Спробую бути лаконічною. І хочу підкреслити, що дані мною аргументи, порівнюючи католицизм з іншими конфесіями, не є спробою образити чи принизити їх, а лише провести паралель і підтвердити аргументами власний вибір.
І так, мій шлях до свідомого католицизму був досить довгий і спроба описати його в декількох тезах навряд чи передасть всю суть і глибину, але хоча б основне підкреслить.
Сумніваюсь, що багато католиків змогли б відповісти на запитання :
«Чому вони-католики?» ґрунтовно і переконливо. В більшості випадків, можна почути, що вони католики, тому що їхні предки були католиками і т.д. Хоча твердження абсолютно немає жодної ваги. (
Чому ж тоді люди ставали християнами, якщо їх предки були язичниками?)
І так, пробую аргументувати:
1 аргумент: Беру до уваги аксіому: «Всякий розкол-від сатани!» і, користуючись даною аксіомою, дивлюсь на християнство. Немає жодної церковної структури, яка переживши понад 2000 років, залишилась єдиною.
(
Протестантизм: безліч гілок, одні-відмерли, другі-засихають і одиниці ще лишились нормальними.
Православіє: Немає одної православної церкви. Перші 4 православні церкви (Антіохійська, Олександрійська, Єрусалимська, Константинопольська) продовжували поділ і довели своє число до 15. Тепер, кожна окрема країна, від»єднуючись, створює свою державну православну церкву (Румунську, Болгарську, Естонську і т.д.) Виникає запитання: Чому? Як пояснити те, що на самій Україні є вже три православні церкви? А як бути з Російською Закордонною Церквою або Російською Катакомбною? А старостильники і новостильники? Якщо ж вже православіє, то старе, ортодоксальне, але ж чомусь всі відділились? Ну і в самій Росії, беручи до уваги московський патріархат, вже не зрозуміло що й до чого…хто кого визнає, а хто кого засуджує…тай вони самі розібратись між собою не можуть. (
тут можна згадати Христові слова, про гілки, які не дають плоду і про діла, по яких пізнають Бога)
Католицизм: історія нам також подає періоди розколів, навіть Велика Схизма (1378-1417), коли на папському престолі було 2 а то й 3 папи. Що є ділом сатани та його впливу на людську слабкість (адже Церква-це люди, а люди є сильні духом, а є слабкі)
Є відколи в католицизмі: строкатолики та традиціоналісти, але вони визнаються не окремою церквою, а релігійними маргіналами.
Тільки
от суттєва відмінність розколів в католицизмі від розколів в православ’ї (тай протестантизмі): всі розколи є тимчасові і Бог (з часом) все розставив на свої місця. А розколи в православ’ї закінчуються утворенням нової автокефалії і призначенням нового голови церкви: патріарха чи митрополита.
Розумній людині, відповідно, це буде належним аргументом. Особливо якщо ми визнаємо в символі віри
«В Єдину Святу Апостольську Церкву….», а не в 15 автокефальних. Ну і ще одна суттєва пляма на репутації православ’я: в Синодальний період (1700-1918) Російську Православну Церкву очолювали жінки : Катерина 1, Анна, Єлизавета і Катерина 2. Як на мене, то цей факт досить суперечить апостольському переданню. А якщо ще зачепимо політику та тісне поєднання Московського Патріархату з комуністичним режимом то тут взагалі слів не вистачить.
2-ий аргумент. Апостольська приємність.(то вже більше аргумент на користь католицизму над протестантизмом)
Що воно таке? Пояснюючи на хлопський розум:
Це передання влади (звершувати Таїнства) від Христа на апостолів, від них на перших єпископів, а від них на священиків і т.д. аж до нинішніх днів. Рукопокладання і певне дотримання канонів при цьому, щоб все було "канонічно". (Діян. I, 15-22)Тут аргументів багато наводити нема сенсу адже і так все зрозуміло. Якщо є апостольська приємність то ВСІ тайни є чинними (є перетворення хліба й вина на тіло і кров Господа, є чинна тайна Сповіді і Миропомазання, Шлюбу і Хрещення і т.д.), якщо апостолького приємства нема то й нема про що говорити. (тоді для мене то не церква, а так, зібрання простих людей, які хочуть вірити в Бога й намагаються це робити, але я в церкву йду не на людей подивитись і їх послухати, а отримати Святі Тайни, відвідати богослужіння на якому присутній Христос)
Протестанти НЕ МАЮТЬ апостольської приємності (крім англікан в певних питаннях ну і лютерани то там теж спірне питання). Звичайно, вони чинності такого приємства не визнають, для них "апостольське приємство" - це "приємство апостольського вчення", згідно цього кожен, хто переймає науку апостолів може здійснювати хрещення, відпущення гріхів і т.д. (що для мене є нонсенс)
Отут питання про
Православну Церкву Київського патріархату….Чи мають вони апостольську приємність чи ні….ну і про канонічність УАПЦ -то не мені судити, але час покаже…
Беручи до уваги цей аргумент надалі вестиму паралель між
Католицькою та Православними Церквами, адже пропасть між протестантами і католиками в питанні апостолької приємності для мене є аргументом для відкинення їх кандидатури, як можливу церкву для мене.
3-ій аргумент: «Вселенність», якщо можна так висловитись. Христос сам заповів проповідувати Євангеліє по всьому світу і у всьому світі є присутня саме Католицька Церква. В будь-якій країні, на будь-якому континенті проповідує Євангеліє саме та єдина Католицька Церква.(Немає жодної церкви, яка б одночасно була присутня у всіх країнах) Католицька церква має багато течій і церков у собі, але це не окремі церкви(як ото у православ’ї чи в протестантизмі) , вони відрізняються лише обрядами (що ніяк не впливає на суть і догматику). Ну і, звичайно, якщо є так багато течій, то має бути відповідна ієрархія, аби не було анархії (що ми яскраво бачимо у протестантизмі, де є в окремих течіях єпископи, але пастирі ним не підпорядковуються. З їхнії слів, то вони підпорядковуються лише Богу, і бачимо до чого призводить свого роду «анархія»)
ієрархічно, всі церкви підпорядковуються видимому голові церкви (бо невидимий, завжди залишається ХРИСТОС) Папі Римському (яких є намісником апостола Петра), який затверджує догмати церкви (прийняти Конгрегацією Віри) Папа Римський сам себе не назначає (його обирають шляхом таємного голосування самі єпископи з-поміж себе) і сам не пише ніякі догми (постійно закидають «непомильність папи», яка проявляється лише у виголошенні догм). Звичайно, Папа Римський залишається звичайною грішною людиною, як і будь-хто, як і сам апостол Петро, що відрікся Господа тричі, і не всі папи в історії відповідали гідним життям і гідним прикладом, але чи це показник істиності церкви?
Проведінням Божим ті папи, які життям своїм не були схожі на апостола Петра ніяких догм не виголошували. І навіть їх невідповідне життя ніяк не розкололо Церкву, хоча могло і не раз, а час пройшов, а Церква продовжує процвітати. Якраз ті "чорні сторінки історії церкви", які всі "католиконенанивисники" закидають, як на мене, є показником Божого благословення: не зважаючи на людський гріх, Бог вивів Свою Церкву і провів крізь війни,переслідування бо Сам обіцяв, що ворота пекла її не здолають. (Мф. 16, 18) Навіть, якщо мислити примітивно: якби все трималось на одній людині (Папі Римському) і на тоталітаризмі всієї стуктури то не витримало б випробовування часом. А К.Ц не просто витримала, а поширилась по всьому світу.
Щодо ієрархії та Папи Римського. Якщо брати до уваги православіє, то кожна церква має підпорядковуватись єпископу, а єпископ-патріарху (чи митрополиту) Біда в тім, що всі патріархи не підпорядковуються більше нікому, а самі собі господарі…от того й діляться постійно і одні-одних не визнають.
4-ий аргумент: Церковне вчення. (В порівнянні зі всіма православними) Чому до 787 року церковне вчення розвивалось, а після 787 року різко все зупинилось. Невже більше не треба нових соборів, оприділення нових законів, щоб приблизити церкву до актуальних проблем і робити відповідною того часу, в якому живеться? В тому році відбувся VII-ий Вселенський Собор (2-ий Нікейський) засудивший «іконоборство» і все…а хіба далі сект ніяких не виникало, нічого не потрібно було обговорювати? Якраз тому що виникали нові проблеми, нові секти, нові течії потрібно було збирати Вселенські Собори для спільної ради і оприділення позиції Церкви (проголошення догм), щоб захистити віруючих від єресей та блуду. Чому ж припинилась ця першохристиянська практика в православ’ї? Ще мене турбує позиція Православної Церкви (Московського Патріархату) щодо відправлення богослужіння староросійською мовою? Для чого? Чому люди не мають розуміти ВСЕ, що говориться під час богослужіння? Напевне тому, щоб прив’язати українське населення до Росії за допомогою церкви і віри. За часів окупації України і Сталінського режиму саме Московський Патріархат служив чудовою зброєю поневолення населення і багато священиків УГКЦ воліли відбути концлагери, тюрми, заслання але не зрадити свою віру і не прийняти Московський Патріархат (Один із вагомих аргументів чому я належу саме до Української Греко-Католицької Церкви )
В мене напрошується така відповідь на поставлене вище запитання: тому що немає єдиної церкви, а ті, що є, не вважають за потрібне робити збори, щоб не породити нові розколи і щоб не прийшлось когось визнавати, а когось-ні.
Ну і ще багато більш-менш вагомих доводів, проте основні і найпростіші з них я вже виклала.
Особисто для мене Православна Церква є тою ж Католицькою до 879 року і продовжує залишатись Церквою-сестрою, а питання відмінності (filoque, чистилище і т.д. )не настільки суттєвими. Внутрішні розбрати покажуть свій плід з часом і не мені про них судити.
Щодо протестантизму в цілому, я спілкуюсь із багатьма протестантами різних конфесію і багато в чому мені імпонує їхній стиль життя та деякі переконання, я глибоко поважаю їхній вибір, адже, в більшості, він диктований пошуком Бога. Проте, не повторюючи вже вищесказане, хочу добавити декілька тез, відповідаючи на питання:
«Чому я НЕ протестантка» Оскільки різні течі протестантизму відрізняються між собою і між деякими з них цілі прірви у переконаннях, тому намагатимусь виокремити основні позиції, які більш-менш є спільними для них. (хочу виокремити лютеранство (хоча й має безліч течій) проте, в традиційній формі, зберігає більшість позицій К.Ц.
1. Протестанти (більшість) не мають структури церкви, є общини, які живуть, керуючись пастирем і на ньому одному «все тримається» (який нікому не підпорядковується, з їх слів «лише Богу»), а добре коли пастир керується Богом і люди щиро люблять Бога, а коли ні-виникають блуди, гріхи і біди. Піддаються духу світу, прогинаються під нього.
2. Немає конкретних догм, кожен собі трактує Біблію як хоче і будь-яке трактування і розуміння Біблії вважається Богонатхненним. Слизька дорога, на якій вже безліч сект і єрисей постало, бо сатана теж знає Біблію і цитує її.
3. Протестантизм виник 1517 році (1500 років після перших апостолів) то як вони можуть бути «ближчими» до перших християн і нести в собі «правду»? Тай залишилось протестантів пару течій. А, якщо взяти до уваги перші роз"єднання і кардинальні течії які з них вийшли (навіть ті самі штунди і т.д.) які мали досить кардинальне життя і своїм життям засвідчували ревність ісповідування християнства, все ж пропали, не підтримав їх Господь, значить не з ними Він.
4. Протестантизм явно є «анти-католицькою» течією, особливо Євангелісти, (адже першочергово виник, як «протест» проти К.Ц.) , що в свою чергу суперечить Біблії (от якби католики не були християнами…тоді так, а для чого ж тоді таке яре суперництво і постійні спроби дескредитувати К.Ц. якщо, по суті, всі конфесії є християнськими?) а К.Ц. ніколи не була «анти протестантською»
5. Протестантизм несе в собі поняття «тісного контакту з Богом», відкидає будь-яких посердників (церкву в цілому) і цей «тісний контакт» не йде через звершення Тайн (як в К.Ц і П.Ц. ), а через покаяння і навернення, але, як на мене, мати Бога за «панібрата» і стверджувати, що Бог «контактує» зі мною і постійно «надихає» мене тільки тому, що я читаю Слово Боже і намагаюсь жити по ньому, неправильно. А тим більше переконувати що
моє (в значенні будь-кого, хто читає Писання) трактування Біблії є єдиновірним, що простежується скрізь у представників протестантизму.
6. Серед мого оточення протестанти відійшли від К.Ц. чи навернулись з атеїзму тому, що не бачили гідних прикладів католиків, не були «практикуючими католиками», не знали історії Церкви, не розуміли богослужіння та догм, не читали Св. Письмо, а мотивували свій вибір власною «чуттєвістю» (бо їм було цікаво в протестантській общині, вони ВПЕРШЕ почули про любов Бога, про спасіння вірою і т.д.) Тобто, вибір диктувався не знаннями, а впливом людей. А я йду до Церкви не на людей подивитись і не поговорити з ними про Бога, а по ті Таїнства, якими забезпечую собі спасіння. І не на людях ґрунтується моя віра (скільки можна чути про різного роду «поганих» священиків, які в гріхах «по вуха» і це підриває слабку віру людей), а на Богові та Його Церкві.
Ще є багато чого сказати, але дуже хотіла щоб моя думка була лаконічна і проста. А кому справді цікаво знати ще, раджу прочитати
тутМоя Церква (тай все християнство, я б так сказала) зараз переживає важкі часи відбору і відступництва, мало хто своїм життям засвідчує віру, до якої належить і більшість не шукає Бога, а шукає божків, щоб їм служити. Проте ніколи християнам не було легко і в часи воєн і переслідувань вагомою опорою віри була саме церква.
В кожного є своя дорога до Бога і хтось приходить до Нього через атеїзм, хтось-через життєві турботи та негаразди, а хтось шукає Бога в різних релігіях чи конфесіях. Я для себе знайшла єдиновірну, як на мене, Церкву і вірю, що саме тут знайду спасення і дай Боже кожному віднайти свою дорогу до Бога.
Опиралась на:150 причин чому я -католикПочему я не могу оставаться баптистом и вообще протестантомкатолики в Росії