ОБЕДИНЕНИЕ

[samael]

Тема явно змінила свій ракурс, тому переніс сюди.

[samael]

Гаразд, спробую і я втрутитися в даний диспут.

Перворожний гріх - це стан, коли людина позбавлена первісної святости і праведности. Це гріх, який ми не «вчинили», а «успадкували», це стан, у якому людина народжується, а не вчинок певної особи. Усі люди мають спільне походження, і цей гріх передався всім Адамовим нащадкам разом із людською природою «не через наслідування, а через народження». Успадкування Адамового гріха – це таємниця, якої ми не можемо сповна збагнути. Внаслідок первородного гріха людська природа не стала цілком зіпсована, але була тяжко зранена у своїх природних можливостях. Людина стала потерпати від браку знання, підлягати стражданням і владі смерти, набула схильности грішити. Цю схильність до гріха окреслюють словом хтивість.

Пасхальна жертва Христова унікальним чином, досконало й остаточно відкупила всіх людей і відкрила їм шлях до сопричася з Богом.
Ісусова пасхальна містерія, що охоплює Його страсті, смерть, воскресіння й вознесення, – це саме серце християнської віри, бо спокутна смерть Сина Божого Ісуса Христа раз і назавжди здійснила спасенний задум Божий.

Папа римський
Папа як єпископ Риму і наступник святого Петра є постійною й видимою основою та підвалиною церковної єдности. Він намісник Христа, голова колегії єпископів і пастир усієї Церкви, над якою з божественного установлення має повну, верховну, безпосередню й універсальну владу.
Непомильність виявляється щоразу, коли Римський Архиєрей як верховний пастир Церкви або Колегія єпископів у єдності з Папою (особливо на Вселенському Соборі) проголошує своїм вирішальним актом певне вчення про віру або мораль, а також тоді, коли Папа і єпископи у своєму повсякденному учительському служінні одностайно визнають певне вчення за остаточно ухвалене. Вірні мають приймати кожне таке вчення з шанобливою вірою.

Що таке чистилище?
Чистилище – це стан тих, що померли у приязні з Богом і мають гарантоване вічне спасіння, але потребують іще певного очищення перед тим, як зможуть вступити в небесне блаженство.

Як ми можемо допомогти в очищенні тих душ, що перебувають у чистилищі?
В силу сопричастя святих ті вірні, що не завершили ще земної мандрівки, можуть допомогти душам у чистилищі, складаючи за них поминальні молитви (зокрема приносячи євхаристійну жертву), а також даючи заради них милостиню, здобуваючи для них відпусти і вчиняючи покутні діла.

Подано згідно зі Сучасним Катехизмом Католицької Церкви
http://www.catholic.ru/ccc/

Протестанти не є в єдності з Католицькою Церквою, тому не можна говорити про протестантизм як про гілку католицизму!

Як мені відомо, то між Католицькою та Православною Церквами є спільне визнання дії Таїнств! Якщо людина була охрещена, наприклад, в Православній Церкві й перейшла до Католицької - її ж ніхто не перехрещує. Чи навпаки...

документ інтернаціональної комісії Східньої та Західньої Церков засвідчив, що доктрина єдності тайни хрещення, миропомазання та євхаристії зберігається незмінно у кожній Церкві, а різниця, яка існує у способі уділення є наслідком різних історичних процесів.

http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/2005/article/7/I/3/

А тепер історична ретроспектива:

В 1980-1982 гг. Международной смешанной богословской комиссией диалога между Православной и Католической Церквами был разработан документ Тайна Церкви и Евхаристии в свете Тайны Святой Троицы (Мюнхен, 1982). Фундаментальной богословской категорией, приближающей таинство единства Церкви, авторы этого документа признали понятие общины-общения (communion, соответствующее греческому koinonia), понимаемому в зависимости от контекста как единство, соединение или общение. Церковное общение находит свой источник и образ в общении Лиц Святой Троицы. Общение в Церкви является даром. Дар этот приходит свыше как бесценный дар Духа Святого, собирающего воедино Тело Христово, то есть Церковь. Это общение, единство, “причастие Святого Духа” охватывает и пронизывает всю жизнь Церкви: в пространстве (как общение локальных общин с поместными Церквами и поместных Церквей с Церковью Вселенской) и во времени (как преемственность в вере с предыдущими поколениями христиан). Это общение должно охватывать также единство в вере, надежде, любви, общении в вере и таинствах, благовестии, служении и свидетельстве.

