Що таке вічне життя у Вашому розумінні

[Igor]

Хочу запитати шановне товариство за вищенаведеною темою з обовязкової відповіддю і на таке запитання: А для чого власне Ви хочете жити вічно?

[Nameless_One]

Жити вічно, принаймні так як це люблять описувати в гламурних виданнях "вартової башти" де намальовані зелені поля, широкі сади і мальовничі затишні хатки, під якими веселі родини обідають яблуками...чи скажімо райські кущі мусульман, де їх очікують незаймані дівчата і безкінечний плов..
це немає сенсу. це тупо. це те саме що й смерть. бо все буде вічно. вічно це не 100 не 100 не мільярд. який зміст бути з богом вічність? це наприклад ніби все життя бути зі своїм кумиром. Там наприклад з Джоном Ленноном. Один день з ним побути це щастя. А вже цілий рік з ним бути це напрядно мабуть.
А то вічність!

[Anatolij]

Хочу запитати шановне товариство за вищенаведеною темою з обовязкової відповіддю і на таке запитання: А для чого власне Ви хочете жити вічно?

...ЩОБ НЕ ПОМЕРТИ....

[Олюнька]

ВІЧНІСТЬ

Був собі монах. Жив він мирно і безтурботно. Але була одна річ, яка позбавляла його спокою: він боявся вічности. У раю вибрані співають хвалу Богу, так як це роблять монахи. Але одна річ чинити це упродовж якогось часу, а інша - цілу вічність. Яка ж нудьга охопить через кілька мільйонів років щасливців, що перебувають поруч із Богом!
Якось навесні монах вийшов, аби прогулятися в лісі, що зусібіч оточував манастир. Повітря було свіже й легке, напоєне запахущими травами і квітами.
Монах зітхнув, згадавши про свій клопіт. Над його головою заспівав соловейко. Пісня його була навдивовижу чиста й мелодійна. Монах так заслухався, що й забув про свої тривоги. Ніколи бо в житті не чув він такого дивовижного співу. Ще яку хвилину захоплено слухав, а потім подумав, що уже час повертатися до спільноти на вечірню молитву, відтак поспішив до манастиря.
Відчинив йому брат, якого він не знав. Підійшов ще один монах, потім ще один і ще один, але жодного з них він ніколи не бачив. "Чого потребуєш, брате?" - спитав його брат-воротар.
Монах, уже добре розсердившись, відповів, що хоче увійти, аби не спізнитися. Проте брат, виглядало, його не розумів.
Тоді монах попросив зустрічі з отцем ігуменом. Та виявилося, що ігумена він теж не знає. Бідолашний монах перелякався. Затинаючись, він пояснив, що вийшов із манастиря трохи прогулятися і затримався на хвильку, аби послухати спів соловейка. А тоді відразу поспішив назад, щоб устигнути на вечірню молитву. Ігумен мовчки вислухав його. "Сто ро-ків тому, - мовив ігумен, - один із монахів цього абатства вийшов із манастиря якраз о цій порі року і в цій годині. Він не повернувся і ніхто його більше не бачив".
Тоді монах зрозумів, що Бог його вислухав. Якщо сто років йому пролетіли як одна хвилина, коли він був захоплений піснею соловейка, то вічність буде не чим иншим як миттю найвищої екстази у Бозі.
Один пророк безнастанно докучав Богові: "Чому не зробиш це? Чому не вирішив цієї справи? Чи Тебе влаштовує такий стан речей? Берися сміливо до діла. Не барися! Що станеться зі світом, якщо все залишиться так, як є?"
Нарешті Бог промовив до нього: "Чому тебе все так дратує? - спитав Він. - Ось мине тридцять п'ять тисяч років, а там побачимо..."
Час Бога не такий, як наш, людський.

Бруно ФЕРРЕРО,
з книжки "Таємниця червоних рибок". Видавництво "Свічадо".

[oremus]

Олюнька ти молодчина. ДЯКУЮ ФАЙНО!

[Nameless_One]

Файно то файно. Але сто років, 35 тисяч років це не вічність. Вічність не може пролетіти як мить. Бо мить має кінець а вічність не має.

[oremus]

Файно то файно. Але сто років, 35 тисяч років це не вічність. Вічність не може пролетіти як мить. Бо мить має кінець а вічність не має.

Тобі на форумі точно гвинт.
Куди дивиться адмін ?
Тебе точно кинули на перевиховання...Однак попутали палати.

[Nameless_One]

Ого, то навіть фраза "Але сто років, 35 тисяч років це не вічність. Вічність не може пролетіти як мить. Бо мить має кінець а вічність не має." порушує правила цього форуму і є образою для релігійних почуттів?))
Та шо ж ви всі такі ранимі?))

[Igor]

Олюнька ти молодчина. ДЯКУЮ ФАЙНО!

В тому що гарно вміє переписувати?
А власна думка?

[Igor]

Файно то файно. Але сто років, 35 тисяч років це не вічність. Вічність не може пролетіти як мить. Бо мить має кінець а вічність не має.

У мить коли душа буде тебе залишати усе твоє життя покажеться нікчемною миттю...

[Nameless_One]

У мить коли душа буде тебе залишати усе твоє життя покажеться нікчемною миттю...

Вірно. Воно і зараз мені таким здається. Ті 20 років які я провів на цій планеті, все моє дитинство і юність це нікчемна мить.

[Amoxi]

ніколи не хотіла жити вічно. жити і так складно, а тут ще й "вічно жити"! помирати страшно, але якщо бути з Богом і не відчувати плину часу - це мабуть і є рай

[Namеless_One_]

[qoute]і не відчувати плину часу - це мабуть і є рай[/quote]
або смерть

[Amoxi]

[qoute]і не відчувати плину часу - це мабуть і є рай[/quote]
або смерть
смерть - двері у вічність. куди не пхнись - всюди вічність

[ljubomyr_ps]

У мить коли душа буде тебе залишати усе твоє життя покажеться нікчемною миттю...

Вірно. Воно і зараз мені таким здається. Ті 20 років які я провів на цій планеті, все моє дитинство і юність це нікчемна мить.

Можливо через те що тебе ніхто так насправді не любив.
Бог є любов Він любить нас і чекає на нас, як добрий батько на заблуклого сина. Всі ми на цій землі схожі на заблуклих синів і дочок ми шукаємо ми прагнемо любові.
А Господь чекає і каже нам : Прийдіть до мене усі обтяжені, зневірені і Я Вас облегшу огорну правдивою вічною любовю - в такій любові і я хочу провести вічність вернутись немов заблуклий син до Господа і з ним у Любові провести Вічність де не має часу плачу й зітхань...

[Історик]

Людина - обмежена істота. Наш процес пізнання, наше мислення лежить в категоріях часу і простору. І такі поняття, як вічність (відсутність часу) та безмежність людині неосяжні. Однак людина - духовна істота і здатна на містичний досвід, що виходить за рамки звичних понять, законів та категорій. Лише в такому досвіді можливо відчути та пережити вічність, про яку ми тут говоримо; Бог є Дух, досвід і пізнання в Богі є духовними і це єдина умова зрозуміти такі речі, як вічність, всюдиприсутність Бога і т.д.
Ми також маємо дуже цікаві свідчення Св. Письма та житій святих про пережиту ними вічність, ще будучи в тілі - згадаємо навіть ап. Петра, який при Преображенні Христовому говорить: "Господи, добре нам тут", св. отці, коментуючи це місце, саме так і розуміли стан Петра; хтів би я ще згадати таких візантійських містиків, як прп. Сімеон Новий Богослов, свт. Григорій Палама, нашого сучасника афоніта прп. Силуана, які в житті мали подібні досвіди та описали іх у свої писаннях.

[СЯВА]

Мені просто цікаво чи відгукнуться люди які пережили клінічну смерть. Сам я особисто не був в такому стані (хоча коли був малим чуть не втопився, я бачив кріз мутну воду світло, але я думаю що це було сонячне світло, хоча хто зна, мене витягнули з води і наляканого повели до дому). Я сам не знаю чому мене так манить ця тема. Прочитав деякі книги на цю тему (найпопулярнішу мабудь книга др. Раймонда Мауді "Життя після смерті"). Можливо хтось переживав такі самі, (чи інші) відчуття , які пережили герої книги цього автора. Незнаю чому, але інтерес до цієї теми в мене ніколи не пропадає.

[Olya]

В мене був колись випадок (правда його не можна віднести до клінічної смерті ). Під час операції я запамятала, що знаходжуся в якомусь вузькому просторі (таке відчуття, що ніби в якісь трубі) і з важкість приближаюся до світла, і ніяк не можу приблизитися, потім ривком я опинилася прямо біля того рязючого світла.... і відкинуло назад.
Відійшовши від наркозу я дізналася, що під час операції, в мене були тимчасові проблеми - тиск різко впав , майже зовсім.

Хоч може це були якісь видіння від наркозу, чи може організм дав такі галюцинації, через якусь біль, я не знаю, але запамяталося мені це відчуття до сих пір.

[o.Mykil]

Гарно це все описує у своїй книзі "Чому я вірю в потойбічне життя" Джованні Мартінетті http://www.truechristianity.info/ua/boo ... beyond.php

[robie]

http://www.scientific.ru/paranor/term_1.html

[прочанка]

Кого цікавить ця тему, варто прочитати"Потойбіччя"ФУллі Горак. Так доступно ще ніхто не описував життя після смерті. Взагалі, чомусь люди дуже бояться цієї теми, ніби таким чином думають уникнути невідворотного. Але у всіх шлях один. Правда, і ТАМ він розходиться. Якби цьому питанню приділяли належної уваги, думаю, світ би став кращим. Наші можновладці, корупціонери і їм подібні, думали б чи то варто на чужих бідах будувати тлінний земний рай...

[прочанка]

Цікава інформація з часопису - Промінь Любові № 3, Березень 2005, Стаття № 4



Як допомагати душам в Чистилищі?

Коли душа покидає цей світ в стані ласки, але має борги перед Божою Справедливістю і повинна очиститись у вогні страждань від усіх наслідків гріха - вона потрапляє у Чистилище.

По своїй суті, муки Чистилища нічим не відрізняються від пекельних мук, окрім того, що в Чистилищі присутня Божа любов і впевненість у досягненні вічного щастя у Небі, а в пеклі душі ненавидять Бога і знають, що їхні муки вічні. Через святу Церкву Бог вчить, що після смерті душа очищається карами Чистилища (Флорентійський Собор), що «в Чистилищі е вогонь» (Тридентський Собор).

Пригадаймо також суворе застереження Спасителя про в'язницю, з якої ніхто не вийде, поки не сплатить усього свого боргу (Мт.5,25; Лк. 12,58). Або слова святого Павла про те, що є душі, котрі тільки через вогонь можуть врятуватися. (1 Кор.3,15).

Душа, котра в хвилину смерті брудна, перед Обличчям Бога постане наче розбита, пригнічена тягарем своїх гріхів, і цей стан для неї такий нестерпний, що вона сама прагне очиститися у вогні Чистилища. Лише там починає розуміти, яким є Бог і Його любов та яким великим нещастям є гріх перед Обличчям Божої Величі. Душа прагне кинутися в обійми свого Творця, але відчуває, що негідна. Вона тужить за Богом і відчуває глибоку вдячність за те, що може покутувати за свої гріхи. Душа знає, що вона врятована, і ця думка стає для неї потіхою в терпіннях. Таким великим є Милосердя Боже, що навіть після смерті є можливість покути. Отож вогонь Чистилища - це таємниця ласки вогню Божого Милосердя.

Душам в Чистилищі дуже потрібна допомога.

Вони вже не можуть, як на землі, надолужити Божої Справедливості добрими вчинками, пожертвами і молитвами. В Чистилищі годинник показує лише один час: терпіти - терпіти - чекати!

Усі терпіння і хрести, які ми за життя приймаемо терпеливо, повністю покладаючись на волю Божу і з'еднуючи їх з терпіннями Господа Ісуса Христа, збільшують наше вічне щастя і зменшують муки і тривалість перебування в Чистилищі. Згідно застережень святого Августина та інших святих: кари і терпіння душ в Чистилищі незрівнянно важчі за страждання земні: «Терпіння мучеників на землі у порівнянні з терпінням душ в Чистилищі - приемна розвага».

