Про сміх і почуття гумору

говоримо про все на світі

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
Mateus
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 20 серпня 2008, 16:48

Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Mateus » 29 серпня 2008, 14:00

Слава Ісусу Христу! Гратулюю всіх читачів нашого Форуму! До сих пір я тільки читав цікаві мені теми наших друзів, а зараз вирішив написати тему, яка дуже близька до мене. В творах старців читав про безумний сміх, і цікаво те, що жоден з них не писав, що багато сміятися - це добре, точніше кажуть, що надлишковий сміх - це гріх. А деколи так хочеться просто пореготати, просто так, без ніякої на те причини. Інколи просто не вистачає сил стримувати руками свій писок, щоб не образити когось та, щоб не показатись дурнем, коли справа стосується серйозного. То шо мені робити? Ту бі, ор нот ту бі?

Аватар користувача
demetris
старець
старець
Повідомлень: 417
З нами з: 29 січня 2006, 16:52
Звідки: м. Львів
Контактна інформація:

Повідомлення demetris » 31 серпня 2008, 18:21

То в чому, власне, питання?..
Про сміх узагалі чи про межу між сміхом безумним та не безмним 8)

Для себе особисто виділяю таке поняття як регіт - певно щось подібне до безумного сміху, але й він не завше є злим.
З повагою, Дмитро.

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Олюнька » 31 серпня 2008, 20:22

Сміятися – значить ризикувати показати свою глупість,
Плакати – значить ризикувати показатись сентиментальним,
Прагнення до іншого – ризик показатись захопленим,
Прояв своїх почуттів – ризик показати свое стправжнє я.
Хто виставляє свої думки і мрії на суд групи – ризикує їх втратити.
Хто любить – ризикує ніколи не отримати взаємної любові,
Життя несе з собою ризик смерті,
Надія – ризик розчарування.
Проте ми повинні йти на ризик, тому що найбільша небезпека – не ризикувати нічим.
Той, хто нічим не ризикує, не робить нічого, нічого не має і сам є ніхто.
Він може уникнути страждань і суму, але він не здатний навчатися, відчувати, змінюватися, рости, любити – він не може жити.
Закований ланцами своїх переконань, він раб, що залишений без свободи.
Вільний лише той, хто ризикує.

Аватар користувача
magdalynka
гість
гість
Повідомлень: 7
З нами з: 04 липня 2008, 10:34
Звідки: Львів

Повідомлення magdalynka » 01 вересня 2008, 13:43

Привіт, Mateus!!! Думала довго над твоїм питанням та, зважаючи на те, що знаю тебе особисто :friends: , мушу сказати, що такої ти вже оптимістичної вдачі. Таким тебе створив Господь. Ти ж не смієшся з чужого лиха. Хтось сумний, та це не означає, що в нього все погано, хтось веселий, але це не означає, що в нього все добре. Такий ти - оптиміст!!! І навіть своїм інколи невмотивованим і невиправданим сміхом ти, я вірю, теж служиш Господу. Бо Бог зазвичай діє щодо нас через інших людей, а отже щодо інших людей і через нас. Мене, чесно кажучи, твій оптимізм і веселість вражають!!! Бо я - страшний критик і песиміст! І коли я говорю тобі про серйозні речі, а ти регочеш чи приколюєшся, то спочатку це мене дивувало якось, але згодом зрозуміла, що напевно я занадто глибоко копаю своїм критичним підходом до справи. Ще одне, здається Дон Боско, якщо не помиляюсь, говорив, що диявол боїться радісних людей, тому регочи собі на здоров'я!!!! :ROFL:

Аватар користувача
Mateus
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 20 серпня 2008, 16:48

Повідомлення Mateus » 01 вересня 2008, 16:31

Дякую за розуміння, підтримку та витверезуючі слова! Проте іноді, як от недавно, іду по вулиці, зустрів давню знайому з поганим настроєм. І шо ви думаєте? Хотів її чимось порадувати, і усміхнувся, а вона подумала що я з неї знущаюсь, бо моя усмішка здалась їй лицемірною. Тепер хоч йди по вулиці і плакай. Тепер деколи навіть боюсь усміхнутись у відповідь! Може хтось знає якусь формулу серйозности? :unknown:

Аватар користувача
demetris
старець
старець
Повідомлень: 417
З нами з: 29 січня 2006, 16:52
Звідки: м. Львів
Контактна інформація:

Повідомлення demetris » 02 вересня 2008, 12:32

Mateus писав: Може хтось знає якусь формулу серйозности? :unknown:

А ще формулу щастя, кохання і багатства! :ROFL:
З повагою, Дмитро.

