Рідна земля

говоримо про все на світі

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9704
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Рідна земля

Повідомлення о.Олег » 01 лютого 2012, 19:39

у мене позавчора дідусь помер (моєї вже покійної Бабці рідний брат). Василь. Пом'яніть, якщо можна. Знаєте... ніби важка справа - смерть - завжди важко... Навіть, коли помирає старша людина (дідусь з 1929 р.н). А тут, поряд з цим... це був єдиний з близьких родичів, якому вдалось з Божою поміччю повернутись в наше родинне село Хоробрів, біля Сокаля, Львівщина. За "Операції Вісла" всіх забрали, посилили в наших хатах чужих (звичайно - ні в чому неповинних, адже і їх зігнали з родинних домів...), людей "з гір", і тепер лише стараннями оцього мого дідуся декілька років, як там відновили парафію УГКЦ - більшість ж не місцеві, тому правлять поперемінно з одними із православних... Але... я навіть не про це... Зимно було - з 20 морозу, а... із середини таке тепле відчуття рідної землі, Храму (дерев'яний, через рік 150 років...), який будували, в якому молилися мої предки. Під куполом (кажуть старожили) є надпис про те, що завершував його мій прадідусь Йосип зі своїм товаришем. З цього Храму вийшов о.Григорій - рідний брат моєї прабабці Марії, похований під Рудками; ще один її брат з дивовижним ім'ям Африкан (похований в Нью-Йорку) також закінчив Семінарію, але... не склалося... А спів який!... рідний, а цвинтар, де лежать покоління моїх прабатьків..!
А... Ви... звідки? Як відчуваєте свою землю?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: рідна земле...

Повідомлення Володимир85 » 01 лютого 2012, 20:59

Прийміть щирі мої співчуття!
Прочитав... віршик захотілось написати:


Відлетіла душа... та не в небуття!!!
І світла пам’ять довжиною в життя –
Зігріває, надихає, приклад подає...
Хай радіє цьому серце твоє і моє.

Із нею почате діло примножимо,
Робитимемо більше, ніж можемо.
І тримаючись коріння, предків справи –
Сіятимемо любов, скинувши окови.

О, душе! Лети до Бога в спокої й мирі!
А ми, залишившись на життєвій ниві –
Подбаємо про цінний духовний спадок,
Оберігаючи його від всіляких нападок.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: рідна земле...

Повідомлення прочанка » 01 лютого 2012, 21:58

хай земля буде пухом, а душа серед праведних оселиться.
Сумна подія з огляду на живих, але цей чоловік заслужив на радість в небі.
Рідна земля... Поклик крові, хочеться спочити у рідній землі, де б не жив за життя. Але є й парадокс. Я дуже мало, але бувала в різних місцях. І що дивно, в деяких так буває добре, наче це твій справжній дім. Головне, що там нема розкошів чи достатку, просто – гола земля, але дуже там добре. Чому? Чи бувають у когось такі відчуття – вперше у незнайомому місці, а відчується, ніби повернувся додому? Або що був тут раніше і повернувся знову?
Не бійтеся!

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1018
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: рідна земле...

Повідомлення luksander » 11 лютого 2012, 22:53

Є на степовому лівобережжі Дніпра село, засноване більше 300-т років тому козаками. І є там вулиця з поетичною назвою – Зелений Гай.
Вулиця простилається більш ніж на кілометр, і, ставши на одному її кінці, на іншому не побачиш окрему постать, хіба куряву, яку підіймає в повітря ввечері череда корів, що повертається з випасу.
Потопаючи босими ногами в теплій куряві, натовченій колесами підвід, замріяне хлоп’я неквапом прямує в гості до дідуся і бабусі. І привітно посміхаються йому мальви обабіч вулиці, високі старезні акації і розлогі груші дички. Крізь сади вишняку білими боками з-під солом’яних стріх, неначе граючись в піжмурки, визирають хати.

В обов’язки військ «осназ» входила і радіорозвідка. Довелося мені чергувати на посту, який контролював радіозв’язок між штабами баз зберігання ядерних боєприпасів в південно-європейському театрі бойових дій. Головним завданням було не прогавити "сигнал"-команду на переміщення боєприпасів із складів до бойових частин військ НАТО, що, грубо кажучи, означало б початок ядерної війни. Самі "сигнали", звичайно, були закодовані, і тому про кожен думалося – це вже він…
За час своєї служби мені довелося перехопити не один «сигнал», і от завжди, від першого і до останнього, як тільки після стандартної перевірки якості прийому між радіостанціями в головних телефонах починали звучати цифри, в моїй уяві спливала ця до щему серця рідна вулиця – Зелений Гай…
Ось так буває… :pardon:

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: рідна земле...

Повідомлення andrey s. » 11 лютого 2012, 23:36

luksander писав:[i]
За час своєї служби мені довелося перехопити не один «сигнал», і от завжди, від першого і до останнього, як тільки після стандартної перевірки якості прийому між радіостанціями в головних телефонах починали звучати цифри, в моїй уяві спливала ця до щему серця рідна вулиця – Зелений Гай…
Ось так буває… :pardon:

І ще би серце не защимило....
http://www.youtube.com/watch?v=Thwdj3_a ... re=related
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

євдоким
дописувач
дописувач
Повідомлень: 128
З нами з: 18 червня 2010, 14:41
Звідки: Удеч
Контактна інформація:

Re: Рідна земля

Повідомлення євдоким » 30 червня 2012, 15:14

Моя бабуся 9-річною дівчинкою приїхала у те село, де я виріс. Однак в особливий спосіб родичаємось із тими, котрі залишились в околицях т.зв. родинного гнізда. Мушу відмітити, що коли часом випадає можливість з'їздити в рідне село, то огортає якась дивна радість й піднесення, але триває це відчуття не довго. Бо як гляну довкруги на те запустіння - хочеться вовком вити! Ранньою весною й влітку любив пройтися по сільських полях й урочищах, любуючись їхньою красою!!! Тепер майже повсюдно - гори сміття!!!
Але, не зважаючи на всі теперішні негаразди, завдяки старожилам зумів зберегти хороші спогади про село й дитинство, а, особливо, про сільську святиню, в якій служив священик із підпілля і своєю жертвенністю прищепив мені любов до Церкви й Всевишнього!

Аватар користувача
kristik
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 275
З нами з: 17 травня 2010, 11:49
Контактна інформація:

Re: Рідна земля

Повідомлення kristik » 08 серпня 2012, 19:05

Рідна земля! Особливо спорідненість відчувається тоді, коли повертаєшся здалека і після тривалої розлуки... тоді все таке знайоме аж до болю, кожне деревце, кожен камінчик, хоча й багато змін також не є непоміченими. В моєму селі Церква порівняно "молода", пам*ятаю як посвячувався камінь, а потім Вона (Церква) росла разом зі мною чи я з Нею... і таке все рідне, і таке своє, що нігде в світі не знайдеш такого милого серцю клаптика землі як рідне село!
Ми думаємо, що Бог бачить нас зверху, але Він бачить нас зсередини.
Жильбер Сесброн


Повернутись до “Балачка”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей