Екуменізм та апологетика

обговорення богословських думок, питань богословської освіти

Модератори: Just_me, Artur, ihor

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 25 квітня 2010, 19:46

На 3 сторінці

romanm писав:Загальновідомо, що на тіарі папи римського написано “Vicarius Filii Dei”, що в перекладі з латинської означає “Намісник Сина Божого”. Латинські букви заміняємо римськими цифрами, рахуємо, і в результаті отримуємо число звіра (5+1+100+0+0+1+5+0+0+1+50+1+1+500+0+1). Але це лише одна з біблійних ознак звірини.


Що панство може сказати на цю річ:)?


  1. Текст Одкровення (Од.13;18.) говорить, що звір - це ЛЮДИНА, а не якась ПОСАДА і не уряд Католицької Церкви.Досі на цій посаді було 264 Папи.Краще б сказати, що апокаліптичний звір відповідав би 18 царям Франції, на ім'я Людовік, що латиною звучить "Ludovicus" і також дає число 666.Таких імен можна знайти багато.
  2. Ніякий Папа не вживав титул "Вікарій Сина Божого", звичайно називаючись "Слуга слуг Божих", "єпископ Риму, Вікарій Ісуса Христа", "Патріарх Заходу", тощо.
  3. Іван описує дію звіра(Од.13, 6-8 і 15) : "Звір розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога - блюзнити на ім'я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. Дано йому вести війну проти святих...і вбити, хто не поклониться образові звіра".
  4. ...Тим, хто зважуються називати Папу антихристом, який має з'явитися при кінці світу, апостол Іван відповідає у своєму листі (1Ів.2,18-19) : "антихрист має прийти, але кажу вам, що вже тепер з'яилось багато антихристів...Із нас вони вийшли, але до нас не належали".Зрозуміло, що Іван завжди був у єдності з св.Петром і його наступниками.Отож, антихрист вийде з рядів тих, хто покинув Католицьку Церкву.

Джерело : Вікентій Врош "Слово Боже.Відповіді Біблії на закиди сектантів проти Католицької Церкви"Львів-1997."Місіонер"
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення o.Mykil » 25 квітня 2010, 21:16

Тут є про папську тіару, сектантські викривлення адвентистів тощо viewtopic.php?t=1329
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re:

Повідомлення о.Олег » 29 листопада 2010, 16:31

romanm писав:viewtopic.php?t=1334&highlight=%ED%E0%EF%E8%F1++%F2%B3%E0%F0%B3+vicarius
Загальновідомо, що на тіарі папи римського написано “Vicarius Filii Dei”, що в перекладі з латинської означає “Намісник Сина Божого”. Латинські букви заміняємо римськими цифрами, рахуємо, і в результаті отримуємо число звіра (5+1+100+0+0+1+5+0+0+1+50+1+1+500+0+1). Але це лише одна з біблійних ознак звірини.
Що панство може сказати на цю річ:)?

цікаво, що адвентисти, які займаються цією... гм... бідою, сповідують ще одну - мають собі за пророчицю Олену Уайт. Як відповідь на "глибокі" дослідження папських тіар і титулів/імен пропоную моє не менш глибоке (по аналогії з подаваною паньством арифметикою) дослідження (невигаданого, на відміну від того, що вони понаскомпліковували на Папу) повного імені їхньої пророчиці :)
Ellen Gould White
відповідники в римських цифрових значеннях:
E 0
L 50
L 50
E 0
N 0

G 0
O 0
U 5
L 50
D 500

W 5 і 5
H 0
I 1
T 0
E 0
додаємо
50+50+5+50+500+5+5+1

і що б Ви думали виходить? :(
можливо - це хтось вже вирахував і до мене грішного, але про це мені не було відомо: просто вирішив собі пододавати
на мене грішного можете не посилатися - просто на арифметику і здоровий глузд
якщо щось є у людей, що переймаються такими компіляціями, здорового :(
З повагою, о.Олег Жаровський
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Re:

Повідомлення o.Mykil » 29 листопада 2010, 22:30

о.Олег писав:і що б Ви думали виходить? :(


Усім сюди, хто любить арифметику http://www.bible.in.ua/666/666.html
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 30 листопада 2010, 09:40

o.Mykil писав:
о.Олег писав:і що б Ви думали виходить? :(

Усім сюди, хто любить арифметику http://www.bible.in.ua/666/666.html

але, що цікаво, завдяки такому простому розрахунку мені грішному вдалось таки заставити задуматись одного з проповідників-адвентистів :D
надіюсь - поможе і комусь з Вас
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 16 березня 2011, 07:16

Не знаю, чи подавав хто тут цю статтю, але з моєї практики досить часто у розмовах про екуменізм згадують Асиж: щоб не плодити нових гілочок, подам її тут
Правда про Асиж
мгр. Ігор БРИНДАК, викладач Дрогобицької Духовної семінарії

Повідомлялося, що теперішній понтифік Венедикт XVI має намір відновити міжрелігійні молитовні зустрічі в Асижі, започатковані у 1986-му році Слугою Божим Іваном Павлом ІІ. Також йшлося про те, що представники окремих течій у Католицькій Церкві негативно налаштовані проти цих зустрічей. В Україні дуже різко засуджують такі акції прихильники «групи Догнала». Широкому загалу вони більше відомі як «підгорецькі отці». Прихильники цього руху вважають молитовні акції з іновірцями перешкодою у проголошенні блаженним Папи Івана Павла ІІ. Тому вони постійно звертаються до Ватикану з вимогою скасувати заплановану на травень цього року беатифікацію. З іншого боку, більшість людей не володіють інформацією про те, що насправді відбувалося в Асижі двадцять п’ять років тому. З цієї причини варто нагадати про ці події й осмислити їх в богословському аспекті.

Містечко Асиж (точніше Асізі) розташоване в італійській провінції Умбрія. Воно, мабуть, ніколи не стало б відомим для усього світу, якби не один його мешканець. Його звали Джованні Бернардон. Однак в історії він більше відомий як святий Франциск Асижський (1182-1226). Він був засновником чернечого ордену францисканців. Усе життя цього подвижника було наповнене великими справами любові до Бога і до ближнього. Але у даній публікації мова йтиме про те, яке відношення мав цей святий до міжрелігійного діалогу. Так ось у час, коли жив Святий Франциск, відбувалися хрестові походи до Святої Землі. Армії хрестоносців одна за одною терпіли невдачі, і дуже часто не лише мілітарні, але й моральні, адже серед вояків не бракувало й таких, чия поведінка аж ніяк не відповідала символіці хреста, нашитому на їхній одежі. Бачачи ці поразки, асижський подвижник вирішив здійснити власний «хрестовий похід», але цілком відмінний від загально знаних. Взявши собі в супутники члена свого ордену брата Ілюміната (саме він згодом і описав цю історію), Франциск вирушив на Близький Схід. Спочатку він прибув у місто Дамієтту, де проповідував серед хрестоносців, намагаючись викоренити серед них різні пороки. Коли ж місто взяли в облогу війська єгипетського султана Аль-Маліка, Франциск та Ілюмінат вийшли за межі міських мурів назустріч мусульманам. Останні, думаючи, що це парламентарі, які хочуть підписати капітуляцію, взяли і запровадили їх до султана. Поставши перед володарем, Франциск запропонував йому прийняти християнство. Звернутись у такий час і за таких обставин з подібною пропозицією фактично означало підписати собі смертний вирок. Але султан не поспішив вдаватись до меча, а запропонував своєму незвичному гостеві прийняти іслам. Тоді Франциск влаштував своєрідний «Божий суд». Посеред військового табору було розпалено велике багаття, і Франциск разом з представником мусульман повинні були піти у вогонь. Умова була така, що правда буде на боці того, хто виживе у цьому випробуванні. Проте ніхто з числа мусульман не погодився піти на такий крок. Тоді Франциск сказав, що піде у вогонь один і якщо залишиться цілим і неушкодженим, то Альмалік прийме хрещення. Але султан не дозволив йому це здійснити. Він заявив, що християнином все одно не стане, але, будучи враженим мужністю подвижника, влаштував йому прийом із почестями і дозволив членам ордену францисканців вільно переміщатися у своїй державі. До речі, до сьогоднішнього дня за більшістю християнських центрів-місць паломництва на Святій Землі доглядають ченці-францискани. Як бачимо, в епоху кривавих воєн знайшовся чоловік, який вибрав альтернативний спосіб взаємин людей різних релігійних переконань.
Тепер стає зрозумілим, чому саме Асиж був вибраний як місце міжрелігійної зустрічі. Варто нагадати, що ще раніше, у 1962-му році, прощу до цього місця здійснив Папа Іван ХХІІІ. Він прибув з бажанням помолитися біля гробу Святого Франциска в намірі Другого Ватиканського собору, який тоді мав розпочатися.
Двадцять сьомого жовтня 1986-го року в Асижі відбувся Перший всесвітній день молитов за мир за участю представників різних християнських конфесій та нехристиянських релігій. Цей захід видавався чимось небаченим в історії Католицької Церкви (хоча, як побачимо нижче, прецеденти були, але іншого характеру), і тому не дивно, що він викликав багато контроверсійних суджень. У деяких світських мас-медіа з’їзд в Асижі оцінювали як факт визнання Папою усіх релігій правдивими. Хтось оцінював це як синкретизм, тобто штучне поєднання учень різних релігій. Власне, на цій підставі чиниться супротив беатифікації Івана Павла ІІ, в першу чергу – зі сторони згадуваних вище «підгорецьких отців». Вони закидають покійному понтифіку, що асизький зустрічами він порушив першу Божу заповідь «Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» і дав згіршення вірним.
А як виглядала справа в реальності? Щоб дізнатися про це, немає потреби копатись у Ватиканських архівах. Достатньо прочитати, що писали ті ж самі «підгорецькі отці» через якийсь час після відходу у вічність Папи Івана Павла ІІ. «Повторюю – в Асижі йшлося тільки про акт прилюдного підкріплення миру у світі, а не про якийсь синкретизм і єдність з цими поганськими релігіями. Той, хто із зустрічей в Асижі робив фальшиві висновки, які противляться апостольському вченню і традиції святих, а хотів би проголошувати якусь нову віру і нову духовність, той поводиться нечесно і навмисне подає неправдиве пояснення». (о.Ілля Догнал, Методій Шпіржік, Маркіян Гітюк, «Чотири слова з України»., м.Івано-Франківськ, «Фоліант»-2005, стор.111). Варто сказати, що в тексті ці слова ще й виділені жирним шрифтом. Фактично ними вони самі собі відповіли на закид проти покійного понтифіка. Важко збагнути тільки, чому тепер пишуть щось на 180 градусів протилежне.
Як зрозумів читач, не було ніякого синкретизму, а тим більше – факту визнання усіх релігій правдивими. Правдою є те, що були спільні зустрічі. Але коли надходив час на молитву, то визнавці кожної релігії мали окремо призначені місця, де вони й молилися.
Тепер погляньмо, чи можна такі зустрічі вважати з богословської точки зору вважати порушенням Божої заповіді. Відкриймо Святе Письмо. У книзі пророка Даниїла (3) описана історія трьох юдейських юнаків, які відмовилися вклонитися золотому ідолу, що його поставив у долині Дура вавилонський цар Навуходоносор. Їх за це було вкинуто у розпалену піч, але вони в чудесний спосіб були врятовані. Однак, на саму церемонію відкриття ідола ті юнаки все ж прибули разом з визнавцями поганської релігії (Дан. 3,4. пор. Дан. 2,49). Саме їхнє прибуття туди зовсім не засуджується. Та й сам пророк Даниїл був при Навуходоносорі «… головою над віщунами, чародіями, халдеями та звіздознавцями» (Дан. 5,11). Зрозуміло, що особисто Даниїл ніякою ворожбою ніколи не займався. Навпаки, він навіть висміював таку практику (пор. Дан. 2,27). Але погодьмось, що його діяльність на такому посту – це щось набагато більше, ніж молитви за мир в Асижі.
Тепер звернемось до церковної історії. У минулому році виповнилося 600 років знаменитій Грюнвальдській битві. Як відомо, вона відбулася 15-го липня 1410-го року. Згадується тут про неї тому, що в часі цієї битви польські та литовські католики об’єдналися разом з православними русинами (предками українців), а також з … поганами. На той час великий відсоток етнічного населення Литви ще був неохрещений. Крім того, у польсько-литовсько-руському війську найманцями були кримські татари, які визнавали іслам. Перед початком битви усі вояки молилися. Ясна річ, не спільно, а окремішньо у відведених для цього місцях. Для католиків ксьондзи відправляли месу і чомусь зовсім не згіршились тим, що десь зовсім недалеко у тому ж таки намірі моляться люди іншої релігії. Нагадую, мова йде про середньовіччя. Крім того, це об’єднане військо йшло воювати проти Тевтонського ордену, який складався з католиків, вважався орденом хрестоносців і стверджував, що прийшов у прибалтійські землі з метою запровадити там християнство. Вже після розгрому тевтонці написали скаргу на собор у Констанці (1414-1418). У ній вони оскаржували польського короля Ягайла і великого князя литовського Вітовта в об’єднанні з невірними, а також за перешкоджання Тевтонському ордену вести християнізацію прибалтійських племен. Від собору вони домагалися відлучення від Церкви Ягайла і Вітовта. Однак собор і головуючий на ньому Папа Мартин V визнали дії польських і литовських католиків цілком законними, оскільки було доведено, що тевтонські лицарі під прикриттям християнізації провадили загарбницьку політику, і вона супроводжувалася багатьма безчинствами. Більше того, представник Тевтонського ордену на соборі Йоганн Фалькенберг був переданий інквізиції і засуджений на довічне ув’язнення (Antoni Franaszek, «Dalsze dzieje polsko-litewskiej unii»., «Zrodlo», №26 (652), 2004., стор. 7). На цьому соборі мав доповідь ректор Краківського університету отець Павло Влодковіч. Представлений ним трактат називався «Про владу папи і імператора стосовно невірних». Він отримав схвалення соборовими отцями. Ось декілька цитат з доповіді Влодковіча:
- пункт 5-й: «Поганам, хоча й не визнають Римської імперії (тут малася на увазі так звана Священна Римська імперія німецької нації – прим. І. Б.) не можна відбирати їхніх держав, поселень і володінь, оскільки вони це посідають без вчинення гріху і за справою Бога, який це все створив для людини».
- пункт 28-й: «Імператор не має права давати дозвіл на захоплення земель поган, які не визнають його влади».
- пункт 32-й: «Не можна навертати поган на християнську віру мечем або утиском. Оскільки цей спосіб є кривдою ближнього. Не слід чинити злих речей, аби осягнути добрі. Канон каже, що новою і нечуваною є така проповідь, яка бичами спонукує до віри».
- пункт 34-й: «Є неприйнятним блудом те, що християни йдуть на допомогу вище згаданим німецьким хрестоносцям для знищення миру серед поган, чи тільки за те, що останні є поганами, або заради самої участі у війні, або заради поширення віри. Бо під прикриттям побожності не належить чинити речей безбожних» (цит. за Mieczyslaw Malinski, «Historia Kosciola», Wroclaw-1994, стор. 176). Як бачимо, своєрідний прецедент Асижу був навіть у середньовіччі, і Церква його не засудила.
Якщо можна було об’єднуватися з людьми іншої релігії заради війни, то чому не можна заради миру?
У 2002-му році Ватиканом був причислений до лику святих Хосе Марія Ескріва де Балагер. Як відомо, він був засновником «Opus Dei». Довкола цієї організації існує багато супереч-ливих суджень. Деякі світські журналісти схильні вважати це об’єднання ультраконсервативним, таким, що стоїть на дособорових позиціях (йдеться про Другий Ватиканський собор). Остання оцінка є явно помилковою. Статут цієї організації засновник розробляв дуже довго, декілька разів змінюючи його. Він завершив працю над статутом у 1948-му році. Після того Хосе Марія Ескріва де Балагер подав його на затвердження у Ватикан. У 1950-му році статут було затверджено Папою Пієм ХІІ (звернімо увагу – затвердження відбулося до згаданого вище собору). А в статуті ще тоді було написано, що співробітниками «Opus Dei» можуть бути люди різних релігійних переконань. Дійсними ж членами можуть бути виключно практикуючі католики (Джон Аллен, «Opus Dei»: правда и вымысел», «Эксмо», Москва-2007, стор. 36-37). У той час, правда, пункт про те, що співробітниками організації можуть бути некатолики і навіть нехристияни, викликав обурення у багатьох ієрархів. Висловлювались приблизно такі ж оскарження, як і тепер, з приводу Асижу. Але, незважаючи на це, Папа Пій ХІІ, як уже вище згадувалось, затвердив статут. Усі наступні понтифіки підтвердили його. Крім того, існує відеозапис промови святого Ескріва, де він говорить: «Я дуже люблю мусульман» (там же, стор. 92). Але усе це не розглядалося як перешкода у беатифікаційному і канонізаційному процесах. Наскільки відомо, «підгорецькі отці» проти канонізації Ескріва теж не виступали.
Як ми переконалися, те, що мало місце в Асижі 27-го жовтня 1986-го року, не суперечить ані Святому Письму, ані традиції Церкви. Річ ясна, першу заповідь Божу ніхто не скасовував і не може скасувати. Так само, як ніхто не може усунути зі Святого Писання слів про те, що крім Ісуса Христа «нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, щоб було дане людям, яким ми маємо спастися» (Діяння: 5,12). І Слуга Божий Іван Павло ІІ говорив у цьому ж руслі. Ось декілька його висловлювань:
«Об’явленою правдою є те, що спасіння є тільки і виключно у Христі. Церква є прямим знаряддям спасіння, оскільки вона є тілом Христа» (Іван Павло ІІ, «Переступити поріг надії», Кайрос-Свічадо, 1995., стор. 111).
«Люди спасаються через Церкву, спасаються у Церкві, але завжди через Христа» (там же, стор. 114).
«Католицька Церква радіє, коли інші християнські спільноти проповідують із нею Євангелію, хоча знає, що повнота засобів спасіння ввірена їй» (там же).
Як бачимо, усе сказано цілком ясно і недвозначно. Немає й тіні від якогось синкретизму. А те, що слова або жести Папи могли фальшиво тлумачити, не є жодною перешкодою до його беатифікації. Бо, як відомо, слова Ісуса Христа теж перекручували, і деякими його вчинками теж гіршилися (Мк: 2,15-16). На завершення цієї публікації зацитую слова апостола Павла: «Де дух Господній, там і свобода» (ІІ Кор.: 3,17).

