Святкування суботи і неділі

[сладкопівець]

Ви, шановний повертаєтесь до старої суперечки, яку вирішили ще апостоли Петро і Павло, а саме. чи поганам, щоб стати християнами потрібно пройти шлях юдаїзму чи ні, тобто чи потрібно їм обрізуватися і зберігати приписи Закону даного Богом єврейському народу чи ні. знаємо, апостол Павло показав, що є новий Закон - благодать (Діяння Апостолів 15). Ваші аргументи дуже схожі на ті, які діють у парабіблійних сектах - типу Свідків Єгови та Адвентистів Сьомого Дня, які здається ще затрималися у Старому Завіті.
а те, що ми святкуємо восьмий день на згадку Воскресіння Христового, як фундаменту нашої віри - це природьо, бо ми нове створіння у Христі і ця подія - запорука нашого воскресіння. Бог, який діє постійно, і який далі творить, не ображений з того, що ми святкуємо Його нове діло Сотворення, здійснене в Його улюбленім Сині.
А те, що апостоли за походженням євреї відвідували синагогу і там проповідували Христа розпятого і воскреслого - це також природнє явище, бо Ісус послав їх найперше до погиблих овець Ізраїля, а де їх можна було найкраще знайти, як не в синагозі, коли їхнє серце було відкритим на слухання Слова Божого? цікавий фрагмент щодо цього - Діяння 18!
Ось місце, яке вказує, що саме 1 день тижня (тобто 8 день - наша неділя) - час переживання Євхаристії: "А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати" (діяння 20,7). саме неділя - це святий день для нас християн, підчас якого беремо участь у Божественній Літургії, а завдяки ній у спасінні, яке приніс Ісус Христос.
Раджу заглянути до Катехизму Католицької Церкви і розвіяти будь-які сумніви щодо святкування Неділі (Niedzieli, Воскресения, Domenica): артикул третій "Третя заповідь" 2168-2195 (сторінки499-505) та 1166-1167.
Хай Господь Вас благословить! З Різдвом Христовим!

[Савонарола2009]

Щиро дякую за побажання!
Апостоли за звичаєм збиралися дня суботнього, і не в синагозі - Дії 16:13.


Відпочивати в перший день можно, але святити із-за відсутності біблійного обгрунтування недоречно, бо згідно четвертої Божої заповіді це є перший робочий день тижня.

Якщо святити і сьомий і перший день, то це вже не буде дотримуванням четвертої заповіді, бо Бог заповів один, а не два дні святити, і шість, а не п'ять днів працювати.

Божа заповідь звучить не "Відділи на власний розсуд відпочинковий день, щоб святити його", а "Пам'ятай день суботній, щоб святити його". Як аргумент проти іншого дня, крім суботи, щоб святити його, згадують вибір Богом племені Левитів, щоб служили при скинії (Числа 8:13-19). Чи могло якесь інше плем'я, до прикладу, Нефталимове, претендувати на служіння, до якого Бог посвятив Левитів?

[ljubomyr_ps]

Христос прийшов у світ і приніс нове вчення, новий закон - закон ЛЮБОВІ.
Неділя - день Воскресенія Господнього святий день для усіх християн - день прослави Господа у Церквах і час Божої милости до нас грішних.

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО ВОВІКИ!

[Савонарола2009]

Щодо теми - розумію, що вона не з легких, так як задовго до нас точилися багатовікові дискусії відносно того, що є імперативом - біблійна заповідь чи передання (29п. Лаодикійського Собору), яке за змістом суперечить четвертій заповіді Закону Божого.

Наш Господь Ісус Христос залишив приклад, як вирішувати подібні проблеми:
"Чого ви порушуєте Божу заповідь ради вашого передання?" (Євангеліє від Матвія 15:3).

Згідно Святого Письма четверта заповідь Закону Божого "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" - це така ж заповідь, як і шанувати батька й матір, не чинити перелюбу, не красти.

В Об'явл. 14:12 є ознака святих Божої Церкви: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі і Ісусову віру".

