andrivovk писав:Надійдуть часи, коли люди аж занедужають, побачивши непіддатливого загальній недузі, повстануть проти нього, кажучи : ти більше за всіх уражений недугою, бо не є такий, як ми(Св.Антоній Великий)
Це одвічна мудрість, яка керується на самому понятті суспільство.
Якщо слідувати цій логіці, то власне здоровя можливе поза рамками суспільства. Але суть в тому, що в цій мудрості не йдеться про втікання від суспільства.
Тому мені, якій знає цю мудрість, ніяким чином не хочиться називати когось хворим, тобто навіть думати про чиюсь хворобу в сенсі порівняння з "здоровими", або, що саме небеспечне, зі "здоровим" мною.
То все дуже відносно, але справді суспільство від мене вимагає, щоб я когось назвав хворим, а себе здоровим членом "клубу здорових".(або як в тексті мудрості
, прилежним до тих, які менш за всіх вражені недугою.І якраз ця "менш враженість" виражається у пошуку більш вражених. Тут діє мудрість; якщо хочиш піднятись, то потрібно когось опустити 
)Це як войнушки,: Ти за кого будеш ???
І тому, по цій причині, я не буду членом спільноти, яка себе рахує, каже про це в слух, роблячи акценти на "Практикуючий Християнин", на тій "Живій Вірі", і на решті подібних речей.
А з тими, хто просто Християнин, які мають просто Віру спокійніше. З просто людьми, які навіть про то не думають, які грішать, яких суспільство рахує хворими. І якраз тому, що суспільство їх зробило хворими.
Якщо коротше
, то буду старатись бути З Богом, а решта це наслідки цього намагання, тобто Він мене оприділить де і з ким мені бути.Но в той день, коли я скажу в слух, що належу до особливого сорту Християн( в якісному розумінні, тобто до сорту кращих серед Християн)...в ту ніч прийдуть по мою душу, і хто зна, чи вдасться її відстояти.
Бог може все, і напевне захистить мене...Але спокушати Його я не хочу.
Ніхто не мав відчуття в середині, що він вчинив не правельно, злякався, піддався, чи ще якось, в момент, коли піддався на чиєсь прагнення, яке, на наше розуміння було не Любе Господу.
От приклад для розуміння: Якась людина вчинила погано, ну справді погано. Решта його засуджує за це, навіть застосовує силу.
На фоні цього всього, решта тебе ставить в умову, в якій тобі потрібно зробити вибір, тобто прийняти їх думку і наслідки, які з цього випливають.
І вроді вони праві, і вроді то все так...А чому є відчуття в середині, що чинеш не зовсім правильно...
Все просто, бо прийняв не Божу сторону, а просто людей. (звісно у випадку коли піддався думці решти і це мало наслідки для винуватця)
А коли би вчинив вірно, тобто згідно науки Божої, то тебе би справді рахували хворим.(от і Доктор Хаус каже, що прагнення добра, це лицимірство. Ну то образ. Але люди справді добро(Любов) рахують за слабкість і потологію)
От таке то
Дякую.
Так навіть і тоді будуть критикувати.Повірте. 
)
)
