Сторінка 1 з 29

Байдужість - причини і наслідки.

Додано: 19 травня 2007, 00:26
katolik
Слава Ісусу Христу!
Увага - люди будьте пильні!
У селі Балівка, Дніпропетровського району, забовванів
"привид" червоного фашизму. Нещодавно в означеному селі відновлено, сільською владою, пам`ятник червоному людожеру - Лєніну (його зруйнувала в "пень" у 2004р. небайдужа молодь з ВО "Тризуб" ім. С. Бандери). Що б то мало значити? Напевно сільрада, як нащадок тоталітарного "світлого минулого", намагається реставрувати, чи краще було б сказати: побудувати, комуністичний рай - в окремо взятому селі... Увесь той бардак, бо порядком, той, політичний стан в Україні назвати не можна, бере свій початок від небажання влади позбутися того, "старого потертого кожуха" - радянської системи, місце якої на смітнику історії, на тому звалищі, звідки вороття вже немає. Але, як бачимо: "їх паровоз вперед летить - в комуні "остановка". Давно, ще 1991 році, мала бути люстрація влади і вже нині ми мали б таку Державу, про яку мріяли і виборювали наші "прадіди Великі". Так, ми, як християни маємо бути милосердні, як і Господь наш милосердний, але ж не до зла. Бо полюбивши Добро, ми маємо за обов`язок зненавидіти зло, а ми, здебільша, дивимося на те зло, якого так багато серед нас, крізь пальці, і не робимо нічого, щоб те зло "видалити з поміж себе". Навпаки прикриваємося божими чеснотами - лагідності і милосердя, щоб нічого не робити... В нас що така куца пам`ять, щоб не пам`ятати свій святий обов`язок у поборюванні зла. Невже нам кортить виглядати "білими і пухнастими", на фоні того зла і баззаконня, яке ми щодня довкола себе бачимо. А бачимо, якщо у світлі Христової науки перебуваємо, - якщо ж ще ні, - то ми теж "у темряві, і куди йдемо не знаємо, бо пітьма нам заступила очі". То ж не треба себе, та й інших, дурити, - що ми християни. Тобто ті, Його учні, які слухають слово Боже і виконують його.
Якщо таке наше світло - то яка ж та темрява?
З повагою і благословенням р.Б. Андрій.

Додано: 25 травня 2007, 11:42
demetris
Ваш різкий тон - розумію, його мотивацію - поділяю, проте:
1. Емоції не надто поєднувана з розумом річ. А нам, як християнам,Ю потрібно бути "хитрими, як змії, лагідними як голубки".
2. "Виділити з поміж себе?.." Христос нікого не відкидає, а закликає до покаяння!
3. Тощо...

Варто зрозуміти причину проблеми, потім з"ясувати що робити КОНКРЕТНО, в окремо взятому селі...

Додано: 26 травня 2007, 00:40
katolik
demetris писав:Ваш різкий тон - розумію, його мотивацію - поділяю, проте:
1. Емоції не надто поєднувана з розумом річ. А нам, як християнам,Ю потрібно бути "хитрими, як змії, лагідними як голубки".
2. "Виділити з поміж себе?.." Христос нікого не відкидає, а закликає до покаяння!
3. Тощо...

Варто зрозуміти причину проблеми, потім з"ясувати що робити КОНКРЕТНО, в окремо взятому селі...




Що ви маєте на увазі під словами "різкий тон", - конкретизуйте.
З повагою і благословенням р. Б. Андрій.

Re: Байдужість - причини і наслідки.

Додано: 30 травня 2007, 12:08
demetris
katolik писав:
...забовванів
"привид" червоного фашизму. Нещодавно в означеному селі відновлено, сільською владою, пам`ятник червоному людожеру - Лєніну ...

Варто звернути увагу...............................

