Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

andrivovk писав:

andrey s. писав:-Вы читали " Анну Коренину " ?
-Читал !
- Что можете сказать о героине ?
- Героин - мощная вещь .
- А почему вы спрашиваете ?

Андрію, а ви читали "Анну Кареніну"???

andrey s. писав:

andrivovk писав:

andrey s. писав:-Вы читали " Анну Коренину " ?
-Читал !
- Что можете сказать о героине ?
- Героин - мощная вещь .
- А почему вы спрашиваете ?

Андрію, а ви читали "Анну Кареніну"???

Мощная вещь !
А почему Вы спрашиваете ?

...постановила постити. Важна така стала, серйозна. Вирішила по-поїсти: холодильник відкрила, рука сама до сметанки звично тягнеться - ні, не можна! ПІСТ!
Їла пельмені просто так.

Пешеходов надо любить. Пешеходы составляют большую часть человечества. Мало того -- лучшую его часть. Пешеходы создали мир. Это они построили города, возвели многоэтажные здания, провели канализацию и водопровод, замостили улицы и осветили их электрическими лампами. Это они распространили культуру по всему свету, изобрели книгопечатание, выдумали порох, перебросили мосты через реки, расшифровали египетские иероглифы, ввели в употребление безопасную бритву, уничтожили торговлю рабами и установили, что из бобов сои можно изготовить сто четырнадцать вкусных питательных блюд.

И когда все было готово, когда родная планета приняла сравнительно благоустроенный вид, появились автомобилисты.

Надо заметить, что автомобиль тоже был изобретен пешеходами. Но автомобилисты об этом как-то сразу забыли. Кротких и умных пешеходов стали давить. Улицы, созданные пешеходами, перешли во власть автомобилистов. Мостовые стали вдвое шире, тротуары сузились до размера табачной бандероли. И пешеходы стали испуганно жаться к стенам домов.

-- В большом городе пешеходы ведут мученическую жизнь. Для них ввели некое транспортное гетто. Им разрешают переходить улицы только на перекрестках, то есть именно в тех местах, где движение сильнее всего и где волосок, на котором обычно висит жизнь пешехода, легче всего оборвать.

В нашей обширной стране обыкновенный автомобиль, предназначенный, по мысли пешеходов, для мирной перевозки людей и грузов, принял грозные очертания братоубийственного снаряда. Он выводит из строя целые шеренги членов профсоюзов и их семей. Если пешеходу иной раз удается выпорхнуть из-под серебряного носа машины -- его штрафует милиция за нарушение правил уличного катехизиса.

И вообще авторитет пешеходов сильно пошатнулся. Они, давшие миру таких замечательных людей, как Гораций, Бойль, Мариотт, Лобачевский, Гутенберг и Анатоль Франс, принуждены теперь кривляться самым пошлым образом, чтобы только напомнить о своем существовании. Боже, боже, которого в сущности нет, до чего ты, которого на самом деле-то и нет, довел пешехода!

Вот идет он из Владивостока в Москву по сибирскому тракту, держа в одной руке знамя с надписью: "Перестроим быт текстильщиков", и перекинув через плечо палку, на конце которой болтаются резервные сандалии "Дядя Ваня" и жестяной чайник без крышки. Это советский пешеход-физкультурник, который вышел из Владивостока юношей и на склоне лет у самых ворот Москвы будет задавлен тяжелым автокаром, номер которого так и не успеют заметить.

Или другой, европейский могикан пешеходного движения. Он идет пешком вокруг света, катя перед собой бочку. Он охотно пошел бы так, без бочки; но тогда никто не заметит, что он действительно пешеход дальнего следования, и про него не напишут в газетах. Приходится всю жизнь толкать перед собой проклятую тару, на которой к тому же (позор, позор! ) выведена большая желтая надпись, восхваляющая непревзойденные качества автомобильного масла "Грезы шофера". Так деградировал пешеход.

И только в маленьких русских городах пешехода еще уважают и любят. Там он еще является хозяином улиц, беззаботно бродит по мостовой и пересекает ее самым замысловатым образом в любом направлении.

після цього інтервю газети рясніють заголовками:

"За що Бог карає Львівські "КАРПАТИ"? Кополовець знає но не може сказати"

"Чому Львівські КАРПАТИ перед каждою ігрою ходять до церкви?"

"Церква і футбол, коментар преподобного Михайла"

"Кому молитися? Львівський клуб атеїстів вчора поповнився 11тьма членами"

о.Олег писав:

Увечері 16 жовтня 1978 року в помешканні Едварда Гєрека задзвонив телефон. Це був його заступник, Станіслав Каня, котрий саме прочитав повідомлення агентства «Ройтерс» про результати конклаву, де обирався новий Папа Римський. «О Боже!» - вирвалося з уст першого секретаря ЦК Комуністичної партії Польщі.

Georgij писав:«А в Україні, кажуть, ознакою зміни Папи стане дим над „Межигірʼям“. Колір диму не принциповий»

andrivovk писав:...