http://www.rchgi.spb.ru/christian/ecumen_2.htm

PS: Звичайно, що у Православній Церкві нема чистилища, але чи не могли би Ви мені пояснити що таке МИТАРСТВА?

[robie]

уважаемый rbn, я, имея довольно большой опыт общения на форумах, должен заметить, что был просто уверен на 100% что дискуссия перейдет в подобное русло - отстаиваем свое, до последней капли крови. Посему, не являясь ни представителем католиков, ни православных, ни тем более протестантов и, высказав свое мнение, отвечать по-пунктно не собираюсь.

Суть ведь не в доказательствах, а в готовности их принять, у вас данного желания не наблюдается, что очень даже хорошо, с одной стороны.

Вообще-то, я может еще и вступлю в дискуссию, если попадется аргумент, интересный мне лично.

[svjat]

robie:Кстати, действительно важные вещи перечисленны в "Верую". Найдите 10 отличий католического варианта "Верую" от православного. Отличий там 2 и ни одно никак не влияет на наше с Вами спасенне.

В даному обговорені майже згоден з цією позицією robie

Rbn:

robie: Да? Интересно, а я вот слышал, что по этому вопосу, кроме как формальных, разногласий уже нет.
Кстати, чем же радикально это меняет взгляд на Троицу?

http://www.pravmir.ru/article_535.html

Rbn:
...Разговор не о личности Папы, а о учении католической церкви. (прошу прощение за самооправдание)

Роздуми щодо Філіокве в посиланні досить толкові однак не завершені.
По цим двом питанням(Філіокве і примат Папи) вже була досить ґрунтовна дискусія на Богословському форумі http://bohoslov.org.ua/distribution/pos ... f436#p1773 Гадаю ви там знайдете нові погляди на ці суперечності та їх можливі рішення.

Rbn:
Диалог возможен? Возможен. Мирские вопросы, которые в компетенции церквей, обсуждаем? Обсуждаем. Евхаристическое общение возможно -- НЕТ.

Я б не стверджував так однозначно. Зі свого досвіду скажу, що при бажанні можна досягти однодумності сповідування і зробити можливим євхаристійне спілкування.(див.вищезгадане посилання) Проблема в тому що не всі мають достатньо сильне бажання.

Приїздіть в січні на богословський конгрес „Євхаристійне сопричастя – виклик традиції та сучасності для традиційних Церков” у Львів www.icl.org.ua Там можна буде обговорити це питання в реалі.

[rbn]

Пасхальна жертва Христова унікальним чином, досконало й остаточно відкупила всіх людей і відкрила їм шлях до сопричася з Богом.

Какую природу воспринял Христос -- греховную, или первозданную адамову?

Що таке чистилище?
Чистилище – це стан тих, що померли у приязні з Богом і мають гарантоване вічне спасіння, але потребують іще певного очищення перед тим, як зможуть вступити в небесне блаженство.

Что есть очищение в чистилище? От чего и как?

Протестанти не є в єдності з Католицькою Церквою, тому не можна говорити про протестантизм як про гілку католицизму!

Это законорожденное чадо католицизма. Грубо говоря, аналог внебрачного ребенка.

Як мені відомо, то між Католицькою та Православною Церквами є спільне визнання дії Таїнств! Якщо людина була охрещена, наприклад, в Православній Церкві й перейшла до Католицької - її ж ніхто не перехрещує. Чи навпаки...

Иногда не перекрещивают (в греческой -- перекрещивают, в русской -- нет), но всегда миропомазывают. Согласно православному вероучению, благодать во время таинства крещения не передается. Поэтому, совершать таинство крещения может и лицо не имеющее благодати священства (в том числе, и миряне).

