу) викличе негатив в душі, а особливо коли той викликаний негатив не побореться і вийде з нас, тобто через уста свої оскверним себе. Я це називаю: Піддався спокусі, і звісно без пакосника(
) тут не обійшлось.( і не треба того "пакосника шукати десь далеко, він набагато блище, ніж нам здається)
Але, але особисто я вбачаю проблему не у цьому, тут все простіше.
Треба спитати себе, а чому ми власне ображаємся????? (і байдуже, чи якась людина мала на меті мене образити, чи Не мала, наприклад має пакосний характер
, і то вже керує тою людиною)
Особливо, я вважаю, що образа має більше шансів на існування в мені, коли я маю якісь сподівання. Як тут згадано; чи нагорода в Житті Вічному, чи вже тут(чи подяка тої людини, чи хвальба інших людей за цей вчинок, чи ще купа всяких варіантів).
Ми люди, тут ніц не вдієш, і можимо ображатись чи навіть відповідати на образи. І якраз у цьому і є сенс, в цьому вбачаю працю над собою.
Якраз тут і діє така мудрість:
Завдання кожної людини на землі, зробити Добро зі Зла, бо більше нізчого робити(тут в контексті; добро чи зло в середині нас)
І тому, на мою думку, коли робиш добро треба зразу бути готовими, що нам віддадуть злом. Бо легше боротися зі спокусою, коли готовий до неї.Вона не буде несподіванкою
Мені це дуже знайоме, але скажу, що таке бачення робить нас слабкими, це такий собі "рецепт" , захистна реакція, наше намагання позбавити себе душевного болю,(якщо простіше, Нервів) який спричиняє розчарування в чомусь(комусь) або намір того когось, образити нас, зробити боляче.
Це приречене на поразку, на замкнутість, і навіть не знаю чи в такому варіанті ми спроможні бачити Божий початок у комусь....
На мові психологів, це негативне мислення, або позитивне мислиння.(сприйняття світу)
Особисто я думаю про інший шлях, суто в контексті заторкнутого п.Андрійом.
Можу повчитись у деяких святих.....Які з цього приводу взагалі не "парились
", приймали свою слабкість, а від так і слабкості інших, і просто були не учасниками тих слабкостей(подій), а так якби сторонніми глядачами.
Чітко усвідомлювали, що і чому роблять, і це було на якомусь підсвідомому рівні. Тобто про якісь нагороди за вчинки чи прагнення навіть не думали, просто робили що мусять, а якщо точніше, те чого Душа Прагнула, і це було всім, зокрема давало сил Жити, в цьому вбачали сенс, так відчували Бога.
Все і всі зусилля, це щоб бути поруч з Господом, а решта байдуже. (уявіть..Питання: А якби Бог тобі сказав піти в пекло??? Відповідь приблизно така: Пішов би, тільки би там Господь був поруч зі мною.
. Уявляєте яке сприйняття реальності при такому відношені!!!)
В такому випадку нема місця банальним образам чи думкам про нагороду за святість. Бо ітак ніхто не може уявити, навіть приблизно, що уготував Господь, тим хто слідує за Ним.
Розумієте, я міркую
, що не треба готуватись до поганого, щоб бути готвим, і всяке таке..(так закриєм двері перед добрим...з того перепугу
)
У Господа є "рецепт" , щоб зло не торкалось нас, і при цьому щоб Добро нас укріплювало, щоб саме Добро нас живило....(тоді нема місця образам, злобі, зверхньості, і всякому такому, бо явно бачиш як воно робить нас слабкішим у Ньому. Тобто от те все, не те щоб зникне, а просто не буде мати влади над нами, а потім можливо і зникне..вся суть, щоб встояти у Цьому)
Якщо давати милостиню, робити добро не жебраку, а Божому творінню, такій самій людині як ти(а й навіть у чомусь більшому за тебе), то навряд чи він буде в змозі обазити тебе, навіть попри явне таке бажання, він буде просто не у змозі зробити це
.
Вся справа у нас, а тому, мене більше цікавить добре, ніж зле.
Дякую.(понаписував , сам не зрозумів що
)