[danus]

Мені здається, що цю дискусію потрібно б було почати з іншого. А саме, що є для нас основою нашої віри: передання віри, яким живе Церква, чи Святе Письмо. Для нашої церкви основою віри було, є, і буде передання Церкви, і Святе Письмо для нас є святим тому, що так вчить Церква. Якщо ж для вас основою віри є Біблія сама по собі, тоді мене завжди буде цікавити таке питання, а чому саме Біблія, а чому не веди, чи коран, для прикладу?
А тепер щодо того чи варто християнину святкувати суботу, чи радше неділю? Давайте повернемося до того часу коли перед апостолами постало питання чи потрібно християнам наверненим з поган обрізуватися. Щоб зрозуміти як вони рішали це питання нам потрібно уточнити зміст слова заповіт, на єврейський мові це слово звучить як "берітг", і означає воно союз, або по іншому договір, домовленість, який уклав Бог з людиною, таких договорів Бог заключив не один, а декілька:з Адамом і його потомством, з Ноєм і його потомством, з Авраамом і його потомством, з домом Якова і його потомством. А далі логіка така: що до обрізання, воно стосувалося потомків Авраама, а погани, наприкад тогочасні греки, не належали до таких, тож обрізання їх згідно Нового Заповіту не стосується, а потомки Авраама і по цей день обрізуються. Що мав би християнин святкувати в суботу? Відпочинок Господній. Який? Тим яким Бог спочив від створення світу, чи тим яким Воплочений Бог спочив від діяння спасіння людства, а спочив Він саме у гробі? Мені незрозуміло. А от що дня першого в новому віці (еної) я маю святкувати, я знаю. Святкування суботи - це намагання дух Нового Завіту підчинити букві закону, для мене воно видається безумством, це намагання влити нове вино в старі бурдюки. Ви можете сказати чому ж у вашім катехизмі є наука про десять заповідей божих, так є але ці заповіді вже витлумачені в дусі Нового Завіту, і в них містится наука про оправдання християнина, щодо віри, щодо ближнього і щодо речей які його оточують.

[ljubomyr_ps]

Цілком згідний з "danus".
Справді не варто "вливати нове вино у старі бордюки".
День Воскресіння Господнього - день святковий для кожного правдивого християнина. Амінь.

[Історик]

Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

[danus]

Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

Повністю з вами погоджуюся, але вирішив написати власне бачення на закиди Савонарола, з тієї причини, що мені видається,що ті хто за своїм обов'язком повинні б були спростовувати подібні закиди, в нашій церкві, люблять обмежуватися тезами на кштал: "вони не ми, ми не вони". І мені дуже часто приходилося зустрічатися з релігійним невіглаством в нашій церкві, тому що не всі парафіяни мають можливість досліджувати ті чи інші богословскі питання.

[Савонарола2009]

Цілком згідний з "danus".
Справді не варто "вливати нове вино у старі бордюки".
День Воскресіння Господнього - день святковий для кожного правдивого християнина. Амінь.

Ми, адвентисти сьомого дня, шануємо і вельми радіємо, згадуючи Христове воскресіння, бо це є запорука воскресіння всіх праведних людей в час Його приходу. І, водночас, засуджуємо ганебну практику святкування самовільно встановленого дня - неділі, замість біблійної суботи, що воістину є нічим іншим, як лаодикійським корваном (фарисейський корван передбачав людські зміни в п'ятій Божій заповіді, що протирічили цій заповіді, а лаодикійський корван - це зміни, зроблені людьми і закріплені 29 правилом Лаодикійського Собору до четвертої заповіді Божої, що протирічать цій заповіді).

Ісус Христос засудив фарисейський корван, то чи можемо ми ставитись інакше до лаодикійського корвану?

[Савонарола2009]

А тепер щодо того чи варто християнину святкувати суботу, чи радше неділю?

Наш Господь при творінні освятив суботу для щотижневого відпочинку. В пророка Ісаї 58:13 субота названа Господнім днем. Ісус Христос за звичаєм відпочивав у суботу (Луки 4:16), апостоли після вознесіння Господа святкували за звичаєм суботу (Дії 16:13), і святі у вічності постійно будуть приходити на богослужіння в суботу (Ісаї 66:23).
Не існує в Новому завіті тексту про те, що Христос відмінив четверту заповідь чи перемістив святість з суботи на перший день тижня. Ця зміна справді сталася після часу Христа і апостолів.

