Відсутність місця праці для молодих священиків

[прочанка]

різно буває... Як і в кожній сім'ї. А буває, що жінка дуже помагає свому чоловікові-священикові. Наприклад - в моїй сім'ї. Інших також знаю: і катехизують, і керують хором, і дякують... Думаю - наша тема є дійсністю лише у окремих, найчастіше - залежних саме від, власне, священика, випадках. Тобто - не від того, що він "молодий". чи що "немає місця".

Один знайомий священик, який подавав хороші надії, вибрав інший шлях - повернувся додому, у рідне село. Має багато дітей, заробітки -мізерні, а ще останнім з ближнім поділиться... Жінка бідкається, грошей бракує, але... розуміє і підтримує чоловіка. Які вона шиє фелони! Працює, не покладаючи рук. У нас нема жінок-священиків, зате є їхні супруги, імості. Така жінка, яка розуміє місію чоловіка і підтримує його у всьому,залишаючись в тіні, гідна найкращої шани і поваги.

[Igor]

але цікаво, що мав на увазі ivtern...

Він мав на увазі що навіть з того мізеру який є, треба віддати частину до їхнього фонду, щоб потому Вони їх вам, може, повернули.

важко слухати передачу, тому поясніть, якщо можете. Тільки дуже прошу не забути, що священик зобов'язаний Церквою працювати саме на священичій ниві. Бізнес заборонений. Через підставних осіб включно.
добраніч

А що значить працювати на священничій ниві?

Ховати померлого і заглядати хто скільки кине?
Чи доводити парафіянам мінімальні внески з кожної хати на церкву?

Я розумію що для багатьох священників це робота, але я не можу зрозуміти, чому Христос не гнушався мати спеціальність і, напевно, довший час по ній працювати?
То чому сучасний священник не може мати додаткової спеціальності?

Крім того Ви говорили за бізнес, але от питання, чому священник не може, використовуючи свій авторитет (якщо має звичайно), стати засновником бізнесу який створить на парафії робочі місця і стане джерелом сплати десятини з доходу?

П.С. Узагалі вищевказана проблема актуальна не тільки для свящзенників, але і для інших спеціальностей, наприклад юристів, бухгалтерів, економістів. І саме головне коли питаєш тих людей що вони будуть робити по закінченні ВУЗу і узагалі чому вони до нього йшли - ніхто нічого не знає. Може просто варто десять раз подумати, перед тим як йти вчитись?

[о.Олег]

але цікаво, що мав на увазі ivtern...

Він мав на увазі що навіть з того мізеру який є, треба віддати частину до їхнього фонду, щоб потому Вони їх вам, може, повернули.

можливо і так, але про це відкрито окрему гілочку і, окрім того, питався ivtern, а Ви його щойно образили. Навіть, якщо Ви праві - Вам попередження

важко слухати передачу, тому поясніть, якщо можете. Тільки дуже прошу не забути, що священик зобов'язаний Церквою працювати саме на священичій ниві. Бізнес заборонений. Через підставних осіб включно.
добраніч

А що значить працювати на священничій ниві? Ховати померлого і заглядати хто скільки кине? Чи доводити парафіянам мінімальні внески з кожної хати на церкву?

не обов'язково. Тому і цікавила відповідь на питання. Стосовно ж того, про що Ви кажете - парохія приймає священика до себе і бере на себе зобов'язання його утримувати. У своїй діяльності парохіяльного священика жодного разу не підносив питання "хто скільки кине" чи яким має бути моє утримання. Парафія це робить сама і на сьогодні моє священика утримання становить 750 грн. Є більші утримання, а є і менші.

Я розумію що для багатьох священників це робота, але я не можу зрозуміти, чому Христос не гнушався мати спеціальність і, напевно, довший час по ній працювати? То чому сучасний священник не може мати додаткової спеціальності?

так і всі мої знайомі священики, допоки почали священодіяти, також працювали по спеціальностях. Лісоруба знаю, вчителів, військового... Я грішний працював (і працюю) з людьми неповносправними. Не розумію Вашого "то чому".

Крім того Ви говорили за бізнес, але от питання, чому священник не може, використовуючи свій авторитет (якщо має звичайно), стати засновником бізнесу який створить на парафії робочі місця і стане джерелом сплати десятини з доходу?

моя відповідь - християнство у такому випадку може відійти на другий план. Парафія може, звичайно, бути і засновником бізнесу, але священик має доволі праці саме на ниві священичій (розумію, що може цим не займатися, але точно - має обов'язок провадити катехизацію всіх рівнів, братства, сестринства, Читання... окрім Літургій і Треб) і саме Парафія беручи до себе священика має це уможливити. Якщо священик буде влаштовувати бізнеси - священича праця точно постраждає і, боюсь, може перетворитися на "додаток" до основної праці. Це знаю чітко: якщо піду на працю, куди мене кличуть, буду заробляти (ставка) на 4 тис. більше, аніж на Парафії. Але не йду. Не тому, що не маю заробляти стільки - вимучений кожного дня і це було б нормально, щоб фінансові питання турбували мене якнайменше: просто поставив собі пріорітети. Маю покликання. До Священства.

П.С. Узагалі вищевказана проблема актуальна не тільки для свящзенників, але і для інших спеціальностей, наприклад юристів, бухгалтерів, економістів. І саме головне коли питаєш тих людей що вони будуть робити по закінченні ВУЗу і узагалі чому вони до нього йшли - ніхто нічого не знає. Може просто варто десять раз подумати, перед тим як йти вчитись?

можна говорити про покликання до тої чи іншої праці, але покликання до Священства нмд дуже іншої природи. Божої. Що про "юристів, бухгалтерів, економістів" сказати переважно важко. Правда - це накладає відповідальність на священика нести Покликання не заплямивши його гріхом, приклади яких (гріхів) з життя священиків думаю і спричинили цей Ваш допис...
З повагою
о.Олег Жаровський

[ivtern]

Він мав на увазі що навіть з того мізеру який є, треба віддати частину до їхнього фонду, щоб потому Вони їх вам, може, повернули.

Віддавати завжди треба і не тільки в фонд (питання надійності фонду в окремій гілці форуму) в кращому випадку віддати в церкву. Тому і Блаженіший Любомир висловився "Ми покликали до життя наш пенсійний фонд дбаючи виключно про соціальний захист наших вірних".
Втілення праці Шептицького і є відповідь на питання відсутність місця праці для молодих священиків.

важко слухати передачу, тому поясніть, якщо можете. Тільки дуже прошу не забути, що священик зобов'язаний Церквою працювати саме на священичій ниві. Бізнес заборонений. Через підставних осіб включно

Розумію. Бізнес для власної наживи це гріх для священика. Але і для звичайної людини тоже недобре.
Бізнес в Україні є можливо нове слово і не всі його розуміють. Наприклад церква бізнесом не займається і не буде. А проводить діяльність для поширення віри. І не варто відмовлятися від того що грошей для цього не потрібно.

Чи доводити парафіянам мінімальні внески з кожної хати на церкву?

А чому ні? Якщо парафія мала? Коли добровільних пожертв не вистачає для утримання парафіяльної церкви.

Стосовно ж того, про що Ви кажете - парохія приймає священика до себе і бере на себе зобов'язання його утримувати. У своїй діяльності парохіяльного священика жодного разу не підносив питання "хто скільки кине" чи яким має бути моє утримання. Парафія це робить сама і на сьогодні моє священика утримання становить 750 грн. Є більші утримання, а є і менші.

А чому не священик повинен утримувати парохію а вона його. Наприклад знаю такі парохії де священик дійсно утримує парохію займаючись сільсько-господарською діяльністю. І тим більше парафіяни в цьому його підтримують.

Місце праці священика зараз як незоране поле. Буває таке що священик емерит мусить служити на парафії і таких багато. Через це і молоді священики не мають куди дітися.

[о.Олег]

Втілення праці Шептицького і є відповідь на питання відсутність місця праці для молодих священиків.

розкажіть, якщо можна, про це

[ivtern]

Втілення праці Шептицького і є відповідь на питання відсутність місця праці для молодих священиків.

розкажіть, якщо можна, про це

Я не збираюся файл мр3 перетворювати в текст.

[о.Олег]

Втілення праці Шептицького і є відповідь на питання відсутність місця праці для молодих священиків.

розкажіть, якщо можна, про це

Я не збираюся файл мр3 перетворювати в текст.

шкода. Але переслухав. І далі не розумію Вас. Мене цікавить практичне примінення. І я абсолютно не є за те, щоб брати приклад з згаданої роботи протестантів, яку можу охарактеризувати словами одного з п'ятидесятницьких пастирів: "сьогодні я його витягну з наркоманії, а завтра він збудує мені дім молитви"... Якщо йдеться про соціальну роботу (можна трактувати як виразно священичу), то поле роботи дійсно широченне. От лише, якщо дивитися з точки зору фінансової - потребує постійних джерел фінансування. Значних коштів. Це говорю з досвіду (співпрацюю з ЛМГО "Оселя", наприклад).

[j_kop21]

Цікаво дискутуєте. Я б приєднався, але прошу розставити акценти у самій темі, якщо можна.
Ми говоримо, що священик служить, отже парафія - місце служіння.
Місце праці - там де заробляються гроші.
Прошу пояснити: йдеться про відсутність парафій чи про трудність заробляння грошей?
Чи може якась внутрішня дилема?

[Олюнька]

Цікаво дискутуєте. Я б приєднався, але прошу розставити акценти у самій темі, якщо можна.
Ми говоримо, що священик служить, отже парафія - місце служіння.
Місце праці - там де заробляються гроші.
Прошу пояснити: йдеться про відсутність парафій чи про трудність заробляння грошей?
Чи може якась внутрішня дилема?

Думаю, що швидше про гроші йдеться, бо потреба в священиках велика.

[о.Олег]

Цікаво дискутуєте. Я б приєднався, але прошу розставити акценти у самій темі, якщо можна.
Ми говоримо, що священик служить, отже парафія - місце служіння.
Місце праці - там де заробляються гроші.
Прошу пояснити: йдеться про відсутність парафій чи про трудність заробляння грошей?
Чи може якась внутрішня дилема?

Думаю, що швидше про гроші йдеться, бо потреба в священиках велика.

якщо подивитеся на розвиток теми, то можна зауважити: Іван-Віталій, який її відкрив, залишив нас самим визначити, про що йдеться. Для кожного з нас. А для Вас? Запрошуємо

[j_kop21]

напевно він вже знайшов своє призначення
приєднуюся

[ivtern]

шкода. Але переслухав. І далі не розумію Вас. Мене цікавить практичне примінення. І я абсолютно не є за те, щоб брати приклад з згаданої роботи протестантів, яку можу охарактеризувати словами одного з п'ятидесятницьких пастирів: "сьогодні я його витягну з наркоманії, а завтра він збудує мені дім молитви"... Якщо йдеться про соціальну роботу (можна трактувати як виразно священичу), то поле роботи дійсно широченне. От лише, якщо дивитися з точки зору фінансової - потребує постійних джерел фінансування. Значних коштів. Це говорю з досвіду (співпрацюю з ЛМГО "Оселя", наприклад).

Практичне примінення характеризується осмисленням реальності із досвіду минулого для покращення майбутнього.
Соціальна робота не тільки для священиків а і для мирян. Якщо йдеться про фінанси або краще фінансову грамотність то між цим знанням і людиною знаходиться широчення прірва. (наприклад безліч фінансових послуг в Україні). Через що і люди "влітають". Потім появляється негативне ставлення до грошей і недовіра до будь-якої діяльності.
Дійсно можна почати із священиків а особливо молодих.
На рахунок джерел фінансівання згідний. Але в одномі випадку колитреба швидкий результат. А коли джерела немає-- тоді фінансувати час а результат прийде пізніше.

[о.Олег]

Практичне примінення характеризується осмисленням реальності із досвіду минулого для покращення майбутнього.
Соціальна робота не тільки для священиків а і для мирян. Якщо йдеться про фінанси або краще фінансову грамотність то між цим знанням і людиною знаходиться широчення прірва. (наприклад безліч фінансових послуг в Україні). Через що і люди "влітають". Потім появляється негативне ставлення до грошей і недовіра до будь-якої діяльності.
Дійсно можна почати із священиків а особливо молодих.

відчув у Вас свого співбрата-філософа

[j_kop21]

Думаю, що швидше про гроші йдеться, бо потреба в священиках велика.

Я б не сказав, що така вже й велика потреба в нових священиках (говорячи про західну Україну зокрема). Є єпархії, де семінаристи по декілька років чекають, щоб хтось "вмер", грубо кажучи.
А тема настільки широка, що важко визначити один чинник і назвати його головним.
Тут йдеться і про гроші, і про покликання, і про психологічні моменти, і про розуміння священства, і про самооцінку, і про самореалізацію і про.....
Шкода, що автор теми не визначив конкретно, що він мав на увазі.

[j_kop21]

Я би перефразував тему так: "З чого має жити сучасний одружений священик"

[о.Олег]

Думаю, що швидше про гроші йдеться, бо потреба в священиках велика.

Я б не сказав, що така вже й велика потреба в нових священиках (говорячи про західну Україну зокрема). Є єпархії, де семінаристи по декілька років чекають, щоб хтось "вмер", грубо кажучи.
А тема настільки широка, що важко визначити один чинник і назвати його головним.
Тут йдеться і про гроші, і про покликання, і про психологічні моменти, і про розуміння священства, і про самооцінку, і про самореалізацію і про.....
Шкода, що автор теми не визначив конкретно, що він мав на увазі.

та чому ж (про кінцеве твердження Вашого допису) - це розв'язує Вам/мені (всім авторам власних дописів) "руки": може так все і задумувалося автором теми (йди тепер виясни - пропав десь автор теми ). В кожному разі припущення досить конструктивне, погодьтеся - розкриває горизонти для думки...
А от потреба священиків, не погоджуся, величезна, просто у нас, як, знаєте - у тих коней, що тягнули карету, - очі ніби "зашорені" і ми концентруєм увагу на покликанні священика майже виключно для парафіальної праці. Звідси, думаю, і ідея чекання осиротілої парафії. А навіть у своїй невеличкій праці священика бачу потребу у служіння капеланів чи не всюди.

[j_kop21]

А от потреба священиків, не погоджуся, величезна, просто у нас, як, знаєте - у тих коней, що тягнули карету, - очі ніби "зашорені" і ми концентруєм увагу на покликанні священика майже виключно для парафіальної праці. Звідси, думаю, і ідея чекання осиротілої парафії. А навіть у своїй невеличкій праці священика бачу потребу у служіння капеланів чи не всюди.

Можливо я не до кінця розкрив свою думку. Погоджуюсь з Вами що до потреби в цілому. Ви праві "відсутності місця праці" немає. Але...
Питання капелянства і місійного служіння не є простим (також і з матеріальної точки зору) і не для кожного, хто закінчує семінарію. Це, я б сказав, ще одне покликання треба відчути.

[о.Олег]

А от потреба священиків, не погоджуся, величезна, просто у нас, як, знаєте - у тих коней, що тягнули карету, - очі ніби "зашорені" і ми концентруєм увагу на покликанні священика майже виключно для парафіальної праці. Звідси, думаю, і ідея чекання осиротілої парафії. А навіть у своїй невеличкій праці священика бачу потребу у служіння капеланів чи не всюди.

Можливо я не до кінця розкрив свою думку. Погоджуюсь з Вами що до потреби в цілому. Ви праві "відсутності місця праці" немає. Але...
Питання капелянства і місійного служіння не є простим (також і з матеріальної точки зору) і не для кожного, хто закінчує семінарію. Це, я б сказав, ще одне покликання треба відчути.

до місій, мабуть, Ви праві, а от капеланство не надто відрізняється від сучасної парафіяльної праці (це я говорю як парафіальний священик і як капелан). Правда ще трошки, і звичайний парафіальний священик змушений буде шукати в Бога покликання до місіонерства в своїй парафії. І це (не те, що люди відходять від Бога, а сама готовність і посвячення місіям) добре. Думаю, правда, у нас викривилося поняття про покликання, бо працюємо з насліддям тих, хто до нас провів місію у народі. Це змінюється. Хочемо цього чи ні.
А питання фінансування ненайважливіше, але - так. Що думаєте про це?

[о.Олег]

Я би перефразував тему так: "З чого має жити сучасний одружений священик"

та і неодружений. Немає сенсу вирізняти: я навіть почуваюсь більш захищеним саме тому, що одружений. У фінансовому плані в тому числі.

[j_kop21]

Думаю, правда, у нас викривилося поняття про покликання, бо працюємо з насліддям тих, хто до нас провів місію у народі. Це змінюється. Хочемо цього чи ні.
А питання фінансування не найважливіше, але - так. Що думаєте про це?

Попередники працювали в екстремальних умовах, а це, як кажуть в народі "гірше, але ліпше".
Тоді дух був готовий до пориву, а зараз запалюючої ідеї нема, нема протидії на віру.
Це процес переходу з Єгипетської неволі.

Що до фінансів, то вони не на першому місці, звичайно, але й не на другому Щось таке...

[Олюнька]

Думаю, що швидше про гроші йдеться, бо потреба в священиках велика.

Я б не сказав, що така вже й велика потреба в нових священиках (говорячи про західну Україну зокрема). Є єпархії, де семінаристи по декілька років чекають, щоб хтось "вмер", грубо кажучи.

В тому то проблема, що багато є семінаристів, які не готові нести служіння там, куди їх Господь покличе, а чекають на "тепленькі" парафії біля Львова.

Тепер щодо одружених священиків. Вже напевно місяць минув як я натрапила на оцю стареньку статтю: «Нам нема куди поспішати: ми сімдесят років не молилися» в журналі Патріархат, а я досі під враженням, в тому числі й від цього:

Якщо хтось і продовжує їхати на служіння зі Західної України на Схід — то це й далі переважно одружені священики, причому з Івано-Франківської та Дрогобицької семінарій. «Але нема так зле, щоб на добре не вийшло, — говорить з цього приводу отець Василь Пантелюк (Донецьк), один із перших священиків на Донеччині. — Бог покликав сім’ю для праці на цих теренах. Спершу нас це тривожило, тепер ми бачимо великий позитив від того, що саме одружені священики попровадили місійну працю на Східній Україні».

[ivtern]

Думаю, правда, у нас викривилося поняття про покликання, бо працюємо з насліддям тих, хто до нас провів місію у народі. Це змінюється. Хочемо цього чи ні.
А питання фінансування не найважливіше, але - так. Що думаєте про це?

Попередники працювали в екстремальних умовах, а це, як кажуть в народі "гірше, але ліпше".
Тоді дух був готовий до пориву, а зараз запалюючої ідеї нема, нема протидії на віру.
Це процес переходу з Єгипетської неволі.

Що до фінансів, то вони не на першому місці, звичайно, але й не на другому Щось таке...

Класно сказано! Щось ніби "незабаром"

А яка тоді була запалююча ідея? Не факт що всі евреї пішли за Мойсеєм. Думаю Тут потрібно свого лідера який наставляв би. Але тоже дилема - лідери є але їх майже не слухають. Лідери ніби щось роблять але на це не звертають уваги.
Скоріше я пропоную розвивати суспільну думку а особливо на західних теренах так як було наприклад за УПА (хотілося незалежної України). Теперішній час дає вибір і тут як раз проблема жити в селі і гарувати або в місті і чекати зарплати.
Тобто щоб не вибрав все одно погано.

[j_kop21]

А яка тоді була запалююча ідея?

Ідея проста - незалежність і свобода.
Але якщо незалежність здобувається за порівняно короткий час, якщо не брати до уваги терпіння і рабство, то свободи треба чекати довго і це процес. Мойсеєві треба було 40 років. Скільки треба нам?

[ivtern]

А яка тоді була запалююча ідея?

Ідея проста - незалежність і свобода.
Але якщо незалежність здобувається за порівняно короткий час, якщо не брати до уваги терпіння і рабство, то свободи треба чекати довго і це процес. Мойсеєві треба було 40 років. Скільки треба нам?

Залежно якої свободи ми хочемо? Будь який вид свободи (слова, вибору, фінансова, байдужість тоже свобода) несе якусь відповідальність наприклад : перед собою, перед родиною, перед Богом і т.д. А безвідповідальна свобода це злочинність.

І якраз праці і листи Шептицького дають відподь: Одна з цитат: «Будучність народа в ваших руках… Неутомимо трудіться в праці для народа; радо несіть в жертву і власне добро, власну вигоду, коли добро народа того вимагає, працюйте для будучности, працюйте над християнським вихованням суспільности…»

[Тарас123]

Взагалі не можу зрозуміти, яка проблема у діяльності молодого священника?! якщо людина доброї волі йде служити Богу і ділам правденим, то це можна робити завжди і будь де, а якщо хоче отримати парафію, от тут вже інше....

[j_kop21]

Взагалі не можу зрозуміти, яка проблема у діяльності молодого священника?! якщо людина доброї волі йде служити Богу і ділам правденим, то це можна робити завжди і будь де, а якщо хоче отримати парафію, от тут вже інше....