Опубліковано у: Ігор БРИНДАК, Правда про Асиж, в: Жива Вода 3 (193) (2011), с.4,8.

http://dds.edu.ua/articles/2/rizne/718-assyzh.html
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 21 березня 2011, 21:12

Католики і православні шукають зближення http://www.credo-ua.org/2011/03/42446
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 04 червня 2011, 19:25

Блаженніший Святослав про відносини з православними http://catholicnews.org.ua/blazhennishi ... nimi#point
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 05 липня 2011, 22:07

о.Олег писав:Не знаю, чи подавав хто тут цю статтю, але з моєї практики досить часто у розмовах про екуменізм згадують Асиж: щоб не плодити нових гілочок, подам її тут...

Асиж не є потуранням релятивізму http://catholicnews.org.ua/asizh-ne-ye- ... izmu#point
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

гість
дописувач
дописувач
Повідомлень: 86
З нами з: 04 грудня 2008, 00:07
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення гість » 30 січня 2012, 11:43

Патріарх Кирил не зустрінеться з Папою Римським, поки греко-католики не віддадуть МП свої храми - http://catholicnews.org.ua/patriarkh-ki ... oki-greko-

гість
дописувач
дописувач
Повідомлень: 86
З нами з: 04 грудня 2008, 00:07
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення гість » 30 січня 2012, 18:26

Римо-Католицька Церква і Східні Православні Церкви Великобританії прагнуть до єдності - http://catholicnews.org.ua/rimo-katolit ... liko#point
«Прийдіть до дому!» – це є заклик екуменізму - http://catholicnews.org.ua/%C2%ABpriidi ... izmu#point

дюсик
гість
гість
Повідомлень: 3
З нами з: 06 лютого 2012, 10:53
Звідки: Київ

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення дюсик » 06 лютого 2012, 11:51

Ми не достатньо релігійні, щоб любити один одного, зате достатньо релігійні щоб ненавидіти один одного !!!
Колись і Наполеон говорив ,,розділяй і властвуй,,. Тому дорогі брати і сестри нам потрібно обєдуватися...

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення о.Олег » 06 лютого 2012, 16:02

дюсик писав:Ми не достатньо релігійні, щоб любити один одного, зате достатньо релігійні щоб ненавидіти один одного !!!
Колись і Наполеон говорив ,,розділяй і властвуй,,. Тому дорогі брати і сестри нам потрібно обєдуватися...

ненависть... зле, якщо не ненавидимо гріх, а грішника. Грішника треба любити. Важко - безумовно. Особливо важко вміти побачити ту різницю... Але важливо - інакше ризикуємо проповідувати не Христом омріяну/заповідану глибинну єдність ("щоб всі були одно"), а поверхову, збудовану на закриваючих очі на існування в світі гріха гаслах людську/надуману єдність... :(
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrey s. » 06 лютого 2012, 19:38

о.Олег писав:
дюсик писав:Ми не достатньо релігійні, щоб любити один одного, зате достатньо релігійні щоб ненавидіти один одного !!!
Колись і Наполеон говорив ,,розділяй і властвуй,,. Тому дорогі брати і сестри нам потрібно обєдуватися...

ненависть... зле, якщо не ненавидимо гріх, а грішника. Грішника треба любити. Важко - безумовно. Особливо важко вміти побачити ту різницю... Але важливо - інакше ризикуємо проповідувати не Христом омріяну/заповідану глибинну єдність ("щоб всі були одно"), а поверхову, збудовану на закриваючих очі на існування в світі гріха гаслах людську/надуману єдність... :(
З повагою, о.Олег

Хм.ммм. :sorry:
Просто люди плутають Єдність з Одинаковістю...
Або, або , якщо люди і обєднуються навколо якоїсь спільної цілі, при цьому зберігаючи , а навіть частково поступаючись своїм "Я", то Бога там нема(Ой, так казати неможна :oops: , тобто Бог не на першому місці, Не Бог всьому Голова,Тобто роблять це не на Славу Божу, а якщо виразитись складніше, то ради звеличення людини як такої, вже не як Творіння, а як творці), власне тому все і сипиться.
Людина просто хоче бути на рівні з Творцем, може прям хитрувати, згадувати Творця як Творця, Восторгатись Хвалючи Його, наближатись до Нього, шукати Його(в досить різноманітні способи, наука зокрема, і ще купу різних способів), але коли це станеться, то неодмінно виставить свої права і заслуги в цьому, зробить Його винним і захоче бути Ним :( (власне це і є зміїна природа, це і є насіння вужа стародавнього, і якого ми роду.....це вже питання особистого вибору..Бо Ісус виявляв людям це..і не раз, доречі..І ще..маю підозри, що первісток Єви був не Адамів, то змій йому роги наставив :oops: ..потім були Адамові)

Я не раз помічав що Бог наміренно нас розділяє, так, це в буквальному сенсі....
Парадокс, правда???
Господь бажає щоб були одне, але чітко прослідковується Його Рука, або ЇЇ відсутність(поміч), коли люди чубляться, розділяються.
Я знаю, Вірю в Це, що Господь нас Любить і Турбується...це є відправна точка в роздумах...
В роздумах, чому це відбувається....і для чого...
І чому дні будуть вкорочені, заради нас, бо інакше каюк для всіх.....тобто Бог цим журиться, і це Є Спасіння...Щоб ми мали продовження у Вічності, там де Він, якщо завгодно то у Ньому, бо Він і Є Вічність, Безкінечність..