[Савонарола2009]

Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

Не проповідь суботи, а заклик повернутись до джерел християнської віри. Бог заповів не недільний, а суботній день святити. Дотримування цієї заповіді є таке ж важливе, як і інших дев'яти (1 Кор. 7:19, Одкр. 12:17, 14:12).

Пам'ятаймо біблійну ознаку Божої Церкви: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру".

[Igor]

Скажіть мені будь-ласка який сьогодні день?
А Рік?
Від чого рахуємо?
А як рахуємо?
А як у Вас враховується, що за 2000 років доба стала довша?
А Ви точно знаєте що це правильно?
А звідки?

Та ніхто не знає.
Не привязуйте Віру до дня неділі.

Що є більшим гріхом працювати в неділю чи напитись?
Про напитись нічого немає, значить можна?

Первинна Віра не залежить від таких дурниць.
Первинна Віра передбачає, що Ви Бога згадуєте, поважаєте, любите завжди, а не тільки в один з якихось днів неділі.

П.С. А як бути з "Син людський владика і суботи"?

[Савонарола2009]

Син Людський є владика суботи, бо Він освятив цей день для щотижневого відпочинку від створення світу (Буття 2:2-3). В пророка Ісаї 58:13 субота названа Господнім днем. Цим Ісус наголосив фарисеям, які Його осуджували за недотримування їхніх приписів щодо четвертої заповіді, що тільки Законодавець може тлумачити, як святити суботу. На противагу фарисейському тлумаченню Ісус сказав, що "можна чинити добро в суботу".

Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.
Ця заповідь "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" така ж обов'язкова до виконання, як і "шануй батька й матір", "не чини перелюбу", "не кради".
Я к ви розумієте, що Бог освятив суботу?

[Савонарола2009]

Святе Письмо для нас є святим тому, що так вчить Церква.

На превеликий жаль, автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор, Карфаген, Vст.) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.

[Igor]

Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.
Ця заповідь "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" така ж обов'язкова до виконання, як і "шануй батька й матір", "не чини перелюбу", "не кради".
Я к ви розумієте, що Бог освятив суботу?

Якщо Бог щось каже робити, то Він чітко каже як і коли.
В даному випадку святкування суботи є чисто умовним явищем, тому, що людство в принципі не знає, коли субота.
Отже, виходячи з цього, ми можемо(з певною долею ймовірності) говорити про те, що ми всі грішимо, тому що святкуємо не той день.

Чи Ви вважаєте, що достатньо святкувати(а взагалі що значить святкувати?) один день в тижні, коли як ми думаємо є субота?

І хотілося би почути Вашу думку на "Син Чоловічий Владика і суботи".

[Савонарола2009]

На останнє питання я вже відповів.
Щодо визначення дня - те, що нам відкрито, ми маємо дотримувати. На сьогодні в нашому календарі є визначений день "субота".

[Савонарола2009]

що значить святкувати?) один день в тижні

Залишити в суботу свої звичні буденні справи.

[Anatolij]

Савонарола2009 має на увазі: "Спасіння стало доступним людям на початку 1800-тих років".


Ось матеріал з Вікіпедії:
"Адвентизм - Pелігійних рух, назва якого — «адвентизм», зародився в 1830-х роках в США та згодом зорганізувався в кілька релігійних організацій, найбільшою із яких — Церква адвентистів сьомого дня (АСД). Рух цей заснував баптист Вільям Міллер (англ. William Miller) в 1840-х роках; сам він був фермером і проповідником у Лоу-Хемптон (англ. Low Hampton), штат Нью-Йорк."

Постає питання: Чому Христос не прийшов на Землю у 1800-тих роках для сповнення Хресної Жертви? По вашому, всі християни, які жили до 1800-тих років постійно перебували у тяжкому грісі проти 3 заповіді і отже, помирали з гріхом, тобто не були спасенні.
Отже, 1800 років Христова Жертва відкуплення не принесла жодної користі?

