Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

В цьому житті нічого не робиться просто так.
нещодавно я потрапила в лікарню, спочатку я нарікала - ну за що мені ця біль і ці страждання. Але лежачи на лікарняному ліжку я витягла збірник девятниць і почала молитися девятницю до св. Духа.
Знаєте, тепер я дуже вдячна Богові, що потрапила в лікарню, я переосмислила життєві цінності, в мене появилася (я думаю завдяки девятниці) якась любов до людей, що мені чогось всіх шкода.Навіть тих шкода, що нехотячи щось погане говорять чи роблять. Я хочу щоб це відчуття ніколи мене не полишало.
Я думаю, що це дуже добре, що я захворіла і знаю, що все що не робиться - робиться на краще.

Пані Ольго, бажаю вам міцного здров'я ! Направду молитва приватна це єдине, що є ліком для душі і тіла. Без молитви життя складається з балачок ! (авт.)

Направду молитва приватна це єдине, що є ліком для душі і тіла. Без молитви життя складається з балачок ! (авт.)

Ну і ще сповідь і Євхаристія

oremus писав:Пані Ольго, бажаю вам міцного здров'я ! )

Долучаюсь

Дуже вдячна за відзиви і побажання.

Цією темою я найперше хотіла сказати, що деколи те, що нам здається карою Божою обертається нам на благо. Зі всього як з доброго так і з того, що здається нам поганим можна зробити певні висновки і пізнання.

Нехай вас всіх Господь оберігає !

дуже добре, що ви так сприйняли свою ситуацію - з вірою і надією. Читала якось про ракових хворих, про мужність їхню й глибоку віру. Жінка розповідала, що вона щаслива, бо Бог дав їй ще час закінчити всі земні справи й гідно підготуватися у кращий світ, свої терпіння вона сприймала, як Божу ласку.
По собі знаю, хвороба часто заставляє переоцінювати вартісність нашого буття на землі...

В неділю я їздила на Прощу в с.Страдч Львівської області. Мій чоловік відразу після мене також попав в лікарню і я вирішила посвятити Хресну Дорогу за здоровя чоловіка і донечки. На Службій Божі, я просила Господа, щоб мене щось боліло під час Хресної Дороги і знаєте, мене так страшно боліла голова, що я ледве бачила на очі. Але після Хресної Дороги стало краще, а коли я приїхала додому, то мене мало того, що перестала боліти голова, але й ВЗАГАЛІ перестали турбувати болі в спині, які перед тим мене турбували.
Чоловік ліг в лікарню з проблемами тиску, а коли я приїхала і поміряла тиск він в нього був у нормі і сьогодні зранку також, чого ми ніяк не могли добитися лікуючись ліками. Ну скажіть, хіба це не чудо?
Я дуже вдячна Господу за можливість поїздки на Прощу. І я всім буде розповідати, що нам Господь вчинив.

Невдала тема.Або невдало задані питання.Якщо малося на увазі національність,то так треба було і вказати.В наш час походження не настільки важливо як риси характеру,вихованість,переконання,вподобання.Та й для чого це опитування? Щоб ще більше розділити людей на москалів і не москалів? Ми всі громадяни однієї країни незалежно від походження.
========================================
Self Certificated Mortgage
missourihomeowner.com

krish писав:Невдала тема.Або невдало задані питання.Якщо малося на увазі національність,то так треба було і вказати.В наш час походження не настільки важливо як риси характеру,вихованість,переконання,вподобання.Та й для чого це опитування? Щоб ще більше розділити людей на москалів і не москалів? Ми всі громадяни однієї країни незалежно від походження.
========================================
[/url]

А чому тема невдала? І причому тут поділ на москалів і ні. Ви напевно щось наплутали. Тема про те, що треба дякувати Господу про все, що з нами відбувається.

Дорога Олю, ваше свідчення - це як вкотрий раз Бог мені промовляє - "не бійся!" Бо зараз ми з чоловіком переживаємо не хворобу, але зраду його близького друга і партнера по спільній справі. Ще все можна відкрутити назад, але справді повинно відбутися чудо з переміною його серця, або ще щось, що є у владі не людській. Я стараюся переживати цю ситуацію ніби вже " з майбутнього", коли це все закінчиться і я скажу "Бог знав, що для нас найкраще". Але це так важко - не боятися, а повністю довіритися Богу; це мені нагадує відчуття під час уроків плавання - все стає так легко, коли перестаєш боятися води і віддаєшся водному простору... але як тільки подумаєш, що під ногами немає грунту, нутром оволодіває розпач. Є вислів "п"яному море по коліна". Напевно мені, та й кожному віруючому в Бога, в час труднощів треба бути в певному сенсі "нетверезою" щодо реальності, наповненим віри у надреальне.
Усіх благ вашій сім"ї!

Lilly писав:Дорога Олю, ваше свідчення - це як вкотрий раз Бог мені промовляє - "не бійся!" Бо зараз ми з чоловіком переживаємо не хворобу, але зраду його близького друга і партнера по спільній справі. Ще все можна відкрутити назад, але справді повинно відбутися чудо з переміною його серця, або ще щось, що є у владі не людській. Я стараюся переживати цю ситуацію ніби вже " з майбутнього", коли це все закінчиться і я скажу "Бог знав, що для нас найкраще". Але це так важко - не боятися, а повністю довіритися Богу; це мені нагадує відчуття під час уроків плавання - все стає так легко, коли перестаєш боятися води і віддаєшся водному простору... але як тільки подумаєш, що під ногами немає грунту, нутром оволодіває розпач. Є вислів "п"яному море по коліна". Напевно мені, та й кожному віруючому в Бога, в час труднощів треба бути в певному сенсі "нетверезою" щодо реальності, наповненим віри у надреальне.
Усіх благ вашій сім"ї!

Я впевнена, що у вас буде добре. Господь нам дарує, як і радість , так і випробування.

І повірте, Богові дякувати потрібно за все, і за випробування також - воно робить нас сильнішими. Моя улюблена приказка: Все що не робиться, робиться на краще. Але це ми зрозуміємо коли ці випробування минуть і ми зможемо всю ситуацію оцінити без емоцій і зробити певні висновки.

Бажаю вашій сім"ї, щоб труднощі швидко минули і нехай вас Господь оберігає! Нічого не бійтеся і моліться до Бога про допомогу.

Гарна така тема. Ми рідко дякуємо Господеві за зіслані ласки, а ще рідше - за терпіння. Звісно, всім хочеться щастя, проте багато разів переконалася, що більшість терпінь приносять внутрішні зміни на краще.

недавнє
Малий мій ходить на танці/співи і там цього року деякі з дітей, які належать до Храму Папи Климентія (недавня Пошта, на Чупринки) йшли до Першої Сповіді і Торжественного Причастя. Один з них - хлопчик на ім'я Павло - перед тим пролежав на Орлика місяць: рана на ручці ніяк не заживала, лікарі чистили двійчі і навіть вже хотіли ампутувати дитині два пальці... Після Причастя вранці кличе Павлик батьків - з ручки щось тече. Розвинули пов'язку, а там з рани вилізла велика скалка...
Дякую Тобі Боже за Павлика!

Так, багато є за що дякувати Господу.
Хочу подякувати,що привів мене на цей форум.Знаходжу тут стільки цікавого і корисного.
Дякую Господеві,що дав сьогодні сили перебороти себе у своїй ліні і роздратуванні.

Just_me писав: Ми рідко дякуємо Господеві за зіслані ласки, а ще рідше - за терпіння. Звісно, всім хочеться щастя, проте багато разів переконалася, що більшість терпінь приносять внутрішні зміни на краще.

Господи, скільки раз нарікала на Тебе за терпіння в моєму житті, а в результаті завдяки тим терпінням я зрозуміла, що Ти мене любиш і рятуєш.
Дякую, Господи!

Дякую Господу, бо те, що мене сильно пригнічувало пару місяців тому, закінчилось. І з цих подій я винесла кілька уроків. Один з них - вічна істина: як постелиш, так і виспишся; як ми допускаємо, так і стається. "Немає правди в людині" , в тому числі і в мені. Дивлячись на нашого колишнього друга, котрий піддався спокусі легких грошей, бачу, що на його місці і я теж могла легко опинитися, якби не Господь, Котрого намагаюся слухати. Шкода мені цю людину, бо отримавши на мить перемогу (як йому здається), він за собою спалив міст на безлюдний острів його власних фантазій.
Псалом 7 (по-російськи):

Вот, нечестивый зачал неправду,
был чреват злобою,
и родил себе ложь.
Рыл ров, и выкопал его,
и упал в яму, которую приготовил.
Злоба его обратится на его голову,
и злодейство его упадет на его темя.

Хочеться лише просити Господа, "навчи мене творити Твою волю, і нехай Твій добрий дух провадить мене по рівній землі"

А я дякую Господу за те, що дав мені сили продовжувати молитися навіть тоді, коли, здавалося, молитва таки не була вислухана і нічого вже не вдієш. Але все дивним, незрозумілим мені чином повернулося назад. Дякую, Господи, за те, що можу бачити моїх рідних щасливими.

Одного разу читала таку притчу про подяку Господу Богу. Нажаль не пам'ятаю її дослівно і не знаю хто автор , але своїми словами: що ніби-то в небі Рай поділений на "кімнати" в одній з них безліч ангелів, які мають багато роботи. Вони приймають молитви, котрі люди з землі "присилають" Богу ( за здоров'я, за упокій, за навернення тощо ), в іншій також робота йде повним ходом, в ній ангели за наказом Господа "відсилають" вислухані Отцем прохання, а є ще одна кімната, в якій сидить один ангел, сидить і майже засинає - його обов'язком є приймати подяки від людей, молитви яких Всевишній вислухав.
Як на мене печальна притча.

Дякуймо Богові за все, що з нами стається (як добре так і погане), бо нічого в світі не стається просто так!...

ДОРОГІ ДРУЗІ! ПОТРІБНА ТЕРМІНОВА ДОПОМОГА! Дівчинка, Марічка, 1 рік.....діагноз - рак....потрібна термінова операція, яка коштує 24 000 грн....один день лікування обходиться в 1200 грн...Прошу вас про допомогти - хто не має можливості матеріально, батьки просять про молитву..... Дуже дякую.....

xrust я долучаюсь молитовно,бо всім потрібна допомога,нехай Господь її береже

boroda писав:xrust я долучаюсь молитовно,бо всім потрібна допомога,нехай Господь її береже

Бог її вже береже.

xrust писав:Слава навіки! Дякую вам за прагнення допомогти, але сьогодні Марічка померла.....

Я дякую Господу Богу за моє терпіння,яке мені посилає.Завдяки ньому я багато зрозумів,що робив нетак в своєму житті,і переосмислив.
Надіюсь,що Бог вислухає мої молитви і звільнить мене в певний час,якщо буде така Його Св*ята Воля.

Just_me писав:Гарна така тема. Ми рідко дякуємо Господеві за зіслані ласки, а ще рідше - за терпіння. Звісно, всім хочеться щастя, проте багато разів переконалася, що більшість терпінь приносять внутрішні зміни на краще.

Долучаюсь до влучно сказаного!!!
А ще хочу додати, що якось чув від одного священика про те, як одна хвора жінка дякувала Богові за хрест у вигляді хвороби, бо тільки тоді змогла глибше впізнати Його Любов і Милосердя, Волю!!! Хоч до цього недільних і святочних богослужінь, по змозі, не опускала і перечитала чимало духовної літератури!