Аватар користувача
ієром. Діонисій
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 220
З нами з: 16 вересня 2009, 11:50
Звідки: Львів -- Рим

Re: Про безумний сміх

Повідомлення ієром. Діонисій » 23 травня 2010, 14:40

Сміх -- риса виключно людини. Це, в основному, психофізична реакція на здатність людської думки зауважувати комічне, тобто щось, що виявляє яскраву невідповідність у дійсності, яку людина спостерігає.
Приклади комічного: дуже непропорційні риси обличчя у когось чи спосіб поведінки; гра слів, яка витворює в уяві несподіваний образ, протилежний до очікуваного тощо. Наприклад, відомий анекдот про урочисте відкриття пам"ятника з двома шапками, однією на голові, другою в руці. :lol:

Формула серйозності? Вміти спостерігати, крім комічного, інші грані дійсності і звертати увагу передусім на них. Ну і, звичайно, виховувати спосіб реагування на різні комічні ситуації: усмішка :) замість реготу :ROFL: , співчуття :( замість глузування :P .

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Про безумний сміх

Повідомлення прочанка » 23 травня 2010, 22:17

сміх продовжує життя. Як казала колишня співробітниця - 5хв сміху заміняє склянку сметани, і дивилася на нас, молодших, строго крізь шкельця окулярів...Чому б не посміятися, коли весело? Чи... коли так все кепсько виглядає, ну... далі нікуди - повна депресія і тоді... наче захисна реакція організму нападає сміх, деколи недоречний, як кажуть, з пальця. Непосвячені мовчки крутять біля виска, але доза недоречного, часом навіть дурнуватого сміху, повертає душевну рівновагу. Тоді життєві труднощі видаються вже не такими непереборними, виглядає сонечко і думає - світ прекрасний і треба дякувати Богу за ще один прожитий день. :D
Не бійтеся!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Про безумний сміх

Повідомлення o.Mykil » 03 червня 2010, 04:58

Але, вважаю, все-таки краще бачити в житті саме доцільність щирої усмішки, поміркованого сміху у відповідних ситуаціях, щоб усе відбувалось адекватно, поза диким, дещо нелюдським реготом. Не так я це теж є нині по різних сектах тощо http://www.youtube.com/watch?v=Jm1C8b4gDnU

Моя одна стаття стосовно цієї теми:

З факелом радості крізь життя


Радість, веселощі… Багато люди радіють і не радіють… Одні гумором прикрашують своє життя на землі, іншим не раз так не легко по-справжньому до цього дійти… Попри різні біди, негаразди безмежне море радості все ж таки розливається довкола, запрошуючи в нього повністю ввійти… Тепер я говоритиму саме про радість, про радість духовну, в Господі, котру не може цілком подарувати цей земний світ і яка належить до вінка цінних плодів св. Духа.


Часто ми шукаємо якихось розваг: слухаєм-читаєм смішні гуморески відомих гумористів, анекдоти, сміємося з кумедних клоунів у цирку, радо задивляємося в різні комікси; розважальними телепередачами переповнені наші телеканали тощо. Багато хто хоче нас професійно розсмішити, отримуючи за це не раз непогані кошти – така вже робота. Появляються так звані «авторитети гумористичного світу». Та подібна радість, отримана через ці джерела, не завжди нас цілком «по вуха» задовольняє… В чому ж причина? Хоч можемо в полоні радості іноді навіть щиро заплакати…

Що таке справжня радість-утіха у світлі небесної висоти? Багато вже написано, сказано про це. Про суть автентичної радості дізнаємося насамперед із цілющого Божого Слова, наприклад, з послання до Филип’ян св. Апостола Павла: «Радуйтеся завжди в Господі; знову кажу: Радуйтеся… «. «Радість – це молитва. Вона – і сила, і любов. Вона – рибальський невід, яким ловлять душі. Серце, яке палає любов’ю, радісне серце.» (Мати Тереза з Калькутти). Усміхнена людина потягає за собою інших набагато швидше, ніж понура, невпевнена в собі – перевірено на досвіді.