проблема не в бажанні служити, а втому, що в семінаріях вчать. що гроші не основне, вони не потрібні, або взагалі, що гірше, не торкаються питання грошей.
Молодий священик (як правило 22-25 років) ще не маючи реального досвіду "спілкування" з грошами приходить на служіння (не важливо де і як), а тут опа... Як кажуть студенти "дєнєг нєт вообше". А сім'я молода вже є, діти їсти хочуть, парафіяни грошей не несуть. І що робити? Це життєве питання, а не філософське про якість там самопожертви, що можна перших християн згадати, Святих Отців ... Можна, але їсти щось треба

А все тому, що ні в школі, ні в армії, ні в інституті, ні в семінарії не вчать: що таке гроші, навіщо вони, де їх взяти і шо з ними робити.
І якщо після інституту людина має вибір куди піти, хоч і не по професії, то священику вже того "нєззья", о так.

[о.Олег]

Молодий священик (як правило 22-25 років) ще не маючи реального досвіду "спілкування" з грошами приходить на служіння (не важливо де і як), а тут опа... Як кажуть студенти "дєнєг нєт вообше". А сім'я молода вже є, діти їсти хочуть, парафіяни грошей не несуть. І що робити? Це життєве питання, а не філософське про якість там самопожертви, що можна перших християн згадати, Святих Отців ... Можна, але їсти щось треба.

вчити треба. Безперечно. Але смію зауважити (я - досить молодий священик), що Бог дбає за свого священика. Принаймі - у Львівській Архиєпархії . Не скажу, що не хвилюють мене гроші, але тут навіть не в грошах справа, а, думаю, у готовності йти і працювати. Всюди, де бачиш потребу. Переважно ця праця не принесе якоїсь фінансової стабільності, певності у завтрашньому дні. Але... не у завтрашньому дні потрібно бути певним - певним потрібно бути у Богові, якому служу і який подасть те, що потребую саме тоді, коли потребую і стільки, скільки буде Його Свята Воля Подати.
Розумію, що комусь це прозвучить ...гм...дивно, але все оте змагання за те, щоб керувати, щоб від тебе залежало твоє "завтра" має і негативний бік. Ні- знаю, що Бог мені Дав розум і ним треба користати і у цьому питанні , але щось є у цьому "неспокої", в переживаннях за "завтра", в непевності... Божого. Може не Воля, але Допуск для нас грішних - точно. І, як у кожному такому випадку, можна у ньому опертися на Бога і - це на збудування особи священика, його сім'ї; а можна і зруйнувати себе (бо переживаю), сім'ю (бо нездатна переносити бідність), парафію (бо вимагаю)... Мабуть (точно, на мою думку) друге переважило, тому ми і піднесли цю тему у такому от, з акцентом на фінанси, ракурсі...
і... я грішний не впевнений, що це добрий ракурс. Тобто - розумом розумію, а душа от не сприймає.
перепрошую, що ділюсь своїм-внутрішнім і, мабуть, відразу варта погодитись з кожним, хто захоче мені на це вказати - я ненормальний і все таке.
вибачте

[Тарас123]

проблема не в бажанні служити, а втому, що в семінаріях вчать. що гроші не основне, вони не потрібні, або взагалі, що гірше, не торкаються питання грошей.
Молодий священик (як правило 22-25 років) ще не маючи реального досвіду "спілкування" з грошами приходить на служіння (не важливо де і як), а тут опа... Як кажуть студенти "дєнєг нєт вообше". А сім'я молода вже є, діти їсти хочуть, парафіяни грошей не несуть. І що робити?

Насамперед, про гроші, якщо на те пішло ні де не вчать, а нав"язували думку нам, що грошы це погано і т.п. а священослужитель, який має сімю, як правело стає меркантильним і тільки бориться за велику паство для задоволення матеріального, а може спробуєте цилібат і тоді поінакшому подивитися на служіння Господу?!


MOD: неможливо зрозуміти, де Ваші слова, а де ні. Якщо можна, в листі, на який відповідаєте, натискайте "цитата" і там вже стирайте непотрібне ідавайте відповідь. Спробуйте відредагувати повідомлення

[Тарас123]

От і власне підтверджується мої власні думки, що священослужитель це професія, навіть і якщо за покликанням, тоді виникає питання не бийте себе в груди і не говоріть які ви ревні помазиники Божі....

[о.Олег]

От і власне підтверджується мої власні думки, що священослужитель це професія, навіть і якщо за покликанням, тоді виникає питання не бийте себе в груди і не говоріть які ви ревні помазиники Божі....

не розумію. Поясніть, якщо можна, пане Тарасе.