Догмат про Чистилище затверджений Католицькою Церквою, викликає несприйняття і нерозуміння віруючими окремих конфесій, можливо як і через доволі пізній час його прийняття, коли Церква от уже з добрих півтисячоліття перебувала в розколі, так і через те, що у Святому Письмі прямим текстом про чистилище нічого не сказано. Й хоч у Біблії містяться усі підстави для прийняття цього догмату, хотів би спершу порозмірковувати над
людиною історичною і тією, що після фізичної смерти.
Фізичний стан людини історичної (земної) знаменує собою часове зовнішньо/просторове середовище. Смерть розлучає людину як і з її матеріальним тілом, так і з цим світом, у котрому присутній ЧАС. Після смерти людська душа потрапляє у інший позаЧАСовий (мова про фізичний час як незворотню плинність), позапросторовий духовний вимір Вічність. Наш плотський розум не встані уявити собі таке середовище без часу. Співіснування душі й тіла по-за фізичною матерією (зовнішньо/просторовістю) слід сприймати як стан не доступний нашим п'яти фізичним органам відчуттів. Про який розповідає Апостол Павло, що був удостоєний ще за життя побувати на третьому небі (2-е Кор. 12:2-4).
Такий стан дослідити емпірично неможливо. У нього перш за все віримо, з вірою приходить й осмислення.
А також ми можемо спробувати це уявити образно
Тож уявімо собі кожну мить земного буття, як якесь віконечко. Звідкіля стікаються душі, скажімо в якийсь космічний об'єкт, де часу немає, але добре видно усі часові віконця-миттєвості. Кожна душа попадає у цей об'єкт на рівних правах, бо часові зовнішньо/просторові ознаки для таких душ перестають існувати й сприйняття у них уже духовне, таке, що не фіксується п'ятьма нашими органами відчуттів.
Душі, котрі зуміли запалитися любов'ю Божою ще тут на землі, без перешкод потрапляють у Царство Небесне. Тіж душі котрі не зуміли до кінця очиститися від земного тягару, проходять очищення вогнем у Чистилищі, що не є вогонь фізичний (фізичне проминуло), а вогнем духовних страждань від нестачі любови.
Не можна сказати що Чистилище передує Царству Небесному у ЧАСІ, хоч бидві категорії це посмертний стан душі.
Очевидно те, що людина не достраждала на цій грішній землі їй доведеться надолужувати у Чистилищі. Для людей же котрі доживуть до явлення Спасителя, кінець світу й стане Чистилищем.
Прихід Христа у славі і Страшний суд знаменуватимуть остаточне наше спасіння або осудження, іншими словами або Небо, або пекло.