Йосип Вісаріоноаич писав:Говорячи мовою філософії; істина це сукупність слова, думки, речі і першообразу речі. Де кожна більш висока ступінь є мірою для більш нищої; думка для слова, річ для думки, першообраз для речі. Наявність пізнання істини проявляється у людині тоді коли її слово відповідає першообразу речі. Коли людина першообраз (тобто Бога) виражає своїми словами і своїм буттям.
Прошу уточнити, тих хто заперечує здатність людського розуму кожної людини пізнати істину, на якому етапі об'єктивно існує ця неможливість?
Слава Ісусу Христу!!!
Це дійсно проблема,,проблема в тому випадку коли нема спільних визначеннь,а саме конкретних задач,якщо хочете цілей нашого розважання предметом якого стала філософія..
Якби п.Йосип Ви дали більш конкретизоване визначення для чого з вашої точки зору філософія,її цілі з вашої точки зору,що філософія є для Вас особисто.
Тобто філософія це мета,чи засіб.Або філософія це засіб для пізнання Бога,тобто з її допомогою можна конечно в міру особистих можливостей пізнати Бога.Чи філософія це засіб для визнання що Бог є,що потреба людини в Бозі беззаперечна,але пізнання Бога має другий напрям,другі засоби.Зокрема св.Письмо(як приклад).
А якщо коротше,то філософія допомагає прийти до висновку,що конче потрібна любов до Бога.А для здобуття цього потрібно то:Християни кажуть що для спасіння конче потрібна що???
Бо на мій погляд тут можна говорити довго і ні про що.Філософія має цікаву тенденцію,можна довести будь що,але в той самий час заперечити це саме.
Попалась якось книжечка якась,помоєму Сідінборг(навіть незнаю чи правильно написав його імя).Там щось схоже описувалось,але шкода було часу для детального вивчення такої безграничної уяви...
Повірте,,своїми дописами я нехочу сказати що філософія це безкорисна річ,і все таке..Зовсім ні,бо з допису п.ShMariam в мене склалась думка,що саме так Вона зрозуміла.А можливо ще хтось.
Це трохи нетак.
І я розумію як і для чого виник напрям "Християнська філософія",про це дописував набагато раніше.Тобто явно потреба в цьому була,але були і мінуси,но це так(не в тему).Просто то що пишу я,це з власного досвіду.Другими словами пишу за своє сприйняття цього,яке є на сьогоднішній день.Я можу тільки це ствержувати(то як бачу я),але це не визначення мене як того хто правий і що так має бути взагальному.Це просто думки,які я сміло подаю на розгляд Форумчан.
Був в захваті коли прочитав історію Св.В.Великого.В свій час він був дядьком який володів майстерно Реторикою і філософія була Йому просто необхідна.
Но прийшов Він зовсім до іншого,тобто відкинув її,бо з погляду тогочасної філософії можна було сказати що Він несповна розуму.А в наслідок став одним з "стовпів" сучасної церкви.І в мене сумніви що Він цього прагнув.Тобто я впевненний що святим Він стати не хотів.,просто прямував до святості,а це інше.
Бо якби хотів стати святим,то саме цим себе би обмежив.І не став ким Є.
Народ влучно підмітив одну річ:"Говорити не мішки тягати"..Тобто випливає питання:Є потреба,а точніше можливість втілювати таку флософію в життя,в своє життя.І чи можливо це людині яка вже сформувалась як особистісь в "рамках" навязаних суспільством.Тобто коли людина вже обмежила себе вченням "трупів".
Слово "трупи" це визначення людей які мали свої цілі(ідеї),і для їх втілення розробляли своє вчення.А "рамки" це не визначення чогось поганого,а просто поняття(виховання,цінності,погляди,слабкості і т.п.).Доречі "трупи" це також не образлеве слово,прошу зрозуміти правильно.В них можна черпнути багато корисного,но тільки для розвитку,а зовсім не для формування.І є багато мудрих і добрих людей,до яких я вжив такий дивний термін.Вжив цей термін знову тільки для пояснення що мав на увазі в попередньому повід.Більше такий термін вживати не буду.Бо ризикую когось образити,а це не моя ціль.
Дякую..