Психологічні поради :)
Додано: 02 вересня 2016, 23:34
В неті регулярно попадаю на статті а ля: http://mizky.com/article/132/13-rechei- ... ne-roblyat
13 речей, яких морально сильні люди не роблять (це актуально для нашого форуму, бо християнин мусить бути морально сильним )
Скорочено:
1. Вони не витрачають час на те, щоб жаліти себе
2. Вони не дозволяють комусь брати владу над собою
3. Вони не ухиляються від змін
4. Вони не фокусуються на речах, які не можуть контролювати
5. Вони не намагаються догодити всім
6. Вони не бояться ризикувати
7. Вони не зациклюються на минулому
8. Вони не повторюють одні й ті ж помилки знову і знову
9. Вони не заздрять успіху інших людей
10. Вони не здаються після першої невдачі
11. Вони не бояться проводити час на самоті
12. Вони не вважають, що світ щось винен їм
13. Вони не сподіваються на негайні результати
Хороша стаття, але я би трошки покритикувала:
1) Не витрачають час на жаління, але... Часом треба чесно визнати свої слабості і проблеми і не боятися навіть висловити їх з метою вирішення. Бо як можна вирішити, якщо навіть не думати про це? Часом, коли я маю вирішити серйозне питання, то...
- не боюся висловлювати емоції (виглядаю трохи неадекватною - таке життя).Збоку це виглядає як "жаління" себе, хоч насправді то просто спосіб стимулювати себе вирішити ситуацію
- думаю над тим якийсь час і якщо рішення не приходить зразу, або коли в ньому не впевнена - заспокоююся і вичікую якийсь час, щоб прийшло рішення
- ну і на це все доведеться затратити час
2) До певної міри - так.Але якщо людина не має жодних авторитетів, значить занадто вірить у себе, а це свідчить або про юнацький максималізм, або про гордість. (інша річ, що не все сказане чи зроблене авторитетами треба приймати за правильне). І влада, прийнята усвідомлено, для мого ж добра, є доброю (знову ж,і підкорятися треба з розумом) - в тому й суть корисності монашого послуху, послуху в подружжі тощо.
7) Погоджуюся. Правда, не зовсім розумію, як то поєднуєти з тим фактом, що Святі сильно страждали через свої минулі великі гріхи, в яких давним-давно перепросили Бога? Напр. в мене в минулому були теж досить серйозні гріхи, я про них після покаяння просто забула. То це погано, що я більше через то більше не переживаю? (та не зовсім забула, бо деякі проблеми, які появилися як наслідок, є ще й досі... Чи то я підсвідомо не можу себе простити?)
11) Так, людина повинна навчитися бути і в спільноті, і на самоті. Тільки якщо "мені" не комфортно або в одному, або в другому випадку, не варто через то комплексувати, бо всі ми народилися або екстравертами, або інтровертами, але точно - не одним і другим одночасно
13 речей, яких морально сильні люди не роблять (це актуально для нашого форуму, бо християнин мусить бути морально сильним )
Скорочено:
1. Вони не витрачають час на те, щоб жаліти себе
2. Вони не дозволяють комусь брати владу над собою
3. Вони не ухиляються від змін
4. Вони не фокусуються на речах, які не можуть контролювати
5. Вони не намагаються догодити всім
6. Вони не бояться ризикувати
7. Вони не зациклюються на минулому
8. Вони не повторюють одні й ті ж помилки знову і знову
9. Вони не заздрять успіху інших людей
10. Вони не здаються після першої невдачі
11. Вони не бояться проводити час на самоті
12. Вони не вважають, що світ щось винен їм
13. Вони не сподіваються на негайні результати
Хороша стаття, але я би трошки покритикувала:
1) Не витрачають час на жаління, але... Часом треба чесно визнати свої слабості і проблеми і не боятися навіть висловити їх з метою вирішення. Бо як можна вирішити, якщо навіть не думати про це? Часом, коли я маю вирішити серйозне питання, то...
- не боюся висловлювати емоції (виглядаю трохи неадекватною - таке життя).Збоку це виглядає як "жаління" себе, хоч насправді то просто спосіб стимулювати себе вирішити ситуацію
- думаю над тим якийсь час і якщо рішення не приходить зразу, або коли в ньому не впевнена - заспокоююся і вичікую якийсь час, щоб прийшло рішення
- ну і на це все доведеться затратити час
2) До певної міри - так.Але якщо людина не має жодних авторитетів, значить занадто вірить у себе, а це свідчить або про юнацький максималізм, або про гордість. (інша річ, що не все сказане чи зроблене авторитетами треба приймати за правильне). І влада, прийнята усвідомлено, для мого ж добра, є доброю (знову ж,і підкорятися треба з розумом) - в тому й суть корисності монашого послуху, послуху в подружжі тощо.
7) Погоджуюся. Правда, не зовсім розумію, як то поєднуєти з тим фактом, що Святі сильно страждали через свої минулі великі гріхи, в яких давним-давно перепросили Бога? Напр. в мене в минулому були теж досить серйозні гріхи, я про них після покаяння просто забула. То це погано, що я більше через то більше не переживаю? (та не зовсім забула, бо деякі проблеми, які появилися як наслідок, є ще й досі... Чи то я підсвідомо не можу себе простити?)
11) Так, людина повинна навчитися бути і в спільноті, і на самоті. Тільки якщо "мені" не комфортно або в одному, або в другому випадку, не варто через то комплексувати, бо всі ми народилися або екстравертами, або інтровертами, але точно - не одним і другим одночасно