Маленький мальчик нашел Типикон,
Стал на шестнадцать читать он канон.
Весь монастырь был в уныньи и страхе -
Все из него убежали монахи.

Маленький мальчик нашел Патерик.
Во глубину исихазма проник.
Ел в день по маленькой черствой просфорке -
Тело его отыскали в каптерке.

Маленький мальчик играл в иерея,
С клироса Требник украл поскорее.
Долго молился малыш до рассвета -
К утру родители были отпеты.

Маленький мальчик с кадилом возился.
Один уголёк в уголок закатился.
Долго искали собор прихожане
Лишь головешки дымились в тумане.

Дети о браке:

1. Как решить, на ком стоит жениться?

Нужно найти такую, кто любит то же самое, что и ты. Если, например, любишь спорт, то и ей должно нравиться, что ты любишь спорт, и она должна следить, чтобы под рукой были чипсы и во что макать* (Алан, 10 лет).


На самом деле никто не знает, на ком он женится, пока не вырастет. Бог решает все это заранее, а мы только потом узнаем, с кем нас соединили (Кирстен, 10 лет).

2. В каком возрасте лучше жениться?

Лучше всего в двадцать три, потому что к тому времени ты уже знаешь человека ЦЕЛУЮ ВЕЧНОСТЬ (Камилла, 10 лет).

Вообще ни в каком. Женятся только дураки! (Фредди, 6 лет)

3. Как узнать, женаты ли люди, которых впервые видишь?

Угадывать нужно. Посмотреть, например, кричат ли они на детей (Деррик, 8 лет).

4. Что, по-твоему, общего у твоих мамы и папы?

Они оба больше не хотят рожать детей (Лори, 8 лет).

5. Чем обычно занимаются на свиданиях?

Свидания – это чтобы повеселиться, их устраивают, чтобы получше узнать друг друга, Вообще-то, если подольше послушать, то даже мальчишкам есть что сказать (Линетт, 8 лет).

На первом свидании они просто врут друг другу, и обычно получается достаточно интересно, чтобы прийти на второе свидание (Мартин, 10 лет).

6. Что делать, если первое свидание прошло скучно?

Я бы прибежал домой и притворился, что умер, А на другой день позвонил бы во все газеты, чтобы обо мне написали, где пишут про мертвых (Крейг, 9 лет).

7. Когда можно целовать девушку?

Когда она богатая (Пэм, 7 лет).

По закону, тебе должно быть восемнадцать лет, так что я не хочу с этим связываться* (Курт, 7 лет].

Правило такое: если кого-то поцеловал, нужно жениться и рожать детей. Так положено (Говард, 8 лет).

8. Что лучше, жениться или жить одному?

Девочке лучше жить одной, а мальчикам – жениться, Им ведь нужен кто-то, чтобы за ними прибирать (Анита, 9 лет)

9. Как изменился бы мир, если бы люди не женились ?

Ну, все равно была бы куча детей, которые им бы все объяснили, правильно? (Келвин, 8 лет).

10. Что нужно, чтобы семейная жизнь была счастливой?

Говорить жене, что она красавица, даже если она похожа на старый драндулет (Рики, 10 лет)

Рай. Лежать на моріжку двоє, розмовляють. Тут раптом з’являється чоловік, накидається на яблуню і починає жадібно й похапки їсти соковиті фрукти. Двоє запитують:

— Брате, ти куди поспішаєш, у тебе ж ціла вічність попереду?

Той у відповідь:

— Це у вас ціла вічність попереду, а мені зараз до реанімації повертатися!

*

Під час різдвяної вистави, коли в перерві між діями парафіяльний хор заспівав чергову колядку, маленький хлопчик обурено вигукнув:

— Знову рекламна пауза!

*

Лікар до космонавта:

— Операція буде важка, давайте помолимося.

Космонавт:

— Я скільки в космос літав, жодного разу Бога не бачив!

Лікар:

— А я скільки робив операції на мозку, жодного разу не бачив думки…

*

Якось їхав я з другом, він за кермом. На одному з перехресть нас сильно «підрізав» інший водій. Він був неправий, але ми, дякувати Богу, встигли загальмувати. А мені сподобалося, як мій друг на це відреагував:

— А щоб тебе Бог благословив… мудрістю, а мене — любов’ю!

*

Говорячи про Адама, один старець сказав:

— Адам був першим чоловіком, який нарікав на якість їжі, отриманої від жінки…

*

Одна сестра вміла у всіх бачити тільки хороше. Її питають:

— Може, ви і в сатані бачите щось хороше?

— Так, — відповіла вона. — Дуже вже він трудолюбивий…

*

Одного разу наснився жінці сон, що за прилавком крамниці стояв Господь Бог.

— Господи! Це Ти! — вигукнула вона з радістю.

— Так, це Я, — відповів Бог.

— А що у Тебе можна купити? — спитала жінка.

— Все, — пролунало у відповідь.
— Ну то дай мені, будь ласка, здоров’я, щастя, кохання, успіх і багато грошей.