Згідно з вашим розумінням, Господь не бажав, щоб люди спасалися до 19 ст., аж тут раптом люди почали спасатися через адвентизм - шанування суботи від 1830-х років, але вільного місця на небі для такої кількості вибраного "останку юдейського" не залишилося і тому у 1843 році мав відбутися кінець світу згідно з програмою. http://www.rate1.com.ua/uk/archive/842/
Але не так сталося як гадалося...
Іще одна дата 22 жовтня 1844 оку.

На Заході цивілізовані люди вже "збилися" з цієї течії. А ви, часом, романтики-фантазери, ще не вичислили наступної дати. Якщо так, напишіть - я буду в підвалі бункер копати і заодне придбаю динаміту... :

"У 90-х роках у США сталася трагедія, коли загинули близько ста сектантів-адвентистів.

Драма сталася в 1993 році у техаському містечку Уейко, де лідер відгалуження адвентизму "Гілка Давида" Девід Кореш облаштувався із групою своїх послідовників.

Він занадто довго пророкував близький кінець світу, і пророцтво "мало збутися"... Але невдалий месія, природно, не хотів відходити сам, тому підірвав себе разом із паствою. Коли пожежа закінчилася, під руїнами знайшли близько сотні трупів, серед яких не менше 25 дітей."
http://www.newsru.ua/world/05oct2008/temples.html

[Савонарола2009]

Це був наклеп на Адвентистську Церкву. А ось об'єктивна інформація:

Адвентисти сьомого дня - християнська міжнародна Церква протестантського напрямку. Сама назва має таке значення: "Adventus" латинською мовою "пришестя". "Адвентисти" - люди, котрі вірять у скорий Другий прихід Господа Ісуса Христа на Землю. "Сьомого дня" - говорить про те, що ми дотримуємося сьомого дня тижня - суботи - як встановленого благословенного й освяченого Богом дня від створення світу.
Таким чином, назва Церкви АСД відображає в собі дві найбільш значні події: одвічну - створення світу, пам'ятником чого є субота, й завершальну - Друге пришестя Христа на Землю. Мета Пришестя - покласти край владі гріха і спасти всіх, хто прийняв Ісуса як Свого Господа.
Адвентисти сповідують загальнохристиянські істини: учення про триєдиність Бога - Бог Отець, Бог Син (Ісус Христос) і Бог Дух Святий; про божественну і людську природу Христа; про необхідність покаяння і хрещення; про Божий суд та інше.
Нині Церква звершує своє служіння у 218 країнах світу, має 46740 помісних церков, у яких налічується близько 17 млн. дорослих членів Церкви (разом з дітьми понад 30 млн.).
Церкві АСД належать 5612 адвентистських шкіл, 95 вищих навчальних закладів, 166 лікарень, 371 клінік та диспансерів, 147 дитячих будинків і реабілітаційних центрів, 56 видавництв і друкарень, 35 фабрик по виготовленню продуктів здорового харчування.

Особливості віровчення:
- основою віровчення є виключно Біблія, як священне й Богом натхненне мірило і джерело християнської віри. Усі інші церковні труди визнаються як коментарі до віровчення і лише тією мірою, якою вони відповідають Святому Письму;
- адвентисти вірять у непорушність, незмінність і вічність морального Божого Закону (Десять Заповідей), написаного Самим Богом на кам'яних скрижалях, і не визнають змін, внесених у цей Закон людиною;
- адвентисти вірять, що спасіння - це Божий дар усім віруючим, а не результат наших діл. Однак "віра без діл мертва", тому свою любов до Бога ми засвідчуємо дотриманням Його Закону і постанов. "Якщо любите Мене, ви будете зберігати Мої заповіді" (Йоан.14:15).

Церква АСД як організація
- виникла в результаті подальшого розвитку реформації XVI століття, метою якої було повернення до чистоти вчення Першоапостольської Церкви;
- це християнська, всесвітня за своїм поширенням організація, що проповідує єдність у Христі людей усіх національностей, рас та різного соціального стану.
- пропонує людям у всьому світі християнську освіту, фізичне і духовне зцілення, допомогу і Вістку надії.

[Андрій]

"Адвентисти" - люди, котрі вірять у скорий Другий прихід Господа Ісуса Христа на Землю.