Тобто, якщо це все(і ще дещо :oops: ) підсумувати і якось перенести в життя, то напрошується висновок:
А можливо не вся єдність є добра(якщо навіть балакати за Церкву).....
Це все, Єдність , Одне з Єдиним на Чолі, це було би Добре, якби Церква і Кесар не перемішались у свій час...
А тому, я вірю що Господь це допустив ради самих нас, бо якби були одним в умові, що Кесар(Кесар,то умовно-символічно, тобто зміїне зерно) насправді на чолі, то де ж було би те Спасіння, як це можливо???
А так живем самим прагненням бути Одним, заслужуєм то у Господа, працюєм в цьому напрямку, вдосконалюємся у цьому(чи для цього, і вдосконалюємся звичайно у Ньому), і коли бачим плоди то воздаєм Хвалу Господу, бо насправді то Його заслуга і все решта...
Людям не є можливим бути Одним, якщо не слухаєм голосу Господа(Вівчаря). І не просто так є Скеля, бо де ще можна пристати, де то місце тихе і розлоге, як не в Церкві Його, щоб не змило в море повне нечистот і смороду, де купа хижаків плаває і харчуються один-одним.
Так багато тих бекань і мекань, козли перемішались з вівцями, вже навіть почали схрещуватись :D , етокі вівці з козлячими мордами , і козли з овечими дупами, мутанти..одним словом. :crazy:
І в цьому всьому шумі, карнавалі мекань і бекань, треба навчитись почути голос який закликає, який кличе, щоб позбирались докупи, щоб вовки не пообжерались нами, ато вже їм і бігати за здобиччю не треба, самі приходять і навіть фарширують(їдять здорову їжу, не пють спиртне, щоб тіло було файне і здорове, вовкам то самкує :D ..То жарт, я за працю над собою і здоровий погляд на тіло) себе самі, щоб бути зїденними.(це якась паталогія, вівці в наслідок мутації хотять бути їжею вовків, стали поклонятися їм, своїм поїдателям, і з трепетом очікують коли вовк зволить поїсти. Аж шкода тих вовків, пуза такі повіджерали, що скоро і пукати перестануть, це не нормально, бо вовк не Бігемот..теж мутували :pardon: )

Висновок: :)
Треба Любити , просто Любити ближнього, тоді і питання Єдності вирішиться само собою і буде вірно розумітись...
Що то таке, Єдність у Ньому...і єдність у люцкому...
Як це можливо, і чому Бог руйнує пісті люцкі замисли..
Доречі, люди шукають сатаністів, а навіть не підозрюють, що хто поклоняється людині, людина як вінець, як саме досконале творіння, звеличення і оспівування здобутків людини , друг Творця, ля..ля..ля..
Це і є поклоніння і шанування.....(ну явно Не Бога).
А якщо у цьому обєднатись... :shock: , то каюк :P ...і Бог з Любові поспішить, щоб врожай позбирати, щоб не пропав.
А я готовий до цього часу??.... а що як дуже скоро(за 15 хв.) він настане??? У чому мене Господар Застане???
Господи помилуй нас грішних, по великій милості Твоїй.
Тобто Страх Божий може Єднати людей, і це як на мене , Є Чудово, а навіть має своє призначення.
Хто прочитав , той Герой :D .
Дякую. :cry:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

дюсик
гість
гість
Повідомлень: 3
З нами з: 06 лютого 2012, 10:53
Звідки: Київ

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення дюсик » 07 лютого 2012, 23:17

Просто Андрій, про вівці і вовків мені особисто смішно не було і шутка, насправді вийшла ужасом, коли уявити собі, таке насправді, та ніхто не говорив, щоб обєднуватися, поза Богом, ,,тільки в Бозі спасіння моє,, єднання може бути тільки в Бозі, обєднуватися потрібно тільки для Бога, не раз ми читаємо у Біблії де описується, як Ісус ставився до Митарів, до Фарисеїв, ми можемо зробити висновок, що Бог усіх любив, то чому, не можемо полюбити своїх недругів, у яких трошки інші погляди у трактуванні Біблії, або вони не так Різдво святкують як ми, дехто з них, може набагато віруючий від нас і на багато більше любить Бога як ми....Чому ми про це не задумуємося????????

дюсик
гість
гість
Повідомлень: 3
З нами з: 06 лютого 2012, 10:53
Звідки: Київ

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення дюсик » 08 лютого 2012, 00:48

о.Олег писав:
дюсик писав:Ми не достатньо релігійні, щоб любити один одного, зате достатньо релігійні щоб ненавидіти один одного !!!
Колись і Наполеон говорив ,,розділяй і властвуй,,. Тому дорогі брати і сестри нам потрібно обєдуватися...

ненависть... зле, якщо не ненавидимо гріх, а грішника. Грішника треба любити. Важко - безумовно. Особливо важко вміти побачити ту різницю... Але важливо - інакше ризикуємо проповідувати не Христом омріяну/заповідану глибинну єдність ("щоб всі були одно"), а поверхову, збудовану на закриваючих очі на існування в світі гріха гаслах людську/надуману єдність... :(
З повагою, о.Олег

,,Звичайно грішника важко любити, але Бог нас любить не дивлячись на те, що ми грішимо.... Навіть коли ми мовимо Отче Наш ми говоримо:,,прости нам провини наші як і ми прощаємо ворогам нашим,,. Якщо людина знає Бога, живе за його заповідями їй легко побачити ту різницю...про яку говорить Олег. Ніколи не потрібно боятися, відкривати свої погляди іншим і ділитися з іншими, бо тільки у такий спосіб, ми Духовно ростимо і збагачуємося, новими знаннями, розширюємо свій світогляд стосовно інших християн..........

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення о.Олег » 08 лютого 2012, 05:40

перепрошую, прошу цитувати коректно: натискаєте над повідомленням, на яке вирішили відповідати, клавішу "цитата" - з'явиться бланк з процитованим текстом. В цьому бланку можете постирати зайве, лише пильнуйте, щоб не стерти службові фрази в квадратних дужках (тобто у цьому конкретно випадку Ваша цитата мала б починатися фразою [ q u o t e = " о . О л е г " ] і закінчуватись фразою [ / q u o t e ] (без пробілів між знаками/буквами), після якої і пишите те, що хочете написати). Відредагуйте своє повідомлення, будь-ласка (клавіша над Вашим повідомленням з назвою "редагувати"). Нагадую, що на нашому Форумі червоним пишуть лише модератори і все написане червоним являється модераторіалом. Модераторіали не обговорюються (лише при потребі в приватній переписці - клавіша "ПП" праворуч від повідомлення, яке хочете обговорити) і взивають до виконання
дюсик писав:о.Олег написав:ненависть... зле, якщо не ненавидимо гріх, а грішника. Грішника треба любити. Важко - безумовно. Особливо важко вміти побачити ту різницю... Але важливо - інакше ризикуємо проповідувати не Христом омріяну/заповідану глибинну єдність ("щоб всі були одно"), а поверхову, збудовану на закриваючих очі на існування в світі гріха гаслах людську/надуману єдність... :(

,,Звичайно грішника важко любити, але Бог нас любить не дивлячись на те, що ми грішимо.... Навіть коли ми мовимо Отче Наш ми говоримо:,,прости нам провини наші як і ми прощаємо ворогам нашим,,. Якщо людина знає Бога, живе за його заповідями їй легко побачити ту різницю...про яку говорить Олег. Ніколи не потрібно боятися, відкривати свої погляди іншим і ділитися з іншими, бо тільки у такий спосіб, ми Духовно ростимо і збагачуємося, новими знаннями, розширюємо свій світогляд стосовно інших християн..........

Бог нас і Любить, і Судитиме, а (і це нмд дуже важливо проговорити, щоб ми зрозуміли одне одного вже в самій основі дискусії) у випадку лжевчень йдеться не про прощення "мого" винуватця/ворога/довжника, а про ворога Божого: людини, що проповідує іншу віру, проповідує гріх. Власне, в стараннях екуменізму католики стараються відчистити Образ Божий/чистоту віри в кожному і, погоджуюсь, це і Христову Церкву збагачує, однак гріх марновірств, єресі, схизм маємо не стидливо (задля "миру"/толерантності/політкоректності/"любові") оминати в розмовах (пригадаймо, що Катихизм говорить про Чужі гріхи: 1. Наказувати гріх 2. Спонукувати до гріха 3. Дораджувати до гріха 4. Дозволяти на гріх 5. Допомагати до гріха 6. Не карати за гріх 7. Гріх боронити 8. Гріх хвалити 9. На гріх мовчати) чи називати різного роду збочення "світоглядом" (перепрошую: хоч надіюсь, що у Вас з цим проблеми немає - наголошу тут на цій тезі, бо надто часто вона являється наслідоком проповіданої в сучасності свідомості "релятивізму", що голосить "правду" про те, що "правди не існує" - у всіх "своя" :( ), а чітко назвати гріхом супроти Бога/Правди
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення о.Олег » 08 лютого 2012, 15:59

гість писав:Патріарх Кирил не зустрінеться з Папою Римським, поки греко-католики не віддадуть МП свої храми ...

Зображення
:(
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrey s. » 08 лютого 2012, 21:09

дюсик писав:Просто Андрій, про вівці і вовків мені особисто смішно не було і шутка, насправді вийшла ужасом, коли уявити собі, таке насправді, та ніхто не говорив, щоб обєднуватися, поза Богом, ,,тільки в Бозі спасіння моє,, єднання може бути тільки в Бозі, обєднуватися потрібно тільки для Бога, не раз ми читаємо у Біблії де описується, як Ісус ставився до Митарів, до Фарисеїв, ми можемо зробити висновок, що Бог усіх любив, то чому, не можемо полюбити своїх недругів, у яких трошки інші погляди у трактуванні Біблії, або вони не так Різдво святкують як ми, дехто з них, може набагато віруючий від нас і на багато більше любить Бога як ми....Чому ми про це не задумуємося????????

Знаєте, а я не хотів щоб було смішно, якби це було приводом для сміху, то я тоді, не знаю від чого плакати..
Доречі, мусите зрозуміти, що я висловив свої думки, враження, якими я поділився з форумчанами, і головне, це те, що вони стосуються не тільки єдності Церковної, а на загал, про люцтво, про людей, про хід речей....
Так вже склалося, що в світі є вовки і вівці....(і це не тільки в питаннях Віри, Церкви..)
І все те, що Ви написали, воно заслуговує щоб задуматись, але зараз я не про це писав.....
Я доречі з приводу цього не раз писав, і те про що Ви згадали потрібно теж приймати вірно, розуміти потребу цього..
От хочаб:
Ісус Любив всіх людей, це факт, але саме з Любові до Митарів і Фарисеїв виявляв їм правду про Митарство і Фарисейство(Він не жалував їх), про їх рід, про їх грішність, і решта..
Але, але це Він Господь, і звернення це не до когось, а до мене, щоб я це у собі відшуковував...
І так, я повинин стремити до Любові, навіть тих, хто з якихось причин став недругом....(але не для того щоб я когось зробив недругом своїм)
Є Митар, а є Митарство....є Фарисей, а є Фарисейство.....Є Людина, і є Люцка Грішність...
,,Звичайно грішника важко любити, але Бог нас любить не дивлячись на те, що ми грішимо.... Навіть коли ми мовимо Отче Наш ми говоримо:,,прости нам провини наші як і ми прощаємо ворогам нашим,,.

На цьому трішки закцентую.... Тобто ; І прости нам провини наші, як і ми прощаємоВинуватцям нашим.....(тобто не ворогам)
З чого вони вдруг є ворогами нашими......Власне Ісус вчить, щоб того не було, щоб винуватець не став ворогом, а коли вже так сталось, то повинні прагнути Любити ворога свого, тобто якщо у тобі бачить хтось ворога, то ти не маєш відповідати цим на взаєм.......
Але, але як і чому він став ворогом??? І що значить Любити, Благословляти, Прощати...
Якщо хтось тобі бажає зла, наприклад хоче чи пограбував тебе, побив тебе, обрехав тебе, злословить на тебе,одним словом вчинив щось, що якось тебе, безпосередньо тебе стосується, то Ісус Навчає з цього приводу...( і про Прощення, і про Милість, і багато чого ще)
Але, якщо хтось став твоїм ворогом, ти його бачиш як ворога, бо якось виявляє Віру в Бога інакше від тебе...то це вже заслуговує на ретельніший розгляд..(в середині себе, бо дуже поважана це штука, і легко звестись з цього приводу)
І я можу висловити припущення, що якщо вже ти побачив у комусь ворога, то це "дзвіночок" щоб задуматись...
Звичайно Ісус не даревно Навчав про плоди, що хороше дерево поганого плоду не дасть, і навпаки, Погане хорошого не дасть...

Але складно це все, щоб знати напевне....І як не парадоксально, за Бога ріки крові проливалось....(і це не є, ні погано, ні добре.., а просто є)
От так і нам треба себе спитати, чи не робим ми підсвідомо когось ворогом Божим, щоб виправдати і вилити на зовні якусь внутрішню агресію...????

І як з цим всім були Одним??? Якщо ми бачим ворога, шукаєм його...
Справжній ворог дуже близько, так що його і не видно, там де ніколи би і не подумали...От він і є ворогом Господу Богу, який Прощає і Благословляє.
:pardon:
Тому маємо радіти і дякувати Богу, що всетаки Є Вихід в цій безвиході, і Є Дорога, Дорога Правди і Життя.
Ох, Любов це Хрест, і щоб нести того Хреста потрібно Навчатись у Нього, бо то ярмо у світі цьому, та Любов віддає соленим, і як на мене, це дуже добре, що є смак солі, бо якщо ні, то вогонь нас ще не торкнувся.
Дякую.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ


vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення vitalko » 13 лютого 2012, 12:59



Тішуся за розвитком нашої Церкви і дякую Богові що живу саме тут і тепер. Будемо надіятися, що всі наміри, які оголосив владика сповняться. Хто знає, може дась Бог ласку побачити об"єднання українських церков ще за мого туземного життя.... :)
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 21 лютого 2012, 21:48

Приїхали :( Православно-католицькі переговори зайшли у глухий кут http://www.credo-ua.org/2012/02/58877
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrey s. » 22 лютого 2012, 01:34

andrivovk писав:Приїхали :( Православно-католицькі переговори зайшли у глухий кут http://www.credo-ua.org/2012/02/58877

Та то все байка, якщо серйозно...то мені якось трішки по особливому сприймається, чи знайдуть ту єдність(то я трішки символічно-образно висловився :oops: ), для мене є важливим коли її шукають, так, саме така, можливо трішки дивна позиція....(сказав як думаю..без цензури)
Знати я нічого не можу, а тому вихожу з того що є, чого потребую...Живу вірою що неодмінно знайдуть, живу потребою Її шукати і тішусь коли нахожу цьому підтверження, якщо навіть це буде знайдено за 5хв. до Славного Приходу Спасителя, то всерівно я буду довольний як слонь у вічності, надію на осягнення Якої покладаю на Господа..(ну то таке...вже інше)
ЇЇ шукають, от це головне сьогодні....і це триває якщо навіть там якісь тупики чи загиби....
І взагалі, я дуже по особливому дивлюсь на це, Єдність(в сенсі Церковному, щоб були Одним) це не іменник, а дієслово.(ну якщо вже завернути аж так... :) ).
Тобто устремління і все що викликає дію і реакцію...
Знаєте, і якби навіть між цими двома Церквами була повна апатія і чистоплотна байдужа ненависть, ну все погано по самому максемуму, то всерівно, поки Є ЦЯ Ідея, а вона від Бога(це і їжаку зрозуміло), в серцях хочаб купочки людей(ну щоб більше трьох :) ), то Бог буде присутній і все буде по плану Божому.(так що я не турбуюсь)

А по великому рахунку, нікуди не дінемся, ми просто приречені її шукати, а тому потрібно навчитись з цього користати для душі...
Ой, думаю ми здивуємся Божому Плану...(як прийде час :) )
........
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення andrivovk » 11 травня 2012, 21:11

Папа до євреїв: Разом захищати моральні цінності http://www.credo-ua.org/2012/05/63044
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Екуменізм та апологетика

Повідомлення о.Олег » 27 травня 2014, 08:56

:Rose:
PILGRIMAGE TO THE HOLY LAND ON THE OCCASION OF THE 50th ANNIVERSARY
OF THE MEETING BETWEEN POPE PAUL VI AND PATRIARCH ATHENAGORAS IN JERUSALEM
(24-26 MAY 2014)

PRIVATE MEETING WITH THE ECUMENICAL PATRIARCH OF CONSTANTINOPLE

COMMON DECLARATION OF POPE FRANCIS
AND THE ECUMENICAL PATRIARCH BARTHOLOMEW I

Apostolic Delegation (Jerusalem)
Sunday, 25 May 2014



1. Like our venerable predecessors Pope Paul VI and Ecumenical Patriarch Athenagoras who met here in Jerusalem fifty years ago, we too, Pope Francis and Ecumenical Patriarch Bartholomew, were determined to meet in the Holy Land “where our common Redeemer, Christ our Lord, lived, taught, died, rose again, and ascended into Heaven, whence he sent the Holy Spirit on the infant Church” (Common communiqué of Pope Paul VI and Patriarch Athenagoras, published after their meeting of 6 January 1964). Our meeting, another encounter of the Bishops of the Churches of Rome and Constantinople founded respectively by the two Brothers the Apostles Peter and Andrew, is a source of profound spiritual joy for us. It presents a providential occasion to reflect on the depth and the authenticity of our existing bonds, themselves the fruit of a grace-filled journey on which the Lord has guided us since that blessed day of fifty years ago.

2. Our fraternal encounter today is a new and necessary step on the journey towards the unity to which only the Holy Spirit can lead us, that of communion in legitimate diversity. We call to mind with profound gratitude the steps that the Lord has already enabled us to undertake. The embrace exchanged between Pope Paul VI and Patriarch Athenagoras here in Jerusalem, after many centuries of silence, paved the way for a momentous gesture, the removal from the memory and from the midst of the Church of the acts of mutual excommunication in 1054. This was followed by an exchange of visits between the respective Sees of Rome and Constantinople, by regular correspondence and, later, by the decision announced by Pope John Paul II and Patriarch Dimitrios, of blessed memory both, to initiate a theological dialogue of truth between Catholics and Orthodox. Over these years, God, the source of all peace and love, has taught us to regard one another as members of the same Christian family, under one Lord and Saviour, Jesus Christ, and to love one another, so that we may confess our faith in the same Gospel of Christ, as received by the Apostles and expressed and transmitted to us by the Ecumenical Councils and the Church Fathers. While fully aware of not having reached the goal of full communion, today we confirm our commitment to continue walking together towards the unity for which Christ our Lord prayed to the Father so “that all may be one” (Jn 17:21).

3. Well aware that unity is manifested in love of God and love of neighbour, we look forward in eager anticipation to the day in which we will finally partake together in the Eucharistic banquet. As Christians, we are called to prepare to receive this gift of Eucharistic communion, according to the teaching of Saint Irenaeus of Lyon (Against Heresies, IV,18,5, PG 7,1028), through the confession of the one faith, persevering prayer, inner conversion, renewal of life and fraternal dialogue. By achieving this hoped for goal, we will manifest to the world the love of God by which we are recognized as true disciples of Jesus Christ (cf. Jn 13:35).

4. To this end, the theological dialogue undertaken by the Joint International Commission offers a fundamental contribution to the search for full communion among Catholics and Orthodox. Throughout the subsequent times of Popes John Paul II and Benedict the XVI, and Patriarch Dimitrios, the progress of our theological encounters has been substantial. Today we express heartfelt appreciation for the achievements to date, as well as for the current endeavours. This is no mere theoretical exercise, but an exercise in truth and love that demands an ever deeper knowledge of each other’s traditions in order to understand them and to learn from them. Thus we affirm once again that the theological dialogue does not seek a theological lowest common denominator on which to reach a compromise, but is rather about deepening one’s grasp of the whole truth that Christ has given to his Church, a truth that we never cease to understand better as we follow the Holy Spirit’s promptings. Hence, we affirm together that our faithfulness to the Lord demands fraternal encounter and true dialogue. Such a common pursuit does not lead us away from the truth; rather, through an exchange of gifts, through the guidance of the Holy Spirit, it will lead us into all truth (cf. Jn 16:13).

5. Yet even as we make this journey towards full communion we already have the duty to offer common witness to the love of God for all people by working together in the service of humanity, especially in defending the dignity of the human person at every stage of life and the sanctity of family based on marriage, in promoting peace and the common good, and in responding to the suffering that continues to afflict our world. We acknowledge that hunger, poverty, illiteracy, the inequitable distribution of resources must constantly be addressed. It is our duty to seek to build together a just and humane society in which no-one feels excluded or emarginated.

6. It is our profound conviction that the future of the human family depends also on how we safeguard – both prudently and compassionately, with justice and fairness – the gift of creation that our Creator has entrusted to us. Therefore, we acknowledge in repentance the wrongful mistreatment of our planet, which is tantamount to sin before the eyes of God. We reaffirm our responsibility and obligation to foster a sense of humility and moderation so that all may feel the need to respect creation and to safeguard it with care. Together, we pledge our commitment to raising awareness about the stewardship of creation; we appeal to all people of goodwill to consider ways of living less wastefully and more frugally, manifesting less greed and more generosity for the protection of God’s world and the benefit of His people.

7. There is likewise an urgent need for effective and committed cooperation of Christians in order to safeguard everywhere the right to express publicly one’s faith and to be treated fairly when promoting that which Christianity continues to offer to contemporary society and culture. In this regard, we invite all Christians to promote an authentic dialogue with Judaism, Islam and other religious traditions. Indifference and mutual ignorance can only lead to mistrust and unfortunately even conflict.

8. From this holy city of Jerusalem, we express our shared profound concern for the situation of Christians in the Middle East and for their right to remain full citizens of their homelands. In trust we turn to the almighty and merciful God in a prayer for peace in the Holy Land and in the Middle East in general. We especially pray for the Churches in Egypt, Syria, and Iraq, which have suffered most grievously due to recent events. We encourage all parties regardless of their religious convictions to continue to work for reconciliation and for the just recognition of peoples’ rights. We are persuaded that it is not arms, but dialogue, pardon and reconciliation that are the only possible means to achieve peace.

9. In an historical context marked by violence, indifference and egoism, many men and women today feel that they have lost their bearings. It is precisely through our common witness to the good news of the Gospel that we may be able to help the people of our time to rediscover the way that leads to truth, justice and peace. United in our intentions, and recalling the example, fifty years ago here in Jerusalem, of Pope Paul VI and Patriarch Athenagoras, we call upon all Christians, together with believers of every religious tradition and all people of good will, to recognize the urgency of the hour that compels us to seek the reconciliation and unity of the human family, while fully respecting legitimate differences, for the good of all humanity and of future generations.

10. In undertaking this shared pilgrimage to the site where our one same Lord Jesus Christ was crucified, buried and rose again, we humbly commend to the intercession of the Most Holy and Ever Virgin Mary our future steps on the path towards the fullness of unity, entrusting to God’s infinite love the entire human family. “ May the Lord let his face shine upon you, and be gracious to you! The Lord look upon you kindly and give you peace!” (Num 6:25-26).

Jerusalem, 25 May 2014
http://w2.vatican.va/content/francesco/ ... iunta.html
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Interaktiv
гість
гість
Повідомлень: 8
З нами з: 11 травня 2015, 11:04

Экуменизм

Повідомлення Interaktiv » 11 травня 2015, 16:19

Верующих может объединить вера, что Бог запустил самосоздающийся мир, который эволюционирует. В остальное не верить. Или договориться о других учениях.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Экуменизм

Повідомлення о.Олег » 11 травня 2015, 18:36

Interaktiv писав:Верующих может объединить вера, что Бог запустил самосоздающийся мир, который эволюционирует. В остальное не верить. Или договориться о других учениях.

що таке віра, прошу пана?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Interaktiv
гість
гість
Повідомлень: 8
З нами з: 11 травня 2015, 11:04

Re: Экуменизм

Повідомлення Interaktiv » 13 травня 2015, 13:48

о.Олег писав:
Interaktiv писав:Верующих может объединить вера, что Бог запустил самосоздающийся мир, который эволюционирует. В остальное не верить. Или договориться о других учениях.

що таке віра, прошу пана?
З повагою, о.Олег

Церковь против науки. Против натурализма, за который мне на этом форуме извинялись. Душа человека материалистична это рефлексы головного мозга.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Экуменизм

Повідомлення о.Олег » 13 травня 2015, 14:01

Interaktiv писав:
о.Олег писав:
Interaktiv писав:Верующих может объединить вера, что Бог запустил самосоздающийся мир, который эволюционирует. В остальное не верить. Или договориться о других учениях.

що таке віра, прошу пана?
З повагою, о.Олег

Церковь против науки. Против натурализма, за который мне на этом форуме извинялись. Душа человека материалистична это рефлексы головного мозга.

в жодному разі не проти, але, прошу пана: що таке віра? Ви ж взяли на себе труд щось твердити і для того, щоб зацікавитись розмовою з Вами, дуже потребую порозумітися в підставових питаннях. Якщо хочете розмовляти, звичайно. Перепрошую, що питаю
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Богослов'я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей