Существует ли Бог?

[o.Mykil]

Щоб його зустріти треба шукати... по справжньому шукати.

І не лишень в Інтернеті, а зокрема в особистому житті та у книзі всього сотвореного!

[kris15]

Здравствуйте!

Скажите, что убедило Вас в существование Бога?

Ніщо!!! Він просто є і все!!!!! То не має підлягати сумніву, бо Блаженні, що не бачили і увірували (Ів. 20.29)

[o.Mykil]

Ніщо!!! Він просто є і все!!!!!

І це, мабуть, найбільша незрушима ДОГМА!

[andrivovk]

Хто не вірить у існування Бога, прошу дати хоч один доказ, що Він не існує.Більше не потрібно.

[o.Mykil]

Бог существует (Альберт Эйнштейн) http://www.youtube.com/watch?v=7rnQOLenTlQ

[ієром. Діонисій]

Скажите, что убедило Вас в существование Бога?

Буду щирий. Знаєте, в житті людина переходить через багато різних ситуацій. Те, що одного часу здається безсумнівним і непідважальним, іншого разу може таким не здаватися. Можуть зроджуватися запитання, на які немає відповіді або відповідь на які невідома, можуть приходити сумніви. Питання віри мають отримати ґрунтовне пояснення перед тим як стати основою життя та системи цінностей особи.
Так сталося, що наше покоління свою віру змушене було відстоювати. Тож потрібно було передусім дати відповідь собі на істотні запитання, які торкалися віри, та на аргументи, які проти неї висувалися, наприклад, у школі, в інституті, у пресі.
Не буду описувати увесь мій шлях до кращого розуміння віри. Скажу тільки, що відповідь на всі питання, сумніви, атеїстичні "аргументи" приходила як наслідок прагнення поєднати усе в цілісну систему поглядів, зокрема у зрілому віці. Існують запитання, на які атеїзм не дає і не може дати відповідей, ухиляється від відповіді.
Я, з Божої ласки, був вихований у католицькій вірі, але коли уже юнаком намагався знайти глибші відповіді на питання віри, для мене несподівано стали зрозумілі дві речі (Це не було тільки результатом інтелектуального міркування, але і чогось більшого, до чого неможливо дійти без досвіду молитви).
Я зрозумів, читаючи, Святе Писання, що воно не протирічить ні собі самому, ні тому, про що я дізнався з життя і навчання. Зокрема, воно потверджує існування морального закону в людини: бо ж людині не все одно, як жити, добро її тішить, а зло гнітить.
І я збагнув, пережив, що Той, до кого я звертаюся у молитві, -- не ідея, а Бог, живий Бог, такий яким Він об'явив себе, зокрема, у Святому Писанні та в історії.
Одним словом, головний аргумент на існування Бога -- несуперечність правди. Тільки існування Бога пояснює все.

[andrivovk]

Здравствуйте!

Скажите, что убедило Вас в существование Бога?

Мене переконало в існуванні Бога не "что", а ...Бог (Дух Святий просвітив).

Как-то тяжело верить в Бога, который карает и милует..

Одного разу подумав собі, що якби Бог був злим, то хіба б Він стільки терпів нас.Він міг би розчавити нас в будь-який момент.І якщо Він цього не робить, то не через те, що хтось Йому заборонив, а напевно по іншій причині, імхо.Якби Бог не був добрим, то Він би, напевно, не чекав кінця світу, щоб покарати людей.

Щоб його зустріти треба шукати... по справжньому шукати

Ну не зовсім згідний з вами.Інколи Бог себе дає пізнати навіть тим, хто не шукав Його.

У меня сейчас кризис веры... Ищу ответы на вопросы...

Бог не хоче, щоб ти явно відчував чесноти віри, надії та любові й постійно тішився ними, Він бажає, щоб ти переживав їх тільки час від часу.(св.О.Піо)

[andrivovk]

Як Ейлер довів існування Бога.

Про поїздку відомого французького енциклопедиста Дідро до Росії на запрошення Катерини2 розповідають таке.
Дідро був атеїстом, не приховував своїх переконань і наполегливо їх пропагував.Імператриця вважала його висловлювання дотепними, проте один з її вельмож порадив припинити атеїстичні виступи Дідро.Знайти спосіб, як запобігти філософським промовам Дідро, попрохали знаменитого математика Леонарда Ейлера.Леонард Ейлер, геній, який відкрив людству нові напрямки математики, був людиною глибоко релігійною і мав неабияке почуття гумору.Ейлер сповістив Дідро, що йому вдалося знайти доведення існування Бога і з цим доведенням він із задоволенням ознайомить Дідро в присутності всього імператорського двору.Дідро погодився на диспут.
І от наступного дня найповажніші вельможі на запрошення Катерини2 зібрались за величезним столом.Ейлер, користуючись тим, що Дідро зовсім не розумівся на математиці, підвівся і, дивлячись у вічі своєму опоненту, замогильним голосом сповістив : "А в квадраті мінус В в квадраті дорівнює А мінус В, помножене на А плюс В.Звідси випливає, що Бог існує.Ви згодні?".Залунав загальний сміх, а Дідро розгубився.Тут же він попросив імператрицю дозволити повернутися до Франції.

А ось як "напоумив" атеїстів український святий Амфілохій Почаєвсьський (пишу по пам'яті, тому можуть бути помилки).
Одного разу прийшли до нього якісь атеїсти і Кажуть : "покажи нам Бога"."Ви не достойні бачити Бога" - відпові він."Тоді покажи нам диявола"-сказали вони.Амфілохій відповів - "Добре, прийдіть через декілька днів".Коли вони прийшли до нього вдруге, то біля нього побачили страшного пса, який заговорив до них людською мовою.Вони як дременули, то більше вже не приходили.

[Олюнька]

http://www.youtube.com/watch?v=-DXow9hoUXA

[andrivovk]

Цікава книга А. Фомин: "Доказательства существования Бога. Аргументы науки в пользу сотворения мира" можна скачати тут http://u-stolika.narod.ru/1/bibleskach.html

[andrivovk]

Припустимо, що людина атеїст і думає, що зі смертю тіла все закінчиться.І така думка має право на життя.Але якщо "через силу" заставити себе вірувати в Бога і йти за такими міркуваннями : "Я нічого не втрачаю, якщо буду виконувати заповіді (не вбивай, поважай батька-матір і.т.д. не важкі).Якщо Бога немає, все одно мені гірше не буде від виконання заповідей, а якщо Він дійсно є - то яка велика нагорода".Бо "блаженні ті, які не бачили, а увірували".

[ієром. Діонисій]

Найщиріші вітання, п. andrivovk.
Ви незалежно вивели "парі Паскаля": http://uk.wikipedia.org/wiki/Парі_Паскаля.
Воно, на жаль, має свої слабкі сторони.

[o.Mykil]

Доказ буття Бога з ідеї про Нього Ансельма Кентенберійського

...На боці реалізму стояв також і Ансельм Кентерберійський, батько схоластики. Вчення його було пофарбовано платонівським духом: він стверджував, що універсалії закладені в Божественний Логос. Виходячи з того ж духу, ми повинні розуміти і психологічно важливе, так зване онтологічне доказ буття Божого, дане Ансельмом. Це доказ виводить буття Бога з ідеї Бога. Фіхте (Психология II, 120) коротко формулював це доказ наступними словами: «Готівка ідеї безумовного у нашій свідомості і доводить реальне існування цього безумовного». Думка Ансельма полягає в тому, що наявне в нашому інтелекті поняття про превисшем істоті тягне за собою і якість існування (non potest esse in intellectu solo). З цього він виводить: «Отже, існує щось більш велике, ніж все, що можна собі уявити; також не можна собі уявити, щоб це велике щось не існувало зовсім, і це Ти, Бог наш». Логічна неспроможність онтологічного аргументу настільки очевидна, що доводиться шукати психологічних пояснень тих причин, по яких такий розум, як розум Ансельма, міг вдатися до такої аргументації. Найближчу причину тому слід шукати в загальній психологічної схильності реалізму взагалі, а саме в тому факті, що є на світі відомий клас людей, а відповідно до духу часу, і цілі групи людей, які ставлять ціннісний акцент на ідеї; в такому випадку на долю ідеї доводиться більш висока реальна, тобто життєва, цінність, ніж на частку дійсності окремих речей.

(С)

[samael]

Бог существует (Альберт Эйнштейн) http://www.youtube.com/watch?v=7rnQOLenTlQ

Эйнштейн також писав:

То, что вы читали о моих религиозных убеждениях — разумеется, ложь, которая систематически повторяется. Я не верю в персонифицированного Бога, и я никогда не отрицал этого, но выразил это отчетливо. Если во мне есть что-то, что можно назвать религиозным, то это только безграничное восхищение устройством мира, насколько наша наука способна его постичь.

[o.Mykil]

Эйнштейн також писав:

Часом не знаєте, в якому творі, якщо це не лишень був простий вислів?.. Просто буває, що не раз великим людям, зокрема посмертно, приписують певні цитати, а то й цілі твори, щоб своїм думкам надати авторитетності. Може й тут так. До чого веду? А до того, що мав раніше про це дискусію за атеїстами на одному найбільшому атеїстичному форумі України, і вони мене хотіли переконати, що Ейнштейн узагалі не вірив ніколи у Бога, що був цілковитим атеїстом...

[samael]

Я цитату взяв звідси: http://www.stephenjaygould.org/ctrl/quo ... stein.html

“It seems to me that the idea of a personal God is an anthropological concept which I cannot take seriously. I feel also not able to imagine some will or goal outside the human sphere. My views are near those of Spinoza: admiration for the beauty of and belief in the logical simplicity of the order which we can grasp humbly and only imperfectly. I believe that we have to content ourselves with our imperfect knowledge and understanding and treat values and moral obligations as a purely human problem—the most important of all human problems.”

Albert Einstein, 1947; from Banesh Hoffmann, Albert Einstein Creator and Rebel, New York: New American Library, 1972, p. 95.

“I believe in Spinoza's God who reveals himself in the orderly harmony of what exists, not in a God who concerns himself with fates and actions of human beings.”

Albert Einstein, upon being asked if he believed in God by Rabbi Herbert Goldstein of the Institutional Synagogue, New York, April 24, 1921, published in the New York Times, April 25, 1929; from Einstein: The Life and Times, Ronald W. Clark, New York: World Publishing Co., 1971, p. 413; also cited as a telegram to a Jewish newspaper, 1929, Einstein Archive 33-272, from Alice Calaprice, ed., The Expanded Quotable Einstein, Princeton, NJ: Princeton University Press, 2000, p. 204.

“I do not believe in immortality of the individual, and I consider ethics to be an exclusively human concern with no superhuman authority behind it.”

Albert Einstein, letter to a Baptist pastor in 1953; from Albert Einstein the Human Side, Helen Dukas and Banesh Hoffman, eds., Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1981, p. 39.

У безсмертя він теж не вірив...
Є посилання на публікацію.

[andrivovk]

Вчені вірують : http://nt-creaz.org.ua/education/vyslovy-vchenyh.htm
Іван климишин "Вчені знаходять Бога" : http://nt-creaz.org.ua/education/klymyshyn2.htm

[andrivovk]

image11.jpg (25.84 Кіб) Переглянуто 32601 разів

[andrivovk]

Найщиріші вітання, п. andrivovk.
Ви незалежно вивели "парі Паскаля": http://uk.wikipedia.org/wiki/Парі_Паскаля.
Воно, на жаль, має свої слабкі сторони.

Уривок зі статті

Послідовний підхід, що випливає з парі Паскаля, може призводити і до інших результатів. Наприклад, легко показати, що вірити вигідніше в суворого (жорстокого), а не милосердного бога. Хід думки може бути наступним:

Страхаючись суворого бога, ми нічим не ризикуємо, навіть якщо він реально милосердний. У той же час відсутність страху перед милосердним небезпечна, якщо він реально виявиться суворим

Не згідний з цією "слабкою стороною" Парі Паскаля.Коли б Бог був жорстоким, то по-перше Він би нікому не дозволив писати такі нісенітниці (в країнах, де є диктатура журналісти пишуть тільки "правильні статті"), по-друге Він би не чекав кінця світу, щоб покарати людей, імхо.Згідно цієї теорії, людям, які страхаються жорстокого бога, було б краще ніж тим, які його не бояться?

Ми бачимо доброту, милосердя і довготерпеливість Бога у нашому повсякденному житті.Деякі святі дивувались, чому Бог такий терпеливий.
Свята Фаустина Ковальська запитала Ісуса, чому Він не карає людей, які його так ображають.Він відповів (приблизно так) : "Для покарання Я маю вічність.А тепер нехай користають з мого Милосердя".

[andrivovk]

Історія одного навернення

Колись по радіо (здається передача "Кредо" з Києва) священик розповідав історію : Колись давно одна жінка чи бабця приходила до продавця м'ясом просити щось поїсти.Ну а він був атеїстом, напевно сміявся з неї і відсилав ні з чим.Одного разу вона прийшла до нього і подала листок, на якому було написано "я пожертвувала за вас Службу Божу".Він каже,сміючись : "Подивимося скільки заважить твоя Служба Божа".Поклав на одну шальку терезів листок(який нахилив у свою сторону терези), а на другу кинув кістку.Шальки стояли на місці, не похитнулись.Він подумав, що вага поломалася.Все познімав і перевірив, але виявилася справною.Потім він він знову поклав все на терези.Результат аналогічний.Він понакидав до кістки ще й м'яса.Але Служба Божа переважила.З того часу він навернувся і постійно давав їй м'яса.А потім священик говорить : "Цим продавцем м'яса був батько вашого покірного слуги (тобто цього священика)".Це історія мене дуже вразила.

[Міша]

БОГ ІСНУЄ!!!
1908 року, напередодні Різдва Христового, в Італійському місті Мессіні, що на острові Сицилія, в масонському журналі появилася стаття, в якій заперечувалося існування Господа Бога. Закінчувалася вона такими богохульними словами: "Якщо ти Боже, існуєш, то пошли нам землетрус на Різдво, і тоді ми повіримо в Тебе!" Так і сталося - Італію на Різдво потрясло. Особливо потерпіли острови. У тій же Мессіні загинуло близько 100 тисяч осіб.
Ось доказ існування Бога Живого!

[samael]

Цікава розповідь... Проте, будьмо об'єктивні:

1. Землетрус відбувся 28 грудня 1908 р. (не зовсім на Різдво)
2. Землетрус по масштабності на 15 місці (від 100 до 200 тис. загиблих)
3. Знаходження островів на місці стику африканської та європейської плит, спричиняє до регулярних (раз в 3 тис. років) масштабних землетрусів

Ось, як це описував Гомер:


Порівняння з описами очевидців 1908 р.:


Світлини тих часів: http://commons.wikimedia.org/wiki/Categ ... Earthquake
Стаття з дослідженнями тих подій: http://www.inauka.ru/earth/article93260

На жаль, згадок про описану Вами статтю в Інтернеті не знайшов

[andrivovk]

Подібні історії до тої, що написав Міша.

1. На Атлантичному океані, серед островів Малих Антилів, лежить багатий і гарний острів Мартиніка.Там є вулканічна гора Монт Пелє - Лиса гора, вершина якої сягає 1350 метрів над рівнем моря.У підніжжя цієї гори знаходиться портове містечко Ст.Пєр.
   Наприкінці березня 1902 року це містечко стало центром страшних богохульств.Місцеві масони влаштували у Страсну П'ятницю, 28 березня 1902 року, великий банкет.Перед забавою вони пронесли вулицями міста безрогу (тобто свиню - andrivovk ), прибиту до хреста.У банкетному залі, на головному столі, серед напитків і м'ясних страв, помістили карикатуру Христа, яку після банкета, серед богохульних сміхів і вигуків, занесли на вулканічну гору та вкинули її до вулканічного кратера.Вони не лякалися Бога, бо кричали, що Бога немає.Не страшний їм був і вивержений вулкан, бо вже минуло 50 років від останнього вибуху.
   Минуло кілька тижнів.Прийшло свято Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа, яке припадало тоді на день 8 травня.В саме полудне вибухнув вулкан.Гаряча лава, зі швидкістю 150 км на годину, продовж кількох хвилин залила містечко Ст.Пєр, а його мешканці, майже всі (біля 30 тисяч осіб), загинули страшною смертю.
   Страшне і нечуване богохульство, свідками якого були мешканці Ст.Пєр у Страсну П'ятницю, стало покаране Всемогучою Правицею Бога у свято Вознесіння, що є установлене на згадку тріумфального повороту Христа до неба! - Чи це можна назвати тільки випадковим збігом обставин?Чи краще бачити тут караючу Руку Божу?
   Джерело : О.Володимир Гавліч, ЧСВВ "Терпіння - невідступний приятель людини."
2. І друга.
   Якось у неділю, в одному галицькому селі, зібрався гурт людей у корчмі, яка стояла біля церкви.Усі були веселі, пили, жартували і вели погані розмови.Раптом почули звук дзвону, котрий звіщав, що на Службі Божій відбувається освячення Дарів.Не поклякали вони на його голос, не билися в груди, не жаліли за гріхи, що збезчестили святий день і ширили між земляками спокусу.Наче скажені, стали спільно хулити Бога, Пресвяту Тайну Євхаристії і Божу Матір.При цьому дісталося і священикам не одне лихе слово.Господарю було прикро слухати таку бесіду та даремно він заступався за Божу честь.Безбожники не лишень не послухали його, але ще й ганьбили : "Йди, дурний, - сказав йому один, - бійся ти Бога, а я Його не буду боятися.Він не в силі мені заборонити випити навіть цю чарку горілки, бо Його нема на світі".Тільки ці слова закінчив, тільки доторкнувся устами чарки, - захитався й упав мертвий на землю.Страшна кара постигла гіршителя на місці.(Місіонар - 1909. -с.38.)
   Джерело О.Данило Бодревич "Стежечка в рай"

[samael]

Ну, якщо Ви так вважаєте, тоді:
Землетрус на Гаїті був карою за їх безбожність, далі цитата (не моя):

Идея предначертанности всего происходящего и неотвратимости наказания стала основной идеей патриарших выступлений в Казахстане. «Гаити - страна нищеты и преступности, голода, наркомании, коррупции, потери нравственного облика людей, - обрушился на пострадавший регион патриарх, призванный быть для своей паствы образцом христианского смирения, терпимости и милосердия. - Многие эти беды, которые лежат, в первую очередь, не в области социальной политики, а проистекают из глубинного состояния человеческого духа... Какую бы проблему современности мы не взяли - от наркомании, коррупции, преступности до загрязнения окружающей среды - везде первой причиной является состояние человеческого духа».

В отличие от гаитян, казахи, хоть и живут в сейсмоопасных зонах, не страдают от землетрясений, а Казахстан, по словам патриарха, «замечательно развивается» - а все потому, что Господь помнит добро и гостеприимство казахов во времена политических репрессий (патриарх не стал говорить «сталинских»). «У казахов есть своя национальная особенность, сочетаемая с восточной ментальностью. Это гостеприимство! Иногда денег не хватает, но на последние гроши казах накрывает стол и принимает гостей, что не принято у других культур... В годы политических репрессий в Казахстан привозили заключенных со всего бывшего Союза. У казахов никто тогда не спрашивал разрешения, людей привозили сюда эшелонами, а местное население помогло этим бедным изгнанникам. Это были так называемые «враги народа», с которыми было опасно общаться. Теперь мы знаем, что абсолютное большинство людей были невиновны. Но в то время об этом не знали. Многие остались в живых только потому, что простые люди, жившие на этой земле, не побоялись протянуть руку помощи «врагам народа». У простого казахского народа есть доброта - это то, что мы теперь называем политкорректностью. Доброта их была сильнее, чем страх перед наказанием. Я думаю, что никогда в России и других странах советского пространства никогда не будет забыт этот опыт общения с казахским народом. Может, поэтому сейчас Господь способствует замечательному развитию Казахстана», - одобрил патриарх происходящее в Казахстане.

http://www.newsland.ru/News/Detail/id/452592/

[о.Олег]

колись давніше читав про "стояние Зои" - молодої дівчини, яка (1956, здається) вирішила потанцювати з Іконою Святого Миколая і стоячи завмерла на 128 днів. Десь про це і художній фільм був ("Чудо" або якось так) недавно випущений. Цікаво було б подивитись.

[о.Олег]

знайшов посилання на цю історію http://www.pravmir.ru/article_2567.html

[Міша]

