Чи можливо нині вірити в диявола (злих духів)?

[Йосип Вісаріоноаич]

Йосип Вісаріонович

Переглядаючи дописи до цієї теми мені пригадалася одна реальна житєва історія. Через місяць після того як у нас “бемкнула” революція до мене прийшов один знайомий з рукописом своєї книжки, аби я дотоміг у її виданні. Ця книга була присвячена недавнім соціально-політичним подіям; точніше їх критиці по суті. Книга була в усіх відношенях прекрасною і найголовніше правдоподібно висвітлювала свою тему. Я був приємно здивований як він зумів виконати такий великий обєм робіт за такий короткий час. Він відповів: “Сам не знаю. Просто працювалося дуже легко, на одному подиху, з надхненням”. Десь через тиждень він прийшов знову попросив мене повернути рукопис і вийшовши на вулицю спалив її. На моє чому він відповів: “Я її не сам писав. Так буде краще.”

Наступного дня мого приятеля звільнили з роботи. Потім пішла від нього дружина. Пізніше він був позбавлений судом батьківських прав. Ну і так далі аж до неформального (але реального) відрахування його компетентними особами з числа християн.

Через шість років мені попала до рук тільки видана книга відомого літератора; котра виявилася на 95% аналогічна рукопису мого давнього доброго і нещасливого приятеля. Я тоді зрозумів, без жодних сумнівів, хто був співавтором.

Сьогодні ця книга є прекрасною і навіть не шкідливою; але коли відійте покоління переживше революцію їх наступники будуть, скоріш за все, сприймати її по прямому призначеню, наперед визначеному її скромним і таємним співавтором.

[о.Олег]

Йосип Вісаріонович

Переглядаючи дописи до цієї теми мені пригадалася одна реальна житєва історія. Через місяць після того як у нас “бемкнула” революція до мене прийшов один знайомий з рукописом своєї книжки, аби я дотоміг у її виданні. Ця книга була присвячена недавнім соціально-політичним подіям; точніше їх критиці по суті. Книга була в усіх відношенях прекрасною і найголовніше правдоподібно висвітлювала свою тему. Я був приємно здивований як він зумів виконати такий великий обєм робіт за такий короткий час. Він відповів: “Сам не знаю. Просто працювалося дуже легко, на одному подиху, з надхненням”. Десь через тиждень він прийшов знову попросив мене повернути рукопис і вийшовши на вулицю спалив її. На моє чому він відповів: “Я її не сам писав. Так буде краще.”

Наступного дня мого приятеля звільнили з роботи. Потім пішла від нього дружина. Пізніше він був позбавлений судом батьківських прав. Ну і так далі аж до неформального (але реального) відрахування його компетентними особами з числа християн.

Через шість років мені попала до рук тільки видана книга відомого літератора; котра виявилася на 95% аналогічна рукопису мого давнього доброго і нещасливого приятеля. Я тоді зрозумів, без жодних сумнівів, хто був співавтором.

Сьогодні ця книга є прекрасною і навіть не шкідливою; але коли відійте покоління переживше революцію їх наступники будуть, скоріш за все, сприймати її по прямому призначеню, наперед визначеному її скромним і таємним співавтором.

тобто... Ви не думаєте, що його заставив відмовитися від авторства той "відомий літератор"?
З повагою, о.Олег

[romanm]

Не можу знайти, але десь тут говорилося про те, що сатана = злі духи знають майбутнє. Ось тут "напоровся"на думку Томи Аквінського(Summa Theologica I, 57 Art. 3), річ йде про те, що якби сатана знав майбутнє, то знав би і час кінця світу. Але це знає лише один Отець.
До речі св. Августин говорить в " Де чівітате Деі", що ангели знають більше ніж демони. Тому, що через Слово контемплюють все творіння і його кінець.

[Злий Іван]

Не можу знайти, але десь тут говорилося про те, що сатана = злі духи знають майбутнє. Ось тут "напоровся"на думку Томи Аквінського(Summa Theologica I, 57 Art. 3), річ йде про те, що якби сатана знав майбутнє, то знав би і час кінця світу. Але це знає лише один Отець.
До речі св. Августин говорить в " Де чівітате Деі", що ангели знають більше ніж демони. Тому, що через Слово контемплюють все творіння і його кінець.

Я думаю, що ангелів і демонів слід розрізняти, бо після падіння (а до того вони були суть одне) вони стали іншими.
Ну щось десь так, як святий і грішник.
Тільки от грішник може стати святим (через покаяння), а демон знову ангелом??

[romanm]

Тільки от грішник може стати святим (через покаяння), а демон знову ангелом??

ні не може
Ангели являються також творіннями Бога. І вони підлягають як часу так і простору. Тільки один Бог не підлягає ні часові ні простору і є всюди присутнім.Все інше, цього немає. Зрозуміло що ангельські ліміти не такі як наші. ТОбто вони мають іншу від нас концепцію простору і часу, але є залежними від ПОДІЯ - НАСЛІДОК ( по аналогії).

ТОбто існує "До" коли сатана не був сатаною, але був просто ангелом. А також є момент коли сатана падає, і це не є в момент сотворення їх Богом, інакше усі ангели були би бунтівниками.

Говориться про те, що Бог випробував ангелів, і не всі витримали це випробування. І іх вибір немає зворотнього руху ( на відміну від нас). Тобто після "бою" добрі ангели мають повне бачення Бога, а демони є там, де Бога немає = їхнє буття є безбожне.

[Злий Іван]

Тобто там дорога в один бік...

[romanm]

власне так.

[Йосип Вісаріоноаич]

Виглядає так, що диявол може обдурити якщо не усіх, то майже усіх. Але це йому чомусь замало; він прагне свідомого і добровільного поклоніння людини. Найчастіше він невидимо допомагає людині щось здобувати у свому житті; і коли ця людина відчуває себе за крок до "олімпу", він легенько дає зрозуміти чиїми "трудами" людина туди дійшла. І перед нещасним постає дуже непростий вибір.

[Злий Іван]

Виглядає так, що диявол може обдурити якщо не усіх, то майже усіх. Але це йому чомусь замало; він прагне свідомого і добровільного поклоніння людини. Найчастіше він невидимо допомагає людині щось здобувати у свому житті; і коли ця людина відчуває себе за крок до "олімпу", він легенько дає зрозуміти чиїми "трудами" людина туди дійшла. І перед нещасним постає дуже непростий вибір.

"Западло" не спить!

[Йосип Вісаріоноаич]

Виглядає так, що диявол може обдурити якщо не усіх, то майже усіх. Але це йому чомусь замало; він прагне свідомого і добровільного поклоніння людини. Найчастіше він невидимо допомагає людині щось здобувати у свому житті; і коли ця людина відчуває себе за крок до "олімпу", він легенько дає зрозуміти чиїми "трудами" людина туди дійшла. І перед нещасним постає дуже непростий вибір.

"Западло" не спить!

Так. Диявол не спить. А люди сплять... Але це нічого, Всевишній також не спить.