Згідно свідчень святого Томи Аквінського і святого Бонавентури, вогонь в Чистилищі такий самий, як у пеклі, з тією різницею, що в пеклі душі прокли¬нають Бога, а в Чистилищі люблять і дякують за спасіння. В порівнянні з силою вогню Божої Справедливості вогонь земний - лагідний подих. Особливо важко тим душам, чиї рідні і близькі не вірять в існування Чистилища, бо нізвідки не можуть сподіватися допомоги. Згідно свідчень багатьох святих і душ з Чистилища, в місці очищення є багато різних сфер, які можна поділити на три основні рівні.

Згідно Франциски Римської († 1440), якій було показано чистилище, найнижчий рівень розташований біля пекла і доступ до неї мають пекельні сили. Подібні свідчення дає свята Бригіта і відома німецька стигматка Анна Катерина Еммеріх. На найнижчому і найболіснішому перебувають душі тих, хто вчинив жахливі вбивства і не розкаявся до смерті. Від пекла врятувало їх тільки чудо палких молитов рідних і близьких людей.

Вище них перебувають душі людей, котрі на протязі життя були байдужими (холодними) до Бога та не приділяли належної уваги сповіді і Євхаристії; душі байдужих священиків і монахів, які свою паству не наповнювали любов'ю до Бога і не виконували своїх обов'язків з належною наполегливістю і пошаною до Божої Величі.

На середньому рівні ( - малий вогонь Чистилища) перебувають, душі людей, які померли в гріхах повсякденних, або такі, яким було відпущено тяжкі гріхи, але вони не спокутували належним чином. Сюди перейдуть згодом душі з нижчого рівня Чистилища.

Найлегшим є верхній рівень – ( вогонь чистилищної спраги). Сюди потрапляють майже усі душі. Уникають його лише дуже праведні люди та люди, які померли або були замучені за віру в Ісуса Христа. Багато тисяч християн було замучено на смерть за віру та любов до Бога в перших трьох століттях під час переслідування християн. Багато людей, навіть побожних, бояться Бога і не відчувають присутності Бога у своєму житті, тому і попадають на цей рівень. Через цей рівень Чистилища на кінець, переходять душі з усіх інших його рівнів. В міру очищення душі, кари пом'якшуються.

Переважно: поки людина живе на землі, про вічність не хоче думати. Усі її прагнення земні. Переважно людина: коли помирають рідні або друзі, промовить кілька молитов, поплаче кілька днів і забуває про померлих. Але, мабуть, ті, що відійшли у вічність, заслужили такої долі, бо також не молилися за померлих (вони так само на протязі життя робили). Справедливий Суд відбудеться над кожною, без виключення, душею. Бо земля - це місце спочинку для тіла, що стає прахом а не для душі котра є безсмертна.

Як можна допомогти душам в Чистилищі?

Найціннішою допомогою для душі в Чистилищі є Служба Божа. Але треба не тільки замовити в церкві Службу Божу, але й взяти в ній участь, немов замість душі померлого. Особливо допомагає душам в Чистилищі «Григоріанська служба» - 40 Служб Божих підряд, 40 днів. Якщо Служба Божа жертвується за померлих, які вже сягнули спасіння, вони особливо радіють, бо ця Служба Божа допоможе їхнім братам в Чистилищі. Велике значення мають Служби Божі, вислухані в будні, а не лише в неділю і свята. Якби люди це розуміли, то церкви були б переповнені. Бо коли ми помираємо, вислухані нами Служби Божі, мають для нас більшу вартість від тих, які будуть жертвувати за нас наші рідні після нашої смерті.

В наш час батьки і вчителі скаржаться, що діти дуже неслухняні. Але колись були шкільні Богослужіння. Діти молилися і приймали святе Причастя, а це давало їм сили для виконання обов'язків. Бо ні батько, ні мати, ні катехит не зможуть вкласти в душу дитини те, що може дати їй Спаситель наш Ісус Христос. Якщо дитина не виховується на релігійних засадах змалку, пізніше не зможе й жити згідно них.

