Зневаги незнайомих анітрохи людей...
Додано: 30 жовтня 2010, 03:23
Не раз в житті можна стикнутися з проблемою, що хтось судить певну людину, взагалі її не знаючи: не бачив ніколи в обличчя, не знає стану її душі, щоденного життя, серця тощо. Тобто може навіть зневажати, наприклад, у письмовий спосіб в Інтернеті перед іншими. Тому через те появляються наклепи, несправедливий осуд, дезінформація багатьох. Але ми знаємо, що навіть є одна із Божих Заповідей у Декалозі: не свідчи неправдиво проти твого ближнього. Читаємо, до речі, у св. Писанні наступне: "“Ти хто такий, що чужого слугу судиш?" (Рм 2, 1). Або в євангелії від св. Луки: "Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься" (Лк 6, 37). На жаль, ми це часто забуваємо-чи миряни, чи священики. Буває, що хочемо бути "суперхристиянами", забуваючи при тому за елементарну людяність, культуру та виховання. А варто бути насамперед людиною, а потім християнином і т.п. Часом із невіруючими, що відзначаються певною мораллю та культурою, є набагато легше спілкуватися ніж із "традиційними" християнами (з метрики більше). Як можна вирішити цю велику духовну проблему? Коли тебе судять, зневажаючи і тебе не знають цілком? Навіть у філософії є така норма, що не можеш оцінювати якусь річ, якщо її перед тим не пізнав, не дослідив, тобто робити судження про щось, піддавати критиці тощо. Особисто сам із цим тепер як ніколи стикнувся, бо одна духовна особа почала ще раніше в мережі мене безпідставно зневажати, хоч ми ніколи не стрічалися і знаю про неї тільки зі слів знайомих... Також не знаю точно за що: за мої переконання, досвід, християнські погляди (немало пишу у ЗМІ) чи просто що настрій не той?.. Причина невідома. Навіть прислів'я є знане по темі, що, мовляв, коли комусь хочеться вдарити собаку, то завжди знайдеться відповідна палиця.