Відомо, шо засновником адвентистів сьомого дня був баптист Вільям Міллер (1782-1849). Він оголосив, ніби йому вдалося обчислити точну дату другого пришестя Христа.
Поясніть мені про який наклеп йде мова, якщо американські газети в той час били на сполох: відповідно до підрахунків Вільяма Міллера, 22 жовтня 1844 року мало відбутися друге пришестя Спасителя на землю і початися Страшний Суд. Люди, що повірили цьому "одкровенню", раптом почали розпродувати своє майно і кидати роботу. Потім вбрались у білий одяг і прийшли у призначений день до Гори Суду (так називалась гора у штаті Нью-Йорк, на якому у хмарі начебто мав зійти Христос). Та Його так ніхто і не дочекався.
Сам Господь про час Свого другого пришестя сказав: "Про день же той і час ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій єдиний" (Мф. 24, 36).
Послідовниця Міллера Гелена Вайт (1827 - 1915) твердила, що в неї часто виникали "видіння", через які Бог відкривав істини, повеліваючи передавати їх віруючим. У одному "видінні" субота була зведена в головну заповідь Господа. «Важкий гріх недотримання суботи не дозволив Господові з'явитися 1844 року на Землю для загального суду. Христос цього дня очищав небесне святилище від жаху осквернення суботи і там проводив розслідування. Коли воно буде проведене, то Господь з'явиться на Землю». Тому адвентисти і святують суботу. Свої "видіння" Гелена описувала в численних творах, які сприймаються адвентистами як керівництво для вірного тлумачення Біблії.
Дивні у Вас, Савонарола2009, засновники руху: один обчислив точну дату другого пришестя Христа, інша мала підозрілі і нічим не перевірені "видіння".
Проповідуєте єдність у Христі людей усіх національностей, рас та різного соціального стану. Чому тоді Ви не баптисти, від яких Ваш рух утворився?

[Igor]

Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.

Як ви розумієте, що Бог освятив суботу?

Якщо уже говорити про Старий Завіт, то тут варто визначитись чим він є:
Якщо законом, обовязковим для виконання усіма, то чому тоді Ви не сповідуєте обряд обрізання, жертвоприношення(ягнят наприклад), і т.д
Якщо ж ні, то чому тоді святкуєте суботу?

Тепер стосовно звичаю суботу святкувати.
Жоден, я повторюю, жоден народ, крім іудеїв ,не жив по Старому Завіту і не святкував суботу. Всі святкували неділю, і дотримувались того, що Ісус казав, а не Старого Завіту.

Хочете продовжити дискусію - відкриємо нову гілку?

[danus]

Святе Письмо для нас є святим тому, що так вчить Церква.

На превеликий жаль, автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор, Карфаген, Vст.) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.

Ви в одному із своїх дописів згадували про імператив Святого Письма, скажіть мені будьласка яким імперативом користувалися отці цього собору добираючи книги до канону Нового Завіту?
Ви також стверджуєте, що католицька церква винна в порушені святкуванні суботи, але суботу не святкують і православні, і більша частина протестантських церков. Ну а вони чому порушують?
Ну і на сам кінець. Чи не могли б ви процитувати повний текст того припису собору, згідно якого, як ви кажете було приписано порушувати суботу. Бо я підозрюю, що обгрунтуванням для нього було живе передання Церкви, яким живе, жила і буде жити правдива Христова Церква. І також мені не зрозумілий критерій, за яким ви визначаєте хто павільно тлумачить Святе Письмо, а хто криво.

[Савонарола2009]

Сам Господь про час Свого другого пришестя сказав: "Про день же той і час ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій єдиний" (Мф. 24, 36).

Я, адвентист сьомого дня, повністю погоджуюсь з цими словами, бо так написано в Святому Письмі.

[Савонарола2009]

Проповідуєте єдність у Христі людей усіх національностей, рас та різного соціального стану. Чому тоді Ви не баптисти, від яких Ваш рух утворився?

Баптисти визнають і дотримують не десять, а дев'ять Божих заповідей.

[Савонарола2009]

Чи не могли б ви процитувати повний текст того припису собору, згідно якого, як ви кажете було приписано порушувати суботу.

п. 29 Лаодикійського Собору:

Не подобает христианам иудействовать и в субботу праздновать, но делать им в сей день, - а день воскресный преимущественно праздновать, если могут, как христианам. Если же обрящутся иудействующие, то да будут анафема от Христа.

С дней апостольских христиане праздновали первый день недели, т. е. воскресенье вместо субботы (Деян. 20:7; 1 Кор. 16:2), собираясь в этот день для молитвы. Ап. правила 7, 64, 70, 71 указывают на несовместимость христианского празднования воскресенья с празднованием субботы, которое настоящее правило называет иудействованием. Правило указывает, что воскресный день надо христианам проводить в молитве "аще могут," объясняя, что иудействование отлучает от Христа.

Джерело: http://www.krotov.info/acts/canons/0343laod.html

На жаль, автори зміни дня поклоніння не подивилися, що у книзі Дії Апостолів згадуються 84 суботи, яких апостоли ревно дотримувалися:
Дії 13:14,42,44 - дві суботи в Антіохії;
Дії 16:13 - одна субота у Филипах;
Дії 17:2 - три суботи в Солуні;
Дії 18:4,11 - 78 субот у Коринті.

[Савонарола2009]

Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.

Як ви розумієте, що Бог освятив суботу?

Якщо уже говорити про Старий Завіт, то тут варто визначитись чим він є:
Якщо законом, обовязковим для виконання усіма, то чому тоді Ви не сповідуєте обряд обрізання, жертвоприношення(ягнят наприклад), і т.д
Якщо ж ні, то чому тоді святкуєте суботу?

В пророка Даниїла 9:27 написано, що з приходом Ісуса Христа "припинилася жертва і жертва хлібна". Апостол Павло сказав, що "обрізання ніщо і ніщо необрізання, а важливе - дотримування Божих заповідей" (1 Кор. 7:19), а святкування суботи - це одна з десяти Божих заповідей, таких як "шануй батька й матір", "не чини перелюбу", "не кради".

[Савонарола2009]

Жоден, я повторюю, жоден народ, крім іудеїв ,не жив по Старому Завіту і не святкував суботу. Всі святкували неділю

Дії 16

11 Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,
12 звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.
14 Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

[Савонарола2009]

Після власного уважного дослідження мушу визнати, що Біблія НІДЕ не каже про святість неділі, першого дня тижня. Сам перший день тижня згадується у Біблії всього тільки вісім разів, і в жодному тексті ані слова про те, що його треба святкувати замість суботи Господньої. В той же час заповідь про суботу ніколи не була змінена. І коли Христос говорив, що "доки не перейде небо і земля, жодна йота, жодна риска з закону не перейде, доки виповниться все" (Матв. 5:18), Він мав на увазі і заповідь про суботу. Суботу було встановлено, як пам'ятник творіння (Буття 2:3; Вих. 20:11), і наприкінці часу Ангол Господній закликає нас поклонитися Творцю (Одкр. 14:7). І я не можу поступити інакше, як тільки виконати це доручення в день суботній.

Що ж до святкування неділі, то це є встановлення церковне, а не біблійне. Римо-католицька церква відкрито заявляє у своєму катехизисі, що вона своїм авторитетом змінила суботу на неділю. І сталося це аж у четвертому столітті, тому немає сенсу шукати повеління святкувати неділю в Біблії. Міркуйте самі: "Чи добре, що ви скасовуєте заповідь Божу, аби зберегти своє передання?" (Марка 7:9). Тому, "Бога повинно слухатися більш, як людей" (Діяння 5:29).

[Андрій]

І сталося це аж у четвертому столітті

Савонарола2009, християни святкували неділю як День Господній ще до четвертого століття і до Лаодикійського Собору. Про це свідчать численні історичні документи.
Ось цитати деяких із них:

Дидахе (около 70-75 г.):
"В воскресенье-День Самого Господа соберемся для того, чтобы преломить хлеб и воздать благодарность".