Праведна душа є щедрою на щиру усмішку, а вона якраз є поцілунком людської душі. Дехто не може чи радше не хоче радіти щиро прекрасному. Одну сільську жінку, що рідко коли всміхалася, дивно називали – «та, що сміється двічі на рік»…

Спостерігається так званий катарсис сміху як і плачу. Є переконання, що сміх – основа доброго здоров’я, якщо його породжує радість життя. Однак від сміху, породженого досадою та відчаєм, можна захворіти… Згідно з Франсуа де Ларошфуко, між іншим, нам дарує радість не те, що нас оточує, а наше ставлення до оточуючого, і ми щасливі, бо володіємо тим, що любимо, а не тим, що інші вважають достойним любові…

Коли заглянути до бездонного джерела Божої Премудрості – Біблії, можна знайти немало інформації про істинну життєву радість. На загал, уже саме Одкровення Господа Бога, Творця і Спаса, викликає в людини найвищу радість. Радість людського життя обіцяна Богом (пор. Втор 28. 3-8; Єр.33. 11), а за невірність Бог може справедливо заплатити, забравши в людей радість (пор. Втор. 28. 30-33, 47). Джерелом життя виступає саме Творець.

Щодо Нового Завіту, то, як відомо, прихід на землю божественного Спасителя створив якраз цю атмосферу радості, котру найбільше з євангелістів відчував і відтворив Лука. Учні Ісуса Христа раділи із Його чудес, які підтверджували Спасителеву місію. Хритове слово принесло певні плоди: ті, що в Нього вірили, «радощів мали у собі вщерть» (Йо 17, 13), їхня громада жила з «радістю і в простоті серця» (Ді 2, 46). Звіщення скрізь святої Євангелії було джерелом великої радості… Апостол Павло, що цікаво, навіть закликав, для прикладу, филип’ян, порадіти з ним за те, що він проливає свою кров, виявляючи цим найвище свідчення віри (пор. Фил 2, 17-18).

Всевишній нас постійно запрошує до вічної радості, щастя тощо. У Талмуді, зібранні мудрості рабинів, що сягає часів Ісуса, один із рядків звучить так: «Кожен буде прикликаний до відповідальності за всі дозволені радості, якими він не спромігся навтішатися…».

Правдиву радість дарують тільки небеса, небесний Цар. А її треба навчитися лишень приймати. У своєму знаному «Шляхові до успіху» Мішель Куаст пише ось що: «Треба розрізнити приємність від радості. Приємність – це щастя тіла; радість – це щастя душі. Не вдовольняйтеся приємностями: вони не наситять тебе ніколи…». Радість належить до духовної сфери, тому вона не може вмерти.

Християнський гумор – це, ясна річ, позбавлення власного «я» свого трону. Це стверджує і о. Тадеуш Дайчер. За ним, коли усвідомиш комічність ситуації свого «я», яке засіло на троні, то принаймні на певний час ця ситуація стане для тебе смішною і безпечною. Християнське почуття гумору визволяє, так би мовити, від самого себе…

У Дусі Святому не раз радів Ісус Христос. Чимало святих уміли по-справжньому жартувати, сміятися із себе, для прикладу, св. Томас Мор, Пилип Нері… Теж навчилися радіти радістю інших. Сіяв світом зерна радості і колишній римський понтифік Іван-Павло II.. «Радість починається тієї миті, як ти перестаєш шукати своє власне щастя, щоб давати його іншим» (Мішель Куаст).

Тому вчімося веселитися разом із Христом. Успіх за нами. Без радості життя просто біжить до старості… Чеснота гумору не мала б нас покинути навіть перед обличчям смерті: таким чином вона не видаватиметься жахною. Св. Томас Мор, наприклад, людина з яскравим почуттям гумору в серці, як відомо, перед самою стратою після молитви сказав до свого ката таке : «Зберися, чоловіче, зі силами й сміливо виконай обов’язок. Моя шия дуже коротка, дивися, тільки не вдар криво, щоб не зашкодити своїй репутації». Цей святець поставив себе, власні справи і також смерть на вісь абсурду, віддавши все спокійно в могутні Божі руки…

Нехай, отже, кожна повсякденна зустріч із Христом у Пресвятій Тайні Євхаристії дарує нам світлу потіху душі, не оманливе щастя. Неземна радість притьмом розвіює тугу за дочасністю, неспасенний смуток. «Веселе серце – ліки добрі, а дух прибитий висушує й кості» (Прип. 17, 22). »Очікування радості – це теж радість», — сказав Готхольд Ефраїм Лессінг. Варто, наприклад, зранку, як прокинешся, щоб день був добре розпочатий, зробити намірення: бодай одній людині подарувати сьогодні нелукаву усмішку, радість. А Всевишній, безумовно, радо допоможе, бо Він є з нами!

Ці міркування хотів би закінчити сердечною молитвою згадуваного Томаса Мора:

Боже, зволь подарувати мені душу, яка не знає нудьги, котра не ремствує, не зітхає, не скаржиться, і не дозволяй мені носитися надміру з тим великим щось, що зветься «я».

Господи, даруй мені почуття гумору. Дай мені благодать розуміти жарти, щоб зазнати в життя трохи щастя та й іншим його дарувати. Амінь.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про безумний сміх

Повідомлення о.Олег » 03 серпня 2010, 12:18

можливо цікавим буде прочитати http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Li ... aht_sm.php Аверинцева з книги М.М. Бахтин как философ. М., 1992, с. 7-19: "Бахтин, смех, христианская культура"
і (не знайшов повністю в Мережі, тому лише трошки) "Философію сміху" Л.В.Карасьова http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/MEN/SMILE.HTM
і Олександр Козінцев "Людина і сміх" http://www.krotov.info/lib_sec/11_k/koz ... zev_04.htm
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Yur
старець
старець
Повідомлень: 585
З нами з: 19 квітня 2010, 03:48
Звідки: Chicago Il

Re: Про безумний сміх

Повідомлення Yur » 18 жовтня 2010, 20:08

Можливо гумор не зовсім можна назвати безумним сміхом, все ж хотів би висловити свою думку з цього приводу.
Якось в розмові з одним молодим священиком, він розповідав як бува для розрядки любить пожартувати зі своїми прихожанами. Наводив приклади жартів. І я запитав його, а як би він сприйняв, коли б з ним пожартували таким чином. І чи дозволив би він собі такі жарти, в стосунку не до простих людей, а скажімо до свого єпископа.

Жарти випливають з нашої недосконалости. Й коли хтось у комусь завідомо хоче підкреслити цю недосконалість, це уже зле :(
Пожартувати можна, але краще над собою :)
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Про безумний сміх

Повідомлення Олюнька » 18 жовтня 2010, 20:15

Yur писав:Жарти випливають з нашої недосконалости. Й коли хтось у комусь завідомо хоче підкреслити цю недосконалість, це уже зле :(
Пожартувати можна, але краще над собою :)


Все, що має людина - то дар Божий, сміх в тому числі. Посмішка, то дійсно велика таємниця людської природи, навіть смайлик :) покращує настрій.

Подивіться на особу Івана Павла ІІ, його жарт і пісенька про дощ на зустрічі з молоддю у Львові настільки були природніми і невимушеними, що це направду зблизило тих, хто мокнув під дощем. :good:
Тему переіменувала. Так краще?
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4651
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення ShMariam » 18 жовтня 2010, 20:31

Хто читав про життя св. Терези від Дитятка Ісус, той знає, що вона теж полюбляла жартувати. :)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Yur
старець
старець
Повідомлень: 585
З нами з: 19 квітня 2010, 03:48
Звідки: Chicago Il

Re: Про безумний сміх

Повідомлення Yur » 18 жовтня 2010, 20:40

Олюнька писав:Все, що має людина - то дар Божий, сміх в тому числі. Посмішка, то дійсно велика таємниця людської природи, навіть смайлик :) покращує настрій.

А ще кажуть про сміх без причини :oops:
Власне, як намене причиною мають бути любов і доброзичливість. Адже можна либитися й злорадствувати, а можна радіти дивлячись на малих діток, що виступають на сцені.