Терпіння в заміну

Кожне терпіння тілесне чи духовне, яке жертвуємо за душі в Чистилищі, приносить їм полегшення. Про це пише Анна Катерина Еммеріх, а святий Іван Віанней з Арсу просив у Бога дозволу терпіти за душі в Чистилищі.
Молитва на вервиці. Після Служби Божої - це найефективніший засіб допомоги душам в Чистилищі. Коли ми молимося за них на вервиці, передаємо їх в опіку Матері Божої, яка сказала святій Бригітті: «Я Матір усіх душ Чистилища. Мое заступництво пом'якшуе їхні терпіння».

Хресна Дорога

Хресна Дорога приносить душам в Чистилищі велику допомогу, якщо жертвуємо за них терпіння і смерть Ісуса, а також криваві сльози Його Матері Болісної. Після кожної стації треба додавати: «Ісусе Христе Розіп'ятий, змилуйся над нами і над душами в Чистилищі».

Важливими є також молитви до Божого Милосердя і до Найсвятіших Ісусових Ран. Кожна найкоротша молитва чи зітхання скорочує муки душі в Чистилищі.

Вдосконалення в чеснотах і добрих вчинках

Через святу Марію Ліндмайєр, Ісус радить нам, аби ми в кожному тижні вибрали собі якусь чесноту і при кожній нагоді вдосконалювалися в ній. Ці зусилля через Ангела-Хоронителя треба жертвувати Матері Божій, щоб Вона наші заслуги зарахувала душам в Чистилищі. Наприклад, вдосконалення себе у покорі приносить полегшення душі, котра покутує за гріхи гордості і пихи. Свята Марія Ліндмайєр наголошує, що покорою можна значно більше допомогти душам в Чистилищі, аніж іншими чеснотами. За тих, хто грішив переїданням, можна покутувати постами, за злих і гнівливих - терпеливістю і лагідністю. Муки тих, у кого було тверде серце, можна пом'якшити вчинками милосердя, милостинею і пожертвами на місії.

Добрі вчинки

Це також дуже дієвий засіб допомоги душам в Чистилищі. Добровільно жертвуючи їм наші добрі вчинки, тим самим збираємо скарби і для свого життя вічного, тому «усе, що зробили ви одному з Моїх братів менших - для Мене зробили» (Мт. 25,45).

Запалювання свічок

Запалювання свічок під час молитви, також допомагає душам в Чистилищі, бо, по-перше, це прояв пам'яті і любові до них, а, по-друге, свічки є освячені, і їх світло розсіює темряву Чистилища. Тому завжди потрібно жертвувати Богу і просити Його, щоб прийняв як покуту за гріхи наших ближніх.

Матеріальна або грошова пожертва

Без такої пожертви не можна було би зробити багато добрих справ. Багато душ в Чистилищі покутують за несплачені борги, несправедливі заповіти, тому саме грошові пожертви можуть їм допомогти.

[shanna888]

Наука пояснює клінічну смерть як своєрідний перехідний стан між життям і смертю. Починається вона з моменту припинення діяльності центральної нервової системи, кровообігу і дихання і триває невеликий проміжок часу, поки не стануться незворотні зміни в головному мозку. Тобто, оскільки до головного мозку не надходить достатня кількість кисню, він не може повноцінно функціонувати. Проте клітинний обмін речовин певний час ще триває. Поступово через брак кисню мозок виснажується, і його нервові тканини починають відмирати. З цього моменту починається смерть біологічна.

Медики називають дві найбільш поширені причини, через які людина може потрапити у стан клінічної смерті. Це важка черепно-мозкова травма і раптова зупинка серця. У таких випадках у лікарів є не більше п’яти хвилин, аби провести невідкладні реанімаційні заходи. Якщо все зробити правильно і вчасно, то, за словами завідуючого реанімаційним відділенням Рівненської міськлікарні Валентина Королюка, людину можна повернути до повноцінного життя без шкоди для його організму. Але, як зізнається лікар, це не завжди вдається. В середньому лише 30 пацієнтів зі 100 медики встигають повернути до життя.
_________________________________________
Holidays to Mauritius
clenbuterol

[Злий Іван]

Шановні, людська душа безсмертна, при любих розкладах.
І гадати, тут, жити вічно добре чи ні - неправильне.
Правильне питання -- ЯК?

Я покладаюся на Бога, не думаю, що хтось, хто житиме вічно з Богом, буде розчарований