Дослідження показали здатність людей бачити майбутнє
Додано: 27 жовтня 2010, 10:19
В Алісі в Країні Чудес Льюїса Керролла, біла королева каже Алісі, що в її країні “пам’ять працює в обох напрямках”. Королева не тільки пам’ятає речі, які відбувалися в майбутньому, але і “речі, які відбудуться через тиждень”. Аліса пробує сперечатися з королевою, кажучи “я впевнена, що мій розум працює тільки в одному напрямку. Я не можу пригадати речей до того, як вони трапляються”, на що королева відповідає “пам’ять, яка працює тільки назад – це погана пам’ять”.
Як би змінилося наше життя, якби ми могли жити в королівстві білої королеви, де наша пам’ять працювала б як назад, так і вперед? Наприклад, в такому королівстві ви могли б здати екзамен, а після цього до нього підготуватися щоб здати його добре. Доброю новиною є те, що, згідно з дослідженнями, проведеними Дерелем Бемом, ви вже живете в такому світі.
Доктор Бем, психолог в Корнельському Університеті, провів серію досліджень, які скоро будуть опубліковані в одному з найпристижніших психологічних журналів (Journal of Personality and Social Psychology). У цих дослідженнях, Бем вивчав ідею, що наш мозок має здатність не тільки відображати минулі події, але і очікувати майбутні. Така властивість мозку бачити майбутнє часто вважається паранормальною здібністю.
Не зважаючи на те, що паранормальні здібності вже досліджувалися в минулому, ці дослідження не можуть бути описаними як наукові дослідження. Тим не менше, дослідження Бена унікальні тим, що вони користуються стандартними науковими широко вживаними методами, і спираються на загальновідомі принципи психології. По суті, він взяв ефекти, які вважаються дійсними і надійними в психології – навчання поліпшує запам’ятовування, праймінг (тобто, створення попередніх підсвідомих установок за допомогою визначених методів) впливає на час відгуку – і просто змінив їх хронологічну послідовність.
Наприклад, нам усім відомо, що повторення слів робить легшим їх відтворення в майбутньому, але що, якщо повторення відбудеться після відтворення? В одному з досліджень, студентам, які приймали участь у досліді, було дано список слів, і, після їх прочитання, їх було несподівано тестовано на те, скільки і яких слів вони запам’ятали. Після цього, комп’ютер випадковим чином визначав деякі з цих слів як слова для повторення, і учасників експерименту просили набрати їх декілька разів. Результат дослідження показав, що під час несподіваного тестування, студенти краще пригадували слова, які після цього комп’ютер дав їм випадковим чином для практики. Бен каже, що повторення слів після тесту якимось чином дозволило учасникам “повернутися назад у часі і поліпшити згадування”.
В іншому дослідженні, Бен дослідив, чи загальновідомий ефект праймингу також можна поставити задом наперед. У типовому дослідженні, людям показується фотографія, і вони мають швидко сказати, чи це фото репрезентує позитивну чи негативну річ. Якщо на фото зображено симпатичне котенятко, ви натискаєте “позитивну”, а якщо гниле м’ясо з хробаками всередині, то – за винятком дуже рідкісних особистостей – “негативну” кнопку. Велика кількість досліджень показала, як підсвідомий праймінг дозволяє вам збільшити швидкість, з якою ви категоризуєте ці фотографії. Підсвідомий праймінг відбувається тоді, коли на екрані показується слово – настільки швидко, що ваш розум не розпізнає, що було показано, але ваш несвідомий мозок розпізнає його. Тобто, ви бачите якесь зображення, але якщо вас спитати, що ви бачили, ви не зможете на це відповісти. Але глибоко всередині ваш мозок побачив це слово і розпізнав його. У експериментах з праймінгом ми бачимо, що якщо піддослідним показати слово, яке співпадає з валентністю наступного малюнка, то вони малюнок категоризують швидше. Тобто, якщо швидко показати слово “щастя” перед фотографією котенятка, ви натиснете клавішу “позитив” навіть швидше, в той час, як якщо показати слово “огидне”, вам треба буде більше часу. Це тому, що праймінг словом “щастя” готує ваш мозок то “щасливих” речей.
В ретроактивному дослідженні Бена, він просто змінив послідовність праймінгу. Слово показувалося піддослідним після того, як вони категоризували фотографію. Тобто, він показував вам малюнок котика, ви вибирали, чи цей малюнок позитивний чи негативний, після чого компютер вибирав позитивне чи негативне слово для праймінгу. Результати показали, що люди шивдше розпізнавали малюнки, коли після цього їм показувався консистентний прайм. Тобто, ви можете категоризувати котенятко швидше не тільки, коли перед ним показується позитивне слово, але і тоді, коли позитивне слово показується за ним. Так виглядало, що коли учасники категоризували фотографію, їх розум знав, що буде показано далі і враховував це у свому рішенні.
Це тільки 2 дослідження, проведені Беном, але і інші його дослідження показали цей “ретроактивний” ефект. Результати чітко показують, що звичайні люди без паранормальних здібностей здатні передбачати майбутні події.
Одним з питань, які ви можете задати, є “наскільки ця відмінність відрізнялася від тої, яка передбачена статистикою для випадкових подій”? Чи навчання до тесту, який вже відбувся, чи праймінг вас словом вже після того, як ви категоризували малюнок драматично змінює ваші результати, чи дає тільки маленьке поліпшення результатів? По своїй суті, це питання “розміру ефекту”. І дійсно правда, що у дослідах Бена ефекти були незначними (тільки трішки кращими за шанс). Тим не менше, існує декілька причин, чому нам не треба нехтувати цими дослідженнями, які показали незначний, але консистентний розмір ефекту.
По перше, у своїх дослідах Бен виявив, що деякі люди продемонстрували більшу силу ефекту, ніж інші. Особливо люди, які інтенсивно шукають зовнішнє стимулювання – аспект інтраверсії, де люди особливо інтенсивно реагують на нові речі – показали розмір ефекту майже в 2 рази більший за звичайну людину. Це вказує на те, що деякі люди значно більш чутливі за інших до паранормальних ефектів.
Читати далі паранормальні ефекти
Цікаво, що про це думає церква?
Як би змінилося наше життя, якби ми могли жити в королівстві білої королеви, де наша пам’ять працювала б як назад, так і вперед? Наприклад, в такому королівстві ви могли б здати екзамен, а після цього до нього підготуватися щоб здати його добре. Доброю новиною є те, що, згідно з дослідженнями, проведеними Дерелем Бемом, ви вже живете в такому світі.
Доктор Бем, психолог в Корнельському Університеті, провів серію досліджень, які скоро будуть опубліковані в одному з найпристижніших психологічних журналів (Journal of Personality and Social Psychology). У цих дослідженнях, Бем вивчав ідею, що наш мозок має здатність не тільки відображати минулі події, але і очікувати майбутні. Така властивість мозку бачити майбутнє часто вважається паранормальною здібністю.
Не зважаючи на те, що паранормальні здібності вже досліджувалися в минулому, ці дослідження не можуть бути описаними як наукові дослідження. Тим не менше, дослідження Бена унікальні тим, що вони користуються стандартними науковими широко вживаними методами, і спираються на загальновідомі принципи психології. По суті, він взяв ефекти, які вважаються дійсними і надійними в психології – навчання поліпшує запам’ятовування, праймінг (тобто, створення попередніх підсвідомих установок за допомогою визначених методів) впливає на час відгуку – і просто змінив їх хронологічну послідовність.
Наприклад, нам усім відомо, що повторення слів робить легшим їх відтворення в майбутньому, але що, якщо повторення відбудеться після відтворення? В одному з досліджень, студентам, які приймали участь у досліді, було дано список слів, і, після їх прочитання, їх було несподівано тестовано на те, скільки і яких слів вони запам’ятали. Після цього, комп’ютер випадковим чином визначав деякі з цих слів як слова для повторення, і учасників експерименту просили набрати їх декілька разів. Результат дослідження показав, що під час несподіваного тестування, студенти краще пригадували слова, які після цього комп’ютер дав їм випадковим чином для практики. Бен каже, що повторення слів після тесту якимось чином дозволило учасникам “повернутися назад у часі і поліпшити згадування”.
В іншому дослідженні, Бен дослідив, чи загальновідомий ефект праймингу також можна поставити задом наперед. У типовому дослідженні, людям показується фотографія, і вони мають швидко сказати, чи це фото репрезентує позитивну чи негативну річ. Якщо на фото зображено симпатичне котенятко, ви натискаєте “позитивну”, а якщо гниле м’ясо з хробаками всередині, то – за винятком дуже рідкісних особистостей – “негативну” кнопку. Велика кількість досліджень показала, як підсвідомий праймінг дозволяє вам збільшити швидкість, з якою ви категоризуєте ці фотографії. Підсвідомий праймінг відбувається тоді, коли на екрані показується слово – настільки швидко, що ваш розум не розпізнає, що було показано, але ваш несвідомий мозок розпізнає його. Тобто, ви бачите якесь зображення, але якщо вас спитати, що ви бачили, ви не зможете на це відповісти. Але глибоко всередині ваш мозок побачив це слово і розпізнав його. У експериментах з праймінгом ми бачимо, що якщо піддослідним показати слово, яке співпадає з валентністю наступного малюнка, то вони малюнок категоризують швидше. Тобто, якщо швидко показати слово “щастя” перед фотографією котенятка, ви натиснете клавішу “позитив” навіть швидше, в той час, як якщо показати слово “огидне”, вам треба буде більше часу. Це тому, що праймінг словом “щастя” готує ваш мозок то “щасливих” речей.
В ретроактивному дослідженні Бена, він просто змінив послідовність праймінгу. Слово показувалося піддослідним після того, як вони категоризували фотографію. Тобто, він показував вам малюнок котика, ви вибирали, чи цей малюнок позитивний чи негативний, після чого компютер вибирав позитивне чи негативне слово для праймінгу. Результати показали, що люди шивдше розпізнавали малюнки, коли після цього їм показувався консистентний прайм. Тобто, ви можете категоризувати котенятко швидше не тільки, коли перед ним показується позитивне слово, але і тоді, коли позитивне слово показується за ним. Так виглядало, що коли учасники категоризували фотографію, їх розум знав, що буде показано далі і враховував це у свому рішенні.
Це тільки 2 дослідження, проведені Беном, але і інші його дослідження показали цей “ретроактивний” ефект. Результати чітко показують, що звичайні люди без паранормальних здібностей здатні передбачати майбутні події.
Одним з питань, які ви можете задати, є “наскільки ця відмінність відрізнялася від тої, яка передбачена статистикою для випадкових подій”? Чи навчання до тесту, який вже відбувся, чи праймінг вас словом вже після того, як ви категоризували малюнок драматично змінює ваші результати, чи дає тільки маленьке поліпшення результатів? По своїй суті, це питання “розміру ефекту”. І дійсно правда, що у дослідах Бена ефекти були незначними (тільки трішки кращими за шанс). Тим не менше, існує декілька причин, чому нам не треба нехтувати цими дослідженнями, які показали незначний, але консистентний розмір ефекту.
По перше, у своїх дослідах Бен виявив, що деякі люди продемонстрували більшу силу ефекту, ніж інші. Особливо люди, які інтенсивно шукають зовнішнє стимулювання – аспект інтраверсії, де люди особливо інтенсивно реагують на нові речі – показали розмір ефекту майже в 2 рази більший за звичайну людину. Це вказує на те, що деякі люди значно більш чутливі за інших до паранормальних ефектів.
Читати далі паранормальні ефекти
Цікаво, що про це думає церква?