Бог приязно посміхнувся й пішов у підсобку по товар. За деякий час Він повернувся з невеликою паперовою коробочкою.

— І це все?! — вигукнула здивована й розчарована жінка.

— Так, це все, — відповів Бог, і додав:

— Хіба ти не знала, що у Моїй крамниці продається тільки насіння?

*

Мудрий запитав учня: в чому полягає найжахливіша трагедія людського життя?

— Певне, в тому, що людина не знаходить відповідей на свої питання? — сказав учень.

— Ні, — відповів мудрий. — У тому, що вона не знаходить питань, на які слід шукати відповідей.

*

Прийшов якось чернець до свого наставника, і каже:

— Отче, скільки разів я ходжу до тебе й каюся, скільки ти давав мені порад, але я не можу виправитися. Яка користь мені приходити до тебе, якщо після наших бесід я знову впадаю у гріхи?

Авва відповів:

— Сину, візьми два горщики: один із медом, інший порожній.

Учень так зробив.

— А тепер перелий кілька разів мед з одного горщика в інший.

Учень знову послухався.

— Тепер, сину, подивися на порожній горщик і понюхай його.

Учень подивився, понюхав і каже:

— Отче, порожній горщик пахне медом, і на денці трохи залишилося.

— Ось так, — сказав учитель, — і мої настанови осідають у твоїй душі. Якщо ти заради Христа засвоїш у житті принаймні частину чеснот, то Господь у милості своїй доповнить решту і спасе твою душу для життя у раю. Бо й на землі хазяйка не сипле перцю в горщик, який пахне медом. Отак і Бог не відкине тебе, якщо збережеш у душі хоч би трохи праведності.

*

Прийшли учні до старця і спитали його: чому погані схильності легко заволодівають людиною, а добрі — важко, і залишаються нестійкими в ній.

— Що буде, якщо хороше насіння залишити на поверхні, а погане закопати в землю? — спитав старець.

— Хороше насіння, залишене без ґрунту, загине, а погане проросте, дасть хворе стебло й поганий плід, — відповіли учні.

— Отак люди і вчиняють: замість того, щоби потай робити добрі справи і глибоко в душі зрощувати добрі начатки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки та гріхи, щоб їх не бачили інші, вони ховають глибоко в душі. Там воно проростає і губить людину в самому її серці.

*

Один молодий чернець запитав у старця:

— Отче, чи маю я тепер повністю зректися світу?

— Не тривожся, — відповів старець. — Якщо твоє життя буде справді християнським, світ сам тебе зречеться.

*

Електричка.

— Люди добрі, вибачте, що звертаюся до вас по допомогу, але іншого виходу не маю. Дім згорів…

— Де дім згорів? Я працівник страхової компанії, ми зможемо виплатити шкоду. Яка адреса?

— Ну… це під Вітебськом, село Кирничі…

— Земляк! Я саме звідти. Щось не пам’ятаю, щоб у нас дім горів… на якій вулиці, кажеш?

— (крізь зуби) Мужик, вгамуйся. Згорів і згорів. (До інших) Документи всі згоріли…

— Ой, шкода! Знаєте, я в паспортному столі працюю. Можу допомогти з документами. Приходьте завтра, погорільцю зробимо безкоштовно.

— (вбік) Та що за день такий! От спасибі тобі, добра жіночко. Не документи зараз головне… (голосно) Хірургів серед пасажирів немає?

Шепіт по салону.

— Немає хірургів.

— Я сам дуже хворий, потрібні гроші на операцію на хребті…

— Знаєте, я уролог за спеціальністю. Але я головлікар у клініці. Можемо допомогти з операцією. Поїхали просто зараз зі мною, я все влаштую якнайкраще. Хіба ми не люди? А люди мають допомагати один одному.

— (в істериці) Не люди ви! Безжальні потвори ви! Грошей мені треба — ГРО-ШЕЙ!!! З похмілля я — дуже хочу похмелитися. Грошей дайте!

— А в мене тут чекушка, грамів сто залишилося… Будеш?

— Буду.

Канюка випиває, нервово смикає кадиком і забирається геть, буркочучи: «Самаряни кругом… зарррази!!!»

*

Адам жив у раю досить довго і щасливо, але нарешті йому стало самотньо й сумно. Бог це помітив, покликав Адама і сказав:

— Сину мій, бачу, що тобі самотньо. І Я збираюся створити для тебе Ідеальну Подругу Життя. Вона буде ідеально красива, вона кохатиме тебе без пам’яті, виконуватиме найменшу твою примху, і кожен твій день вона перетворить на свято.

— Ого! — сказав Адам. — Оце так так! Дякую!

— Одначе, — строго сказав Бог, — аби мій план здійснився, від тебе чимало буде потрібно… Ідеальна Подруга має бути плоттю від плоті твоєї, тож тобі доведеться позбутися ноги, руки й частини грудної клітини.

Адам подумав, зітхнув і запитав:

— Так, ну а що я зможу отримати за одне ребро?