PS: Звичайно, що у Православній Церкві нема чистилища, але чи не могли би Ви мені пояснити що таке МИТАРСТВА?

Процесс искушения души после смерти. Ведь не Бог решает, кому в рай, а кому -- в ад. Он всех желает видеть в Царствии Небесном. Вопрос уже за нами, что мы выберем. Или поддадимся бесам, или пойдем за ангелами.

[samael]

Какую природу воспринял Христос -- греховную, или первозданную адамову?

Христос, прийшовши у світ, узяв на себе усе людське, крім гріха: “Син Божий, через своє воплочення, злучився якось з кожною людиною. Народжений з Марії Діви, справді став одним із нас, подібний до нас у всьому, крім гріха”, - II Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі, 22

Это законорожденное чадо католицизма. Грубо говоря, аналог внебрачного ребенка.

Не варто переходити на образи! Якщо добре пошукати, то й у Східній Церкві можна знайти подібних "дітей"

Что есть очищение в чистилище? От чего и как?
[...]
Процесс искушения души после смерти. Ведь не Бог решает, кому в рай, а кому -- в ад. Он всех желает видеть в Царствии Небесном. Вопрос уже за нами, что мы выберем. Или поддадимся бесам, или пойдем за ангелами.

Згідний.
Якщо би Ви почитали більше про чистилище, а не лише коротку цитату, що я вийняв з Катехизму, тоді би побачили надзвичайно багато спільного з Митарствами....

PS: До речі, Ви знаєте різницю між Римо-Католицькою та Греко-Католицькою Церквами?

[Stefanus]

Это законорожденное чадо католицизма. Грубо говоря, аналог внебрачного ребенка.

Якщо використовувати цю аналогію, то те саме можна сказати про юдаїзм та християнство.

Процесс искушения души после смерти. Ведь не Бог решает, кому в рай, а кому -- в ад. Он всех желает видеть в Царствии Небесном. Вопрос уже за нами, что мы выберем. Или поддадимся бесам, или пойдем за ангелами.

Мені тоді справді цікаво: якщо так, то вибір не вирішується на землі?
Іншими словами існує вибір і на другому світі? Треба буде щось пошукати на тему митарства... Бо наразі мені виглядає, що вибір робиться тут і остаточно...

[rbn]

Христос, прийшовши у світ, узяв на себе усе людське, крім гріха: “Син Божий, через своє воплочення, злучився якось з кожною людиною. Народжений з Марії Діви, справді став одним із нас, подібний до нас у всьому, крім гріха”, - II Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі, 22

Первородному греху он подвержен был?

Згідний.
Якщо би Ви почитали більше про чистилище, а не лише коротку цитату, що я вийняв з Катехизму, тоді би побачили надзвичайно багато спільного з Митарствами....

Например?

PS: До речі, Ви знаєте різницю між Римо-Католицькою та Греко-Католицькою Церквами?

Греко-католики наследуют все заблуждения римо-католиков, но используют восточные обряды в богослужении.

Да, кстати. Вопрос о непорочном зачатии девы Марии забыли поднять

[rbn]

Якщо використовувати цю аналогію, то те саме можна сказати про юдаїзм та християнство.

Ветхозаветная религия иудеев и современный иудаизм это довольно разные вещи.

Мені тоді справді цікаво: якщо так, то вибір не вирішується на землі?
Іншими словами існує вибір і на другому світі? Треба буде щось пошукати на тему митарства... Бо наразі мені виглядає, що вибір робиться тут і остаточно...

А в чем, по-вашему, состоит процесс выбора? Что человек скажет себе "хочу в рай" или "хочу в ад"? Интересная логика

[Stefanus]

Ветхозаветная религия иудеев и современный иудаизм это довольно разные вещи.

Мені здається, що зрозуміти, що я мав на увазі не складно. Мова не йшла про «современный иудаизм», але про «Ветхозаветную религию иудеев».

А в чем, по-вашему, состоит процесс выбора? Что человек скажет себе "хочу в рай" или "хочу в ад"?