Ця історія обійшла сторінки багатьох християнських видань. Але слави Божої багато не буває. А саме про неї йде мова в оповіді Бориса Пилипчука із Хмельницької області. Милостиве зцілення, а тим більше воскресіння із мертвих, завжди були однією із багато-чисельних граней характеру люблячого Бога...
12 серпня 2003 р.
Раптова смерть такого здорованя, офіцера міліції, схвилювала багатьох і була подією №1. Про це свідчили часті телефонні дзвінки в лікарню співробітників і віруючих, які молилися в багатьох церквах України. Лікарі зафіксували смерть в результаті крововиливу, який вразов 95 % поверхні головного мозку.
Про смерть Бориса було негайно повідомлено дружині, котра в молитві чекала результатів боротьби за життя. Після констатації у Бориса клінічної смерті, лікарі ще близько півгодини боролися за його життя, а після встановлення біологічної смерті пройшло ще не менше двох годин, протягом яких він знаходився у відділенні реанімації. Отож, незворотні процеси і загибель мозкової тканини давно вже настали, оскільки часу на оживлення після клінічної смерті відводиться лише 4-5 хвилин. У даному випадку людина "мертвіша" бути вже не може. Смерть Бориса була встановлена лікарями і підтверджена приладами, які були підключені до його тіла. Через дві години дружині дозволили супроводжувати каталку з тілом чоловіка до дверей моргу... Далі сталися неймовірні події.
Ось що розповів сам Борис Пилипчук у розмові з коресподентом київської газети "Слово віри" Любов'ю Василенко.
– Борисе, розкажіть про свої відчуття, що ви бачили?
– Я не знаю, як передати ці видіння словами, але мені хочеться, щоб ви уявили собі цю картину. Після внутрішнього поштовху в тілі я відчув себе у свідомості і став бачити все немов зверху! Лікарі намагалися повернути мене до життя, вводили всілякі препарати, але нічого в них не виходило. Я став віддалятися від землі. Вона ставала все меншою і меншою, поки зовсім не зникла. Моє переміщення супроводжувалося тривалим свистом в вухах.
Ангели, ангели...
Я потрапив у незвичайне місце, дуже світле. Мені стало надзвичайно добре. Я побачив широкі золоті сходи. По обидва боки були золоті перила, вздовж яких на сходинках стояли ангели в білих одежах із золотими поясами. Зовні вони були схожі на людей. Волосся в них було біле, ноги і руки за кольором подібні до блискучої мідної стружки. Навколо сходів і під ними їх було безліч. Вони співали псалом. Я не знаю якою мовою вони співали, але в той момент я повністю розумів значення кожного слова псалма. Вони співали: "Достойний Ти, Господи, всієї слави і хвали! Ти, Господи, сотворив небо і землю! Ти достойний цього прославляння!"
Місто
В кінці східців я побачив світло. Але воно було не таке, як від сонця або від зварювального апарату, яке ріже очі. Воно було яскраве, але м'яке, від нього йшло тепло, спокій, радість і мир. Це світло наповнило мене таким захопленням, яке неможливо передати словами. І звідти, звідки лилося це прекрасне світло, я почув: "Сину Мій, ввійди до мене! Я покажу тобі дещо. Я дам тобі допомогу".
Від величезного числа ангелів віддокремилось двоє і стали позаду мене по ліву і праву руку. Я не обертав голови, не оглядався, але у мене було таке відчуття, що я все бачу на 360 градусів довкола себе.
Я перемістився на велику галявину по якій бігали дуже гарні білі коні. Посеред галявини стояло величезне місто в формі куба. Переміщаючись у просторі, я не торкався ногами до землі, це було як ковзання.
У міру наближення до міста моє захоплення від побаченого ставало все більшим. Високі стіни складались з різнокольорових шарів, котрі виблискували і мінилися в сяйві світла. Я бачив основу міста, зроблену з 12 дорогоцінних каменів цього світу, бачив ворота з перлів, по 3 в кожній стіні. Я не вимірював їх, але одна перлина була більше двох метрів, – як я оцінив. Господь підвів мене до цього міста з кута, тому я бачив тільки шість воріт. Коли я пройшов всередину міста, то побачив два надписи: один над воротами, другий – під ними. Над воротами було написано одне із імен Ізраїлевих колін, а під ними – ім'я одного з апостолів. Я зайшов у місто і завмер від захвату: воно було повністю золотим. Вулиці, будинки, двері – все з прозорого як скло золота. Я ще ніколи не бачив такого блиску. Я бачив, як виблискують золоті прикраси в ювелірному магазині, але ніщо в порівнянні з тим, що я побачив в цей момент. Про це я читав у Біблії, але не міг уявити, що твердий метал може бути таким прозорим і чистим. А тепер я все це побачив і захотів торкнутися.
Дерево
Я не питав у ангелів куди мені йти, а наче знав, куди йду. Було повне відчуття, що знаходжуся дома. Коли пішов по місту далі, ближче до центру, то в одному місці побачив велике дерево. На ньому висіли плоди грушевидної форми розміром з літрову банку. Листя нагадувало липове, але було більшим, як листя лопуха. Я підійшов до дерева і мені захотілося зірвати один з плодів. Я простягнув руку і подивувався: моя рука була прозорою. Я готовий був зірвати плід та ангел, котрий стояв трохи позаду, перепинив мій порух. Жестом він показав, що рвати не потрібно. Для мене було дивним, що я без всякого жалю і смутку відійшов від дерева.
Повернення
Коли я наблизився до самого центру міста, то побачив надзвичайно яскравий потік світла. Мій захват продовжував зростати, досягнувши найвищої точки. Важко передати словами цей надзвичайний стан душі. Коли я побачив центр цього випромінювання, то опустив голову і відчув непереборне бажання стати на коліна. Та ангели підтримали мене, і я почув голос: "Сину Мій, того, що Я показав тобі поки достатньо. Ти повинен повернутися назад, щоб сповістити Мою славу, силу і могутність, щоб передати те, що побачив і почув".
Я зрозумів, що зі мною говорить Господь, і став просити Його: "Господи, я не хочу назад!" На що Господь мені відповів: "У тебе є дружина і троє дітей. Ти повинен повернутися до них, тому тобі ще не час бути тут".
Тоді я знову почав благати: "Господи, я не хочу назад. Дозволь мені зостатися з Тобою".
Але Господь сказав мені: "Сину Мій, будь покірним і стриманим, не ремствуй, повертай назад. Ти повинен розповісти всім про Мою славу".
Вмить я перемістився в просторі і побачив, як на ношах встановлених на каталці, медпрацівники везли моє тіло. Коли я побачив дружину, що йшла поряд, то зрозумів, що везуть мене. Один з працівників заспокоював її і намагався не допустити в кімнату, куди везли тіло. В кімнаті на столах лежали люди, деякі були розрізані, я зрозумів, що знаходжуся в морзі. Двері перед моєю дружиною зачинили. Люди почали віддалятися. Коли я побачив все це, то відчув поштовх і різко опустився в своє тіло. Тут же відчув величезну силу, яка вибила двері моргу. Двостворчасті двері ударом зірвало з петель і вони впали на підлогу, а каталку з тілом викотило з приміщення моргу. Після цього верхня частина мого тіла піднялася, простирадло спало.
Санітар, сповзаючи вниз по стіні, упав, медсестра також... Обидва лежали напівпритомні. Прийшла ще одна медсестра і, побачивши мене сидячого, знепритомніла. Та ж надприродна сила поставила каталку вертикально, і я став на ноги. Каталка впала і покотилася назад у морг.
Я хотів іти, але не зміг. Було таке відчуття, що я не в своєму тілі, ноги мене не слухалися. Тоді я став молитися, тому що думки у мене були ясні. Я все усвідомлював, але голоси були якимись чужими, протяжними. Було враження, якби магнітофонну стрічку прокручували на зменшеній швидкості. Я став посити Господа, щоб Він дав мені сили піти. Коли закінчив молитися, то відчув приплив потужної енергії. Було таке відчуття, ніби волосся відділилося від голови і тисячі голок торкнулися мого чола. Я отримав такий приплив енергії, що мені здалося, ніби ноги мої по ступні взгрузли в підлогу. Я відчув тепло і велику силу з голови до ніг і пішов у напрямку ординаторської, де засідали лікарі.
Жах лікарів
Моя дружина впала на коліна, дякуючи Богові за те, що Він воскресив мене. Коли вона прийшла до тями, то схопила простирадло і побігла за мною, щоб прикрити мою голизну. На моєму шляху медпрацівники розбігалися з криками; хтось з них падав, хтось закривався в палатах. Дружина догнала мене біля ординаторської і накинула на мене простирадло. Я підійшов і легким доторком руки відчинив двері. Пізніше я дізнався, що лікарі замкнули двері на ключ, підсунули шафу і забарикадувалися зсередини. Але двері піддалися мені легко – їх відчинила сила Божа.
Коли я увійшов в ординаторську, дехто знепритомнів, дехто зі страхом збилися в купку в дальному кутку і кричали: "Хто ти? Що тобі від нас потрібно?" Я заспокоїв їх: "Не бійтеся, дайте мені тільки одяг". Бачачи на їхніх обличчях невимовний страх, я зрозумів, пояснювати причину свого воскресіння цим бідним переляканим лікарям. Щоб я їм не сказав, вони однаково не почули і не повірили б мені. Я повторно: "Віддайте мені одяг і я піду додому". Лікарі швидко дозволили мені звідси вийти, бо відчували страх в моїй присутності. Я одягнувся, нам вислали автомобіль, і ми поїхали додому.
– А що було потім?
– Всім, хто знав про те, що сталося важко було повірити, що я живий-здоровий. Коли наступного дня я прийшов на роботу, мій начальник сказав: "Я не можу допустити тебе до служби. Після інсульту тобі, як мінімум, потрібно отримати першу групу інвалідності. До того ж твоя смерть і твоє загадкове воскресіння".
Я сказав йому, що здоровий, як віл. Але мій начальник відповів: "Так, я тебе бачу і чую, але все одно такого бути не може".
-І до якого висновку прийшли медики?
– Питання про моє подальше перебування на службі два з половиною місяці вирішували 15 комісій. Лікарі хотіли довести, що повинні бути якісь наслідки того, що зі мною сталося. Але всі результати досліджень засвідчували, що я абсолютно здоровий. Мені дали допуск до подальшого проходження служби оперативним черговим райвідділком міліції.
Шлях відкритий
Лікарі просили мене, щоб я нікому не розповідав про своє воскресіння. Але Господь повернув мене на землю, щоб я повідав про це людям. Я стверджую, що Бог – це реальна особистість. І небеса реально існують. Деякі лікарі, свідки того, що сталося зі мною в лікарні, покаялися.
– Ваше воскресіння – це унікальний випадок. Я хочу задати вам питання, яке хвилює багатьох людей: "Що треба робити, щоб після смерті бути з Богом?"
– Цей шлях відкритий кожному. Я чистосердечно покаявся, звернувся до Бога. Ісповідав Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем і прийняв тверде рішення жити за Божим словом. Це шлях для всіх, хто хоче мати благословенне життя з Богом тут, на землі, і вічне життя з Ним після фізичної смерті. Бог повернув мене на землю, щоб я підтвердив цю істину.
Ось доказ існування Бога Живого!
P.S. Борис Пилипчук – старший лейтенант міліції одного з райвідділів Хмельницької області. Зараз йому 37 років, одружений, має троє дітей. Проживає в Старосинявському районі в селі Нова Синявка Хмельницької області.

[прочанка]

Кожному - по вірі. Одна жінка спитала чи допоможе їй проща до Люрду у вирішення проблеми зі здоров"ям, а я відповіла, що це залежить від її віри. Сама ж була свідком див там, у Люрді чи після прощі до нього. Бог завжди поруч, Він чи святі, ангели, наші небесні заступники. Треба відкрити серце й щиро вірити! Скільки моментів було в житті, коли думалося...все - виходу нема, а помолишся, віддашся на волю Божу і гляди... проблема вирішилась чи втратила гостроту...
Вже офіційна наука визнає Боже начало, що такий найскладніший апарат, як людина - не міг би творити жоден найталановитіший вчений...Що там клони чи пробірки... А смерть? Хіба хтось від неї втік, відкупився? Комуністичні лідери, які не вірили в Бога, для яких людське життя нічого не важило, дуже боялися смерті, тому шукали "молодильних яблучок" і елексирів вічного життя, Результат - вмирали важко, страшно, в самоті під злорадне очікування вчорашніх посіпак...

[Olya]

Кожному - по вірі. Одна жінка спитала чи допоможе їй проща до Люрду у вирішення проблеми зі здоров"ям, а я відповіла, що це залежить від її віри. Сама ж була свідком див там, у Люрді чи після прощі до нього. Бог завжди поруч, Він чи святі, ангели, наші небесні заступники. Треба відкрити серце й щиро вірити! Скільки моментів було в житті, коли думалося...все - виходу нема, а помолишся, віддашся на волю Божу і гляди... проблема вирішилась чи втратила гостроту...
Вже офіційна наука визнає Боже начало, що такий найскладніший апарат, як людина - не міг би творити жоден найталановитіший вчений...Що там клони чи пробірки... А смерть? Хіба хтось від неї втік, відкупився? Комуністичні лідери, які не вірили в Бога, для яких людське життя нічого не важило, дуже боялися смерті, тому шукали "молодильних яблучок" і елексирів вічного життя, Результат - вмирали важко, страшно, в самоті під злорадне очікування вчорашніх посіпак...

Це дійсно так. Коли ми віримо в Бога, але не просто на словах, а щиро, з відкритим серцем, то нам не страшні будуть ніякі випробовування. Господь поруч - потрібно тільки одне - вірити в Нього, надіятися на Нього і Любити Його. Тому, напевно, так часто говориться в Біблії про важливість віри, надії та любові. Дуже шкода тих людей, які ніяк не можуть знайти ніяких доказів існування Бога. Вони все шукають, коли навіть відбудеться якесь чудо, вони будуть скептично тлумачити його або взагалі не вірити, говорячи, що це провокація. Зі мною їхала на Прощу одна жінка, яка говорила, що вона хвора і що їй Проща все одно не допоможе, бо їздить вже більше як 14разів, а толку мало. Я їй казала, щоб вона повірила, тоді і результат буде, але жінка сумно похитала головою і відповіла, що і так не допоможе. Я їй привела приклад з свого зцілення, яке відбулося після поїздки на першу мою Прощу. Так вона мені відповіла, що мені просто повезло. А що таке повезло? це ж і є Боже чудо, яке трапилося в мому житті.
І таке запитання - чи існує Бог на мою думку, якесь незрозуміле, бо, здається, що все довкола вказує на існування Бога.

[прочанка]

зі свого досвіду - молоді пари, які мали проблеми з народженням дітей, після прощ до Люрду й святих місць Італії, завдяки своїй вірі, отримали бажане. Я знаю 5 сімей, в яких вирішилося це складне питання. Це те, що знаю, а які ще блага отримали інші - думаю, їх було чимало. Віра твоя спасла тебе!З нами Бог, якщо ми того бажаємо і навіть, якщо в своєму нерозумінні, впираємося, то Бог, як люблячий батько завжди дає нам шанс купити "свій лотерейний квиток"