romanm писав:І до кого би та моя подруга, зі своїм чоловіком, не зверталися щодо допомоги. У відповідь чули фарисейське мудрування про силу молитви і послух св. Духу. Типу якщо вона в такій ситуації, то Бог поведе її по найкращій дорозі.
Як це не сумно, а я з Вами згодна. Не тому сумно, що Ви погано кажете, а тому, що правда гірка.
Напишу про знущання з України (сьогодні конкретно із мене)... Як так? Бо була я нині у консульстві Польщі. Вийшла звідти в такому стані, що і словами не описати. Навіть по дорозі йшла і почула ззаду "От, пантера!"
Бо мій вираз обличчя був дуже промовистим. Коротше кажучи, вільних дат немає взагалі, реєстрація через посередників (300 євро +/-). Мені пощастило "виловити" дату за 2 місяці полювання. Якось не хочеться платити за те, що має бути безкоштовним. І потрапила я всередину. Сумно. Сидять за віконечками пихаті українці, які до мене говорять польською, хочя я стою з українським паспортом. І так поголовно. Ззаду мене чоловік щось запитав польською, ну я ж рідний акцент чую, то на всю чергу оголосила "Спілкуйтеся українською, там сидять українці!" На їх здивоване "А чому тоді вони до нас польською?" Я впевнено відповіла: "Це все ПОНТИ!" Фото моє не підійшло (ну, це нічого, буває, зробила інше), хлопець пішов радитися із колегою із сусіднього віконечка щодо моїх документів. Довго радився, час ішов (залишалося півгодини до закінчення прийому), а він все робив "важливе" лице. Туди пішов, сюди... На моє прохання, чи можу я йти робити нові фото, він так неквапливо "Зачекайте, я повинен порадитися..." Зачекала, все віддав, фото зробила, приходжу знову. Віддала документи, а на моє "Прошу зауважити, віза має бути безкоштовна" (маю таке право згідно Договору про спрощення візового режиму) він на мене здивовано глянув і сказав, що я забагато (!) вимагаю, бо в мене немає відповідних документів (відверта брехня, на яку я йому вказала, але він стояв на своєму). Сказав усе виясняти в консула, до якого черга була біля 50 людей. Я відповіла, що це його робота піти уточнити, але він як затявся. Простояла я в черзі до консула, яка вкінці вийшла і сказала із дурними питаннями не стояти, а всім негайно показати свої документи. Коли дійшла черга до мене, вона здивувалася, що мене із такими дурницями послали до неї і таки визнала, що я мала рацію. Шкода, що того чоловіка вже не було на робочому місці, але я вповні змогла оцінити, скільком людям він потріпав нерви і яке зневажливе там обслуговування. Лейтмотив "Вас багато - ми одні".
Так от, таке ставлення не повинне мати місця. Пишу не для того, щоб мені казали, що я просто жаліюся, а для того, щоб пообіцяти, що доведу цю справу до кінця - викладу все побачене у листі до Генерального консула. І вимагатиму змінити концепцію. Це так принизливо, що важко передати словами. Ні до кого так напевне не ставляться, як до нас. Тому я кажу, не треба сидіти чекати, і тільки уповати на те, що буде краще, бо в Бога немає інших рук щоб змінити щось, окрім рук наших. І поширення інформації про такі безчинства - це теж багатого варте.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.