Рай... Ад... Як часто ми забуваємо про Бога. Бо ніхто, хто хоче свою душу спасти її не спасе. Лише той хто її погубить заради Когось(!, а не чогось, і тим більше комфортабельних умов посмертного перебування).
Маю я питання, не для придирання, але дійсно хочу прояснити.
1. Щодо процесу вибору? Що маєте на увазі під цим словосполученням?
2. І коли закінчується цей фундаментальний вибір?

[rbn]

1. Щодо процесу вибору? Що маєте на увазі під цим словосполученням?

Тут тяжело объяснить на словах... Вы когда-нибудь засматривались на красивую девушку? Или вам когда-нибудь наступали в транспорте на ногу? Вы когда-нибудь ели для того, чтоб насладиться вкусом пищи? Вы когда-нибудь ожидали похвалы со соделанные вами добрые дела?

2. І коли закінчується цей фундаментальний вибір?

Наверное, никода. Потому что никто не отнимет у человека его свободую волю, даже Бог.

[Stefanus]

Тут тяжело объяснить на словах... Вы когда-нибудь засматривались на красивую девушку? Или вам когда-нибудь наступали в транспорте на ногу? Вы когда-нибудь ели для того, чтоб насладиться вкусом пищи? Вы когда-нибудь ожидали похвалы со соделанные вами добрые дела?

Так, човевидно. Але де тув вибір? Я розумію, що він є, але де Ви особисто бачите його місце? Коли включається воля у подібних ситуаціях? Це ніби банальне питання, але для мене воно принципове.

[rbn]

Так, човевидно. Але де тув вибір? Я розумію, що він є, але де Ви особисто бачите його місце? Коли включається воля у подібних ситуаціях? Це ніби банальне питання, але для мене воно принципове.

Выбор между грехом и добродетелью. Грех -- это то, что разрушает нашу душу. Просто мы этого не видим, и слепо следуем нашим страстям. Почти все наши страсти удовлетворяются через тело.

Вот представьте теперь момент, когда душа с телом разлучается. Все страсти остаются в душе, только удовлетворить их она не может. Если душа не выдержит этого искушения, то она падет на мытарствах.

Опять таки, на словах это тяжело объяснить, это можно понять только обратившись к собственному опыту.

Вот в этом-то и есть принципиальное отличие католического понимания грехов от православного. Суд Божий не заключается в подсчете грехов и заслуг. Смысл исполнять заповеди не в том, чтоб Бог порадовался, а в том, чтоб здесь, на земле, пока есть возможность максимально подготовиться к мытарствам и не пасть на них.

[svjat]

Як мені відомо, то між Католицькою та Православною Церквами є спільне визнання дії Таїнств! Якщо людина була охрещена, наприклад, в Православній Церкві й перейшла до Католицької - її ж ніхто не перехрещує. Чи навпаки...

Иногда не перекрещивают (в греческой -- перекрещивают, в русской -- нет), но всегда миропомазывают.

Звідки такий висновок? На сьогоднішній день в РПЦ і УПЦ переважає думка (а відповідно і практика) про приєднання католиків до Православної Церкви лише через покаяння.

[samael]

Иногда не перекрещивают (в греческой -- перекрещивают, в русской -- нет), но всегда миропомазывают. Согласно православному вероучению, благодать во время таинства крещения не передается. Поэтому, совершать таинство крещения может и лицо не имеющее благодати священства (в том числе, и миряне).

Виходить, що хрещення в греко-католиків визнається, а ось миропомазання - ні?

[rbn]

Виходить, що хрещення в греко-католиків визнається, а ось миропомазання - ні?

Ну да. Только это все равно, что окрестил бы мирянин. Не признается благодатность таинств, совершенных вне православной церкви, что является логичным.

[rbn]

Совмесного молебна, слава Богу, не было.

Никогда не было общей службы, евхаристии особенно, с какой-то конфессией.

Недавно во Франции прошли дни Киево-Печерской Лавры. Перед такими святынями как Терновый венок Христа Спасителя, глава Иоанна Предтечи, мощи Марии Магдалины, перед другими святынями мы, православные, действительно служили короткие молебны в католических храмах.

Но ни в одном месте, не могло этого быть и не было, как люди нас обвиняют, чтобы мы молились вместе с еретиками, с богоотступниками, то есть с католиками. Не было этого.

http://www.patriarchia.ru/db/text/196739.html

[svjat]

Ну да. Только это все равно, что окрестил бы мирянин. Не признается благодатность таинств, совершенных вне православной церкви, что является логичным.

Щось ваша логіка не ув'язується з існуючою практикою в Православній Церкві. О СОВРЕМЕННОЙ ПРАКТИКЕ ПРИНЯТИЯ НЕПРАВОСЛАВНЫХ В ПРАВОСЛАВНУЮ ЦЕРКОВЬ http://www.sfi.ru/ar.asp?rubrika=576&ru ... 06&print=1

[Михайло Шелудько]

Индульгенции вплоть века эдак до 19-го были и в православных церквях.

А у протестантов Символ с филиокве, конечно.

Насчет "сумасшедшести" католических святых — об этом может судить адекватно только тот, кто сам следовал именно западным молитвенным и созерцательным путем. Оценки о. Брянчанинова неадекватны, так как он следовал путем восточным.

Разница этих двух путей велика, хотя в глубине своей не исключает иную. Созерцательность у западных христиан образная, при молитве они представляют сцены из Писания, при этом у восточных молитва безОбразна.

У западных идеал святости — деятельное посвящение, у всточных — молитвенно-покаянное.

То, что для одного пути важное составляющее, то для другого может быть соблазном.

Это можно сравнить с монахами и семейными мирянами. Советы для первых радикально отличаются от советов для вторых, котя сущностно не противоречат друг другу.

[rbn]

Это можно сравнить с монахами и семейными мирянами. Советы для первых радикально отличаются от советов для вторых, котя сущностно не противоречат друг другу.

Пример такого совета в студию.

Насчет святых. Все святые отцы православной церкви однозначно утверждают что единственной движущей силой, единственной мотивацией подвижника может быть только покаянное чувство. Все остальное -- прелесть. Цитати приводить не буду, потому что лень искать. Думаю, вы человек начитанный и знаете.

Православная Церковь официально признала католическое аскетическое богословие ложным, прелестным. То есть, ведущим к погибели. О каком объединении может идти речь? Каждый пошел своей дорогой уже, какая правильная узнаем когда умрем.

[a1]

Слава Ісусу!

Я тут новачок, тому прошу вибачити, якщо щось не так, але по прочитанню трьох сторінок дискусії я став більше схильний до думки, що об'єднання неможливе, принаймні найближчим часом.

Агресивна манера спілкування та якесь зверхнє, гордовите ставлення до співрозмовників, яке продемонстрував тут вірний РПЦ мені, наприклад, греко-католикові, категорично неприйнятне.

Звичайно між нами і православними є певні розбіжності в догматиці, але не вони є головними. Не догматика стала причиною Великої схизми і не догматика є перепоною для об'єднання сьогодні. Перепоною є егоїзм, гордовитись та жага влади.

А щодо "позашлюбних дітей" - то ще одного забули, на "канонічній території" Московського Патріархату народженого у 1917-му.

[robie]

Думаю, що поки християни надумають об'єднатися, їх просто вже не буде. Або буде така собі невеличка громада, що просто не матиме іншого вибору. Об'єднання можливе тільки при наявності спільного "зовнішнього ворога". Таким можна вважати релігійну байдужість перш за все, яка косить ряди віруючих краще за науковий атеїзм. Але християни цього не помічають... Продовжують гнути свою лінію.

Напевно, так і треба.

[demetris]

Я тут новачок,

"Сину Тимотею, нехай ніхто не гордує твоїм молодим віком..." (Послання до Тимотея).

Від себе - респект, правду кажете, трохи тут смаленим пахне...

[Інквізитор]

Знакомы. На мирных ектинях постоянно молимся "о достоянии святых божих церквей и о единении всех". Но в данных момент уния с католиками это как уния, например, с иудеями или мусульманами. О какой унии можно говорить при таких серьезных различиях в догматике и катехизисе?

Основи в обох Церквах однакові. Різниця, то лише видима частина, ну іще таємниця подружжя, якою користуються православні.

[demetris]

Відмінність є. І не лише зовнішня, але й з цим можна жити. Було б бажання...

[Історик]

Хочу процитувати а1: "Агресивна манера спілкування та якесь зверхнє, гордовите ставлення до співрозмовників, яке продемонстрував тут вірний РПЦ мені, наприклад, греко-католикові, категорично неприйнятне. Звичайно, між нами і православними є певні розбіжності в догматиці, але не вони є головними. Не догматика стала причиною Великої схизми і не догматика є перепоною для об'єднання сьогодні. Перепоною є егоїзм, гордовитість та жага влади."
Молодець!!!
Справді, rbn ставиться до католицимзму занадто зверхньо і від його манери спілкуватись несе православним семінарським шаблоном, по якому на жаль виховуються священники-невігласи та середньовічною нетерпимістю. Він порівює католицизм с ісламом та юдаїзмом,- геніально! Цікаво, як він сам оцінює думки, ним процитовані та скоріше всього необдумані.

[Ira]

Єднатися потрібно, але у СВЯТІЙ ВІРІ, тобто тій, яку приніс на землю Сам Бог.
І Церква є лише одна єдина - Свята, яка побудована на Камені Святому Апостолі Петрі. Так заповідав Ісус. Тому то, лише по тому ми пізнаємо Правдиву Церкву, яка визнає Папу Римського як Намісника Ісуса Христа і яка свято слухає і виконує всі його вказівки та приймає всі Святі Догми, тобто славить Бога правдиво, так, як Він того хоче. Це значить, що є лише одна Свята Католицька Православна Віра. І у такій Вірі ми всі маємо єднатися.

[Selector64]

Слава Ісусу!

Я тут новачок, тому прошу вибачити, якщо щось не так, але по прочитанню трьох сторінок дискусії я став більше схильний до думки, що об'єднання неможливе, принаймні найближчим часом.

Агресивна манера спілкування та якесь зверхнє, гордовите ставлення до співрозмовників, яке продемонстрував тут вірний РПЦ мені, наприклад, греко-католикові, категорично неприйнятне.

Звичайно між нами і православними є певні розбіжності в догматиці, але не вони є головними. Не догматика стала причиною Великої схизми і не догматика є перепоною для об'єднання сьогодні. Перепоною є егоїзм, гордовитись та жага влади.

А щодо "позашлюбних дітей" - то ще одного забули, на "канонічній території" Московського Патріархату народженого у 1917-му.

Це все тому брате, що Московське православя - не Божа, а державна структура. Як казав владика Андрей Шептицький: "І ми і вони православні, але наше православя від Бога, а їхнє від держави!"
Відповідно ПЦ МП виконує держзамовлення, тому рекламує себе як ніби то саме правильне.

[ShMariam]