Додано: 24 березня 2009, 20:27
Няньо
Напередодні святкувань 70-ої річниці Карпатської України в ужгородському державному видавництві «Карпати» вийшла друком книжка Стефана Бендаса «Пять років за колючим дротом» накладом 4240 примірників.
Ось деякі витяги з цього твору:
«Українців можна поділити на три групи: радянські (або великі) українці, українці-галичани і так звані волиняни, які належали до першої Росії. До цих пір я гадав, що найнестерпнішими є галичани, але волиняни перевершують їх у цьому. Найбільш терпимими ще є великі українці. За 33 роки вони позбавилися багатьох характерних для них особливостей. Серед галичан ще можна найти винятки, але волиняни без винятку просто нестерпні», (стор. 170).
«Люди без всякої причини ненавидять один одного, вони нетерплячі, брутальні в стосунках. В цьому на першому місці стоять українці, в особливості волиняни, за ними йдуть галичани. Незрозуміле, як ці люди, будучи членами українського націоналістичного угруповання бандерівців, що були засуджені як зрадники батьківщини, та члени антидержавного угруповання, тут відіграють роль донощиків, адже стукачі, сексоти на 90% є українцями, (стор. 175).
«В Радянському Союзі майже всі без винятку, враховуючи жінок та молодих дівчат, лаються брудними словами, особливо ображають матір нецензурними словами, але в цьому волинські та галицькі українці перевершують росіян. Вони найбрутальніші, найогидніші. Вони пихаті, егоїстичні, невиховані, нікого і ніщо не поважають. Крадії так само вони. Якщо їх призначають на керівну посаду, вони нещадні до своїх товаришів. До вищестоящих вони смиренні, з підлеглими -нещадні. Це їхня загальна характеристика, тому природно, що серед них трапляються і винятки, але вони ганьбляться своїх сородичів. Немає в таборі такої національності, яка би їх не ненавиділа. Вони навіть між собою весь час сваряться», (стор. 175-176).
«Моє перебування тут ускладнила в основному нестерпність більшості українців», (стор. 178).
«Ця бригада складалася переважно з українців, бригадир Юзик також належав до них. Вони постійно сварилися між собою, майже щохвилини вживали непристойні слова, були брутальними, нещадними у ставленні до всіх. Бригадир був нікчемною особою, не проявляв поваги ні до мого віку, ні до попівського минулого, заставляв носити каміння вагою до пів центнера», (стор. 179).
«Ця бригада також складалася з українців. Ситуація така сама, як в попередній бригаді. Постійні брутальні лайки, нецензурна лексика тощо приводили до душевного виснаження, окрім цього я був також фізично знесиленим», (стор. 180).
«Ми запитували у галицьких вірників, чим вони пояснюють той факт, що серед їх священиків так багато апостатів (80%)? Із їхніх відповідей у нас виникло таке враження, що серед їхніх священиків є дуже багато таких, які поступили в духовну семінарію без відповідного покликання. Це вони пояснювали тим, що під час польської влади в університетах стосовно українців був введений так званий «numerous clausus». Для молоді, що закінчила середню школу, яка і далі бажала вчитися, була можливість вчитися лише на теології. Вони стали священиками без покликання, але шовіністичний націоналізм, який виховала в них середня школа, вони принесли з собою у парафію, ітому їх священики були в першу чергу націоналістами, а потім священиками, і в останню чергу католиками. Вони (галицькі вірники) звинувачували своїх священиків також в їх матеріальній зацікавленості, пояснюючи це не стільки відсутністю покликання, а скоріше целібатом, посилаючись на статистичні дані, які свідчили про те, що серед жонатих священиків було менше матеріально зацікавлених.
Один з їхніх священиків-сповідників (Йосип Каганець) розповідав, що одного разу розмовляв з ігуменом монастиря Чину Редемптористів, бельгійського походження, який, упродовж десятиліть працюючи серед них був добрим знавцем галицького духовенства. Він констатував сумний випадок: «Сьогодні під радянським натиском, мимоволі, всупереч переконанням, лише 80% галицького духовенства стали апостатами, але в разі проголошення незалежної України, 99% священиків добровільно стали би віровідступниками (апостатами), підігріті полум'ям націоналізму», (стор. 199-200).
Не хочеться коментувати цю писанину. Дуже образливо і, як для священика, з великою ненавистю говориться тут про український народ і духовенство. Але я знаю і іншу думку. Отець Елемир Ортутай, який написав вступне слово до цієї книжки, з захопленням говорив про українців з якими перебував у таборах. Казав, що після посвяти паски в таборі виголосив таку проповідь: « Христос Воскрес! Слава великому українському народу!» Щось більше сказати не міг бо, як угорець, слабо володів українською мовою. Та того було достатньо. Казав, що українці-бандерівці ладні були його на руках носити, влаштовували його на легшу працю, підгодовували і оберігали та вважали своїм священиком.
Автор щедро полив брудом тих, що карались в таборах не п'ять років, а десятиліттями. Для тих хто знає про ГУЛАГ не тільки за книжкою Бендаса цілком очевидно, що ставлення до українців є упереджене. Більше того це є позиція мадярського шовініста, позиція людиноненависницька. Солженіцина аж ніяк не можна звинуватити в любові до України, але про життя українських патріотів у таборах згадує з захопленням. Так само є свідчення інших іноземних авторів, які ділили з українцями долю невільників двадцятого століття.
Тут є присутній елемент особистої образи на всіх і все. Не давали йому бач курити, в той час, як мав у сховку 200 сигарет. «Якось, іще у київській в'язниці, я не курив протягом місяця, за цей час мої товариші по камері, які викурили всі сигарети та тютюн, які я з собою приніс, жодного разу мене не пригостили, хоча бачили, як я страждаю, а просити я не міг (мої сусіди-вязні були українцями). В той час я ще мав 200 сигарет, але тримав їх для хабара на більш важкі часи», (стор. 169).
«На щастя мій мішок був зібраний, адже я був щодня напоготові до цього вже кілька тижнів тому. Мій мішок у вертикальному положенні досягав мого носа, тобто був заввишки в півтора метра,битком набитий, туди не помістилася моя шерстяна ковдра та зимове пальто, Мішок був наповнений не стільки одягом, як продуктами харчування. Моя дружина надсилала щодня такі великі посилки, що продукти, які не псувалися швидко, я приберіг для дороги, у мене були кілограми цукру, печива, солонини, зажарка, сухофрукти, сир, сухарі, жир тощо.» (стор. 125). Якби я прочитав це десь інде, то подумав би, що то чекістський наклеп на чесну людину. Але цей набитий скарбом диво-міх мандрує з автором через усі в'язниці, пересилки, табори ініхто його не чіпає. Уявімо собі як на нього дивилися виснажені голодом товариші по нещастю. Очевидно, що «любов» автора до українців мала бути взаємною.
Може це суб'єктивна думка, але часом складається враження, що автор писав у таборі свої нотатки для чекістського ока. Якщо про тих, кого каральні органи вважали своїми найбільшими ворогами висловлюється вкрай негативно, то про «визволителів» пише так: «Що сказати про росіян? Це в основі народ із добрими етнічними рисами...» (стор .171)
Щедро викриваючи чужі хиби, свої власні автор виставляє як нечуване геройство. Хабар, підкуп, обман, шантаж - методи автора в боротьбі за виживання.
«Секелі Левенте, угорський підполковник, який мав серйозну хворобу нирок, був моїм донором по сечі, я здавав на аналіз його сечу під своїми даними» (стор. 205).
«Потім я дочекався обідньої перерви і підійшов до одного лікаря-вязня Абдули Махмедова - він був за національністю азербайджанцем (турком) :Ви - турок, я -мадяр, таким чином ми є родичами. Ви, як турок, зобов'язані допомогти мадярському родичу... При потисканні рук я дав йому 50 карбованців, які він відчув і, крадькома роздивившись, дуже дружелюбно потиснув мої руки та все пообіцяв», (стор. 206).
Мовчить голос сумління нашого мораліста, що в разі викриття його афер, тим кого він в них втягував, загрожувала смертельна небезпека. Топчучись по гідності невільників-українців, сам ставить під загрозу невинну і хвору людину - свого одноплеміннка Секелі Левенте. Зрештою досягає своєї мети нечистоплотними методами і сумління його не волає, що може після себе залишив моральне спустошення в душах тих, з ким йому довелося ділити тюремну долю.
Виникає питання — для чого Мукачівській єпархії вкладати кошти і поширювати таке «чтиво». Воно не тільки не підносить наших священиків-мучеників, а, не завжди достойним прикладом одного, принижує інших. Що є добрим для угорця в Будапешті, не завжди є добрим для нас.
Може таким чином комусь знову захотілося принизити українців? Мети не досягнуто - радше навпаки. Ми вже й так достатньо принижені. Якщо десь знайдеться кілька угорців, румунів, словаків, то їм моментально створюються всі умови, щоб могли задовольняти свої духовні потреби рідною мовою. Українцям - зась. Нам дозволено молитись мертвою церковнослов'янською мовою. І кому яке діло до того, що в тих Богослужіннях вірники нічого не розуміють. Чому? Бо так хтось вирішив у Будапешті чи Братиславі. А ми? А ми мовчім, бо «мовчання - золото». За мовчання нам дадуть гарні парафії, автомашини, нагороди, інші преференції. Мовчім і «благоденствуймо», бо ж у нас родини, та й життя, зрештою дається один раз. А народ? А народу - що до того? Мовчім, бо за нас говорять інші: «Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! Моголи!» Золотого Тамерлана онучата голі. Німець скаже: «Ви славяне» «Славяне! Славяне!» славних прадідів великих правнуки погані!» (Т. Шевченко).
Ісполать мовчунам і «моїй хаті скраю».