Плиний Младший, наместник римского императора в Вифинии, в Малой Азии, писал императору Траяну, в 107 году Р.Х., доклад о христианах, в котором говорится:
"Они (христиане) в первый день недели (т. е. воскресенье) собираются до восхода солнца, поют песни во славу своего Бога Христу, молятся Ему и дают взаимные обещания оставлять всякий грех и все худое и упражняться в добродетели".

Варнава (44 г. по Р.Х.):
"А потому мы празднуем восьмой день с великой радостью, день в который Иисус воскрес из мертвых".

Игнатий, епископ Антиохийский, в 101 г. Р.Х.:
"Не будем более субботствовать, но будем праздновать день Господень. Пусть всякий, кто любит Христа, свято соблюдает день Господень, царицу дней, день Воскресения, праздник праздников".

Игнатий, епископ Лионский в 107 г. Р.Х.:
"Пусть всякий празднует субботу в день Господень".

Учение Апостолов (125 г. Р.Х.):
"Но в каждый день Господень мы сходимся в месте, для преломления хлеба и молитвы".

Иустин Мученик, обезглавленный в 165 (166) году, писал:
"Христиане потому собираются из селений и городов в день Господень, что этот день - день Воскресения. Собравшись, мы читаем писания апостолов и пророков. По прочтении председательствующий держит проповедь о прочитанном, в которой он внушает сохранить в сердцах прослушанное и подражать приведенным примерам. После чего мы соединяемся в одной общей молитве и совершаем воспоминание трапезы Господней, после которой делается сбор. Всякий дает, что может, и председательствующий разделяет такой сбор между вдовами и сиротами, которые в нужде."

Дионисий, епископ Коринфский, писал Римской Церкви в 170 г. Р.Х.: "Сегодня мы праздновали святой день Господень (т.е. воскресение) и читали ваше письмо, которое оставляем у себя, чтобы его читать в назидание, как и первое, посланное нам через Климента".

Тертулиан (200 г. Р.Х.):
"Мы празднуем день, после дня сатурина (субботы), потому что в тот день наш Господь воскрес".

Климент Александрийский († 215 г.):
"Старый седьмой стал не более, как рабочий день".

Ориген (225 г. Р.Х.) писал в защиту воскресного дня, говоря так:
"Манна была дана с неба в первый день, то тогда уже Господь указал о дне, когда дал хлеб с неба для мира, о дне, когда Господь наш воскрес, и пусть иудеи знают, что празднуя субботу Ветхого Завета, они не имеют Христа, так как манны не было в субботу".

Апостольский Устав (250 г. Р.Х.):
"В день Воскресения нашего Господа, в День Господень, мы собираемся для молитвы и благодарим Бога, что послал нам Иисуса".

Киприян, епископ Карфагена (253 г. Р.Х.):
"Как обрезание было заповедано в восьмой день, так и Господь, воскресши в восьмой день (первый после субботы), дал нам духовное обрезание. Этот восьмой день есть первый день после субботы, и называется днем Господним, который мы и празднуем."

Анатолий, епископ Лаодикийский, в 270 г. Р.Х.:
"Наше почитание Воскресения Господа, совершившееся в день Господень (т.е. воскресенье), обязует нас этот день праздновать".

Петр, епископ Александрии (306 г. Р.Х.):
"Мы празднуем День Господень, потому что Он воскрес в оный".

І ще цитати:

Кирилл Иерусалимский († 387):
"Сей Дух Святый вместе со Отцем и Сыном, постановив во вселенской Церкви Новый Завет, освободил нас от тяжкого законного бремени: я разумею здесь постановления о чистой и нечистой пище, о субботе и новомесячии, о обрезании, о кроплениях и жертвах; ибо вcе оные, будучи даны на время, имели сень грядущих благ (Евр. 10, 1); при явлении самой вещи по справедливости, оставлены. Ибо когда по причине спора происшедшего от тех, которые утверждали, что должно обрезываться и соблюдать обряды Моисеевы, посланы были в Иерусалим Павел и Варнава; то находившиеся здесь Апостолы написанным посланием освободили всю вселенную от всего законного и прообразовательного. Впрочем они не присвояли себе право располагать столь важным делом, но в написанном Послании исповедуют: изволися Духу Святому и нам, ничтоже множае возложити вам тяготы, разве нужных сих: огребатися от идоложертвенных, и крове, и удавленины и блуда (Деян. 15:28-29)".

Мозаймс. "История Церкви", гл. 1, разд. 4, стр. 27:
"Все христиане единодушно согласились избрать первый день недели, как день открытого Богослужения, так как Христос в этот день победоносно восстал из мертвых. Этот набожный обычай установился по примеру Иерусалимской церкви и был основан апостолами, которые выделили этот день для святой цели. По сообщениям вернейших писателей тогдашнего времени, этот день повсеместно праздновался всеми христианскими церквами. Дальше кажется, как будто первая христианская церковь два праздника праздновала, - один в воспоминание победного восстания Христа из мертвых и другой, как воспоминание излития Духа Святого".

"Игнатий был до 107 года проповедником в Антиохийской церкви, после чего он, по велению царя Траяна, был брошен диким зверям. Перед смертью он писал братьям: "Не давайте себя отторгнуть от истинной веры ни человеческими измышлениями, ни старым, бесполезным учениям. Ибо, если мы живем еще по иудейским обычаям, то признаем, что еще не получили благодати. Кто сбросил с себя старые основания и облекся в новые во Христе, тот не должен больше держаться иудейской субботы, а жить по воскресению Христову" (Милнер, книга 1, стр. 81, 93, 94).

"Эзонр говорит об евионитах: "Они... известны... соблюдением субботы и других иудейских обычаев; но с другой стороны, они почти так же, как и мы, проводят день Господень" (Габбон, кн. 1, стр. 289).

"Первые христиане единодушно избрали первый день недели, как день, в который наш Искупитель воскрес, для общего празднования и открытых собраний" (Ваддингтон стр. 46).

"Вечеря Господня праздновалась всегда в день Господень" (Неандер, стр. 106).

В Євхаристичній молитві Святої Літургії латинського обряду, яка служиться в неділю, є такі слова:

"Тому стаємо перед Тобою і, з'єднані з цілою Церквою, урочисто відзначаємо перший день тижня, коли Ісус Христос воскрес і зіслав на Апостолів Святого Духа"

А адвентисти, які з'явились у 19 ст., вказують нам не святкувати День Господній - день Воскресіння Господа Ісуса Христа.

[danus]

На жаль, автори зміни дня поклоніння не подивилися, що у книзі Дії Апостолів згадуються 84 суботи, яких апостоли ревно дотримувалися:
Дії 13:14,42,44 - дві суботи в Антіохії;
Дії 16:13 - одна субота у Филипах;
Дії 17:2 - три суботи в Солуні;
Дії 18:4,11 - 78 субот у Коринті.

А давайте переглянемо на вказані містя з Діїнь Апостолів, чи є там згадки про святкування суботи, чи може там йдеть про що інше.
Дiї 13
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. (Мабуть в цій синагозі збиралися одні християни, але не будемо спішити, а почитаємо далі.) 15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! 16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! 17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, 18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, 19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, 20 майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. 21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. 22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. 23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, 24 як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. 25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. 26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. (Так виглядає, що в цій синагозі були одні лиш юдеї.) 27 Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, 28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. 29 Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. 30 Але Бог воскресив Його з мертвих! 31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. 32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, 33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! 34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! 35 Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! 36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. 37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. 38 Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. 39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. 40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: 41 Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! 42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. (До кого вони мали прийти і кому проповідувати?) 43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. 44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. 45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. 46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. 47 Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! 48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
Дiї 16
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились. (Мабуть це було молитовне місце християн.) 14 Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. 15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас. (Та ні знову виглядає що то було молитовне місце юдеїв.)
Дiї 17
1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська. 2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання, 3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую. (Без коментарів.)
Дiї 18
4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів. (Аналогічно не бачу що тут коментувати.) 5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос. 6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган. 7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою. 8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
Чесно кажучи в Святому Письмі не можна знайти прямих вказівок на те що перші християни святкували неділю, крім цієї непрямої: Дiї 20.7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. (Тут чітко видно що це було зібрання християн, і що зібралися вони на літургію.)