a1 написав: [Не догматика стала причиною Великої схизми і не догматика є перепоною для об'єднання сьогодні. Перепоною є егоїзм, гордовитись та жага влади].
Хочу процитувати з книжки М. Маріїна "На порозі апокаліпсису або християнство - абсолютна релігія розділення добра і зла. Львів 2003":
"Історія розколу Західної і Східної Церков у Католицькому Народному Катехизмі описана так: "У ІХ ст. Грецією правила імператриця Теодора. Вона мала сина Михайла. Батько Михайла був іконоборцем. Негативно впливав на Михайла і брат Теодори Бардас. З часом він бере владу у свої руки, усуваючи з престолу Теодору. Імператорський двір стає кублом злочинців. Патріархом на той час був св. Ігнатій, він протестував проти сваволі імператора, але це не допомагало. У день Богоявлення св. Ігнатій відмовив у св. Причасті Бардасу яу явногрішникові. Бардас вислав св. Ігнатія на острів Теребінт, а на патріарший престол вирішив посадити свою людину. Вибір упав на Фотія, світську людину, який був при дворі секретарем і начальником гвардії, він належав до дуже освічених людей, але був водночас хитрим і амбітним. Та жоден з єпископів не хотів висвятити Фотія. Знайшовся один, позбавлений єпископства за важкі провини, який висвятив Фотія протягом 6 днів. Фотій обманом і ідступом усуває Ігнатія з престолу, пороте Ігнатій добивається справедливості, апелюючи до Папи. На Римському Соборі 863 р. було вирішено усунути Фотія з престолу. Фотій не пиймає вироку Собору і Папа відлучає його від Церкви. Але Фотій скликає свій собор, який осуджує римського патріарха. На той час на імператорському престолі засів Василій, який скидає Фотія з патріарха і повертає цей сан св. Ігнатію, а Фотій після чергового собору потрапляє у вигнання. Проте після смерті св. Ігнатія Фотій знову опиняється на патріаршому престолі, згодом його вдруге відлучено від Церкви.
Протягом 180 років після Фотія усі 27 патріархів визнавали владу Римської Церкви і підпорядковувались Папі. В ХІ ст. грецька держава ослабла, імператорів часто скидали з престолів. Одним з тих, хто зазіхав на імператора, був Михайло Керулярій. Його було засуджено на смерть, але помилувано і замкнено до монастиря, звідки він утік і знову викликав заворушення, яке закінчилося тим, що він посадив на імператорському престолі свого покровителя. Новий імператор віддячує Керулярію, посадивши його на патріарший престол. Саме він, Керулярій, остаточно підірвав Церковну єдність. Він позамикав у Царгороді всі латинські церкви, Найсвятіші Тайни, освячені в латинському обряді стоптав ногами і оголосив, що не визнає Папи главою Церкви. З цього моменту починається розбрат між грецькою і римською Церквою. Грецька Церква підпорядковувалася світській владі. Грецькі правителі були задоволені тим, що патріархи підкоряються їм, а не Папі."

rbn:
[Насчет святых. Все святые отцы православной церкви однозначно утверждают что единственной движущей силой, единственной мотивацией подвижника может быть только покаянное чувство. Все остальное -- прелесть.]
З цієї ж книжки:
" А коли сучасні войовничі богослови Московського Патріархату починають коитикувати духовні досвіди взаємної глибокої любові католицький святих зі Спасителем, називаючи їх "прелестью", вони забувають навести головний аргумент, що свідчить на користь цих святих, - нетлінні мощі біля яких зцілюється багато паломників. Справа в тому, що цим новоспеченим богословам просто недоступне поняття любові, глибокої духовної любові, яку відчували святі. Любляча людина не може уподібнюватися сторожовій вівчарці, що, охороняючи свою територію, гавкає на всі боки. А в сучасних роботах багатьох богословів, опанованих і засліплених духом розколу, нічого, крім осуду, критики і самохвали немає."
До речі, одна з таких нетлінних святих - Бернадетта Субіру - явний доказ непорочного зачаття Пречистої Діви. (Коли Бернадетта за вимогою влади спитала як звати прекрасну Пані, яка їй являється, Вона їй відповіла "Я - Непорочне Зачаття". Бернадетта не зрозуміла цих слів, бо звідки проста дівчина могла знати, що незадовго до того було проголошено догму про Непорочне Зачаття Діви Марії. З тієї ж книжки: "У Святому Письмі знаходимо конкретну ознаку святості людини: "Ти не попустиш Своєму святому побачити тління" (Пс. 15 (16); 10), (Ді 2; 27)....Цікавим і є той факт, що багато католицьких святих були обдаровані особливою "печаттю" Ісуса Христа - Його ранами, т.. зв. стигмами. Це неможливе з точки зору фундаментальної науки явище спостерігалося лише серед католиків. У Св. Письмі Апостол Павло свідчить: "ношу я Ісусові рани на тілі своїм!".

[Артем (УПЦ КП)]

Папу Римського як Намісника Ісуса Христа? А ви читали в повному розмірі догмат про Папу Римського?