Додано: 24 березня 2009, 20:33
Няньо
Варто звернути увагу, що автор цієї книжки є внесений у списки мучеників закарпаття і поданий до беатифікації

ісповідник Стефан

Додано: 04 квітня 2009, 13:43
don Camilo
Після публікації цієї книги не може бути мови про якусь беатифікацію. Цілком незрозумілий намір самих видавців. Зазвичай для процесу беатифікації подають матеріали, що свідчать про героїчні чесноти дотичної особи. А у книзі висвітлена головна чеснота "хочєш жіть умей вертется". Ми потім нарікаємо, що наші священики стають матеріалістами! А що подумають молоді семінаристи, коли прочитають цю книгу. Почнуть запасатися сигаретами, бо, бачите, як маєш куриво - то ти герой. Тепер це дуже актуально, адже планується суттєве подорощення цього "духовного" продукту.... Хтось із мудрих казав, що сигарети притуплюють містичні відчуття. Ну і бабло, звичайно, все вирішує. Дивує "фінансовий звіт", який о.Стефан сам подає у книзі. Бачите, копійчину, як годиться отець вмів добре рахувати. А головне залишається питання: звідкіля у родини репресованого священика такі кошти? Сумнівно, що у повоєнний час його шовгориня своїм кравецтвом могла заробити такі кошти. Тоді за таку підривну діяльність можна була на Сибірі опинитися. Це ж так звані, "нетрудові доходи". Пригадуєте цей парадоксальний термін? Звичайно також дивує відсутність реакції духовенства. За політиків мовчу, з ними справа зрозуміла. Тягнибок лиш бігборди вішає, а от як до справи, його нема! Ця книга свідчить про це, що справа кепська. Український організм не реагує вже на подразники, він вже пройшов процес адаптації. Тепер з нами можна робити щозавгодно, хоч і черговий Голодомор... При УКУ існує інститут Історії Церкви. Цікаво, що вони думають про це? А що думають всілякі Комісії із соцальної комунікації на чолі з Геньом Глібовицьким та Підлісними докторами? Погодьтесь, ситуація значно небезпечніша, ніж з "підгорецькими" чи "ковпаківцями".

Додано: 04 квітня 2009, 17:40
don Camilo
"Що є добрим для угорця в Будапешті, не завжди є добрим для нас", написав Няньо. Справа не в Будапешті! Сумніваюсь, що справжні християни-католики будуть в захопленні від книги Ст. Бендаса. Справжні християни - ні, однозначно! Християнські принципи всюди однакові і в Будапешті, і в Братіславі! Чи вигідно угорцям, щоб їх звинуватили в фашизмі! Звісно, ні! Читаючи цю книгу складається враження, що ти на сайті угорських скінгендсів, неонацистів... Цікава магія цифр у цій книзі. Бендас пише, що "радянські українці" - найкращі з усіх "видів" і "підвидів" українців.... Аргумент просто дивовижний: за 33 роки їх так перевиховала радянська влада, що вони позбулися "характерних для них особливостей", інакше кажучи, стали безхарактерними!!!! Зверніть увагу на число "33". Так, це роки життя Христа, але "33" - це символ Великого Голодомору!!!!
І далі про магію цифр. Книга називається "П"ять років за колючим...". А чому лише п"ять? Бендас пригпдує, що йому прийшла в голову "ідея-фікс", що він буде у засланні п"ять років, п"ять місяців, п"ять днів, п"ять годин. Отже, все по п"ять!!! А чому не три і не сім - сакральні християнські числа. Ну хочаб, чотири - на честь чотирьох Євангелістів. А таки п"ять! Ви зрозуміли, що маю на увазі? Для кого "5" сакральне? Правильно для :evil:

Знаєте, Бог таки любить Католицьку церкву й оберігає її від зла. Уявіть собі ситуацію: Бендаса проголошують блаженим, а потім якийсь журналюга віднаходить його откровенія, "раскази станніка"... Уявляєте, що би було! Сенсація: "Єс, вав!!!!" А так краще швидше зауважити ракову пухлину і "прісечь дєло в корнє"!!!!

Додано: 04 квітня 2009, 17:52
don Camilo
А взагалі нам би повчитися від євреїв та заробити на цьому якусь, та й копійчину. А що? "Хочеш жіть умєй вєртєтся"! До речі, Бендасу і євреї у цій книзі недовподоби. Він на суді відмовляється від перекладацьких послуг, бо, мовляв, всі перекладачі Євреї, тобто їм вірити не можна, вони недобросовісні.
Ми живемо в унікальний час! Це час, коли наші вороги самі на себе пишуть компромати і дають їх нам: "Беріть, вам вже нічого не треба шукати. Ми вже все самі про себе написали! Скористайтеся!"
Голодомор 33 - страшний гріх, що кличе о пімсту до неба. Хто підніму руку на цей багатостраждальний народ, тому Бог відбирає розум. А як інаше потрактувати це видання? Бог видавцям та святим отцям відібрав розум. Це помста за ті невинні жертви на Красному полі в часи Карпатської України.... Саме так треба сприймати цю книжку!

Додано: 05 квітня 2009, 14:02
ShMariam
А таки п"ять! Ви зрозуміли, що маю на увазі? Для кого "5" сакральне? Правильно для :evil:

Чому? А 5 Ран Христових? Але в цьому випадку його використав :evil: випадково, а може, щоб познущатися з Христових терпінь? Хоча, чого завжди звинувачувати :evil: , може автору це самому стукнуло в голову?

Варто звернути увагу

Додано: 05 квітня 2009, 15:36
Mandrivnyk
Няньо вибрав окремі цитати із книги Стефана Бендаса. Не сприймайте мене як прихильника автора видання, але окремі теми форуму показали, що цитати зовсім не свідчать про основну концепцію чи ідею. Якщо у книжці присутня така ментальна критика українців, тоді що що в ній є вартісного? Скажімо, свідчення автора про знущання над греко-католиками у таборах?
А щодо того, куди дивляться як висловився don Camillo Комісії із соціальної комунікації, то в УГКЦ вона одна і недієздатна, не знаю, яким чином причетний до неї Глібовицький, а от п.Підлісний очолює Комісію у справах родини. І, напевно, саме в компетенції Мукачівської єпархії, давати оцінку таким творам. Та наскільки знаю, в оточенні владики Мілана Шашіка, який поважно розбудовує єпархію, є справді люди, які не зацікавлені в Богослуженнях українською мовою... Тому з національних позицій нам лише можна помріяти про певного роду цензуру. Та й видавнича політика сьогодні така, що якщо маєш гроші, то йди до десяток приватних видавництв і давай у світ Божий критику хоч на самого Венедикта XVI. А імпріматуру можна отримати опісля, знявши сметанку після скандалу :x

Додано: 06 квітня 2009, 12:53
don Camilo
Геньо Глібовицький якийсь там медіа-тренер у тій комісії соціяльної комунікації, чи щось такого... ТАм такий складний термін, що годі вимовити. Подивіться на звороті обгортки нещодавно виданого диску розмов із Блаженішим... Геньо є якийсь журналюга, міг би тай розслідування журналістське провести.
Типово українська позиція "моя хата з краєчку".
На жаль це не може бути справа лише Мукачівської єпархії, оскільки в книзі є багато узагальнень, що стосуються всіх Українців.
Чи пан Мандрівник мандрували сторінками сего греко-католицького бестселлеру?

Додано: 06 квітня 2009, 13:05
don Camilo
А справді, а може це тактика, адже скандальні твори тепер добре продаються, особливо антихристиянського змісту!!!
Кого тепер цікавлять мученики УКЦ?
А тут всі кинуться, "Вав, такоє написав про хохлів! Вав, вони найогидніші! Вав, а волиняки взагалі! Єс! А їхні священики! Вав, всі арпостати! Єс!" Мамма мія! Ну просто таки уніятський Олесь Бузина. Слухайте, Закарпатська єпархія таки справді передова! Йде вногу з духом часу! Питання: куди зайде така розбудова єпархії?

Варто знати....

Додано: 06 квітня 2009, 17:09
Mandrivnyk
Donu Camillo

Ні, не мандрував, але якщо матиму книгу, обов'язково прочитаю. Наскільки розумію, Комісія із соціальної комунікації охоплює лише мас-медіа, а цензора релігійних видань призначають окремо. Щодо Глібовицького, то не певний, що він би хотів займатися подібними розслідуваннями, адже вони не принесуть йому грошей і сенсації, а більше шкоди :wink: Краще організовувати якісь тренінги, результати яких не застосовуються на практиці, та копійка там поважна :Yahoo!:

Додано: 06 квітня 2009, 19:30
don Camilo
ShMariam писав:
А таки п"ять! Ви зрозуміли, що маю на увазі? Для кого "5" сакральне? Правильно для :evil:

Чому? А 5 Ран Христових? Але в цьому випадку його використав :evil: випадково, а може, щоб познущатися з Христових терпінь? Хоча, чого завжди звинувачувати :evil: , може автору це самому стукнуло в голову?

Таки справді стукноло, він пише, що це була ідея-фікс!

Скасовано власником повідомленя.

Додано: 20 квітня 2009, 20:04
Lom
Скасовано власником повідомленя.

Додано: 24 квітня 2009, 11:01
don Camilo
Також раджу всім прочитати цей підручник для лицемірів та запроданців. Але паралельно прочитайте також і біографію відомого журналіста-правозахисника 70-80 років Валерія Марченка. Він пережив справжнє духовне преображення. У книзі Стьопки Бєндаса (най з Богом спочиває) ви не зустрінете жодної цитати із Біблії... Валерій Марченко пройшов страждання із Євангелієм в руках, з усмішкою на устах перед катами. Стьопка здавав сечу хворого на нирки мадяра, а Марченко справді страждав важкою недугою нирок. Стьопка після успішного повернення із заслання працював у архіві й перекладав історичні документи з угорської та латинської (нє пильная работка-с). Валерій безуспішно шукав місце праці, навіть до Філарета звертався о поміч - та марно! Пророк "київського патріяршества" Філарєтушка відмовив, навіть, не надіслав Марченку Бібілію українською мовою у заслання... Марченко помер у зеківській лікарні в Ленінграді, Бєндас щасливо дожив довгі літа втішаючись чистим закарпатським повітрям та поїдаючи шиночку... Чи комусь прийде на думку проголосити Валерія Марченка мучеником? А варта би було про це подумати. Серед світських маємо далеко більше справжніх мучеників, аніж серед "вибраних". Прости їм Господи!!!

Людина ,яка не знає своєї історії

Додано: 15 травня 2009, 00:05
Apolon
Пан якій він напевно пан він просто брутальний прикуплений російською владою провокатор, який критикує таку хорошу книгу. Шановний ви на певно нетільки не знаєте ,що таке УГКЦ і який вклад зробила ця церква для розбудови незалежної України. Давайте згадаємо Андрея Шептицького ,чи Йосипа Сліпого які робили все щоб наша ненька Україна зацвіла як вранішя росяниста квітка. Чи коли уніати допомагали виїджати українцям закордон від репресій рядянської влади,чи допомагали євреям... Я не Греко-Католик я вірний УПЦ (КП),але я не можу сказати ,що уніати погані -це єдина в ХХ столітті Українська церква яка намагалася не втратити наші національніі корені. А про Бандеру взагалі хотів би поспілкуватися окремо. Якщо хочете впевнитися ,що я не фанатик і я прсто об:єктивний релігієзнавець,ось моя електрона адреса [email protected]. Пишіть поговоримо про вашу зраду нашому народу і славній Україні.

Додано: 23 грудня 2009, 18:10
o.Mykil
Головне, щоб потім не вважали нас "фашистами" через подібний тон неприхильники... :))

+Знущання з УКРАЇНИ сьогодні+

Додано: 31 грудня 2009, 09:13
o.Mykil
Зображення

Зображення


У школах Росії дітей вчать, що, мовляв, Росія має чітке відношення до Русі, до нашої теперішньої Неньки-України. Є, як відомо, навіть патріарх московський і всієї Русі http://narodna.pravda.com.ua/politics/4a706c27b491f

Проте чи дійсно це так і чи історію ницо не сфальсифіковано, чи є в тому бодай якась логіка, зараз можна буде зрозуміти краще.

Я сам особисто поважаю росіян (маю серед них немало друзів-знайомих) як теж інші народи світу, зокрема тих, що не зазіхають на територіальну цілісність української держави, що ставляться до нас з відповідним розумінням, до рідної мені мови, культури тощо… Але коли хтось починає зневажати все українське, возвеличуючи себе в антиукраїнській діяльності, роблячись затятим «москалем», ну то ви мені тоді вибачте…


До речі, хтось знає ближче цю особу з гітарою?

Зображення

Просто дуже дивує як людина паплюжить нашу державу, президента, повстанців, їх провідників, заявляючи, що не бачити нам Чорноморського флоту тощо… Навіть згадує УГКЦ (голосом подібним дещо до В. Висоцького), що ми зреклися Православ’я на користь греко-католицизму. Що «свята Русь» розіп'ята на хресті… Обзиває українців «хохлами». Бачив та чув це, що є з області криміналу та розпалювання міжнаціональної ворожнечі, на http://www.youtube.com
Звичайно, він не один там такий. Шовінізму з фанатизмом не бракує по обидва боки. І про «москалів» є багато чого саркастичного, реалістичного. Але хто тут починає перший, "викликати з лісу вовка"?

Часом теж виглядає зажортоко та не по-людськи. Без духа любові та злагоди. Краще перемагати зло добром, бо якщо - злом, то вертається воно немовби бумерангом до нас назад...

Однак бачиш, що правду все-таки перекручено, а від справжньої історії відцуралися декотрі затяті «москалі» з імперіалістичними настроями та хронічним стереотипним мисленням.

*******************

Прошу охочих ознайомитися із брошурою. Побачила вона світ у древньому м. Львові у 2009 році і аж манить фактами, відновленням історичних істин. Так що тепер висловлювання типу «патріарх Московський і всієї Русі-України" є найперше смішним з погляду об'єктивної історичної Правди, несфальсифікованих фактів тощо. Імхо.

Степан Дяківський
Святослав Семенюк
Павло Штепа


МОСКАЛІ –
НЕ «рускіє» і НЕ слов’яни


Про саме видання тут, доступне теж для завантаження http://duhvoli.com.ua/index.php?fond=13

Післямова (із триптиха)

Починаючи зі стародавніх часів, на території нинішньої України жили споріднені слов’янські племена, які в процесі історичного розвитку утворили самобутній слов’янський народ – українців.
Великоросійський народ ніколи не мав родинного коріння з українським. Він утворений на базі фінських племен, які відтак змішалися з татаро-монгольським і булгарським етносами.
Москва і Московія є продуктом державної діяльності татаро-монгольської імперії й особистим надбанням хана Золотої Орди Менгу-Тимура. Саме за нього вперше з’явилася Москва як поселення, що зафіксовано 1272 роком, і Московське князівство – 1277 роком.
Про Московську державу не було ні згадки, в той час, як у центрі Європи існувала велика держава – Київська Русь. Немає жодних фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом до ХІ ст. і пізніше Московського князівства з князівствами земель Київської Русі до ХVІ ст.
Московія у ХІІІ-ХVІ ст. ст., а пізніше російська і комуністична імперії, успадкувавши державний устрій і завойовницькі цілі імперії Чингисидів, стали на шлях агресивного завойовництва інших країн і народів.
Православна церква Суздальської землі, а пізніше Московії ретельно і чесно служила єдиній татаро-монгольській державі. Вона цементувала підвалини ординської держави. І тепер Московська православна церква підтримує російський тоталітаризм.
Мешканці Суздальських князівств, а пізніше Московії – це окремий відособлений самобутній народ, який не має нічого спільного зі слов’янськими народами: українцями, поляками тощо. Археологічні розкопки О.С. Уварова курганів у мерянській землі показали, що могили мерян ІХ-ХVІ ст. є виключно фінськими.
Мета, дух і закони державності Золотої Орди збереглись і при династії Романових – Леніних – Сталінах. Особливо великі старання з приводу «збирання земель» були в час більшовицького правління. Однак, імперія династії Романових рухнула в 1917 році, а більшовицька імперія, яка була по-суті відновленою імперією чингисидів, рухнула в 1991 році. Але загарбницьке життя Московської імперії продовжується – Чечня, Осетія, Абхазія, Грузія, Придністров’я … - продовжується гноблення і нищення сотень національних народів, висловлюються заклики до подальшого «збирання втрачених земель», особливо України.
До тих пір, поки московська влада, московська еліта, російська держава не принесуть покаяння, пробачення гнобленим народам – латишам, литовцям, естонцям, українцям, татарам, казахам, калмикам, чеченцям та ін. – відродження самого російського народу не відбудеться.
Однак, московські діячі відкидають думку про покаяння в принципі. Російська імперія продовжує іти шляхом гноблення народів, шляхом загарбництва.
Дух чингисидів ще живий.

ДАТИ

1238 – напад монголо-татарів на українські історико-етнічні землі. Початок загарбання України-Русі.
1246 – створення монголами на противагу Київському та Володимиро-Суздальському князівствам слухняного і повністю залежного від них Московського князівства на чолі з Михайлом Ярославичем (1246-1248).
1301 – приєднання до Московського князівства Коломни.
1302 – приєднання до Московського князівства Переяслава.
1303 – приєднання до Московського князівства Можайська.
1328 – приєднання монголами до Москви Володимирського князівства і надання ханом Узбеком Івану Калиті титулу великого князя.
1392 – приєднання до Великого Московського князівства Суздальської землі.
1463 – приєднання до Великого Московського князівства Ярославської землі.
1478 – розгром Новгородської республіки та окупація Москвою історично української Новгородської землі.
1480 – добровільна і цілком свідома передача ханом Ахматом усієї повноти своєї влади Москві як найбільш надійному та дієвому механізму встановлення монгольських методів панування над усіма землями України-Русі.
1485 – ліквідація московитами Тверського князівства.
1490 – заява Івана ІІІ про свої претензії на титул “государя всея Русі”, тобто на право окупації Москвою усіх без виключення земель України-Русі.
1510 – окупація Великим Московським князівством давніх українських історичних земель на Псковщині.
1514 – окупація московитами давніх українських етнічних земель на Смоленщині.
1523 – захоплення та окупація Москвою української Новгород-Сіверської землі.
1581 – спроба українських магнатів повернути нашу історичну Псковську і Новгородську землі.
1611 – повернення Смоленщини до складу українських земель.
1618 – повернення етнічних Новгород-Сіверських земель до України.
1667 – остаточна втрата Україною своєї Смоленської землі.
1721 – перейменування Московського царства на Росію і проголошення Російської імперії.
1764 – ліквідація Гетьманської держави та повна окупація Росією Лівобережної України. 1793 – окупація Російською імперією Правобережної України.
1795 – окупація Російською імперією Волині та давніх українських етнічних земель на заході.
1939 – окупація СРСР Західної України включно з Перемишлем, частиною Холмщини, Берестейщини та Підляшшя.
1940 – окупація СРСР українських етнічних земель на півночі Буковини та в Бессарабії. 1945 – завершення окупації спадкоємицею давньої монгольської імперії у вигляді СРСР усіх без виключення історико-етнічних українських земель, розподіл їх між своїми сателітами і включення до складу УРСР лише Закарпаття.
1991 – утворення незалежної України, але виключно в кордонах колишньої УРСР.
2004 – звільнення України-Русі від багатовікового ярма московсько-монгольських ханів.

(Підготував Святослав Семенюк)

P. S. А ось ще розміщено цікаву начебто книгу на цю тривожну та важливу для українця зокрема тематику http://moskovstvo.narod.ru/MOS/1.htm
Ще книги про російський генофонд, неблизькість до слов’янства http://www.ozon.ru/context/detail/id/3937295/
http://www.predistoria.org/index.php?na ... le&sid=578

НАЙПЕРШЕ ХОЧЕТЬСЯ РОБИТИ РЕКЛАМУ ІСТОРИЧНІЙ ПРАВДІ, А НЕ НЕДРУГАМ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ТЕМИ!


Хоч духовність ставлю завжди вище над політикою, але таке вже починає набридати, ця вся БРЕХНЯ!



Зображення

Додано: 31 грудня 2009, 09:21
o.Mykil
Запрошуються до дискусії свідомі українці, патріоти рідної багатостраждальної держави, неупереджені історики, вільні від поклоніння суб'єктивізмові і т. д. З нами Бог! Погляньмо правді у вічі разом, як один народ-християни. Амінь. :)

Додано: 31 грудня 2009, 09:37
romanm
o.Mykil писав:Запрошуються до дискусії свідомі українці, патріоти рідної багатостраждальної держави, неупереджені історики, вільні від поклоніння суб'єктивізмові і т. д. З нами Бог! Погляньмо правді у вічі разом, як один народ-християни. Амінь. :)


Це , отче, неможливо. Дискуссія нормальна. Так як немає цілої і чіткої державної політики.На 2 фронти тяжко "битися". Імхо. Повірте. Спочатку треба розібратися з своїми "істориками"(елітою), перед тим, як з кимось дискутувати.
Хоча попробувати можна.

Додано: 31 грудня 2009, 09:42
o.Mykil
romanm писав:
o.Mykil писав:Запрошуються до дискусії свідомі українці, патріоти рідної багатостраждальної держави, неупереджені історики, вільні від поклоніння суб'єктивізмові і т. д. З нами Бог! Погляньмо правді у вічі разом, як один народ-християни. Амінь. :)


Це , отче, неможливо. Дискуссія нормальна. Так як немає цілої і чіткої державної політики.На 2 фронти тяжко "битися". Імхо. Повірте. Спочатку треба розібратися з своїми "істориками"(елітою), перед тим, як з кимось дискутувати.
Хоча попробувати можна.


Та в принципі й так уже давно ясно,хто є хто... Але просто хотілося б більшого роз'яснення історичних (не істеричних!) фактів з уст знавців проблеми, яка вже просто в печінках сидить, як кажуть... Рано чи пізно "війні на два фронти" мав би настати бажаний кінець...

Додано: 31 грудня 2009, 15:03
Sotnik
Отче, я вважаю, що слід зосередитись на тих питанях, в яких вся Україна має спільне бачення: відродження духовності, єкономічна та політична стабільність. Тут ми всі можемо працювати разом.
Щодо історичних питань, то це жива рана на тілі України. Як тільки заходе мова про це люди починають керуватись не розумом, а почуттями. До того ж не самими кращими почуттями.
Потрібен час, щоб ці рани загоїлись і ми були здатні спокійно і виважено приймати спільні рішення. Бо нам потрібні саме СПІЛЬНІ рішення. Тому особисто я намагаюсь уникати дискусій на теми, які викликають розділення.

Додано: 02 січня 2010, 20:01
romanm
п. Сотник має рацію. Але можна подивитися в інший бік. Тобто перейменувати тему в історію Церкви. Бо багато з нас не знає нічого, крім зачовганих гасел. Типу: інквізиція усіх палила, хрестоносці усіх "мочили" і т.д. Може відкрити щось таке? І йти по пунктах
1. Чому інквізиція?
2. Чому хрестові походи.
3. Чи правда що папа Григорій 9 написав в енцикцліці що чорні коти - сатанинське поріддя, і що в Європі усіх винищили?
4. Чому називається Греко католицька Церква? і т.д.

Пропоную, щоби усі хто зацікавлений, добавив свої пропозиції, а потім вибрати найкращі і постаратися якось пролити, наскільки це можливо, світло.

Як Вам?

Додано: 02 січня 2010, 21:39
o.Mykil
romanm писав:п. Сотник має рацію. Але можна подивитися в інший бік. Тобто перейменувати тему в історію Церкви.
Як Вам?


Ні, тема тут конкретна. І я вважаю це однією з великих проблем сьогодення, коли Україну просто беруть під ноги, а ми, здається, ще українці... Суспільно-політичний аспект є домінуючий.

Про інквізицію, хрестові походи тощо час від часу вже згадували. Хоча можна виокремити більше в іншій вітці попри цю дражливу тему!

Бачу, наприклад, що наша древня Русь не має великих спільностей із сучасною Росією, бо російські історики були просто вимушені її ( українсько-московську дійсність) під наказом державної верхівки на свій лад сфальсифікувати (див. хоча б наведені вгорі дати з історії Святослава Семенюка), підвести немовби під себе...

А зараз часто можна почути від росіян: "наша свята Русь", що вона "розіпнута на хресті" і т. д. Бачиться ностальгія за імперією... і т. п. Ось який парадокс!

Додано: 02 січня 2010, 23:41
Sotnik
[quote="o.Mykil"]
...А зараз часто можна почути від росіян: "наша свята Русь", що вона "розіпнута на хресті" і т. д. Бачиться ностальгія за імперією... і т. п. Ось який парадокс!
[/quote]


Я саме так і вірю, отче. Варто лише поправити, що Русь була розіп'ята, а зараз воскресла. І Росія дійсно має походження з Київської Русі. І марно витрачають час псевдоісторики, намагаючись спаплюжити цю історію, бо вона починається з Хрещення Русі і безперервно йшла до Голгофи і, зараз, до Воскресіння Русі. Вона грунтується на християнській духовності. А той, хто слухає тих псевдоісториків лише наживає собі головний біль, бо користі - ніякої.

Додано: 03 січня 2010, 00:45
o.Mykil
Sotnik писав: І Росія дійсно має походження з Київської Русі.


Ну, тоді варто, мабуть, теж слухати щиро свідомим українцям-патріотам патріярха Московського і "всія Русі"... :)

А як же тоді мова про окреме колишнє московське князівство, що існувало поза Київською Руссю?
Воскресла Русь? Україна чи Росія, а може два в одному?:)

Додано: 03 січня 2010, 21:14
Sotnik
Отче, уявіть собі, будь ласка, що до Вас приходить стороння людина і намагається переконати Вас в тому, що Ви, по-перше, не знаєте своїх батьків і, по-друге, віруєте не в Господа Ісуса Христа, а в Магомета. Що Ви на це скажете? Мабуть, що за такою людиною «плачить лікарня для душевно хворих». І зовсім не тому, що Ви проводили генетичну експертизу на тотожність Ваших генів і генів Ваших батьків. А тому, що саме Ви визнаєте своїми батьками тих, чи інших людей і саме Ви визначаєте у Кого Ви віруєте.
Росія ЗАВЖДИ визнавала своє походження від Київської Русі і завжди визнавала Володимирове Хрещення як початок своєї духовності. Тому безглуздими є спроби нав’язати іншу історію.
Свого часу наш славний предок Володимир Мономах так відповідав на безглузді спроби посварити руських людей:
«Ибо встретили меня послы от братьев моих на Волге и сказали: «Поспеши к нам, и выгоним Ростиславичей и волость их отнимем; если же не пойдешь с нами, то мы — сами по себе будем, а ты — сам по себе». И ответил я: «Хоть вы и гневаетесь, не могу я ни с вами пойти, ни крестоцелование преступить»».
І ще так:
«Если же кто из вас не хочет добра и мира христианам, пусть тому от Бога мира не видать душе своей на том свете!»
(«Поучение Владимира Мономаха»).

Але псевдоісторики не вивчають того, що їм заповідували вчити наші славні предки, а сіють розбрат між людьми, відкопуючи якісь псевдоісторичні факти. Очевидно, що для таких людей ані Хрещення, ані Голгофа - ніщо не свято.

Додано: 03 січня 2010, 23:47
o.Mykil
Sotnik писав:Росія ЗАВЖДИ визнавала своє походження від Київської Русі


Наслідки очевидні і, як кажуть, без коментарів... Бо наша Україна не завжди... Якщо росіяни мають таке велике споріднення із Київською Руссю, то чому їм так часто "ріже вухо" українська мова, культура ("хохляцька"), пісня рідна, розмова про повстанський рух на території України тощо? Чому не раз не тішить око вишивана сорочка? Варто задуматися.

І читати правдиві історичні факти, а не фальсифікати російських істориків. Дійсно, "безглуздими є спроби нав'язати іншу історію". Імхо.

Прочитали хоч? http://duhvoli.com.ua/index.php?fond=13
Бо я - так...


Факти та міфи про походження назв Русь, Україна і Росія http://www.patent.net.ua/intellectus/in ... 24/ua.html

Звідти:

Іноземці (Павло Алеппський, А. Мейерберг, А. Олеарій та ін.), які у XVII ст. побували на землях, що нині називаються Росією, бачили Московію і Україну різними державами, населеними відмінними народами, кожний із своєю власною мовою, побутом, правами, про що і описували у своїх замітках. У Великому князівстві Литовському, а також у Річпосполитій вживалися тільки терміни “Московська держава”, “Московське князівство”, “Москва”, з ознакою того, що зовсім іншою країною була Рутенія, тобто – Русь, або Україна...

...Цікаво, що слова - українець, русин (карпатський українець) білорус, половець, татарин, монгол і т.д. - іменники, а „русский” – прикметник. Це є додаткове свідчення того, що "руські" (русские) означає людей, які комусь належать. А точніше, мають належність до Русі , у тому значення - як воно було у дійсності, а саме - Великі Київські князі посилали своїх синів та дружинників завоювувати і обживати нові північні землі, а їх народ робити руським.


Вже скандальний російський політик В. Жириновський одного разу раніше під час виступу на телебаченні заявляв, наприклад, що Росії потрібно відновити свою імперію, а ми, українці, будемо валятися по Сибірах як... музейні експонати.

Політичні причини та відверті зневаги українського етносу відіграють, на жаль, свою роль з боку Московщини (Росії) і понині...

А ось ці речі (географічні назви), наприклад, є з області гріховного сквернослів'я та геть чужі українському духові та солов'їній мові наших автентичних предків http://www.patent.net.ua/intellectus/in ... 16/ua.html

Робіть висновки з пошани до України! Вистачить уже руки Москви.

П. С. Дивно, що поки що істориків тут не дуже видно... Пригадую, до слова, що один філософ якось казав, що краще б він рахував горох, ніж вивчав історію. :)

http://litopys.org.ua