Олюнька писав:Подивіться на особу Івана Павла ІІ, його жарт і пісенька про дощ на зустрічі з молоддю у Львові настільки були природніми і невимушеними, що це направду зблизило тих, хто мокнув під дощем. :good:

Він святий.
Й до речі умів пожартувати над самим собою.
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Олюнька » 18 жовтня 2010, 21:48

Тому, думаю, можна перефразувати Yur-а:
"Жарти виявляють нашу недосконалість" :wink:
Часто з простого жарту можна зробити багато висновків про людину :friends:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
Yur
старець
старець
Повідомлень: 585
З нами з: 19 квітня 2010, 03:48
Звідки: Chicago Il

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Yur » 18 жовтня 2010, 21:56

Олюнька писав:Тому, думаю, можна перефразувати Yur-а:
"Жарти виявляють нашу недосконалість" :wink:

Ви знаєте, саме це дає мені підстави вважати, що Ісус не був жартівником. Хоч безумовно, жарти розумів, як і бачив наскрізь душу кожної людини.

Олюнька писав:Часто з простого жарту можна зробити багато висновків про людину :friends:

На такому теж можна спектися ..
Візьмемо за основу те, що в Писанні жартів немає :)
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Олюнька » 18 жовтня 2010, 22:04

Yur писав:
Олюнька писав:Тому, думаю, можна перефразувати Yur-а:
"Жарти виявляють нашу недосконалість" :wink:

Ви знаєте, саме це дає мені підстави вважати, що Ісус не був жартівником. Хоч безумовно, жарти розумів, як і бачив наскрізь душу кожної людини.

Трохи не так. Маю на увазі, що достойна людина достойно жартує. :) А не те, щоб не жартувала взагалі.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Олюнька » 18 жовтня 2010, 22:19

Отже, вирішила зробити невеликий пошук по Святому Письму:
Книга Йова 8/20-21 писав:20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає. 21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.

Книга Приповідок 8/30: мудрість сама про себе писав:я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно

Книга Приповідок 2/2 писав: Про сміх я сказав: Він безумний! - а про радість: Яка з неї користь?

Ісус син Сираха 21/20 писав: Дурний, коли сміється - підносить голос, розумний же ледве тихенько всміхнеться.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
Yur
старець
старець
Повідомлень: 585
З нами з: 19 квітня 2010, 03:48
Звідки: Chicago Il

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Yur » 18 жовтня 2010, 22:25

Олюнька писав:Отже, вирішила зробити невеликий пошук по Святому Письму:

Все ж не можемо утотожнювати сміх і жарти (гумор). Хоч і не виключаю останнього, як суто земного.

Олюнька писав:Трохи не так. Маю на увазі, що достойна людина достойно жартує. :) А не те, щоб не жартувала взагалі.

Достойним Є один Бог.
А в жартах виявляється сугубо людське, приземлене :)
======================================================================================================

Коли ж мова у нас зайшла за Ісуса, гадаю Він міг переживати, радіти, тужити, бути суворим, але завжди бути правдомовним.

Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! (1-е Петра 2:22)
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4651
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення ShMariam » 22 жовтня 2010, 19:11

На гумор треба дивитися через призму любові до Бога, людей. Якщо я хочу принизити когось - це гріх, однозначно. Якщо ж я хочу принести комусь радість - це велика справа.
З його допомогою можна навіть привести людину до Бога. Веселі люди мають більше друзів, яких можуть привести до Христа. :Yahoo!:
Коли людина жартує, то значить вона радісна, якщо радісна, значить мусить бути якась причина тої радості... Рано чи пізно люди починають розуміти, що джерелом радості (попри всі проблеми) є Бог... Пригадується дитяча пісня:
"В моїм серці Цар живе, а прапором Його радість є!
Піднесу прапор високо-високо, нехай побачить цілий світ
Нехай всі люди побачать, побачать,
Що в моїм серці Цар живе!" :Yahoo!:

П. С. Вибачте за тавтологію :)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Про сміх і почуття гумору

Повідомлення Олюнька » 28 жовтня 2010, 15:56

Yur писав:Коли ж мова у нас зайшла за Ісуса, гадаю Він міг переживати, радіти, тужити, бути суворим, але завжди бути правдомовним.

А що гумор асоціюється насамперед з брехнею? :shock:
Yur писав:Все ж не можемо ототожнювати сміх і жарти (гумор). Хоч і не виключаю останнього, як суто земного.

якщо жарти добрі, і сміх щирий, і настрій кращий, і людина стає добрішою. Тому жарти - непоганий інструмент. :wink:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ


Повернутись до “Балачка”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей