Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

В нас на форумі так багато сперечають (я звичайно не маю нічого проти адже кожен висловлює свою думку). А так мало говоримо про любов. Давайте в цій темі писати про те що ми любимо.

Я люблю Бога - бо Він найдобріший,
Я люблю життя - бо воно прекрасне,
Я люблю людей - бо вони такі різні,
Я люблю природу - бо від неї багато чого можна навчитись,
Я люблю своє житло - бо там затишно,
Я люблю свою сімю - тому що вона для мене найкраща,
Я люблю казати комусь гарне слово, тому що люблю дивитися, як від них в людей починають світитися очі....

Я люблю, тому що люблю!!!!

P.S Також я дуже люблю цей форум (приходжу на роботу і коли ніхто не бачить зразу сюди заходжу , правда я відвідую ще один форум який також дуже люблю).

А я люблю Франківськ після Львова і т. д.

A ja ljublju miu "rau tuxuu" - moju Ykrainy.

Я люблю свого чоловіка, я люблю свою дитину, люблю батька, маму, брата, сестру, люблю своє місто, свою вулицю, свою церкву, люблю квіти, люблю дощ, люблю гарну погоду і люблю негоду... Можна перераховувати до безкінечності. Не можу сказати "люблю Бога". Я намагаюсь, але це важко, бо своїми вчинками часто показую протилежне.

mmm82 писав:А я люблю Франківськ після Львова і т. д.

А люблю Львів після Франківська

Наталка писав:

mmm82 писав:А я люблю Франківськ після Львова і т. д.

А люблю Львів після Франківська

І всю свою батьківщину, мабуть, бо дим батьківщини солодкий, як каже нам одне латинське прислів*ячко.

А ще, за св. Писанням, маємо любити тих, що нас не люблять. Оце так подвиг!

Наталка писав:Я люблю ... Можна перераховувати до безкінечності. Не можу сказати "люблю Бога". Я намагаюсь, але це важко, бо своїми вчинками часто показую протилежне.

Так, яка гірка правда...

Але тим не засмучуюсь бо...Я прагну любити, я вчуся любові до Бога у відзеркалені, в душах братів (церкви, України, батьків, дітей... усіх без винятку людей).

В цьому є насолода, мета життя - у Любові
Все в Бозі і для Бога.

А я люблю себе.. Бо без цього неможлово любити все інше..

Я люблю Україну, свою родину, друзів, а ще всіх людей, що люблять державу у якій живуть і намагаються робити для неї добро, тому думаю що люблю усіх вас

Я намагаюсь любити всіх але напевне не дуже старанно , але я намагаюсь , і незупиняючись у рамках країн та націй адже всі ми люди у всіх у нас є душа

А чи я знаю як це - любити..... І хто з нас взагалі вміє любити?

teresa писав:А чи я знаю як це - любити..... І хто з нас взагалі вміє любити?

Любити сам від себе ніхто не вміє. Любов - дар божий. Щоб навчитися любити треба про цей дар просити, і робити все від себе можливе щоб любити самому, а решту віддати в руки Богу. Тільки він будучи сам любов"ю може наповнити нас нею.

Недавно прочитала гарні слова про любов і що буде, коли людина робить щось без неї. Ділюся з вами.

Відповідальність без любові робить людину безцеремонною.
Справедливість без любові робить людину жорстокою.
Правда без любові робить людину критиканом.
Виховання без любові робить людину дволичною.
Розум без любові робить людину хитрою.
Привітність без любові робить людину лицемірною.
Компетентність без любові робить людину непоступливим.
Влада без любові робить людину тираном.
Віра без любові робить людину фанатиком.
Честь без любові робить людину високомірною.
Багатство без любові робить людину жадібною.

Тож не забуваймо все робити з любов"ю... і все у нас буде добре.

Ой-йой-йой... Прочитала попередній допис. Дуже гарний і натхненний, але коли подумати глибше, то ясно, що більшість людей безцеремонна, жорстока, дволична, критикани, хитра, лицемірна, непоступлива і т. Я теж... Бо більшості бракує любові до людей.

Just_me писав: Бо більшості бракує любові до людей.

Саме так. Всі біди, як в родинах, в суспільстві у владі є через те, що існує брак любові. Любов - це основна складова християнства, на якій дуже часто наголошував Ісус та Його апостоли, а також святі... Та навіть якщо подумати, то всі гріхи, проступки та злочини від браку любові. Всі війни, конфлікти - від браку любові. Діти сироти, забуті старенькі - від браку любові. Так що нам потрібно розвивати в собі любов, просити у Господа ласку, щоб допоміг нам навчитися любити..бо саме тоді ми зможем називати себе правдивими християнами.

А дійсно чи вміємо ми любити?
Є люди яким це почуття незнайоме.
Інколи любити путають із привичкою,може я і помиляюся.

Тут очевидно перш ніж відповісти на Ваше питання слід уточнити, кого Ви маєте на увазі "вміти любити", чи що? Життя? Людей? Друзів? Рідних? Близьку людину? Бога?

Вміти любити взагалі все що створив Бог і цінувати.
А я люблю морозиво особливо в такий спекотний день.

Ну, знаєте, тут та сама різниця, що й між "я щасливий" та "я задоволений". Любов любові не рівня. Ви ж не любите Бога, маму, дружину і морозиво так само?

Just_me писав:Ну, знаєте, тут та сама різниця, що й між "я щасливий" та "я задоволений". Любов любові не рівня. Ви ж не любите Бога, маму, дружину і морозиво так само?

В таку спеку морозиво любиться більше

А взагалі, краще про це не думати, не будувати пропорцій більше-менше-сильніше-вірніше...просто любити

Олюнька писав:В таку спеку морозиво любиться більше

5 балів

donatanvova писав:А дійсно чи вміємо ми любити? ...

можу назвати людиною, що вміє любити, лише святого. От лише святі, зазвичай, заперечать нам, що це їхнє вміння - це Дар Божий. Дар любові. Тут скоріше я грішний ставив би питання, чи хочу/прагну/намагаюся любити.

Любов треба ростити з малку,
вчитися любити як любить Господь
ділитися частинкою любові із ближнім
бо багато потребуючих її прагне.

я б хотіла мати хоч крихту тої любові, якою горіло серце святих... янавіть збуджуючи любов до Бога й ближніх з найсокровенніших часточок серця, відчуваю себе недосконалоююю. Чи вміємо ми, тут на землі любить справжньо? Ні! Це дар Божий і на грішній землі дається не кожному.
А тепер кілька цитат від отця Піо, мого доброго заступника і молитвенника "Любов є царицею чеснот. Як перлини з єднані ниткою,так чесноти порв язані з любов ю. Якщо нитка уривається, то перлини розсипаються. так само зникають чесноти,3 якщо слабне любов.
Любов є мірою,згідно якої Господь буде всіх нас судити.
Треба завжди бути розсудливим і мати любов. Розсудливість має очі, а любов-ноги. Любов хотіла б бігти до Бога, але її поривання до Нього сліпі, тому вона не раз могла б спіткнутись, якби її не вела розсудливістью Коли розсудливість бачить, що любов може втратити контроль над собою, то позичає їй очі."

прочанка писав:Це дар Божий і на грішній землі дається не кожному.

А тільки тим хто просить

ми навіть і просити не вміємо ... Маючи надію, що воно добре, потім виходить, що даремно того хотіли й прагли. Любов - не завжди радість і щастя,квіти і рожеві повітряні замки, в більшості - випробування,труд, терпеливість і навіть - мука, коли вже любити -не сила, а кинути -не можеш..., бо включається ряд чинників, серед яких християнські застанови -на першому місці.

прочанка писав:ми навіть і просити не вміємо ... Маючи надію, що воно добре, потім виходить, що даремно того хотіли й прагли. Любов - не завжди радість і щастя,квіти і рожеві повітряні замки, в більшості - випробування,труд, терпеливість і навіть - мука, коли вже любити -не сила, а кинути -не можеш..., бо включається ряд чинників, серед яких християнські застанови -на першому місці.

Хоч інколи любов - труд і терпіння, і навіть мука (що до речі дуже вдало підмічено п.Прочанкою ) але вона вартує того. Справжня любов - це праця над собою , щоб виробляти терпеливість, лагідність, чуйність , доброту не тільки до тієї людини, що поруч і яку любиш само по-собі, а й до інших, які можуть бути несправедливі до тебе, чи ображають або й негідно поводитися.... Це спершу важко, але згодом, коли просиш в молитві до Бога про таку любов ,і коли сам стараєшся покращувати себе у цьому значені, то любити можна навчитися і коли вона буде переповняти ціле серце і будеш просто хотіти хоч посміхнутися комусь поруч чи розважити... Тоді можна замітити, як добре робиться в душі, коли насуплена людина згодом починає посміхатись біля тебе і тобі так приємно навіть від тіїє посмішки віддачі. Все повертається в житті бумерангом - даруйте любов іншим і вона згодом повернеться і до вас чи то від людей чи від Бога...

Тоді можна замітити, як добре робиться в душі, коли насуплена людина згодом починає посміхатись біля тебе і тобі так приємно навіть від тіїє посмішки віддачі. Все повертається в житті бумерангом - даруйте любов іншим і вона згодом повернеться і до вас чи то від людей чи від Бога...

Кто любит, тот любим, кто светел, тот и свят... - як співає Грєбєнщіков .

Чи можна навчитися любити? Не думаю. Бог - любов, і любов - дар Божий. Самі від себе ми любові (справжньої) не можемо мати, тільки Бог може нам подарувати її.